Постанова № 30930622, 04.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2013 року № 826/2493/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

до

Приватного підприємства "Фортленд"

про

стягнення 41787,34 грн.

Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з рахунків у банках та за рахунок активів Приватного підприємства "Фортленд" податкового боргу з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 41787,34 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем не сплачено грошове зобов’язання з податку на додану вартість та мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності нараховане контролюючими органами у податкових повідомленнях-рішеннях.

Представник позивача в судовому засіданні, 04 квітня 2013 року, позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника в судовому розгляді справи не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, а також повістки про виклик у судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою підприємство зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте були повернуті з незалежних від суду причин. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 167, частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) ухвала про відкриття провадження у справі та повістки вважаються врученими відповідачу, відповідно він належно повідомлявся про місце, дату та час проведення судових засідань.

У судовому засіданні, 04 квітня 2013 року, на підставі частин четвертої, шостої статті 128 КАС України судом ухвалено здійснювати судовий розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах судової справи доказами та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 04 квітня 2013 року, пояснення представника позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Приватного підприємства "Фортленд", ідентифікаційний код 36336037, є: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 102, місцезнаходження реєстраційної справи – Подільська районна в місті Києві державна адміністрація.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем проведено перевірку відповідача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства, про що складено акт від 12.07.2011 р. №694/1502/36336037, за результатами якої контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2011 р. №0007201502, яким відповідачу нараховано грошове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 340,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення-рішення надсилалось за місцезнаходженням відповідача, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія поштового відправлення з довідкою поштового відділення про неможливість вручення в зв’язку з відсутністю відповідача за зазначеною адресою, та акт №94-15/224 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення.

Крім того, Київською регіональною митницею було проведено невиїзну документальну перевірку відповідача щодо дотримання ним вимог законодавства з питань митної справи, про що складено акт від 05.12.2011 р. №н/61/11/100000000/36336037, за результатами якої контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 29.12.2011 р. №562, яким відповідачу нараховано грошове зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в сумі 4068,04 грн., у тому числі, 3254,43 грн. за основним платежем та 813,691 грн. за штрафними санкціями; від 29.12.2011 р. №563, яким відповідачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності в сумі 37379,30 грн., у тому числі, 29903,44 грн. за основним платежем та 7475,86 грн. за штрафними санкціями. Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачу проте не були йому вручені, та в подальшому розміщені на дошці податкових повідомлень, що підтверджується супровідним листом від 29.12.2011 р. №40/7-23/18148 та актом від 11.01.2012 р. про повернення податкових повідомлень.

У зв’язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов’язання, йому надсилалась податкова вимога від 18.10.2011 р. №2371 на суму 340,00 грн., що підтверджується поштовим відправленням з довідкою поштового відділення про неможливість його вручення в зв’язку з закінченням терміну зберігання, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з довідкою Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про заборгованість відповідача, податковий борг з податку на додану вартість становить 340,00 грн.

Як пояснила представник позивача, вказаною довідкою підтверджується лише частина податкового боргу, яка виникла у зв’язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання, нарахованого у податковому повідомленні-рішенні Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, водночас облік інформації щодо податкового боргу, який виник у зв’язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання, нарахованого у податковому повідомленні-рішенні Київською регіональною митницею, повинен здійснюватись в порядку, встановленому спільними рішеннями таких органів. Представник зазначила, що у зв’язку з відсутністю такого порядку, органи державної податкової служби не мають відповідної можливості відображення у автоматизованих системах обліку органів податкової служби грошових зобов’язань, нарахованих іншими контролюючими органами.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абзац перший пункту 58.1). Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац перший пункту 58.3).

Як уже зазначалось, грошове зобов’язання з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності було нараховано Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби та Київською регіональною митницею у податкових повідомленнях-рішеннях, які надсилались відповідачу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов'язання, йому надсилалась податкова вимога від 18.10.2011 р. №2371 на суму 340,00грн.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Крім того, згідно з правовою позицією викладеною в листі Вищого адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012 р. №1044/11/13-12, повторне направлення органом державної податкової служби податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги такому платнику податків, не передбачене.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин, зважаючи на доведеність наявності у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 41787,34 грн., та підтвердження вказаної обставини наявними у матеріалах справи доказами, позовні вимоги в частині стягнення з рахунків у банках Приватного підприємства "Фортленд" податкового боргу з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 41787,34 грн., підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом другим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Зі змісту положень статті 95 Податкового кодексу України вбачається, що звернення стягнення податкового боргу на майно платника податків, який має такий податковий борг, може бути здійснено лише на те майно, на яке поширюється право податкової застави, що повинно бути оформлене актом опису, який складений відповідно до вимог статті 89 Податкового кодексу України. Крім того, вжиття заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, може бути здійснено за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника податків, та на які може бути звернено стягнення в рахунок погашення податкового боргу.

Оскільки позивачем не надано доказів відсутності у відповідача коштів, на які може бути звернено стягнення в рахунок погашення податкового боргу, не надано доказів (акту опису, витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна) на підтвердження перебування майна відповідача у податковій заставі, суд вважає позовні вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби в частині щодо стягнення з відповідача податкового боргу за рахунок його активів, необґрунтованими, відтак в цій частині позову позивачу слід відмовити.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з рахунків у банках відповідача податкового боргу з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 41787,34 грн., в іншій частині позову позивачу слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів понесення ним судових витрат, підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках Приватного підприємства "Фортленд" (ідентифікаційний код 36336037) на користь Державного бюджету України (р/р 34129999700008, УДК у Подільському районі міста Києва, ідентифікаційний код 26088848, банк одержувача: ГУ ДКУ у місті Києві, МФО 820019) податковий борг з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 41787,34 грн. (сорок одна тисяча сімсот вісімдесят сім грн. 34 коп.).

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець