Ухвала суду № 30931446, 02.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"02" квітня 2013 р. Справа № 2а/1770/3368/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" жовтня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС-ЦУКОР" до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Гощанської МДПІ, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Гощанської МДПІ від 24.05.2012 року №0000232342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 37 711,25 гривень та №0000242342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 47 138,75 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з висновками відповідача викладеними у акті перевірки № 168/2342/32522307 від 04.05.2012р. про нікчемність та безтоварність угоди укладеної між ПП «Овас-цукор» та ТОВ «Перун» щодо поставки кам'яного вугілля, з підстав наявності у ТОВ «Перун» ознак фіктивної господарської діяльності, внаслідок, яких відповідачем не було враховано первинні бухгалтерські документи, які відповідно до вимог законів України, надавали право позивачеві на віднесення витрат, пов'язаних із придбанням товару, до складу валових, а також подальшого формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Стверджує, що господарська операція з названим контрагентом є товарною та такою, що фактично виконувалась, при цьому в ході проведення перевірки Відповідачу були надані всі оригінали накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, які підтверджують дійсність, реальність та товарність проведених операцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000232342 та №0000242342 від 24.05.2012 року Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що належними та допустимими доказами доведено, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Гощанською МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Овас-цукор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Перун». За результатами перевірки складено Акт №42/23-100/34438102 від 27.03.2011 року.

На підставі акту перевірки позивача, відповідачем 24.05.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000232342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 37 711,25 гривень (в тому числі за основним платежем - 30 169,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 524,25 грн.) та №0000242342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 47 138,75 гривень (в тому числі за основним платежем - 37 711,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 427,25 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зазначених податкових повідомлень- рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не належать до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені покупцем постачальникам товарів, робіт, послуг, однак не підтверджені відповідними податковими накладними, вантажно-митними деклараціями.

Аналогічні за своєю суттю, є і відповідні норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які регламентували порядок формування валових витрат. А саме, ч. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону зауважує, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для віднесення витрат платника понесених до складу валових витрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

При цьому, названі норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказують на те, що єдиною підставою для неврахування сум податкового кредиту, а також сум витрат включених до складу валових витрат, є не підтвердження їх податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог), митними деклараціями й відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом також встановлено, що позивач, на підставі накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, відніс до складу валових витрат суму витрат та до складу податкового кредиту суму ПДВ по операції з названим вище контрагентом. Оригінали таких документів були надані позивачем в ході проведення перевірки та перелічені у акті перевірки позивача (копії містяться в матеріалах даної справи).

Обставини щодо фактичного здійснення, реальності та товарності господарських операцій позивача з ТОВ «Перун», а також використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача, в ході розгляду справи підтверджується відповідними договорами, первинними документами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, що досліджені судом першої інстанції та містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Із зазначених документів слідує, що товарно-матеріальні цінності позивачу були поставлені згаданим вище контрагентом та були використані в його господарській діяльності, а розрахунки за такі цінності позивач здійснив шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.

При цьому, суми податку на додану вартість за накладними, отриманими від постачальника були включені до складу податкового кредиту, відображені в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, а самі податкові накладні включені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 року) за відповідні періоди.

Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні рішення, містить лише припущення щодо відсутності наміру у згаданого контрагента позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Покликання представника відповідача, щодо відсутності у контрагента позивача власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагента щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленим контрагентом.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, а також не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" жовтня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: Б.С. Моніч І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС-ЦУКОР" вул.Заводська,1,с.Бабин,Гощанський район, Рівненська область,35431

3- відповідачу Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул. Незалежності, 31,смт.Гоща,Рівненська область,35400