Рішення № 30936641, 08.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2012 р. Справа № 8/101-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, поштова адреса: АДРЕСА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», ідентифікаційний код: 32294926, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом: Позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 05.09.2010 року №397/9 у вигляді основного боргу у розмірі 39 735,38 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 38 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором поставки від 05.09.2010 року №397/9 з оплати поставленого Позивачем товару, у зв'язку з чим, за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу розмірі 39 735,38 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 38 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2012 року порушено провадження у справі №8/101-12 та призначено останню до розгляду на 27.08.2012 року.

27.08.2012 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 15.08.2012 року не виконали. Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2012 року розгляд справи відкладено на 08.10.2012 року.

05.09.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшла заява від 23.08.2012 року №151 про припинення провадження по справі з доданими документами, у якій Позивач просить суд припинити провадження по справі №8/101-12, обґрунтовуючи це тим, що після звернення Позивача до господарського суду Київської області Відповідач повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 39 735,38 грн., що підтверджується банківськими виписками.

06.09.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшло клопотання про припинення провадження по справі від 05.09.2012 року №3043/9-УРПД з доданими документами, у якому Відповідач просить суд припинити провадження по справі №8/101-12, в зв'язку з відсутністю предмету спору, обґрунтовуючи це тим, що Відповідач сплатив суму боргу, зазначену у позовній заяві до дати відкриття провадження по справі, а саме: 06.08.2012 року платіжним дорученням №1549592 на суму 10 000,00 грн., 08.08.2012 року платіжним дорученням №1555196 на суму 20 000,00 грн., 13.08.2012 року платіжним дорученням №15558979 на суму 9 735,38 грн.

08.10.2012 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 15.08.2012 року та від 27.08.2012 року не виконали. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 08.10.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та враховуючи матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

05.09.2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України, було укладено договір поставки від 05.09.2010 року №397/9 (далі за текстом: Договір), згідно п.п. 1.1., 1.2. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток №1), яка є невідємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку.

Відповідно до п. 2.5. Договору, обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені ст. 4 договору, а також а також відповідність цін діючій специфікації.

Пунктом 2.6. Договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів від дати поставки, за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п. 2.5. Договору.

Договором у п. 3.8. визначено, що передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Згідно п. 3.17. Договору, датою приймання партії товару та перехід права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Відповідно до п. 11.1. Договору, даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п. п. 1.1., 3.8. Договору, в період з 07.07.2011 року по 21.07.2011 року з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 712 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 40 601,59 грн. (сорок тисяч шістсот одна гривня 59 коп.), що підтверджено видатковими накладними від 07.07.2011 року №ДЕ-007334, від 07.07.2011 року №ДЕ-007359, від 07.07.2011 року №ДЕ-007375, від 07.07.2011 року №ДЕ-007357, від 08.07.2011 року №ДЕ-007425, від 09.07.2011 року №ДЕ-007457, від 09.07.2011 року №ДЕ-007482, від 10.07.2011 року №ДЕ-007498, від 12.07.2011 року №ДЕ-007540, від 12.07.2011 року №ДЕ-007547, від 12.07.2011 року №ДЕ-007563, від 13.07.2011 року №ДЕ-007600, від 14.07.2011 року №ДЕ-007660, від 14.07.2011 року №ДЕ-007682, від 14.07.2011 року №ДЕ-007683, від 15.07.2011 року №ДЕ-007731, від 16.07.2011 року №ДЕ-007741, від 16.07.2011 року №ДЕ-007786, від 16.07.2011 року №ДЕ-007773, від 16.07.2011 року №ДЕ-007764, від 18.07.2011 року №ДЕ-007828, від 19.07.2011 року №ДЕ-007858, від 19.07.2011 року №ДЕ-007878, від 19.07.2011 року №ДЕ-007873, від 21.07.2011 року №ДЕ-007981, від 21.07.2011 року №ДЕ-007983, від 21.07.2011 року №ДЕ-007961, які підписані Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п. п. 1.1., 3.8. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначеної у видаткових накладних вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару у обсягах та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у накладних вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач в повному обсязі не виконав зобов'язань за Договором з повної оплати отриманого ним товару згідно видаткових накладних від 07.07.2011 року №ДЕ-007334, від 07.07.2011 року №ДЕ-007359, від 07.07.2011 року №ДЕ-007375, від 07.07.2011 року №ДЕ-007357, від 08.07.2011 року №ДЕ-007425, від 09.07.2011 року №ДЕ-007457, від 09.07.2011 року №ДЕ-007482, від 10.07.2011 року №ДЕ-007498, від 12.07.2011 року №ДЕ-007540, від 12.07.2011 року №ДЕ-007547, від 12.07.2011 року №ДЕ-007563, від 13.07.2011 року №ДЕ-007600, від 14.07.2011 року №ДЕ-007660, від 14.07.2011 року №ДЕ-007682, від 14.07.2011 року №ДЕ-007683, від 15.07.2011 року №ДЕ-007731, від 16.07.2011 року №ДЕ-007741, від 16.07.2011 року №ДЕ-007786, від 16.07.2011 року №ДЕ-007773, від 16.07.2011 року №ДЕ-007764, від 18.07.2011 року №ДЕ-007828, від 19.07.2011 року №ДЕ-007858, від 19.07.2011 року №ДЕ-007878, від 19.07.2011 року №ДЕ-007873, від 21.07.2011 року №ДЕ-007981, від 21.07.2011 року №ДЕ-007983, від 21.07.2011 року №ДЕ-007961, у зв'язку з чим, за Відповідачем, станом на 06.08.2012 року наявна заборгованість у розмірі 39 735,38 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 38 коп.).

