Постанова № 30934778, 26.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2013 р. Справа № 924/15/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Крейбух О.Г. ,

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Тракт" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.03.2013 року у справі № 924/15/13-г (суддя Розізнана І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірум Менеджмент"

до Фермерського господарства "Тракт"

про стягнення 3000000,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Сьома І.Б., за довіреністю,

відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 26.04.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.03.2013 року у справі №924/15/13-г задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірум Менеджмент" (далі - ТзОВ "Мірум Менеджмент") до Фермерського господарства "Тракт" (далі - ФГ "Тракт") про стягнення 3000000,00 грн. Стягнуто з ФГ "Тракт" на користь ТзОВ "Мірум Менеджмент" 2000000,00 грн. заборгованості, 1000000,00 грн. штрафу, 60000,00 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФГ "Тракт" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 18.03.2013 року у справі № 924/15/13-г в частині стягнення штрафу в розмірі 500000,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову про стягнення штрафу в розмірі 500000 грн. При цьому підставою для скасування судового рішення відповідач вважає порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд безпідставно не зупинив провадження у справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи про визнання недійсним договору застави майна від 08.06.2011 року; договір контрактації сільськогосподарської продукції № 1 від 08.06.2011 року не може бути доказом по справі, оскільки в силу вимог законодавства він є нікчемним; суд не скористався своїм правом на зменшення суми неустойки та стягнув її в повному обсязі.

Від позивача (ТзОВ "Мірум Менеджмент") надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає доводи апелянта необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на останню, просив суд залишити оскаржуване рішення без змін.

Апелянтом (ФГ "Тракт") надіслано клопотання (електронне повідомлення № 5) про неможливість явки повноважного представника в судове засідання, у зв'язку з чим просить відкласти розгляд справи.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ані приписами глави 17 ЦК України, ані ст. 28 ГПК України не обмежується право юридичної особи у виборі представника та у їх кількості. За таких обставин апеляційний господарський суд, порадившись на місці, вирішив відмовити у задоволенні даного клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08.06.2011 року між ФГ "Тракт" (виробник) та ТзОВ "Мірум Менеджмент" (контрактант) було укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції № 1, за умовами якого виробник зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію (товар) і передати її у власність контрактанту або визначеному ним одержувачеві, а контрактант зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. Предметом договору є наступний товар - кукурудза кормова з наступними параметрами: вологість - не вище 14,0%, сміттєва домішка не вище 2,0%, зернова домішка не вище 5,0% в кількості 800 тонн по ціні 1250,00 грн. з ПДВ за одну тонну. Товар повинен бути поставлений контрактанту до 31.12.2011 року. Ціна товару становить 1000000,00 грн. Контрактант перераховує виробнику в безготівковій формі попередню оплату в розмірі 1000000,00 грн. до 30.06.2011 року. У разі, якщо виробник в термін, обумовлений даним договором, не передасть контрактанту товар, що за своїми якісними та кількісними ознаками відповідає умовам цього договору, виробник зобов'язується повернути контрактанту суму попередньої оплати, отриману від контрактанта, згідно умов цього договору, а також заплатити штраф у розмірі 50% від ціни договору.

08.06.2011 року між ФГ "Тракт" (виробник) та ТОВ "Мірум Менеджмент" (контрактант) було укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції № 2, за умовами якого виробник зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію (товар) і передати її у власність контрактанту або визначеному ним одержувачеві, а контрактант зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. Предметом договору є наступний товар - кукурудза кормова з наступними параметрами: вологість - не вище 14,0%, сміттєва домішка не вище 2,0%, зернова домішка не вище 5,0% в кількості 800 тонн по ціні 1 250,00 грн. з ПДВ за одну тонну. Товар повинен бути поставлений контрактанту до 31.12.2011 року. Ціна товару становить 1000000,00 грн. Контрактант перераховує виробнику в безготівковій формі попередню оплату в розмірі 1000000,00 грн. до 30.06.2011 року. У разі, якщо виробник в термін, обумовлений даним договором, не передасть контрактанту товар, що за своїми якісними та кількісними ознаками відповідає умовам цього договору, виробник зобов'язується повернути контрактанту суму попередньої оплати, отриману від контрактанта, згідно умов цього договору, а також заплатити штраф у розмірі 50% від ціни договору.

