Ухвала суду № 30930773, 05.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р.

справа № 2а-0870/10283/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод № 5» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод № 5» звернулось з вищевказаним позовом до в якому, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011р. №0000420804.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з ТОВ «Регіон Оіл» в яких приймало участь ПАТ «Запорізький хлібозавод № 5» , не спричинили реального настання юридичних наслідків, вказані договори є нікчемними. Вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов’язання між ПАТ «Запорізький хлібозавод № 5» та його контрагентом ТОВ «Регіон Оіл» виконані у повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року позов задоволений. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 23.05.2011 №0000420804.

Не погодившись з прийнятим рішенням, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що правочин укладений ПАТ «Запорізький хлібозавод № 5» з ТОВ «Регіон Оіл» не підтверджується належними документами, що свідчать про реальність операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представники ПАТ «Запорізький Хлібозавод №5» просили відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом була проведена позапланова невиїзна перевірки проведено документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Запорізький Хлібозавод №5» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Регіон Оіл» за період грудень 2010 року якою було встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.ч.1-3,5,6 ст. 203, ч.ч.1,2 ст.216 ЦК України за результатами якої складений акт перевірки від 29.04.2011 №13/08-04/05465672

Зазначеним актом перевірки в тому числі встановлено нікчемність угод по реалізації товарів (послуг) та визнання угод недійсними та укладання їх без мети настання реальних наслідків.

За результатами проведеної перевірки податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 №0000420804, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість: 74687 грн. основний платіж, та 18671 грн. 75 коп. штрафні фінансові) санкції.

Перевіркою досліджувались господарські відносини позивача з ТОВ «Регіон Оіл» (постачальник), а саме договір від 23.12.2010 №530/06. За цим договором ТОВ «Регіон Оіл» зобов'язується передати ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» зерно пшениці на умовах - EXW м. Запорожжя, вул. Зачиняєва, буд.113.

В акті перевірки вчинено запис, що сторонами по договору не здійснювались операції з перевезення товару на адресу: м. Запоріжжя, вул.Зачиняєва, 113. Згідно з наданими поясненнями наведеними у листі ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» від 04.04.2011 №04/267 поставка товару (зерна) здійснювалась силами постачальника на склад ДП «ДП «Агросервіс 2000», де в подальшому на підставі договору на переробку з ДП «ДП «Агросервіс 2000» зерно було перероблено в борошно. До перевірки також не було надано документів, які підтверджують операції з транспортування та перевезення на адресу ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» борошна від ДП «ДП «Агросервіс 2000».

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» включило до складу податкового кредиту 74 687 грн. ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Регіон Оіл».

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі 22.03.11 отримано акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.03.2011 №173/2307/36977907, в якому зазначено про відсутність ТОВ «Регіон Оіл» за місцезнаходженням. Перевіркою декларацій з податку на прибуток встановлено відсутність балансової вартості запасів ТМЦ, основних фондів для фактичного здійснення господарської діяльності. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) про включення до ЄДРПОУ, підприємство фактично здійснює діяльність з оптової торгівлі паливом. Відповідно до даних «Системи співставлення податкової звітності ДПА України» встановлено взаємовідносини ТОВ «Регіон Оіл» з ТОВ «ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС» (стан 10 - запит на встановлення місця знаходження (місця проживання)).

Також перевіркою ТОВ «ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. (акт від 22.03.2011 №1540/23-3/37182777) встановлено, що товариство сформувало податковий кредит за рахунок постачальників, які вели діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, та по яким угоди відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України визнано нікчемними.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 ст.7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Отримувачем зерна за договором визначено ДП «ДП Агросервіс 2000» (власник млина), тобто ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» не було учасником відносин з його перевезення. В свою чергу ДП «ДП «Агросервіс 2000» надало завірені копії документів щодо перевезення та зберігання зерна та копії складських квитанцій. Зерно пшениці придбане позивачем було перероблено у борошно та використано у власній господарській діяльності підприємства. Зазначені факти спростовують відсутність реальності господарських операцій, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди – покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов’язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов’язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. В зв’язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 08 лютого 2013 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова