Постанова № 30930627, 18.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року 810/1165/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Хилі Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.01.2013 № 0000011710, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 4121,25 грн., з яких: 3297,00 грн. - за основним платежем; 824,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених Товариству з обмеженої відповідальності "Євросонік" за придбаний товар. На думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентом фактично не поставлялись і такої мети позивач не мав, а правочин сторони уклали з метою мінімізації податкових зобов'язань. Податковий орган стверджує, що правочин, укладений між позивачем і вказаним контрагентом, є нікчемним, адже порушує інтереси держави та суспільства, а формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товару мали реальний характер - поставка товарів здійснена контрагентом у повному обсязі й оплачена позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно і правильно. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним. У судовому засіданні представник податкового органу заперечення проти позову підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрований 13.12.2007 Виконавчим комітетом Бучанської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. На момент здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженої відповідальності "Євросонік" позивач також був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У грудні 2012 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" за період з 01.11.2010 по 30.11.2010 (акт перевірки від 11.12.2012 № 1875/17-2/3119516754).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм та вчиненні правочину, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків;

пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму 3297,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарських операцій на підставі договору від 21.11.2010 № 1, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" з приводу поставки електротоварів (люстри рожкової; світильників настольних; бра; лампочок енергозбережуючих тощо).

Податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з тих мотивів, що інший податковий орган - Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби за результатами невиїзної документальної перевірки контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" (акт перевірки від 08.12.2011 № 1587/23-6/37240875) дійшов висновку, що цей платник податків не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань.

Крім того, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби у своїх висновках спирається на інформацію отриману працівниками податкової міліції в ході дослідчої перевірки, яка проводилась по кримінальній справі № 05-8685, порушеної за фактом скоєння невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва, а саме - створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Росаріо". В рамках розслідування даної справи податковою міліцією отримано інформацію, що директор і засновник Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" ОСОБА_4 є громадянкою Російської Федерації, яка ніколи на територію України не в'їжджала, ніякого відношення до створення та фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" не мала.

Таким чином, посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби виключно на підставі неперевіреної інформації, одержаної за ланцюгом від оперуповноваженого податкової міліції, без з'ясування фактичних обставин, пов'язаних із здійсненням позивачем господарських операцій, дійшли висновку про їх безтоварний характер.

За результатами перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.01.2013 № 0000011710, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 4121,25 грн., з яких: 3297,00 грн. - за основним платежем; 824,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товару, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару, а також зобов'язав позивача надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросонік".

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У листопаді 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросонік" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір від 21.11.2010 № 1, згідно з яким продавець зобов'язувався передати у власність товар, а покупець зобов'язувався прийняти та її оплатити його вартість. Асортимент та ціна товару визначаються сторонами на підставі накладних на товар.

Судом установлено, що позивач одержав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" товар (люстру рожкову; світильники настольні; бра; лампочки енергозбережуючі тощо) на загальну суму 19780,00 грн., у тому числі ПДВ - 3296,67 грн.

Факт поставки товару за вказаним договором підтверджується дослідженою у судовому засіданні та доданою до матеріалів справи копією видаткової накладної від 23.11.2010 № 11237, складену уповноваженим особами позивача і контрагента.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних представник позивача пояснив, що кількість товару є незначною, його поставка товару здійснювалась на умовах самовивозу, а факт поставки товару оформлювався шляхом складання і видачі видаткових накладних.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунка-фактури від 21.11.2010 № 21/11-2010 на загальну суму 19780,00 грн., у тому числі ПДВ - 3296,67 грн. В оплату за поставлений товар позивач сплатив на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" кошти в загальній сумі 19780,00 грн., у тому числі ПДВ - 3296,67 грн., факт сплати коштів підтверджується дослідженою у судовому засіданні банківською випискою від 01.12.2010 № 15, що міститься у матеріалах справи.

На підтвердження факту розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни за поставлену продукцію за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" податкову накладну від 23.11.2010 № 11237 на загальну суму 19780,00 грн., у тому числі ПДВ - 3296,67 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за листопад 2010 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросонік" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросонік" є юридичною особою, що зареєстрована 03.08.2010 Печерською районною в місті Києві державної адміністрацією, стан юридичної особи - зареєстровано. Види діяльності даного контрагента: діяльність у сфері інжинірингу; інші види оптової торгівлі. Керівник юридичної особи - ОСОБА_6.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з формуванням ним податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагенту у складі ціни товару. Оскільки, на думку податкового органу, ніякий товар контрагентом фактично не поставлявся, договір є нікчемним, а формування податкового кредиту за цими господарськими операціями вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та прийнятого податкового повідомлення-рішення, що оспорюється в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти придбання товару, оплати його вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть призводити до виникнення у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій і слугувати приводом для перевірки цих обставин, однак податкове повідомлення-рішення, яким платнику податків визначаються податкові зобов'язання, має ґрунтуватися не на суб'єктивних на припущеннях посадових осіб податкового органу, а на фактах, підтверджених документально.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки позивача убачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт поставки товару не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а в акті лише відтворили відомості, одержані від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо діяльності іншої юридичної особи.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентом, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 02.01.2013 № 0000011710, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", підлягає скасуванню як безпідставне.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 02.01.2013 № 0000011710, згідно з яким ОСОБА_3 збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 4121,25 грн., з яких: 3297,00 грн. - за основним платежем; 824,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "23" квітня 2013 р.