Ухвала суду № 30931894, 25.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.справа № 2а-3848/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Пасічник Т. В.

за участю представників:

позивача: - Смельняк О. М. (дов. від 25.09.2011 р. №2509/1)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року

у справі № 2а-3848/10/1170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія»

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0001492310/0 від 14.10.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 41392,50 грн., в т.ч. основний платіж - 27595,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 13797,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні в податковому обліку господарських операцій з отримання послуг з автомобільних перевезень від ПП «Максіма». Договір про надання автопослуг, укладений з ПП «Максіма», є правомірним, направленим на реальне настання правових наслідків, не визнаний в судовому засіданні недійсним, а отже позивачем правомірно включено до податкового кредиту квітня 2010 року суму в розмірі 27595,00 грн., яка була сплачена контрагенту за надані послуги.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.01.2011 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001492310/0 від 14.10.2010.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.182), в якій просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки на ПП «Максіма» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, угода, укладена між позивачем та ПП «Максіма», має ознаки нікчемності, відтак позивачем неправомірно віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 27595,36 грн. до складу податкового кредиту.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання відображення у бухгалтерському і податковому обліках фінансово-господарських операцій з ПП «Максіма» за період з 01.04.2010 по 30.04.2010, за результатами якої складено акт №473/23-10/31907615 від 01.10.2010.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року на загальну суму 27595,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001492310/0 від 14 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 41392,50 грн., в т.ч. основний платіж - 27595,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 13797,50 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) - п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Максіма» укладений договір №14.09-1ТУ/2009 від 14.09.2009, предметом якого є надання ПП «Максіма» послуг автомобільних перевезень вантажів та надання інших послуг, пов'язаних з автомобільними перевезеннями вантажів.

Факт виконання обумовлених договором послуг підтверджений документально, про що свідчать рахунки-фактури, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи.

Виходячи із змісту вказаних документів вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

По факту виконаних робіт ПП «Максіма» виписані податкові накладні № 676 від 06.04.2010, № 723 від 13.04.2010, № 792 від 20.04.2010, № 920 від 30.04.2010, які відповідають вимогам п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Наведені обставини підтверджені податковим органом під час перевірки, матеріалами справи не спростовуються.

На момент укладення та реалізації договору № 14.09-1ТУ/2009 від 14.09.2009 контрагент позивача ПП «Максіма» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Максіма» колегія суддів вважає недоведеними та необґрунтованими.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ПП «Максіма» дотримані. Також господарські зобов'язання з надання послуг з автоперевезень вантажів не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Дії позивача та його контрагента ПП «Максіма», вчинені на виконання умов вказаного договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ПП «Максіма», які б позбавляли позивача права на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Зазначення в акті перевірки про відсутність у ПП «Максіма» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, в даному випадку не впливають на реальність здійснених позивачем господарських операцій в межах укладеного ним договору № 14.09-1ТУ/2009 від 14.09.2009 про надання автопослуг.

Вказаний вище договір не містить ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на викладене, колегія судів вважає, що оскільки на момент здійснення господарських операцій надання авто послуг ПП «Максіма» цивільної дієздатності та статусу платника податку на додану вартість позбавлений не був, податковий кредит у квітні 2010 року сформований позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, що отримані від особи, яка на момент їх складення була належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість, висновки відповідача щодо порушення позивачем правил податкового обліку є безпідставним.

Наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення суми податку на додану вартість 27595,00 грн. до складу податкового кредиту у квітні 2010 року, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року у справі № 2а-3848/10/1170 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко