Рішення № 30934669, 24.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.04.2013р. Справа № 905/2541/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Краматорського міського управління УМВС України в Донецькій області про стягнення 1582 грн. 70 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:. Пожидаєва В.В.за довір.

від відповідача: Кирильченко Я.Ю.за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернувся з позовом до Краматорського міського управління УМВС України в Донецькій області про стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 1582 грн. 70 грн., яка складається із:

- суми пені у розмірі 1 258 грн. 44 коп. нарахованої за період з 16.10.2012р. по 31.03.2013р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період з вересня 2012р. по лютий 2013р.;

- суми 3% річних у розмірі 251 грн. 70 коп. нарахованої за період з 16.10.2012р. по 31.03.2013р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період з вересня 2012р. по лютий 2013р..

- суму інфляційних нарахувань у розмірі 72 грн. 56 коп., нараховану у період з 01.12.2012 по 31.12.2012 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період листопад 2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.26,27 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст. 20, 174, 193, 231-232 ГК України, ст.ст. 1, 3, 11, 16, 258, 625 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що несвоєчасні розрахунки за спожиту електроенергію пов'язані з недостатнім бюджетним фінансуванням. Надав заяву про зменшення розміру пені на 20 %. Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилався на те, що відповідач є неприбутковою організацією, фінансується за рахунок державного бюджету та знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що 01.01.2004 року між ВАТ «Донецькобленерго» (далі - Позивач) та Краматорським міським управлінням УМВС України в Донецькій області (надалі - Відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії (надалі - Договір) за № 611 (а.с.9-20), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався постачати електричну енергію Споживачу (п. 1 Договору № 611), а Споживач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно із умовами договору та додатків до договору.

Пунктом 4.2.1 Договору, передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.9.4 Договору, його укладено на строк до 01.01.2005р.р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пунктом 1 Додатку № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» встановлено розрахунковий період споживачу з 16 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

27.03.2012 року у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго». Відбулася державна реєстрація статуту ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» в новій редакції. 30.03.2012 внесенні зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій та видана Довідка з ЄДРПОУ. Інші реквізити підприємства залишилися без змін.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання Відповідачу електричної енергії, та поставив за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року активної електроенергії в обсязі 156666 кВт*год та реактивної енергії в обсязі 74311 кВАр/год, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції.

Позивач оформив та направив відповідачу рахунки за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року за спожиту активну електроенергію на загальну суму 178614 грн., та реактивну енергію за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року на загальну суму 1672,65 грн. а останній отримав рахунки за спожиту електроенергію, що підтверджується відмітками на других екземплярах рахунків.

Відповідно до п. 7 Додатку № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку.

Відповідач не сплатив вчасно та в повному обсязі вартість спожитої активної електричної та реактивної електроенергії за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року, що стало підставою для звернення ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до господарського суду із зазначеним позовом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, встановлено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначені позивач просить стягнути з відповідача:

- суму пені у розмірі 1 258 грн. 44 коп. нарахованої за період з 16.10.2012р. по 31.03.2013р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період з вересня 2012р. по лютий 2013р.;

- суму 3% річних у розмірі 251 грн. 70 коп. нарахованої за період з 16.10.2012р. по 31.03.2013р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період з вересня 2012р. по лютий 2013р..

- суму інфляційних нарахувань у розмірі 72 грн. 56 коп., нараховану у період з 01.12.2012 по 31.12.2012 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період листопад 2012р.

Перевіривши розрахунок сум пені , 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає їх арифметично вірними та обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені на 20% суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення пені відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства та неналежне бюджетне фінансування.

Позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 20% заперечив, посилаючись також на скрутне фінансове становище ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго".

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, враховуючи, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 20%. Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 1006 грн. 75 коп.

Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетного фінансування, то суд вважає, що така обставина не звільняє відповідач від виконання зобов'язань, оскільки така підстава не визначена законодавчо такою, що звільняє від виконання зобов'язання.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Вищого господарського суду України від "27" жовтня 2011 р. у справі № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати отриманої відповідачем електроенергії.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань та частковому задоволенню щодо стягнення суми пені.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та задоволені частково не з вини позивача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Краматорського міського управління УМВС України в Донецькій області про стягнення 1528 грн. 70 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Краматорського міського управління УМВС України в Донецькій області (84333, м.Краматорськ, вул.. Шкадіноваб.25, ЄДРПОУ 08671509) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) заборгованість у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 01 коп., яка складається із:

- суми пені у розмірі 1 006 грн. 75 коп. нарахованої за період з 16.10.2012р. по 31.03.2013р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період з вересня 2012р. по лютий 2013р.;

- суми 3% річних у розмірі 251 грн. 70 коп. нарахованої за період з 16.10.2012р. по 31.03.2013р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період з вересня 2012р. по лютий 2013р.

- суму інфляційних нарахувань у розмірі 72 грн. 56 коп., нараховану у період з 01.12.2012 по 31.12.2012 р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період листопад 2012р.

Стягнути з Краматорського міського управління УМВС України в Донецькій області (84333, м.Краматорськ, вул.. Шкадіноваб.25, ЄДРПОУ 08671509) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 24 квітня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 26 квітня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов