Постанова № 30928898, 29.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 р. Справа № 2а-7171/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Сімонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дружківський

машинобудівний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області Державної

податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000201510/0 від

12 березня 2010 року, № 0000151520/0 від 12 березня 2010 року та

№ 0000101720/0 від 12 березня 2010 року

за участю представників позивача Волосожар Г.В., Чуйкової Т.В., Гутової О.М.

представників відповідача Руднєвої Н.Ф., Троценко Б.С., Харченко С.В.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дружківський машинобудівний завод» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.03.2010 року № 0000201510/0, №0000101720/0, № 0000151520/0.

Ухвалою суду від 26.09.2012 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Дружківка його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Дружківка Донецької області Державної податкової служби.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки складений акт №60/2300/00165669 від 25.02.2010р. На підставі цього акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.03.2010 року:

№ 0000201510/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 80 010 202,00 грн.;

№ 0000101720/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів з фізичних осіб на загальну суму 4 421,67 грн.;

№ 0000151520/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42 497 850,00 грн.

Позивач не згоден з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями. Посилаючись на Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок щодо завищення валових витрат та податкового кредиту, в наслідок укладання позивачем договорів з ТОВ «Деметрас ЛТД» та ТОВ «Одеон Експлорер Груп», які мають ознаки нікчемності.

У позивача наявні усі первинні документи, що вимагаються для включення витрат за проведеними господарськими операціями до складу валових витрат та підтверджують його право на формування податкового кредиту за цими операціями. Крім того, в наявності маються ТТН, залізничні накладні, та інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаними особами.

Позивач, посилаючись на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та наявні у нього регістри бухгалтерського обліку, не згоден з висновком податкового органу щодо неправильного розрахунку убутку балансової вартості запасів готової продукції.

Крім того, не погоджується з висновками про завищення валових витрат в результаті включення до їх складу витрат на відрядження працівників підприємства. У позивача наявні накази на відрядження, посвідчення про відрядження, авансові звіти, звіти про відрядження, листи, що підтверджують зв'язок цих відряджень з господарською діяльністю, а відтак і право на включення зазначених витрат до складу валових витрат підприємства.

Посилаючись на Закону України «Про податок на додану вартість» позивач вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про порушення вимог цього Закону та Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ у частині не проведення коригування податкового кредиту у бік його зменшення на суми ПДВ від вартості деталей, списаних як таких, що не придатні для подальшого використання у виробництві. Позивач посилається на експертну оцінку залишків незавершеного виробництва, правомірно проведену уцінку товарів та подальше їх використання у виробництві як металобрухту, у зв'язку з чим ним правомірно не був зменшений податковий кредит.

Також позивач, посилаючись на Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вважає висновки відповідача щодо не включення до складу місячного оподатковуваного доходу суми доходів працівників у вигляді грошового відшкодування витрат на поїздку до м. Курськ та до м. Мінськ неправомірними. Зазначає, що вказані поїздки робітників були не з їх власних цілей, а у якості відряджень, що підтверджується наказами на відрядження, посвідченнями про відрядження, авансовими звітами, звітами про відрядження.

На підставі викладеного позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.03.2010р. № 0000201510/0, № 0000101720/0, №0000151520/0 у повному обсязі.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які викладені у письмових запереченнях (т. 4 а.с.168). Зазначили, що проведеною плановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року були встановлені наступні порушення:

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.5.4.8 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 40 005 101,00 грн.;

- п.п. «г» п.п. 4.2.9, п.п. 4.2.15, п.4.2, ст. 4, п.п. 8.1.1, п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, п.п. «а» п.п. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» п.п. 1.1 п.1 розділу 2, п. 1.6 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордоном», в результаті чого не перераховано податок з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 1 473,89 грн.;

- п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 28 331 900,00 грн.

Висновку про безтоварність договорів між позивачем та ТОВ «Одеон Експлорер Груп», ТОВ «Деметрас ЛТД» відповідач дійшов з огляду на те, що від Костянтинівської ОДПІ надійшов лист від 25.02.2010 року № 5550/7/26-013, згідно якого підприємство - власник та орендар зазначених в ТТН транспортних засобів не мало взаємовідносин з позивачем чи його контрагентами. Також видаткові накладні та ТТН не мають обов'язкових реквізитів для визначення їх первинними документами. Крім того, відсутні сертифікати якості та відповідності на товар, контрагенти позивача не знаходяться за місцем реєстрації, у зв'язку з чим було зроблено висновок, що укладені правочини між позивачем та ТОВ «Деметрас ЛТД», ТОВ «Одеон Експлорер Груп» мають ознаки нікчемності.

Позивачем також не підтверджено факт використання списаних деталей незавершеного виробництва в межах господарської діяльності та в оподаткованих ПДВ операціях. Також, не підтвердження позивачем документами бухгалтерського обліку - регістрами аналітичного обліку руху собівартості готової продукції у розрізі найменувань, груп видів продукції підприємства дозволило відповідачеві зробити висновок про завищення суми убутку запасів, та як наслідок - завищення валових витрат.

У зв'язку з не підтвердженням відповідними розрахунками та іншими документами фінансово - господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання, до яких були відряджені працівники підприємства, відповідач дійшов висновку про завищення валових витрат та не включення до складу місячного оподаткованого доходу сум доходів, отриманих робітниками позивача від працедавця як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування витрат на такі відрядження.

Виходячи з викладених обставин за результатами перевірки відповідачем був складений акт перевірки №60/2300/00165669 від 25.02.2010р. На підставі цього акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.03.2010р. № 0000201510/0, № 0000101720/0, № 0000151520/0, які відповідач вважає обґрунтованими та законними, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Також, в матеріалах справи міститься висновок судової економічної експертизи №21/1 від 05.09.2012 року, яка була проведена в рамках даної справи. У якості свідків у справі були допитані ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які пояснили порядок прийняття товарів позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач - відкрите акціонерне товариство „Дружківський машинобудівний завод" є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, зареєстрований 05.11.1996р. виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області, свідоцтво серії А00 №293277 (т.4 а.с. 149). З прийняттям Статуту у новій редакції, зареєстрованій державним реєстратором 09.11.2011р., найменування товариства змінилося на публічне акціонерне товариство „Дружківський машинобудівний завод".

Державною податковою інспекцією у м. Дружківка проведено планову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 60/2300/00165669 від 25 лютого 2010 року, (надалі - Акт перевірки), у якому встановлені наступні порушення.

1. Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94, пункту 1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств», затвердженого Наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143, підприємством завищено валові витрати за рахунок віднесення до їх складу сум витрат без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами по операціях, які не мали на меті настання реальних наслідків у зв'язку з нікчемним правочином, на загальну суму 148 520 492 грн., в тому числі в декларації з податку на прибуток за три квартали 2008 року у розмірі 82 065 821 грн., за 2008 рік в розмірі 110 457 204 грн., за 1 квартал 2009 року у розмірі 36 063 288 грн. (том 1 а.с. 30).

Зокрема в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що операції ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» із ТОВ «Одеон Експлорер Груп» не мали реального товарного характеру, оскільки товар не перевозився, контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою. Складені в підтвердження господарських операцій з цим контрагентом документи не містять усіх реквізитів, які передбачені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Фактично перевіркою встановлено документування операції по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів (том 1 а.с. 36).

Внаслідок викладеного, укладений правочин між позивачем та ТОВ «Одеон Експлорер Груп» визначений податковим органом як нікчемний, у зв'язку з чим зроблено похідний висновок про відсутність документів, які б підтверджували понесення витрат та завищення внаслідок цього валових витрат на суму 51 054 255 грн., в тому числі в декларації з податку на прибуток за 2008 рік у сумі 12 990 967 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 38 063 288 грн.

Аналогічно встановлено, що операції по взаємовідносинах ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» із ТОВ «Деметрас ЛТД» не мали реального товарного характеру. Підстави для такого твердження відрізняються від аналогічних підстав щодо ТОВ «Одеон Експлорер Груп» тим, що ТОВ «Деметрас ЛТД» на момент перевірки визнано банкрутом, на підтвердження постачання товарів від нього надані залізничні накладні, у яких це підприємство не зазначено (том 1 а.с. 64). Таке призвело до завищення валових витрат на суму 97 466 237 грн., в тому числі за три квартали 2008 року у розмірі 82 065 821 грн., за 2008 рік у розмірі 97 466 237 грн. Загалом дане порушення спричинило заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 37 130 123 грн. (т.4 а.с. 179).

2. Крім того, відповідно до акту перевірки сума перевищення собівартості реалізованої продукції над сумою доходів від її реалізації за період, що перевірявся, становить 173 375 550 грн., в тому числі за лютий 2009 року - 3 648 599,42 грн., за квітень 2009 року - 800 828,94 грн., за травень 2009 року - 579 909,14 грн., за червень 2009 року - 2 610 730 грн., за липень 2009 року - 7 598 042,39 грн., за серпень 2009 року - 1 852 438,72 грн., за вересень 2009 року - 247 001,13 грн.

Враховуючи метод визначення у податковому обліку запасів в готовій продукції і незавершеному виробництві, який застосовувався підприємством, перевіркою встановлено, що в результаті необґрунтованого зменшення залишку собівартості готової продукції в лютому, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2009 року заниження залишку балансової вартості запасів в готовій продукції складає за 1 квартал 2009 року - 1 579 844 грн., за півріччя 2009 року - 2 115 479 грн., за 3 квартал 2009 року - 7 796 776 грн.

Вказане порушення призвело до завищення суми убутку запасів, та, як наслідок, завищення валових витрат у рядках 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства всього у розмірі 11 492 099 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 1 579 844 грн., за півріччя 2009 року у сумі 3 695 322 грн., за 3 квартали 2009 року у сумі 11 492 099 грн. (том 1, а.с. 66-67), що у свою чергу спричинило заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 2 873 025 грн..

3. Також відповідачем встановлено, що на порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28 грудня 1994 року № 334/94, а також пункту 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, позивачем завищено валові витрати у рядках 04.13 декларацій з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2008 року у сумі 6 240 грн., за 2008 рік у сумі 7 813 грн. в результаті включення до складу валових витрат вартості витрат на відрядження працівників підприємства до суб'єктів господарювання, з якими у періоді, що перевірявся, відсутні фінансові-господарські взаємовідносини, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, на загальну суму 7 813 грн., у тому числі за липень 2008 року - у сумі 4 641,17 грн., за вересень 2008 року у сумі 1 598,70 грн., за жовтень 2008 року у сумі 1 578, 14 грн. (том 1 а.с. 72). Таке спричинило заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 953 грн.

4. Крім того, відповідачем за результатами перевірки встановлене порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях, здійснених з ТОВ «Одеон Експлорер Груп» у сумі 10 210 851 грн., ТОВ «Деметрас ЛТД» у сумі 19493247грн., пов'язаних з виконанням нікчемних правочинів. Підстави для таких висновків наведені при обґрунтуванні висновків Акту перевірки щодо порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". В результаті даного порушення згідно з розрахунком відповідача (т.4 а.с. 179) занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 28 228 996 грн.

5. Відповідно до Акту перевірки, позивачем в декларації з ПДВ за липень 2008 року, в податковому та бухгалтерському обліку розрахунків з бюджетом по ПДВ не проведено коригування податкового кредиту з ПДВ у бік його зменшення на суму 102 934 грн. від вартості виготовлених деталей незавершеного виробництва, які позивачем визначені непридатними для використання в господарській діяльності, чим порушено приписи підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97.

6. Перевіркою питання своєчасності надання авансових звітів, правильності застосування норм добових при відрядженні, наявності підтверджуючих первинних документів встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1417,77 грн., з урахуванням підпункту 3.4 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22 травня 2003 року, в тому числі за 2008 рік на суму 1467,01 грн., за 2009 рік на суму 6,88 грн. (том 1 а.с. 114-116).

З урахуванням вищевикладеного, у висновку Акту перевірки відповідачем відображене порушення:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 40 005 101 грн., в тому числі податок знижено за 3 квартали 2008 року в сумі 20 518 015 грн., за 2008 рік в сумі 27 616 254 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 9 910 783 грн., за півріччя 2008 року в сумі 10 439 653 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 12 388 847 грн.;

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 28 331 900 грн., у тому числі за липень 2008 року на суму 6 709 929 грн., за серпень 2008 року на суму 6 943 561 грн., а вересень 2008 року на суму 339 777 грн., за жовтень 2008 року на суму 119 246 грн., за листопад 2008 року на суму 4 008 536 грн., за грудень 2008 року на суму 772 875 грн., за січень 2009 року на суму 1 825 318 грн., за лютий 2009 року на суму 7 612 658 грн.;

- підпункту «г» підпункту 4.2.9, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» підпункту 9.10.1 пункту 9.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абзаців 1, 3 розділу Загальних положень і підпункту 1.1 пункту 1 розділу 2 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордоном», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1473,89 грн., у тому числі за 2008 рік на суму 1467,01 грн., в тому числі за липень 2008 року на суму 819,03 грн., за вересень 2008 року на суму 282,12 грн., за жовтень 2008 року на суму 365,86 грн., за лютий 2009 року на суму 6,88 грн. (том 1 а.с. 121).

На підставі Акту перевірки податковим органом 12 березня 2010 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000201510/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 80 010 202 грн. (за основним платежем 40 005 101 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40 005 101 грн.) (том 1 а.с. 18);

- податкове повідомлення-рішення № 0000151520/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 42 497 850 грн. (за основним платежем 28 331 900 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 165 950 грн.) (том 1 а.с. 20);

- податкове повідомлення-рішення № 0000101720/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб і штрафи» у розмірі 4 421,67 грн. (за основним платежем 1 473,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 947,78 грн.) (том 1 а.с. 19).

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними даних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000201510/0 від 12 березня 2010 року.

Відповідно розрахунку фінансових санкцій з податку на прибуток до Акту перевірки ВАТ «Дружківський машзавод» (том 4 а.с. 179), податковим органом визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосовані фінансові санкції виходячи з трьох наведених у Акті перевірки порушень.

1. Як вбачається з Акту перевірки (т.1 а.с. 30-65), відповідачем зафіксовано, що в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищені валові витрати у загальній сумі 148520492,00 грн. по операціям, які не мали на меті настання реальних наслідків у зв'язку з виконанням правочинів, укладених з ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД», які відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемними. Згідно зі ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Такого висновку відповідач дійшов на підставі наступних документів та обставин:

- акт ДПІ у Кіровському р-ні м. Дніпропетровська вх.№880/07 від 19.02.2010 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Одеон Експлорер Груп» з питань підтвердження отриманих від платника податків ВАТ «Дружківський машзавод» у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням;

- накладні, надані позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ „Деметрас ЛТД", не містять обов'язкових реквізитів, для визнання цих документів первинними. А саме, не вказана посада матеріально-відповідальної особи, яка своїм підписом повинна засвідчувати відпуск ТМЦ, а в рядку «Одержав» не вказана посада, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка одержала ТМЦ та яка своїм підписом повинна підтверджувати їх одержання;

- товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження перевезення спірного товару від ТОВ „Одеон Експлорер Груп", не містять обов'язкових реквізитів для визнання цих документів первинними. А саме, не вказано місце складання первинного документу, зміст та обсяги господарської операції (ціна транспортних послуг за 1 км, сума транспортних послуг, адреса пунктів завантаження та розвантаження вантажу), одиниця виміру господарської операції (км, тн/км), також не вказані посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні певної господарської операції, в документах не заповнені дані про завідуючого складом, особи, що оформила ТТН;

- відповідь Костянтинівської ОДПІ від 25.02.2010 року № 5550/7/26-013 у якій зазначено, що підприємство - власник транспортних засобів, наведених у товарно-транспортних накладних та їх орендар не мали взаємовідносин з позивачем або ТОВ „Одеон Експлорер Груп";

- не надання під час перевірки передбачених Законом України „Про підтвердження відповідності", договорами з ТОВ „Одеон Експлорер Груп" та ТОВ „Деметрас ЛТД" сертифікатів (посвідчень) якості на товари, що постачаються;

- надані до перевірки на підтвердження постачання товарів від ТОВ „Деметрас ЛТД" пакувальні листи та залізничні квитанції містять інформацію, що його вантажовідправником є «Каменський машинобудівний завод» (Росія), платником - ТОВ «Комерційне підприємство АККАД» (м. Дніпропетровськ, вул.. Столярова, 1), а вантажоодержувачем - ВАТ «Дружківський машзавод». Тобто, ТОВ «Деметрас ЛТД» не має відношення до цих ТМЦ;

- збіг державних номерів та марок транспортних засобів, П.І.Б. водіїв, зазначених у товарно-транспортних накладних щодо перевезення продукції ТОВ „Деметрас ЛТД" з аналогічними реквізитами накладних, наданих на підтвердження перевезення товарів ТОВ „Одеон Експлорер Груп";

- лист ТОВ «Комерційне підприємство АККАД» від 27.09.2010 року №2709-1 про відсутність господарських відносин з ВАТ «Дружківський машзавод» та ТОВ «Деметрас ЛТД»;

- лист ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 01.02.2010 року №461/7 про неможливість проведення зустрічної перевірки у зв'язку з визнанням 14.05.2009р. ТОВ «Деметрас ЛТД» банкрутом по справі № Б24/137-09 та його ліквідацією станом на 28.07.2009.

Судом встановлено, що між ТОВ «Одеон Експлорер Груп» (Постачальник) та ТОВ «Дружківський машинобудівний завод» (Покупець) був укладений договір поставки від 14.11.2008 року №1410 (т. 3 а.с.25-27). За його умовами:

«Постачальник зобов'язується передати в обумовлені цим договором терміни покупцю, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього узгоджену суму, поставити та передати товар у власність, а Покупець прийняти та оплатити поставлений товар на умовах, передбачених договором.

Товар, кількість, ціна і асортимент визначається специфікацією.

Умови поставки товару - СРТ склад покупця м. Дружківка (ІНКОТЕРМС - 2000).»

Між сторонами також були укладені специфікації від 19.12.2008 року № 1 та від 19.01.2009 року № 2, у яких узгоджені найменування продукції, її вартість (т.3 а.с. 29-30).

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивач посилався на: рахунки (т. 3 а.с. 32, 37), видаткові накладні (т. 3 а.с. 31,36), відомості по рахунку № 6311 «Розрахунки з постачальниками» (т. 3 а.с. 82-106), податкові накладні (т.3 а.с. 46-48), банківські виписки (т.3 а.с. 68-84), журнали реєстрації довіреностей (т.11 а.с. 127-250, т.12 а.с.1-89), документи на підтвердження оприбуткування та подальшого використання у виробництві спірної продукції та реалізації виготовлених з неї товарів (договори про матеріальну відповідальність, прибуткові ордери форми М-4, картки складського обліку, зворотні відомості по складу 661, лімітно-заборні картки, калькуляції, договори на реалізацію продукції ДП „Макіїввугілля", ДП „ДВЕК", ВАТ „Шахтоуправління Донбас", ДП „Свердловськантрацит", ЗАТ „НВК „Горні машини", ДП „Львіввугфілля", ТОВ „Домус" та відповідні первинні документи, що її підтверджують, докази транспортування реалізованої продукції - залізничні накладні, товарно-транспортні накладні).

