Постанова № 30930676, 26.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2013 року № 826/5426/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.01.2013р. №0000082320.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укрпластик» (далі по тексту також - позивач) до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.01.2013р. №0000082320.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм податкового законодавства, без врахування усіх обставин, що завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.

Відповідач позиції щодо заявленого позову не виклав, у судове засідання по справі не прибув, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Укрпластик» (код ЄДРПОУ 00203588) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 19.12.2012 року № 1452/40-10/23-20/00203588 (далі по тексту - Акт перевірки).

Як слідує з Акту перевірки, відповідач в ході перевірки прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року у сумі 2 561 425 (два мільйони п'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста двадцять п'ять) грн.

Проте не погоджуючись з зазначеними висновками відповідача, викладені в Акті перевірки позивач, в порядку п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України подав органу державної податкової служби заперечення до Акту перевірки, в яких просив скасувати висновки Акту перевірки з врахуванням представлених заперечень.

За результатами розгляду заперечень рішенням засідання постійно діючої комісії висновки Акту перевірки залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

16 січня 2013 р. відповідачем на підставі висновків Акту перевірки позивача прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082320 відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 2 561 425 (два мільйоні п'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста двадцять п'ять) гривень та нараховано штрафні санкції у розмірі 640 356,25 (шістсот сорок тисяч триста п'ятдесят шість) гривень 25 копійок.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем 28.01.2013 р. в порядку статті 56 Податкового кодексу України подано скаргу від №10/5-414 на податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013р. № 0000082320, прийняте відповідачем, до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги позивача Державна податкова служба України прийняла рішення від 29.03.2013 р. №4239/6/10-2115, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення Окружної Державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 16.01.2013р. №0000082320, а скаргу ПАТ «Укрпластик» - без задоволення.

За таких обставин, вважаючи спірне податкове повідомлення протиправним після досудового врегулювання спору позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд виходить з того, що визначення обґрунтованості прийняття рішення, а отже і вмотивованості позовної заяви, полягає у визначенні відповідності прийнятого рішення наданим відповідачу повноваженням, при цьому, із обов'язковим встановленням правових підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000082320 від 16.01.2013р.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує із матеріалів справи, у серпні та вересні 2012 року позивач імпортував сировину для власного виробництва та здійснив оформлення вантажно-митних декларацій. В оригіналах кожної вантажно-митної декларації за серпень та вересень 2012 p., які були надані відповідачу під час перевірки, у графі 50 банком зроблено відмітку про сплату податку на додану вартість в повному обсязі з датою перерахування ПДВ по кожній конкретній вантажно-митній декларації. Сума ПДВ по кожній вантажно-митній декларації зазначена у графах 47 та 48, а сплата податку підтверджена відмітками Київської регіональної митниці.

В той час, як в Акті перевірки вказано, що на порушення п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем по декларації за вересень 2012 р. заявлено відшкодування ПДВ бюджету частину залишку від'ємного значення, яка фактично не сплачена у серпні 2012 р. та у звітному податковому періоді у сумі 2 561 425 (два мільйони п'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста двадцять п'ять) грн.

При цьому, такий висновок відповідача базується на тому, що, необхідними умовами для отримання права на бюджетне відшкодування ПДВ - є отримана платником податків відповідного товару, згідно умов договору, та здійснення сплати за цей товар.

Таким чином, податковий орган пов'язує настання у позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ з фактом здійснення платником податків сплати за отриманий товар.

Проте, таким висновок відповідача спростовується імперативними приписами чинного законодавств та документами, які містяться в матеріалах перевірки.

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст. 200 ПКУ).

Відповідно до п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст. 200 ПКУ, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст. 200 ПКУ). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 ст. 200 ПКУ, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (пп.«а» п.200.4 ст. 200 ПКУ).

Крім того, п.201.12 ст. 201 Податкового кодексу України визначає документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту,у разі ввезення товарів на митну територію України, митну декларацію, оформлену відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п.20 ст. 4 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

При цьому, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (п.8 ст. 264 Митного кодексу України).

Отже, аналіз вищезазначених норм дозволяє визначити сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування при ввезенні товарів на митну територію України, до яких відносяться: зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного періоду; фактична оплата податку, яка, у разі ввезення товарів на митну територію України, підтверджується виключно митною декларацією, оформленою відповідно до вимог законодавства. При цьому, проведення оплати за товар, в даному випадку, не є обов'язковою умовою для отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, у разі ввезення товарів на митну територію України підтвердженням сплати податку є митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а платник податку має право на бюджетне відшкодування ПДВ незалежно від проведення оплати за поставлений товар.

Водночас, відповідачем у п.3.18 Акту перевірки зазначено, що при перевірці первинних документів, а саме банківських виписок, де в розділі мета платежу вказане «передплата митних платежів згідно діючих тарифів (без ПДВ)» неможливе підтвердити факт оплати позивачем товарів/послуг.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України операції платників податку, зокрема, з ввезення товарів на митну територію України та з вивезенню товарів за межі митної території України є об'єктом оподаткування.

При цьому, датою виникнення податкових зобов'язань, у разі ввезення товарів на митну територію України, є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8. ст. 187 Податкового кодексу України). Згідно п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує праве на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п.201.12ст. 201 ПКУ).

Відповідно до п.206.1. ст. 206 Податкового кодексу України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Водночас, з первинних документів позивача, які містяться у матеріалах адміністративної справи вбачається, що протягом серпня 2012 року позивачем при ввезенні товарів на територію України було сплачено ПДВ на загальну суму 2 561 425 (два мільйони п'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста двадцять п'ять) гривень, у зв'язку з чим до декларації за вересень 2012 року було заявлено вказану суму до бюджетного відшкодування.

Так, із системного аналіз норм чинного законодавства України вбачається, що достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість при імпорті товарів, придбаних у нерезидента, є належним чином оформлена вантажно-митна декларація і використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене, в ході судового розгляду справи належними та допустимими доказами підтверджено наявність правових підстав для віднесення сум ПДВ, фактично сплачених у серпні 2012 року при ввезені товарів на митну територію України до податкового кредиту за серпень 2012 року та відповідно мав право заявити до відшкодування у декларації за вересень 2012 року частину залишку від'ємного значення у сумі 2 561 425 грн.

Щодо доводів відповідача про зазначення в банківських виписках в графі мета платежу «передплата митних платежів згідно діючих тарифів (без ПДВ)», суд зазначає, що ст. 299 Митного кодексу України передбачає можливість сплати митних платежів із застосуванням авансових платежів (передоплати).

Під авансовими платежами (передоплатою) розуміються грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я митних органів в територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем було зроблено запит до Київської регіональної митниці стосовно отримання звітів щодо списання коштів, сплачених авансом при імпортуванні товарів у серпні-вересні 2012 р. та отримане письмове підтвердження інформації про використання митницею коштів, внесених позивачем, як авансові внески за цей період.

Таким чином, за висновком суду позивач обґрунтовано та правомірно відобразив у розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2012 р. суму 2 561 425 (два мільйони п'ятсот шістдесят одна тисяча чотириста двадцять п'ять) гривень фактично сплачену при ввезені товарів на територію України, що підтверджується первинними документами, наявними у матеріалах адміністративної справи та наданими відповідачу під час проведення перевірки. Проте, такі первинні документи відповідачем не були враховані при складені акту, за наслідками проведеної перевірки.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № №0000082320 від 16.01.2013p., в той час як позивачем доведено правомірність включення спірної суми ПДВ до податкового кредиту із додержанням норм законодавства, позаяк підтверджується первинними документами, а визначальним для отримання бюджетного відшкодування в даному випадку є фактична сплата суми податку отримувачем товарів у попередніх звітних періодах, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення рішення № 0000082320 від 16.01.2013 р., а відтак наявність правових підстав для його скасування.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2013 року № 0000082320, прийняте Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податки Державної податкової служби.

3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2294 грн. 00 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур