Постанова № 30937064, 25.04.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 5002-33/745-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Воронцової Н.В.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Жменько Оксана Володимирівна, Фонд майна Автономної Республіки Крим;

представник відповідача, Коломієц Юлія Сергіївна, Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт";

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" на ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 04.03.2013 у справі № 5002-33/745-2012

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим

до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт"

за участю Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим

про спонукання до виконання певних дій (за скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в АР Крим),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.20133 в задоволенні скарги Державного підприємства "Керченський морський торгівельний порт" на дії Відділу Державного примусового виконання рішення Управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції в АР Крим по примусовому виконанню рішення господарського суду від 19.06.2012 у справі № 5002-33/745-2012 щодо винесення акту від 13.02.2013 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 апеляційна скарга Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" була прийнята до провадження суду та справу було призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Заплава Л.М., суддів Антонової І.В., Фенько Т.П.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 у зв'язку з хворобою судді Заплави Л.М. та хворобою судді Антонової І.В., їх було замінено на суддів Сікорську Н.І. та Євдокімова І.В. відповідно.

Розгляд справи відкладався.

За розпорядженнями в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у зв'язку з хворобою судді Євдокімова І.В. та зайнятістю в іншому судовому процесі судді Сікорської Н.І., їх було замінено на суддів Заплава Л.М. та Воронцову Н.В. відповідно.

У судове засідання, призначене на 25.04.2013, з'явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Фонд майна АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" та просив суд зобов'язати відповідача повернути цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО "Південрибсудноремонт", переданий на підставі договору оренди від 02.01.2002.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 19.06.2012 у справі № 5002-33/745-2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 та постановою Вищого господарського суду України 27.11.2012, позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28, м. Керч, 98312, ЄДРПОУ 01125554) повернути Фонду майна АР Крим (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015, ЄДРПОУ 00036860) цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО "Південрибсудноремонт", що належить Автономній Республіці Крим, розташований за адресою : м. Керч, вул. Айвазовського, 29, шляхом виселення. Стягнуто з Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28, м. Керч, 98312, ЄДРПОУ 01125554) на користь Фонду майна АР Крим (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015, ЄДРПОУ 00036860) 1073.00 грн. судового збору.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з приписами ст.115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

23.10.2012 Господарським судом АР Крим по справі № 5002-33/745-2012 були видані накази.

18.01.2013 на підставі наказу №5002-33/745-2012, заяви про примусове виконання від 17.01.2013, керуючись статтями 17,19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", заступником начальника ВДВС Керченського міського управління юстиції Останковою Л.В. постановлено відкрити виконавче провадження з виконання наказу №5002-33/745-2012.

На підставі заяви боржника про відкладення проведення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого документу - наказу № 5002-33/745-2012 виданого Господарським судом АРК про зобов'язання ДП "Керченський морський торговельний порт" повернути Фонду майна АР Крим цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО "Південрибсудноремонт" що належить АРК, розташований за адресою: м. Керч вул. Айвазовського, 29, шляхом виселення та стягнення з ДП " Керченський морський торговельний порт" на користь Фонду майна АР Крим 1073,00 судового збору від 18.01.2013, керуючись ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", заступником начальника ВДВС Керченського міського управління юстиції Останковою Л.В. постановлено відкласти провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу №5002-33/745-2012 до 01.02.2013.

Постановою про передачу виконавчого провадження від 06.02.2013, начальник управління ДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим О.Є. Ященко постановив здійснити передачу виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим №5002-33/745-2012 головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби МЮУ в АР Крим Шерстньову Р.О.

08.02.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Шерстньовим Р.О. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим №5002-33/745-2012.

27.02.2013 до Господарського суду АР Крим надійшла скарга Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим.

Скарга Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" вмотивована порушенням державним виконавцем вимог статей Закону України "Про виконавче провадження", що виразилося у неправомірному складенні акту від 13.02.2013 про відмову боржника виконувати вимоги виконавчого документа.

На думку Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт", порушення є в тому, що у боржника був строк до 16.02.2013 для добровільного виконання рішення суду у зв'язку з відкладенням виконавчих дій до 01.02.2013 згідно постанови ВДВС Керченського МУЮ від 18.01.2013. Крім того, державним виконавцем не повідомлено боржника у встановленому законом порядку про день і час примусового виселення. До того ж, поняті, запрошені до участі, не відповідають вимогам щодо не підлеглості та непідконтрольності учасникам виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні скарги Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт", суд першої інстанції виходив з того, що скаржником нечітко визначено які саме дії ВДВС підлягають визнанню неправомірними, крім того зазначив, що статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено можливості оскарження актів державних виконавців.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частина 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Судова колегія зазначає, що згідно п. 1.5 наказу Мінюста "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" від 02.04.2012 № 512/5 під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, діючим законодавством передбачена можливість оскарження актів державних виконавців.