Також між ТОВ «Деметрас ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Дружківський машинобудівний завод» (Покупець) був укладений договір поставки від 17.01.2008р. №46 (т. 2 а.с.33-35). За його умовами:

«1.1 Постачальник зобов'язується передати товар у строк, а Покупець зобов'язаний прийняти зазначений товар та оплатити за нього відповідну суму.

1.2. Якість, ціна та асортимент товару визначаються специфікаціями, які є складовими та невід'ємними частинами договору.

3.2 Базисні умови поставки узгодженої партії приймаються сторонами відповідно до правил «ІНКОТЕРМС - 2000». Умови поставки товару по цьому договору - EXW склад постачальника.

3.3 Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про готовність товару до відправки.»

Між сторонами було укладено додаткову угоду від 01.07.2008 року № 01/07, згідно з якою розрахунки можуть здійснюватися у вексельній формі. (т.2 а.с. 36). Сторонами також була складена специфікація від 01.07.2008 року № 6/1 (т.2 а.с. 37), згідно якої постачання здійснюється як залізничним, так і автомобільним транспортом. Також сторонами були укладені інші специфікації, у яких були конкретизовані умови постачання залізничним або автомобільним транспортом: DAF або CPT за Інкотермс 2000 (т.2 а.с. 37-50).

На підтвердження виконання вказаного договору позивач посилався на: податкові накладні (т.2 а.с. 236-280), видаткові накладні (т.2 а.с. 84, 86, 97, 100, 103, 106, 109, 116, 123, 126, 144), рахунки-фактури (т.2 а.с. 83, 85, 91, 99, 102, 105, 108, 114, 122, 143), залізничні накладні (т.2 а.с. 68-74, 77-81, 127-142), банківські виписки (т.2 а.с.149-235) та аналогічні зазначеним вище документи на підтвердження оприбуткування та подальшого використання у виробництві спірної продукції та реалізації виготовлених з неї товарів.

У зв'язку з необхідністю дослідження наданих позивачем доказів по справі була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручене експерту Тімашковій Світлані Михайлівні (АДРЕСА_1).

Перед експертом були поставлені наступні питання:

1. Чи підтверджуються документально висновки акту №60/2300/00165669 від 25.02.2010р. складеного ДПІ у м. Дружківка щодо заниження ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 148 520 492грн. за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. по операціях проведених з ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД»?

2. Чи підтверджується документально використання ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» отриманих у період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. від ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД» товарів при підготовці, організації та веденні виробництва, продажі продукції (робіт, послуг) і охороною праці?

Згідно з висновком судового експерта №21/1 від 05.09.2012р., ним були досліджені спірні господарські операції, що підтверджені належним чином оформленими первинними документами, їх відображення у бухгалтерському обліку підприємства із застосуванням відповідних рахунків бухгалтерського обліку, призначених для обліку ТМЦ.

За наслідком такого дослідження судовий експерт дійшов наступних висновків:

1) факт заниження ВАТ «Дружківський машинобудівельний завод» об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 148520492,00 грн за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року по операціях проведених з ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД» документально не підтверджено.

2) використання ВАТ «Дружківський машинобудівельний завод» отриманих у період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року від ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД» товарів при підготовці, організації та веденні виробництва, продажі продукції (робіт, послуг) і охороною праці документально підтверджено.

При оцінці зібраних у справі доказів у цій частині спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Таким чином, за наявності належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також додержання встановлених законом обмежень для окремих видів витрат, платник податку вправі відносити відповідні суми до складу валових витрат.

Причиною виникнення даного спору є оцінка контролюючим органом документів, що підтверджують право на включення до валових витрат позивача, як таких, що не є первинними документами бухгалтерського обліку через брак обов'язкових реквізитів, а також визнання цих документів такими, що не підтверджують здійснення господарських операцій.

Такого висновку відповідач дійшов з посиланням на ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач вважає, що правочини між позивачем, ТОВ "Одеон Експлорер Груп" та ТОВ "Деметрас ЛТД" є недійсними в силу закону, а отже складені на їх виконання документи не мають юридичних наслідків.

При цьому він також посилається на те, що згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на визначену ЦК України відсутність юридичних наслідків спірних операцій для оподаткування платника податків у зв'язку з нікчемністю відповідних правочинів. Згідно з ч.2. ст.1 ЦК України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Відтак безпосереднє застосування положень ЦК України при визначенні об'єктів оподаткування без прямої вказівки на таку можливість у законі є неправомірним.

При оцінці інших доводів відповідача, зокрема щодо відсутності за юридичною адресою ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД» суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У матеріалах справи наявні спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом №15222067 та № 15222271 від 27.11.2012, які містять відомості щодо ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД». З них вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаних підприємств. З наведених відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання спірних договорів були наявні записи про не підтвердження відомостей про юридичні особи - ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД». Тому відповідач у спорі з позивачем не може посилатися на відсутність їх за юридичною адресою. Крім того, відповідачем навіть у Акті перевірки не встановлена відсутність цих підприємств за юридичною адресою саме на час укладення та виконання спірних угод.

Щодо сертифікатів (посвідчень) якості, судом встановлено, що відповідач у Акті перевірки з посиланням на їх відсутність та окремі умови спірних договорів зазначає про не підтвердження переходу права власності на відповідні товари до позивача (т.1 а.с. 62). При цьому він вказує на зазначення сертифікатів походження товару у переліку документів, що міститься у наявних у позивача залізничних квитанціях.

Суд вважає такі висновки відповідача неправомірними з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Частиною 4 статті 265 ГК України (у редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів) передбачено, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Таким чином законодавство, яке регулює питання виникнення права власності, передбачає застосування при цьому зазначених правил.

Як вже зазначалося, умови спірних договорів передбачають постачання товарів залізничним транспортом на умовах DAF- кордон України та Росії п.п Гуково - Червона могила та автомобільним транспортом на умовах CPT - ВАТ „Дружковський машинобудівний завод" за Інкотермс 2000.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгівельної палати (ІНКОТЕРМС) від 01.01.2000 року № 560 термін СРТ (фрахт/перевезення оплачені до ...) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим; термін DAF (поставка до кордону ...) означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни.

З цього слідує, що умови спірних договорів не пов'язують перехід права власності на товар з переданням сертифікатів (посвідчень) якості, що спростовує протилежні висновки відповідача. Визначені законодавством наслідки не передання покупцеві документів, що стосуються товару, за умови прийняття ним самого товару, не впливають на перехід права власності на нього.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що сертифікати (посвідчення) якості не належать до документів, зберігання та надання яких під час перевірок передбачене правилами податкового обліку. А тому їх ненадання на вимогу контролюючого органу не може свідчити про їх відсутність на час одержання товару. Сертифікат про походження, який зазначений у залізничних квитанціях та на наявність якого посилається відповідач, за змістом та видавцем є іншим документом, ніж сертифікат якості.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що не зберігання та ненадання під час перевірки позивачем сертифікатів якості на спірні товари не може свідчити про їх відсутність та про відсутність у позивача права власності на ці товари.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність доказів перевезення товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД», як підтвердження безтоварності цих господарських операцій.

Як вже зазначалося, умови спірних договорів передбачають постачання товарів залізничним транспортом на умовах DAF- кордон України та автомобільним транспортом на умовах CPT - ВАТ „Дружківський машинобудівний завод" за Інкотермс 2000.

Матеріали справи містять копії залізничних накладних, за якими товар надходив до позивача. Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Міністерством транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Згідно з п. 1.2 наведених Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.

Матеріали справи містять накладні про перевезення ТМЦ залізничним транспортом, де вантажоодержувачем є ТОВ «Дружківський Машзавод», а відправниками ВАТ «Кам'янський машинобудівний завод».

Відповідачем був наданий лист Східної митниці від 30.06.2010 року № 11-39/5406, згідно якого митне оформлення ТМЦ здійснювалося на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2008 року № 540/340, де продавцем товару є ВАТ «Кам'янський машинобудівний завод», покупцем товару - ТОВ «Комерційне підприємство АККАД», а вантажоодержувачем - ВАТ «Дружківський Машзавод».

На підставі наведених документів судом встановлено, що ТМЦ були доставлені позивачеві залізничним транспортом.

Відповідач факт отримання товару не заперечує, але стверджує про відсутність його постачання саме від ТОВ «Деметрас ЛТД», оскільки останнє не вказане у товаросупровідних документах. При цьому відповідач посилається на лист ТОВ «Комерційне підприємство АККАД» від 27.09.2010 року № 2709-1, у якому це підприємство повідомляє про відсутність господарських відносин з позивачем або з ТОВ «Деметрас ЛТД». Крім того, відповідач посилається також на відомості автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України.

Суд не приймає до уваги ці доводи відповідача, оскільки лист ТОВ «Комерційне підприємство АККАД» не містить відомостей про подальше розпорядження імпортованим товаром. Відсутність відносин з позивачем або з ТОВ «Деметрас ЛТД» не виключає реалізацію товару іншим особам, які у свою чергу (у тому числі через посередників) мали можливість реалізувати його ТОВ «Деметрас ЛТД».

З метою відстеження руху товару перевірка ТОВ «Комерційне підприємство АККАД» не проводилася.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відомості автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ з огляду на те, що у ній не відображаються дані щодо руху конкретних ТМЦ.

Так, систему автоматизованого співставлення ПЗ та ПК розроблено Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації Державної податкової служби з метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.08 № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» та на виконання Закону України «Про податок на додану вартість», наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» та Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, який затверджено наказом ДПА України від 18.04.08 № 266.

Порядок дій підрозділів податкових органів з використання системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК визначається Методичними рекомендаціями, що затверджені Наказом ДПА України № 266. Форма, за якою складається додаток про результати опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єкта господарювання та його контрагентів, встановлюється Наказом ДПА України від 11.09.2008 року № 584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення». У зазначеній формі наявна інформація щодо звітного податкового періоду (місяць та рік), коду ЄДРПОУ (ДРФО) платника - покупця, індивідуального податкового номеру платника податку - покупця, назви платника податку - покупця, за даними платника, що перевіряється (сума ПДВ), за даними перевірки (сума ПДВ), встановлене відхилення сум ПДВ.

Тобто з наведеної форми про результати опрацювання відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єкта господарювання та його контрагентів не вбачається, який саме товар був проданий у спірному періоді ТОВ «Комерційне підприємство АККАД».

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність реєстрації ТОВ «Деметрас ЛТД» у якості суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, що зазначено у листі Східної митниці від 30.06.2010 року № 11-39/5406. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Деметрас ЛТД» не був учасником зовнішньоекономічних відносин.

Таким чином позивачем доведений факт здійснення перевезення залізничним транспортом товару, придбаного у ТОВ «Деметрас ЛТД», у той час як відповідачем не спростоване придбання цього товару саме у ТОВ «Деметрас ЛТД».

Наведені вище висновки суду також стосуються перевезення автомобільним транспортом товарів, придбаних у ТОВ «Деметрас ЛТД», що підтверджується товарно-транспортними накладними: від 03.10.2008 року № 009334, від 03.10.2012 №009335 - транспортування здійснювалося автомобілем КАМАЗ 477-12 ЕВ (т.7 а.с.137-138), від 21.08.2008 року №009178, від 21.08.2008 року №009176 - транспортування здійснювалося автомобілем Краз 21-37 АІВ (т.7 а.с.141-142); від 27.08.2008 року № 009192 (т.7 а.с.169), від 20.08.2008 року № 009175 (т.7 а.с.174), від 19.12.2008 року № 009722, від 19.12.2008 року №009721 - транспортування здійснювалося автомобілем МАЗ 54-15 ЯНІ; від 19.12.2008 року № 009718 - транспортування здійснювалося автомобілем КАМАЗ 44-83 ЯНА; від 19.12.2008 року № 009723, від 20.12.2008 року № 009637 - транспортування здійснювалося автомобілем КАМАЗ 42-15 ЯНА; від 19.12.2008 року № 009720 - транспортування здійснювалося автомобілем МАЗ 09-43 ДОЦ (т.7 а.с.178-184); від 29.12.2008 року № 009202, від 29.12.2008 року № 009202 - транспортування здійснювалося автомобілем МАЗ АН 12-40 ЕС (т. 8 а.с.72-73); від 29.08.2008 року № 009802 - транспортування здійснювалося автомобілем МАЗ АН 12-40 ЕС; від 21.07.2008 року № 6 - транспортування здійснювалося автомобілем КАМАЗ Р221 ХР61 (т.2 а.с. 81-82); від 05.08.2008 року № 7 - транспортування здійснювалося автомобілем КАМАЗ Р221 ХР61 (т.2 .а.с. 118-121).

Що стосується обставин перевезення автомобільним транспортом інших товарів, придбаних у ТОВ «Деметрас ЛТД» та ТОВ „Одеон Експлорер Груп" відповідач ставить під сумнів достовірність відповідних ТТН. Про це зазначено у Акті перевірки, аналогічні пояснення надав представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2012.

У зв'язку з цим позивач з посиланням на ч. 3 ст. 143 КАС України заявив клопотання про виключення їх з числа доказів і просив вирішувати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

З урахуванням встановленого ст. 11 КАС України принципу диспозитивності, згідно з яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах свободи в наданні суду доказів, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних у частині, що оспорюється відповідачем, оцінці не підлягають.

З приводу відсутності доказів перевезення автомобільним транспортом частини товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Деметрас ЛТД» та ТОВ „Одеон Експлорер Груп" суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N 1936/11/13-11.

З урахуванням висновків судової економічної експертизи судом встановлено, що придбані у ТОВ «Деметрас ЛТД» та ТОВ „Одеон Експлорер Груп" товари були оприбутковані на складі позивача, у подальшому використані у господарській діяльності, виготовлена з них продукція реалізована. Позивачем підтверджено перевезення частини з придбаних товарів автомобільним та залізничним транспортом, надані докази транспортування продукції, виробленої з використанням спірних товарів. Матеріали справи також містять докази проведення розрахунків за спірну продукцію.

Ці обставини не спростовані допитаними у судовому засіданні свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Щодо висновків відповідача про те, що надані позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ „Деметрас ЛТД" накладні не містять обов'язкових реквізитів для визнання цих документів первинними (не вказана посада матеріально-відповідальної особи, яка своїм підписом повинна засвідчувати відпуск ТМЦ, а в рядку «Одержав» не вказана посада, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка одержала ТМЦ та яка своїм підписом повинна підтверджувати їх одержання) суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назва документа (форму);

- дату та місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На предмет відповідності даним ознакам судовим експертом при наданні висновку за першим питанням були досліджені накладні, за яким позивач отримував товар від ТОВ «Деметрас ЛТД» та ТОВ «Одеон Експлорер Груп».

У висновку №21/1 від 05.09.2012р. експертом зазначено (т.5 а.с. 68), що наведені накладні містять зокрема підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: з боку постачальників ТОВ «Деметрас ЛТД» - Власенко Ю.П., ТОВ «Одеон Експлорер Груп» - Павлюченко С.А., з боку покупця «ВАТ „Дружківський машинобудівний завод" по поставкам від ТОВ «Одеон Експлорер Груп» - ОСОБА_8, ОСОБА_21, по поставкам від ТОВ «Деметрас ЛТД» наявні підписи осіб, що отримували продукцію, однак без зазначення прізвищ.

Інформація щодо посад осіб в накладних відсутня.

Суд звертає увагу на те, що серед наведених у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язкових реквізитів первинних документів бухгалтерського обліку відсутній такий реквізит, як прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 2 статті 9 цього Закону як обов'язковий визначений реквізит «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». З матеріалів справи вбачається та висновком експерта підтверджується наявність підписів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. У зв'язку з цим даний реквізит вважається наявним.

Стосовно відсутності у накладних інформації щодо посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також прізвищ осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (вимога щодо прізвищ передбачена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, але не передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») судовим експертом встановлена наявність на дату відображення у бухгалтерському обліку спірних первинних документів такої інформації.

Так, листом від 22.12.2008 року №09/435/1 позивач звертався до ТОВ «Одеон Експлорер Груп» з проханням зазначити перелік осіб, що мають право підпису на накладних. Згідно листа-відповіді від 24.12.2008 №475 директор ТОВ «Одеон Експлорер Групп» Павлюченко С.А. підтверджує, що накладні по договору №1410 від 14.11.2008 підписані особисто ним. Також ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» звернувся з листом від 03.03.2001 року № 09/69/1 до ТОВ «Деметрас ЛТД» з вимогою вказати перелік осіб, що мають право підпису на накладних. Згідно листа-відповіді ТОВ «Деметрас ЛТД» від 06.03.2008 №28 директор ТОВ «Деметрас ЛТД» Власенко Ю.П. підтверджує, що накладні по договору №46 від 17.01.2008 підписані особисто ним.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії журналів реєстрації довіреностей, договорів про матеріальну відповідальність від 25.05.2003 року (два договори), від 23.01.2006 року, від 18.10.2007 року, що підтверджують отримання ТМЦ посадовими особами позивача - вантажником цеху 32 ОСОБА_8, вантажником - експедитором ОСОБА_21, інженером ІІ категорії ОСОБА_16, економістом ВМТС ОСОБА_17

Таким чином на дату проведення операцій в бухгалтерському обліку позивач мав інформацію щодо посад осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та даних, що дають змогу ідентифікувати відповідних осіб. А тому прийняття до обліку спірних видаткових накладних не суперечить Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Цього висновку суд дійшов з урахуванням того, що наведене Положення не встановлює способу усунення таких недоліків первинних документів, як відсутність окремих реквізитів, визначеного ст.4 вказаного вище Закону принципу превалювання сутності над формою, а також п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який у випадку відсутності однозначно визначених обов'язків платника податків передбачав презумпцію правомірності його рішень.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункти 2.15., 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Згідно з ними первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Ці норми не містять правил поведінки у разі надходження первинних документів з недоліками форми, не визначені у Акті перевірки як такі, що порушені.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлені обставини придбання позивачем у ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД» товарів, у тому числі їх транспортування (частково), оприбуткування, використання у виробництві, перевезення вироблених з їх використанням товарів. Надані відповідачем докази не спростовують встановлених судом обставин. Часткова відсутність у позивача окремих документів, які не передбачені правилами податкового обліку, не може свідчити про безтоварність усіх спірних операцій. З урахуванням цього суд дійшов висновку про відсутність наведених вище порушень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

2. Податковим органом також встановлено завищення валових витрат у рядках 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства всього у розмірі 11 492 099 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 1 579 844 грн., за півріччя 2009 року у сумі 3 695 322 грн., за 3 квартали 2009 року у сумі 11 492 099 грн.

