Ухвала суду № 30931547, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року м. Київ К/9991/15336/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (далі - Великолепетиська МДПІ)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.11.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі № 2-а-9787/08/2170

за позовом дочірнього підприємства Агрофірми "Рубанівська"закритого акціонерного товариства "Содружество" (далі - Підприємство)

до Великолепетиської МДПІ

про визнання рішення недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним рішення Великолепетиської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.12.2007 № 0000282401, згідно з яким Підприємство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 21390,10 грн. на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.11.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011, позов задоволено частково; оспорюване рішення скасовано в частині застосування до Підприємства 17 000 грн. штрафу; в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пунктів 1, 2 статті 3, пункту 1 статті 9 та пункту 1 статті 17 названого Закону, Великолепетиська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 21390,10 грн. став факт реалізації Підприємством металобрухту, мішків та дизпалива за готівку на загальну суму 4278,02 грн. без проведення цих операцій через РРО, як це було зафіксовано в акті перевірки від 12.12.2007 № 179/2301/30070145.

Адміністративні суди обох інстанцій, частково підтримуючи позицію Підприємства по справі, послалися на те, що податковим органом не доведено факт реалізації Підприємством металобрухту, позаяк фактично за прибутковим ордером від 25.05.2007 № 314 позивачем було відчужено автомобіль марки ЗИЛ ММЗ-130.

При цьому суди обґрунтовано зазначили, що операція з продажу об'єкта основних фондів з використанням готівкової форми розрахунків не вимагає застосування РРО.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

З наведених законодавчих норм випливає, що чинне законодавство розрізняє порядок здійснення готівкових розрахунків підприємства та порядок здійснення розрахункових операцій, які підпадають під дію названого Закону. При чому критерієм розмежування таких операцій є саме сфера діяльності суб'єкта господарювання.

Продаж Підприємством транспортного засобу, який належав до основних фондів позивача, не може вважатися торговельною діяльністю позивача. Фактично за своїм змістом такий продаж є звичайною операцією з поставки товару із застосуванням готівкової форми розрахунку.

Торговельна ж діяльність з урахуванням вимог пункту 3 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, передбачає, зокрема, здійснення роздрібної та/або оптової торгівлі, тобто систематичної діяльності у сфері товарообігу через торговельні об'єкти господарюючого суб'єкта.

А відтак розглядувана операція з продажу автомобіля не підпадає під сферу регулювання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що обумовлює відсутність у Підприємства обов'язку використовувати РРО під час здійснення цієї операції.

В іншій частині рішення зі спору учасниками провадження не оскаржуються. Вищим адміністративним судом України не виявлено порушень судами норм матеріального та процесуального права під час надання правової оцінки порядку здійснення розрахункових операцій з продажу позивачем за готівку дизпалива та мішків, на які не було посилань у поданій скарзі.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому розумінні вищенаведених законодавчих норм та спрямовані на переоцінку висновків судів, підтверджених відповідними доказами. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції Великолепетиської МДПІ по справі під час вирішення спору по суті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.11.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 у справі № 2-а-9787/08/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко