Постанова № 30930762, 22.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року 810/1486/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Устінова К.О.,

представника відповідача - Чеченєвої Н,М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісзахід"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервісзахід" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 19.03.2013 № 0000632203, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у загальній сумі 33425,00 грн., з яких: 26740,00 грн. - за основним платежем; 6685,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 19.03.2013 № 0000642203, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 202,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни за виконані роботи (поставлений товар), оскільки господарські операції мали фіктивний характер: ніякі роботи (товар) контрагентом фактично не виконувались (не поставлявся), позивач не мав не меті придбання робіт (товару) у дійсності, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Податковий орган також стверджував, що контрагент не мав адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за укладеним договором. Таким чином, договори, укладені між позивачем і контрагентом, є нікчемними, адже порушують інтереси держави та суспільства. Відповідно, формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, а це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - роботи є виконаними контрагентом у повному обсязі, товар поставлено й оплачено, ці факти підтверджуються документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському обліку та податковій звітності, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно і правильно. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервісзахід" є юридичною особою, що зареєстрована 08.08.2008 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель.

У березні 2013 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд", їх реальності та повноти відображення в бухгалтерському обліку за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 (акт перевірки від 06.03.2013 № 163/22-5/35875624).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вказаних норм та вчиненні правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 26740,00 грн. та завищення в липні 2012 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 202,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарського зобов'язання, яке виникло на підставі господарських договорів від 02.07.2012 № 05-07/12 та від 12.07.2012 б/н, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд" з приводу виконання будівельно-монтажних робіт по влаштуванню покрівлі та поставки розчину цементного М150.

На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, ніякі товари контрагентом фактично не поставлялись, а роботи не виконувались, оскільки контрагент позивача не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договором, правочини сторони уклали з метою мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, тому він є нікчемним.

Крім того, за результатами проведення перевірки за ланцюгом постачання інших контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд" у податкових органів виникла підозра у проведенні через цього суб'єкта транзитних фінансових потоків з метою незаконного отримання податкової вигоди платниками податків, які ухиляються від сплати податків.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято два податкових повідомлення-рішення:

від 19.03.2013 № 0000632203, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у загальній сумі 33425,00 грн., з яких: 26740,00 грн. - за основним платежем; 6685,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 19.03.2013 № 0000642203, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 202,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти виконання робіт, поставки будівельних матеріалів та оплати їх вартості, а також зобов'язав позивача надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містить дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд".

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У травні 2012 року позивач уклав з Публічним акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд-2" (генпідрядник) договір від 15.05.2012 № 48, згідно з яким позивач зобов'язувався виконати будівельно-монтажні роботи по влаштуванню покрівлі на об'єкті "Житловий будинок № 5 у складі Комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву "Осокорки Північні" у Дарницькому районі м. Києва".

З метою виконання робіт за вказаним договором генерального підряду у липні 2012 року позивач (підрядник) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд" (субпідрядник) договір від 02.07.2012 № 05-07/12, згідно з яким субпідрядник зобов'язувався виконати субпідрядні будівельно-монтажні роботи по влаштуванню покрівлі на об'єкті "Житловий будинок № 5 з вбудованими приміщеннями та вбудованим 5-ти поверховим паркінгом у 6-му мікрорайоні житлового масив "Осокорки Північні" у Дарницькому районі м. Києва".

Крім того, між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд" (постачальник) було укладено договір від 12.07.2012 на поставку розчину цементного М150.

Загальна вартість будівельно-монтажних робіт та будівельних матеріалів згідно з вказаними господарськими договорами становила суму 161650,00 грн., у тому числі ПДВ - 26941,66 грн.

Зокрема, вартість будівельно-монтажних робіт визначалась сторонами на підставі довідки від 04.12.2009 № 554 про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012 року, складену за типовою формою № КБ-З, затвердженою наказом Міністерства регіонального будівництва України, і становила суму 146300,00 грн., у т.ч. ПДВ - 24383,33 грн.

Вартість розчину цементного М150 відповідно до рахунку-фактури від 12.07.2012 № СФ-0000419 становила суму 15350,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2558,33 грн.

Факт виконання будівельно-монтажних робіт підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями таких документів: акта приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року на загальну суму 146300,00 грн., у т.ч. ПДВ - 24383,33 грн., складеного уповноваженими особами позивача і субпідрядника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд" за типовою формою № КБ-2в, затвердженою наказом Міністерства регіонального будівництва України від 04.12.2009 № 554, що містить деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість; а також акта приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року, складеного за типовою формою № КБ-2в уповноваженими особами позивача та генерального підрядника - Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2".

Крім того, на підтвердження факту виконання робіт позивач надав суду фотографічне зображення об'єкта будівництва під час виконання робіт по влаштуванню покрівлі, які були оглянуті судом та залучені до матеріалів справи (а.с. 132 - 137).

Факт поставки розчину цементного М150 підтверджується копіями видаткової накладної від 12.07.2012 № РН-0000380 на суму 15350,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2558,33 грн. та товарно-транспортної накладної від 12.07.2012.

Оплата будівельно-монтажних робіт та будівельних матеріалів на підставі вказаних договорів здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за виконані тоботи та поставлені будівельні матеріали позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд" кошти в загальній сумі 161650,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26941,67 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок та акта звірки взаємних розрахунків, що містяться у матеріалах справи, .

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів (виконаних робіт) за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд" податкові накладні від 31.07.2012 № 63 та від 12.07.2012 № 26 на загальну суму 161650,00 грн., у тому числі ПДВ - 26941,67 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2012 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий (звітній) період.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд" є юридичною особою, що зареєстрована 25.11.2010 Броварською районною державною адміністрацією; на день судового розгляду - юридична особа перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

Вказане підприємство має ліцензію серії АД № 030106 від 29.02.2012 на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком видів будівельних та монтажних робіт, а саме: улаштування основ та фундаментів збірних та монолітних; зведення збірних бетонних та залізобетонних конструкцій; зведення монолітних бетонних залізобетонних та армоцементних конструкцій тощо), видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, строк дії ліцензії - з 29.02.2012 по 28.02.2015.

Під час судового розгляду представник позивач також представив суду копії первинних документів (договори на виконання будівельно-монтажних робіт по влаштуванню покрівлі; довідку за формою № КБ-З про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012 року; акта приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року, складеного за типовою формою № КБ-2в, затвердженою наказом Міністерства регіонального будівництва України від 04.12.2009 № 554, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість; тощо), що підтверджують факт виконання ним власних зобов'язань перед генеральним підрядником - Публічним акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд-2".

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачу у зв'язку з формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту позивача у складі ціни виконаних робіт (придбаного товару), податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі роботи контрагентом фактично не виконувались (товар не поставлявся), договори є нікчемними, а формування валових витрат і податкового кредиту за цими господарськими операціями вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності фактів невиконання робіт (безтоварності операцій), що покладено в основу тверджень податкового органу про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти виконання робіт (поставки товару) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть призводити до виникнення у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій і слугувати приводом для перевірки цих обставин, однак податкове повідомлення-рішення, яким платнику податків визначаються податкові зобов'язання, має ґрунтуватися не на суб'єктивних припущеннях посадових осіб податкового органу, а на фактах, підтверджених документально.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки позивача убачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт виконання робіт (поставки товару) належним чином не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а в акті лише відтворили відомості, одержані посадовими особами інших підрозділів державної податкової служби при перевірці контрагента.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентом, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт по влаштуванню покрівлі та поставки товару на користь позивача з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Норт Вуд" документально підтверджується. Твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій (відсутність факту виконання робіт) у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Тому, податкові повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000632203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" та від 19.03.2013 № 0000642203, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість підлягають скасуванню як безпідставні.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби:

від 19.03.2013 № 0000632203, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Будсервісзахід" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у загальній сумі 33425,00 грн., з яких: 26740,00 грн. - за основним платежем; 6685,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 19.03.2013 № 0000642203, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Будсервісзахід" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 202,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісзахід" судові витрати у сумі 337 (триста тридцять сім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "26" квітня 2013 р.