Як зазначено у акті перевірки (том 1, а.с. 66-67), позивачем на порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, в деклараціях з податку на прибуток завищено убуток балансової вартості запасів в результаті необґрунтованого заниження балансової вартості запасів в готовій продукції та незавершеному виробництві на загальну суму 11 492 099 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року у сумі 1 579 844 грн., за півріччя 2009 року у сумі 3 695 322 грн., за 3 квартали 2009 року у сумі 11 492 099 грн., допущеного внаслідок відображення в бухгалтерському обліку підприємства вибуття залишків готової продукції та собівартості виробничих послуг (у зв'язку з їх реалізацією) на суми, які перевищують договірну вартість продажу продукції підприємства і які не підтверджені документами бухгалтерського обліку.

До матеріалів справи надані заперечення проти позову (том 4, а.с. 168-178), в яких відповідач зазначає, що порушення стосується саме не підтвердження вибуття залишків готової продукції та собівартості виробничих послуг документами бухгалтерського обліку. Тобто порушено приписи абзацу 4 підпункту 5.3.9 вказаної статті, відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

На підтвердження позовних вимог позивач надав: декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року, 2008 рік; відомість по рахунку 946 «Втрати від знецінення запасів»; відомість по рахунку 231 «Готова продукція»; відомості по рахунку 231 «Основне виробництво»; відомості по рахунку 232 «Додаткове виробництво»; відомість по рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції»; зворотні сальдові відомості тощо.

У зв'язку з необхідністю їх дослідження по справі була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено судовому експерту-економісту Тімашковій С.М. (АДРЕСА_1). На вирішення поставлене питання: чи підтверджуються документально висновки акту № 60/2300/00165669 від 25 лютого 2010 року складеного ДПІ у м. Дружківка щодо заниження ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» об'єкту оподаткування податком на прибуток за рахунок завищення збитків балансової вартості запасів на 11 492 099 грн.?

Додатково на вимогу експерта позивачем були надані планові та фактичні калькуляції, лімітно-заборні картки, картки складського обліку матеріалів та готової продукції, накладні на внутрішнє переміщення, накладні-вимоги, видаткові накладні, акти приймання -передачі продукції, договори з покупцями (т.5 а.с. 80).

Судовий експерт у висновку № 21/1 від 05.09.2012 щодо запасів в незавершеному виробництві та готовій продукції зазначив, що мають місце особливості, які полягають в тому, що порівнюються залишки не в повних їх сумах, відображених в Головній книзі, а лише в частині матеріальних витрат в цих залишках, що підтверджено листами ДПА України від 27 травня 2005 року № 4807/6/11-1116 та від 29 січня 2007 року № 1564/7/15-0217, чинними у період, що перевірявся (том 5, арк. справи 77).

Співставлення отриманих доходів від реалізації готової продукції та суми собівартості реалізованої продукції протягом 9 місяців 2009 року наведене у таблиці № 4 висновку експертизи (том 5, арк. справи 79). Додатково експерт зазначив, що у ході експертизи встановлено розбіжність між даними, відображеними підприємством, з даними акту перевірки, а саме за лютий 2009 року згідно даних облікових відомостей підприємства доход від реалізації готової продукції склав 51 195 351,25 грн., собівартість готової продукції 47 546 751,83 грн., таким чином прибуток складає 3 648 599,42 грн. В акті перевірки зроблено помилку та відображено навпаки - доход від реалізації готової продукції склав 47 546 751,83 грн., собівартість готової продукції 51 195 351,25 грн., збиток 3 648 599,42 грн.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості незавершеного виробництва та залишків готової продукції здійснюється позивачем лише в частині вартості запасів, а саме: сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів, використаних на їх виробництво.

Витрати, пов'язані з виробництвом запасів, у тому числі витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація тощо у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості незавершеного виробництва та залишків готової продукції не враховуються.

Експертом зазначається, що пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено не відображення вибуття запасів готової продукції лише за причиною перевищення договірної вартості продукту над собівартістю виробництва. Інших порушень у ході проведення перевірки по даннями питанню податковим органом не встановлено. У зв'язку з чим порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» документально не підтверджується.

Таким чином, у ході проведення експертизи висновки акту № 60/2300/00165669 від 25 лютого 2010 року складеного ДПІ у м. Дружківка щодо заниження ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» об'єкту оподаткування податком на прибуток за рахунок завищення збитків балансової вартості запасів на 11 492 099 грн. документально не підтверджуються.

Відповідач не погоджується з таким висновками експертизи, зазначивши у своїх запереченнях, що в наданих для проведення експертизи первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку відсутні документи, що свідчать про ідентифікований облік витрат на виробництво та собівартість виробленої продукції, що підтверджують правомірність віднесення до складу собівартості реалізованої продукції на суми, що є більшими від суми доходу від її реалізації. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що зміст пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає розподілу балансової вартості на різницю між собівартістю продукції, що випускається, і вартістю її реалізації.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи лімітно-заборних карток, калькуляцій, інших документів бухгалтерського обліку, які були досліджені експертом. Як вбачається з супровідних листів від 17.05.2012р, 28.05.2010 р., 08.06.2010р., 11.06.2010р., 03.08.2010р., 18.06.2012р. експерту надавалися для дослідження копії та оригінали додаткових документів, у тому числі лімітно-заборні картки, картки складського обліку, тощо. У висновку №21/1 від 05.09.2012 експертом наведена довідка, згідно з якою додатково надані позивачем копії документів на 1 397 арк. додані до висновку, оригінали документів повернені сторонам.

З урахуванням зазначеного, враховуючи доводи сторін та висновки судової економічної експертизи, з якими погодився суд, - суд вважає, що відповідачем не доведено склад порушення, а тому безпідставно збільшено грошове зобов'язання та визначені штрафні санкції.

3. В Акті перевірки також зазначено про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, до складу валових витрат позивачем включено витрати на відрядження працівників підприємства згідно авансових звітів на загальну суму 7 813 грн., в тому числі за липень 2008 року у сумі 4 641,18 грн., за вересень 2008 року у сумі 1 598,70 грн., за жовтень 2008 року у сумі 1 573,14 грн. (том 1, а.с. 72-73).