Разом з тим, судова колегія знаходить неспроможним посилання скаржника на те, що порушення відбулося внаслідок складання акта до закінчення строку на добровільне виконання.

По-перше, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду АР Крим від 19.06.2012 у справі № 5002-33/745-2012, яке набрало законної сили 08.10.2012, зобов'язано Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" повернути Фонду майна АР Крим цілісний майновий комплекс колишнього Керченського судноремонтного заводу ВО "Південрибсудноремонт", що належить Автономній Республіці Крим, розташований за адресою: м. Керч, вул. Айвазовського, 29, шляхом виселення, та стягнуто з Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" на користь Фонду майна АР Крим 1073.00 грн. судового збору.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Тобто саме з дня набрання сили судовим рішенням, у боржника виникло зобов'язання щодо добровільного його виконання.

З 18.01.2013, тобто дня постанови державного виконавця про відкриття виконавче провадження з виконання наказу №5002-33/745-2012, почалося виконання судового рішення у примусовому порядку, оскільки відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Тобто цією нормою встановлений строк не для добровільного, а для самостійного виконання рішення.

Згідно матеріалів справи, державним виконавцем при ухваленні постанови про відкриття виконавчого провадження не було вказано строку для самостійного виконання рішення боржником.

Однак, постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2013, боржником оскаржено не було.

Посилання скаржника на те, що оскільки виконавче провадження згідно з постановою від 18.01.2013 було відкладено до 01.02.2013, саме з цієї дати слід відраховувати строк тривалістю 15 днів, встановлений ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", який сплинув на думку скаржника лише 15.02.2013, тоді як державним виконавцем акт про невиконання рішення складений 13.02.2013, є також неспроможним.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Одночасно, згідно зі ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Так, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що у даному виконавчому провадженні було лише відкладено провадження виконавчих дій, а не зупинено саме провадження у порядку, передбаченому ст. 37 вказаного Закону. Отже, строки, встановлені або державним виконавцем, або Законом України "Про виконавче провадження" для виконання певних дій, зупинені не були.

Таким чином, строк для виконання рішення суду боржником у самостійному порядку, встановлений ст. 25 Закону, повинен відраховуватися саме від дати відкриття виконавчого провадження, а саме - від 18.01.2013, з урахуванням чого слід вважати, що він сплинув 02.02.2013, а отже саме до цієї дати боржник повинен був вжити будь-яких заходів, спрямованих на реальне виконання рішення суду.

Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Отже, державний виконавець повинний був перевірити стан самостійного виконання рішення не пізніше ніж 03.02.2013, однак цей обов'язок ним виконаний не був.

Крім того, відповідно до п.п. 1.5.2 п. 1.5 наказу Мінюста "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" від 02.04.2012 № 512/5 акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт; у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції; у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються); акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта; до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Всупереч вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, акт державного виконавця не містить усіх вищевказаних реквізитів, в тому чіслі і відомостей про які-небудь порушення по самостійному виконанню рішення у зв'язку з відсутністю строків для його виконання.

Щодо посилання скаржника на залучення до участі у виконавчих діях понятих, що не відповідають вимогам ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", судова колегія зазначає.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" присутність понятих обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнений, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути менше двох.

Тобто дійсно робітники скаржника не можуть бути залучені у якості понятих під час вчинення виконавчих дій.

Разом з тим, ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" не надано будь яких доказів на підтвердження підлеглості скаржнику вказаних у акті понятих.

Незважаючи на це, судова колегія знаходить достатньо підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця при примусовому виконанню рішення Господарського суду АР Крим від 19.06.2012 у справі № 5002-33/745-2012 та недійсним його акту.

Виходячи з наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасування з прийняттям нової ухвали.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2013 у справі №5002-33/745-2012 - скасувати.

3. Прийняти нову ухвалу:

"Скаргу Державного підприємства "Керченський морський торгівельний порт" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим по примусовому виконанню рішення господарського суду від 19.06.2012 у справі № 5002-33/745-2012 щодо винесення акту задовольнити.

Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим по примусовому виконанню рішення господарського суду від 19.06.2012 у справі № 5002-33/745-2012.

Визнати недійсним акт державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим від 13.02.2013."

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді Н.В. Воронцова

Л.М. Заплава

Розсилка:

1. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95015)

2. Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28, м. Керч, 98312)

3. Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (вул. Київська, 81, м. Сімферополь, 95006)