Договори підписані повноважними представниками та скріплені печатками сторін.

На виконання умов зазначених договорів позивач перерахував на рахунок відповідача 2000000,00 грн., що підтверджується: платіжним дорученням № 141 від 09.06.2011 року на суму 1000000,00 грн., платіжним дорученням № 112 від 17.06.2011 року на суму 400000,00 грн., платіжним дорученням № 1 від 20.06.2011 року на суму 100000,00 грн., платіжним дорученням № 1 від 21.06.2011 року на суму 300000,00 грн., платіжним дорученням № 3 від 04.07.2011 року на суму 200000,00 грн.

30.11.2012 р. позивач надіслав відповідачу вимогу № 2012/11-30/1 про повернення 2000000,00 грн. попередньої оплати та сплату 1000000,00 грн. штрафу, що підтверджується поштовою квитанцією № 6970 від 30.11.2012 року з описом вкладення поштового відправлення. Відповідач отримав вимогу позивача № 2012/11-30/1 від 30.11.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.12.2012 року, а також листом Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 09.12.2012 року, яким також підтверджується факт вручення одержувачем поштового відправлення особисто у відділенні поштового зв'язку № 3 м. Красилів.

На час розгляду справи судом першої інстанції відповідач доказів поставки товару за договорами контрактації сільськогосподарської продукції № 1 та № 2 від 08.06.2011 року, або ж повернення коштів, перерахованих позивачем відповідачу не надав.

Відповідно до припису ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, відсутність спростування відповідачем позовних вимог чи доведення відсутності вини за порушення договірного зобов'язання та невиконання останнім умов договорів контрактації сільськогосподарської продукції, господарський суд Хмельницької області дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 2000000,00 грн. основного боргу (за договором контрактації сільськогосподарської продукції № 1 від 08.06.2011 року (1000000,00 грн. основного боргу) та договором контрактації сільськогосподарської продукції № 2 від 08.06.2011 року (1000000,00 грн. основного боргу)).

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що договори контрактації сільськогосподарської продукції, які є підставою позову та стягнення спірних грошових коштів, недійсними не визнавались та в силу положень ст.204 ЦК України є правомірними.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф (ч. 1 ст. 230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як штраф передбачено ч. 2 ст. 549 ЦК України. частиною четвертою статті 231 ГК України.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо необхідності стягнення неустойки (штрафу) за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 1000000,00 грн. (за договором контрактації сільськогосподарської продукції № 1 від 08.06.2011 року (500000 грн. штрафу) та договором контрактації сільськогосподарської продукції № 2 від 08.06.2011 року (500000 грн. штрафу)).

При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Таким чином нормами ст. 551 ЦК України та ст. 223 ГК України передбачене право суду у певних випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При вирішенні питання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, а також врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Доказів в обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу відповідачем не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом. Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки таке зменшення є виключним правом суду, за наявності відповідних підстав та умов.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність правочину - договору контрактації сільськогосподарської продукції № 1 від 08.06.2011 року, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 204 ЦК України закріплений принцип презумпції правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ані приписами ст.ст. 272-274 ГК України, ані положеннями Глави 54 ЦК України не передбачено недійсності (нікчемності) правочину - договору контрактації сільськогосподарської продукції внаслідок недотримання вимог ст. 272 ГК України. Відтак, доводи відповідача не знаходять свого правового підтвердження та спростовуються нормами чинного законодавства.

Апеляційний господарський суд також вважає, що господарський суд Хмельницької області на законних підставах, вірно застосувавши норми ст. 79 ГПК України, відхилив клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки спір про визнання недійсним договору забезпечення виконання зобов'язання не пов'язаний зі спором про стягнення заборгованості за основним договором. При цьому скаржником не доведено, в чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної із нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

З урахуванням вищезазначеного, апеляційний господарський суд вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Тракт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 18.03.2013 року у справі № 924/15/13-г - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.