Ухвала суду № 30931332, 02.04.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"02" квітня 2013 р. Справа № 0670/1927/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" серпня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоне-Продсервіс" до Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Андрушівському районі, в якому просив визнати протиавними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000372301 від 27.12.2011 року та №0000382301 від 27.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що доводи відповідача, не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту та валових витрат. Жоден закон чи інший нормативно-правовий акт не встановлює обов'язку для Товариства здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та виконанням зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Андрушівському районі №0000372301 від 27.12.2011 року та №0000382301 від 27.12.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд покликався на те, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення прийняті з грубими порушеннями норм чинного законодавства, при цьому висновки перевірки суперечать вимогам чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам, в зв'язку з чим вказані рішення суб'єкта владних повноважень є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Андрушівському районі проведено планову виїзну перевірку TOB "Червоне-Продсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2011 року №375/23-01/34747374.

За результатами перевірки Андрушівською державної податковою інспекцією податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2011 року №0000372301 ТОВ "Червоне-Продсервіс" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1538262грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 469791 грн., податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2011 року №0000382301 визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1022586 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 3695 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000382301 від 27.12.2011 року, слід зазначити наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивачем невірно відображено в рядку 01.2 Декларації "приріст балансової вартості запасів" за 4 кв. 2010 року в сумі 96725 грн. та за 1 кв. 2011 року в сумі 1125000 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку позивач правомірно формував виробничу собівартість готової продукції з урахуванням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, куди були включені прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Ці ж самі складові є і в залишках готової продукції.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого висновку, про заниження позивачем залишку балансової вартості продукції, оскільки не навів будь-яких фактів та їх документального підтвердження, що свідчить про невірний облік залишків балансової вартості ТМЦ на підприємстві.

Що стосується висновку перевіряючих про нікчемність господарських операцій позивача і ТОВ "Гарант-Експрес", то слід зазначити наступне.

Позивачем , на підтвердження правильності та законності віднесення до складу валових витрат вартості придбаного пального в сумі 9266 грн. і 1550 грн., надано копії розрахункових чеків та прибуткових ордерів, так як розрахунки проводились в готівковій формі.

Придбане пальне позивач використав для ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг), власної господарської діяльності підприємства, та має відповідні чеки (первинні документи), то TOB «Червоне-Продсервіс» мало всі правові підстави для віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат 9266,40 грн. по операціях з придбання паливно- мастильних матеріалів у TOB «Гарант-Експрес» за готівку.

Що стосується доводів перевіряючих, що позивачем порушено вимоги п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством завищено валові витрати на загальну суму 80888 грн. внаслідок включення до складу валових витрат на оренду майна за договором оренди №686 від 14.06.2007 року, то слід зазначити, що підприємство не включало до складу валових витрат орендну плату в сумі 80888 грн. за вищезазначеним договором оренди та не відображало це в деклараціях.

Таким чином, підприємство не порушувало вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а нарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Судом встановлено, що між ТОВ "Костарика-10" (продавець) та ТОВ "Червоне -Продсервіс" (покупець) укладено договір №1-4а від 26.04.2011 року.

Контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по постачанню товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за його придбання, що підтверджується відповідними первинними документами, дослідженими судом першої інстанції. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "Костарика-10" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, а також не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Щодо відсутність товарно-транспортних накладних, то судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки позивач не повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами вищевказаного правочину, а також те, що податковим органом не було встановлено, що TOB «Костарика-10» передавало призначений для позивача товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, було вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Таким чином, підприємство не порушувало вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а нарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Що стосується включення підприємством сум до складу валових витрат по господарським операціям з ТОВ "Газпрофі", ТОВ "Дніпро-Сервіс-Плюс", ТОВ ТВК "СВК", то слід зазначити наступне.

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Судом першої інстанції досліджено первинні документи, які повністю відповідають вимогам ст. 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та розкривають зміст вчинення господарських операцій, а також підтверджують факт придбання товару та використання їх в господарських операціях позивача.

Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а згідно ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ в Андрушівському районі покладено обов'язок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, суд першої інстанцій прийшов до обгрунтованого висновку, що підприємство не порушувало вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, включивши витрати на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат по господарським операціям з ТОВ "Газпрофі", ТОВ "Дніпро-Сервіс-Плюс", ТОВ ТВК "СВК", а нарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000372301 від 27.12.2011 року, яким позивачу нарахували податкові зобов'язання по податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між ДП "Червоненський завод продтоварів" та TOB "Червоне-Продсервіс" (одержувач) укладений договір №2/1-11 від 15.02.2007 року про надання послуг по переробці згідно (ТУ У 24.3-00374663-002:2005) "Розчинник органічний універсальний" та засіб мийний "Лоск-К" (ТУ У 245-00374663-002:2005).

На виконання умов даного договору постачальником надавались послуги по переробці сировини і виписувались видаткові накладні та податкові накладні.

В акті перевірки не ставиться під сумнів факт реальності здійснення господарських операцій між контрагентами.

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби ,суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оглянутих податкових накладних встановлено, що в податкових накладних зазначено всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в тому числі в графі номенклатура постачання товарів зазначено : " за переробку давальницької сировини згідно договору" та зазначена ціна постачання.

Позивачем до заперечень на акт перевірки в податковий орган було подано належним чином оформлені податкові накладні, виписані ДП «Червоненським заводом продтоварів».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неправомірне донарахування податковим органом податкових зобов'язань щодо господарських операцій позивача і ДП «Червоненським заводом продтоварів» .

В акті перевірки зазначено, що позивачем завищено суму податкового кредиту по господарських операціях з контрагентами: ТОВ "Газпрофі", ТОВ "Дніпро-Сервіс-Плюс", ТОВ "Гарант Експрес", ТОВ ТВК "СВК".

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що питання реальності здійснення господарських операцій позивача і контрагентів ТОВ "Газпрофі", ТОВ "Дніпро-Сервіс-Плюс", ТОВ "Гарант Експрес", ТОВ ТВК "СВК" та їх підтвердження належними первинними документами досліджувалось судом щодо формування валових витрат позивача, то суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про правомірність дій товариства щодо формування податкового кредиту по цих же господарських операціях .

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" серпня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: Б.С. Моніч І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" квітня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Червоне-Продсервіс" вул.Перемоги,4-а,смт.Червоне,Андрушівський район, Житомирська область,13434

3- відповідачу Державна податкова інспекція в Андрушівському районі Житомирської області вул. Воб'яна,26,м. Андрушівка,Андрушівський район, Житомирська область,13400