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього 23.07.2012 року Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 20.07.2012 року №134, в якій Позивач просив Відповідача сплатити суму основного боргу у розмірі 50 735,38 грн.

На вказану претензію Відповідач відповіді не надав, та заборгованість за Договором перед Позивачем у повному обсязі не сплатив. Як вказує Позивач, Відповідачем сума заборгованості була сплачена частково.

Разом з тим суд зазначає, що 05.09.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшла заява від 23.08.2012 року №151 про припинення провадження по справі та 06.09.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшло клопотання від 05.09.2012 року №3043/9-УРПД про припинення провадження по справі, у яких Позивач та Відповідач просять суд припинити провадження у справі №8/101-12 у зв'язку зі сплатою Відповідачем заборгованості за Договором у сумі 39 735,38 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 38 коп.) та відсутністю предмету спору.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 39 735,38 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 38 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями від 06.08.2012 року №1549592 на суму 10 000,00 грн., від 08.08.2012 року №1555196 на суму 20 000,00 грн. та від 13.08.2012 року №1558979 на суму 9 735,38 грн., які знаходяться в матеріалах справи.

Поряд з цим, судом встановлено, що Позивачем на підтвердження сплати Відповідачем основного боргу за Договором, надано банківські виписки по рахунку №26009035768500 з 06.08.2012 року до 06.08.2012 року, з 08.08.2012 року до 08.08.2012 року, з 13.08.2012 року до 13.08.2012 року, з яких вбачається, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за отриманий товар за Договором погашено у повному обсязі 13.08.2012 року.

Як вбачається з заяви Позивача від 23.08.2012 року №151 про припинення провадження по справі та 06.09.2012 року та клопотання Відповідача від 05.09.2012 року №3043/9-УРПД про припинення провадження по справі, Позивач та Відповідач просять суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно абз. 3 п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у зв'язку з тим, що провадження у справі №8/101-12 порушено ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2012 року, а заборгованість за Договором Відповідачем у повному обсязі сплачено 13.08.2012 року, суд дійшов висновку, що предмет спору на момент порушення провадження у справі №8/101-12 був відсутній, у зв'язку з чим, заява Позивача від 23.08.2012 року №151 про припинення провадження по справі та клопотання Відповідача від 05.09.2012 року №3043/9-УРПД про припинення провадження по справі, - задоволенню не підлягають.

За таких обставин, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки від 05.09.2010 року №397/9 у вигляді основного боргу у розмірі 39 735,38 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 38 коп.) є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим в їх задоволенні суд відмовляє в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Абзацом 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судовий збір у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) покладається на Позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» про стягнення заборгованості за договором поставки від 05.09.2010 року №397/9, - відмовити повністю.

2. Господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) за даним позовом покласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 08 жовтня 2012 року.