Постанова № 30936701, 16.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 5021/1943/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 991 С/3-9 ) на рішення господарського суду Сумської області від 14.02.13 р. у справі № 5021/1943/12

за позовом ТОВ "Олга-Торг", м. Київ

до ФОП ОСОБА_4, м. Суми

про стягнення 5747,21 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумскої області з позовною заявою про стягнення з відповідача 5747 грн. 21 коп. заборгованості, в тому числі: 5346 грн. 52 коп. основного боргу за поставлений товар відповідно до договору поставки продукції № 13/5885 від 22.06.2012 року, укладеного між сторонами у справі; 333 грн. 91 коп. пені відповідно до пункту 5.3. даного договору; 66 грн. 78 коп. 3% річних, та судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.02.2013 р. по справі № 5021/1943/12 ( ОСОБА_3.) позов задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ТОВ "ОЛГА-ТОРГ" 5346 грн. 52 коп. основного боргу, 333 грн. 91 коп. пені, 66 грн. 78 коп. - 3 % річних та 1609 грн. 50 коп. судового збор, з посиланням на невиконання умов договору в частині оплати отриманого товару.

Відповідач з рішенням господарького суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги сплату боргу у сумі 850 грн. Крім того, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме розглянув справу без представника відповідача який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на вихід суду першої інстанції за межи позовних вимог, зокрема позов пред'явлений про стягнення з відповідача 5747 грн. 21 коп. заборгованості, в тому числі: 5346 грн. 52 коп. основного боргу, 333 грн. 91 коп. пені; 66 грн. 78 коп. 3% річних та судових витрат, рішення прийнято у відповідності з позовними вимогами.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомив, не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

Судова колегія, повторно розглянувши справу,перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки продукції № 13/5885 від 22.06.2012р.,відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити товар, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Пунктом 3.3 договору визначено, що відповідач зобов'язаний оплачувати кожну партію товару переданого позивачем протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі такої партії товару.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач згідно товарно-транспортних накладних № СУМ-004616, СУМ-004615, СУМ-004654, СУМ-004617, СУМ-004653, СУМ-004618, СУМ-004652, СУМ-004621, СУМ-004644, СУМ-004643, СУМ-004623, СУМ-004642, СУМ-004624, СУМ-004668 від 26.06.2012р.; №№ СУМ-004927, СУМ-004930 від 05.07.2012р.; №№ СУМ-004957, СУМ-004958 від 06.07.2012р.; №№ СУМ-005098, СУМ-005099 від 11.07.2012р. та № СУМ-005163 від 12.07.2012р. здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 6514 грн. 12 коп., відповідачем за видатковими накладними (повернення) №№ ВП-000141, ВП-000142, ВП-000143, ВП-000144, ВП-000145, ВП-000146, ВП-000147 від 17.10.2012 року частково повернуто товар на загальну суму 1167 грн. 60 коп.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 5346 грн. 52 коп.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав, доказів сплати не надав, та задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у сумі 5346 грн. 52 коп.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.3 договору поставки передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначено, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що права позивача на стягнення неустойки передбачені умовами договору, пеня нарахована з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 333 грн. 91 коп. за період з 23.10.2012р. по 05.12.2012р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 18.07.2012р. по 05.12.2012р.

у розмірі 66 грн. 78 коп.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права необґрунтовано та спростовується матеріалами справи, відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі про відкладення розгляду і безпідставно не з'явився у судове засідання.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції направив ухвалу про порушення провадження від 24.12.2012 р. з призначення слухання справи на 14.01.2013 р. на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, яка отримана відповідачем 27.12.2012, що підтверджується поштовим повідомленням.

Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні, в якому розгляд справи відкладено на 4.02.2013р., про що сторони повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою представників сторін справу відкладено на 14.02.2013р., про що відповідач був повідомлений належним чином. У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, витребувані документи до суду не надав, про причини не прибуття суд не повідомив.

Твердження відповідача про сплату боргу у сумі 850 грн. не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідач не обґрунтував неможливість подання додаткових доказів /квитанції/ суду першої інстанції, у квитанції 1448.134.1 від 10.01.2013р. на суму 850 грн. зазначено: «оплата за товар», не зазначено найменування товару, по якому договору та накладних проведена оплата.

Посилання відповідача на вихід суду першої інстанції за межи позовних вимог безпідставно та спростовується матеріалами справи, зокрема позов пред'явлений про стягнення з відповідача 5747 грн. 21 коп. заборгованості, в тому числі: 5346 грн. 52 коп. основного боргу, 333 грн. 91 коп. пені; 66 грн. 78 коп. 3% річних та судових витрат, рішення прийнято у відповідності з позовними вимогами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 232, 343 ГК України, ст. ст. 610, 611, 625, 712 ЦК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2013 р. по справі № 5021/1943/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 17.04.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.