Рішення № 30936631, 09.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2013 р. Справа № 911/443/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»,

м. Вишгород Київської області;

про стягнення 14743,50 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Федечко В.Р. (довіреність від 15.11.2012 р. № 708D/2012);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (надалі - відповідач), про відшкодування шкоди в сумі 14743,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, на підставі Договору № 3115/256/000543 добровільного страхування наземного транспорту від 16.11.2010р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номер АА2228ЕА, тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «BMW», державний номер АА8894СВ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Відповідач вимогу позивача не задовольнив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 11.02.2013 р. суд порушив провадження у справі № 910/443/13-г та призначив її розгляд на 04.03.2013 р.

В подальшому ухвалами від 04.03.2013 р., від 13.03.2013 р., від 27.03.2013 р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутній у судовому засіданні 09.04.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; відповідач письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 11.02.2013р. та ухвал від 04.03.2013 р., від 13.03.2013 р., від 27.03.2013 р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 11.02.2013р. та ухвали від 04.03.2013 р., від 13.03.2013 р., від 27.03.2013 р. були надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала про порушення провадження у справі від 11.02.2013р. була вручена відповідачу - 19.02.2013р., ухвала від 04.03.2013 р. вручена - 12.03.2013 р., ухвала від 13.03.2013 р. вручена - 21.03.2013 р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2010 р. між позивачем (за договором - страховик) та гр. Рижковим Д.І. (за договором - страхувальник) було укладено Договір № 3115/256/000543 добровільного страхування наземного транспорту (для позичальників роздрібного бізнесу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), за умовами якого позивач здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання та зобов'язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику/вигодонабувачу, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж на умовах визначених договором. Строк дії договору з 23.11.2011 р. по 22.11.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2012 р. в м. Києві на вул. Кадетський Гай, 13 сталося дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП) за участю застрахованого автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номер АА2228ЕА, який належить страхувальнику гр. Рижкову Д.І., та автомобілем марки «BMW», державний номер АА8894СВ під керуванням водія Козійчука О.С.

Згідно постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 19.04.2012 р., водія Козійчука О.С. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

В результаті ДТП автомобілю марки «Mercedes-Benz», державний номер АА2228ЕА були спричинені механічні пошкодження, що підтверджується довідкою та відомістю № 8794256 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої Солом'янським ВДАІ РУ ГУМВС України в м. Києві.

Згідно Звіту № 1576 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 20.04.2012 р., складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Бережнюк та Компанія», що діяло на підставі Сертифіката № 9419/10 суб'єкта оціночної діяльності від 12.03.2010р., виданого Фондом державного майну України, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номер АА2228ЕА, в результаті його пошкодження в ДТП складає 15456,00 грн.

При цьому, згідно з умовами Договору № 3115/256/000543 добровільного страхування наземного транспорту від 16.11.2010р., розмір франшизи становив 712,50 грн.

Отже, на підставі страхового акту № 9112000813 та додатку до нього позивачем на виконання умов договору страхування перераховано на рахунок ФОП Музика О.М. страхове відшкодування у розмірі 14743,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 108 від 29.06.2011р.

Стаття 979 Цивільного кодексу України та стаття 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Приписами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення містить ст. 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчиненні ДТП, була застрахована у товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5497129, що також підтверджено відповіддю Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.03.2013 р. за № 7/2-5/7727, наданої на запит суду.

Крім того, під час розгляду справи, суду не було надано доказів, які б вказували на неправомірне заволодіння особою, яка була визнана винною у ДТП, транспортним засобом - автомобілем марки «BMW», державний номер АА8894СВ.

Як вбачається з Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5497129, ліміт відповідальності був встановлений у розмірі 50000 грн., франшиза - нуль.

Згідно п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 грн. на одного потерпілого.

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування».

01.08.2012 р. позивач звернувся до відповідача, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 30.03.2012 р., з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 14743,50 грн. Вказану заяву відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, код ЄДРПОУ 31704186) на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 48а; код ЄДРПОУ 20113829) 14743 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок три) грн. 50 коп. - компенсації страхового відшкодування, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 15.04.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.