Як вказано у Акті перевірки, підприємством в ході перевірки не надано первинні документи (угоди, листи, протоколи узгодження умов угод, інші документи), які б підтверджували зв'язок зазначених вище відряджень з господарською діяльністю платника податків.

За приписами підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

Під час проведення перевірки позивачем надані накази по підприємству за підписом керівника підприємства, посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття та прибуття, з вказівкою мети, завдання, термін та умови перебування за кордоном, авансові звіти та звіти про відрядження, листи тощо, що не заперечується податковим органом.

Підставою виникнення спору між сторонами у цій частині є тлумачення відповідачем наявності фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання, до яких відряджається працівник, як обов'язкової умови включення до складу валових витрат на такі відрядження.

У Акті перевірки зазначено, що працівник підприємства ОСОБА_18 двічі була відряджена до ЗАТ «Курськрезинотехніка» (Росія), витрати на відрядження складають 1571,93 грн. та 1573,14 грн.

На підтвердження зв'язку відряджень з основною діяльністю підприємства позивачем надані листи №01/67Д від 10 червня 2008 року та № 01/76Д від 21 липня 2008 року за підписом генерального директора ТОВ «Дружківський машинобудівний завод», надіслані на адресу ЗАТ «Курськрезінотехніка» (том 3, а.с. 147, 156), посвідчення про відрядження, в яких вказана мета відрядження (том 3, а.с. 154, 149).

Інженер підприємства ОСОБА_19 звітувала про витрати на відрядження до ВАТ «Мінський підшипниковий завод» (Бєларусь) у сумі 3069,25 грн. Доказом зв'язку відрядження з основною діяльністю підприємства є додані до матеріалів справи лист керівника позивача № 01/69Д від 26 червня 2008 року та посвідчення про відрядження, із зазначенням мети відрядження (том. 3, а.с. 131, 133).

Також, працівник підприємства ОСОБА_20 відряджений до ЗАТ «Російське вугілля» для охорони та супроводу вантажів, що підтверджено посвідченням про відрядження із зазначенням мети відрядження (том 3, а.с. 116). Витрати на відрядження склали 1598,70 грн. Матеріали справи містять службове листування, акти, податкову накладну, залізничні накладні та інші документи, що підтверджують мету відрядження цього працівника (т.3 а.с. 120-129).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено зв'язок вказаних відряджень з основною діяльністю підприємства. Податковим органом не зазначено у Акті перевірки та не надано протягом судового розгляду справи доказів відсутності такого зв'язку.

Доводи відповідача стосовно обов'язкової наявності документів, які б підтверджували фінансово-господарські відносини з підприємствами, до яких відряджалися працівники, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що працівники ТОВ «Дружківський машинобудівний завод» звітували про відрядження у повному обсязі, до матеріалів справи надані листи підприємства, посвідчення про відрядження, фінансова звітність. Сам факт відрядження не є спірними між сторонами.

З аналізу п. 1.32 ст.1, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств слідує, що витрати підприємства можуть бути як прямо взаємопов'язаними з отриманням доходу, тобто мати безпосередній взаємозв'язок між понесеними витратами та отриманим доходом (наприклад придбання товару для його подальшого продажу), так і витратами, які спрямовані, але безпосередньо не спричиняють отримання доходу (наприклад оплата та охорона праці, орендна плата за приміщення у якому знаходиться виробництво, наукові дослідження та інше), без понесення яких підприємством у подальшому отримання доходу стане утрудненим, або взагалі неможливим.

Спірні відрядження були пов'язані з вирішенням питань виробничого характеру (пошук комплектуючих, огляд виробництва, переговори, тощо). Висновки відповідача щодо обов'язковості виникнення при цьому фінансово-господарських відносин не ґрунтуються на приписах законодавства.

Таким чином, висновки податкового органу про дане порушення необґрунтовані, відповідно необґрунтовано збільшені податкові зобов'язання підприємства та нараховані штрафні санкції. Прийняте на підставі цих висновків податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000151520/0 від 12 березня 2010 року судом встановлено наступне.

Відповідно до розрахунку фінансових санкцій з податку на прибуток до акту перевірки ВАТ «Дружківський машзавод» (том 4 а.с. 204) підставою для прийняття даного повідомлення-рішення податковим органом визначено два порушення.

1. Відповідачем за результатами перевірки встановлене порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях, здійснених з ТОВ «Одеон Експлорер Груп» у сумі 10 210 851 грн., ТОВ «Деметрас ЛТД» у сумі 19493247грн., пов'язаних з виконанням нікчемних правочинів. Підстави для таких висновків наведені при обґрунтуванні висновків Акту перевірки щодо порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". В результаті даного порушення з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування згідно з розрахунком відповідача (т.4 а.с. 179) занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 28 228 996 грн.

Фактичні обставини, які встановлені судом при розгляді справи у цій частині є аналогічними тим, що наведені при вирішенні питання правомірності висновків відповідача щодо порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що одним з питань, які були поставлені на вирішення судової економічної експертизи, було: «Чи підтверджуються документально висновки акту №60/2300/00165669 від 25.02.2010р., складеного ДПІ у м. Дружківка щодо завищення ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» податкового кредиту у сумі 29807032грн. за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. по операціях проведених з ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД»?».

У відповідності з висновком експерта №21/1 від 05.09.2012 висновки акту №60/2300/00165669 від 25.02.2010р., складеного ДПІ у м.Дружківка щодо завищення ВАТ «Дружківський машинобудівний завод» податкового кредиту у сумі 29 807 032грн. за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р. по операціях проведених з ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД» документально не підтверджено.

При наданні правової оцінки цьому висновку та іншим зібраним у справі доказам суд приймає до уваги, що згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 наведеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом з урахуванням висновку експерта встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Наявність у контрагентів позивача на момент проведення спірних операцій статусу платника ПДВ сторонами не оспорюється.

Як вже зазначалося, судом встановлені обставини придбання позивачем у ТОВ «Одеон Експлорер Груп» та ТОВ «Деметрас ЛТД» товарів, у тому числі їх транспортування (частково), оприбуткування, використання у виробництві, перевезення вироблених з їх використанням товарів. Надані відповідачем докази не спростовують встановлених судом обставин. Часткова відсутність у позивача окремих документів, які не передбачені правилами податкового обліку, не може свідчити про безтоварність усіх спірних операцій. З урахуванням цього суд дійшов висновку про відсутність наведених вище порушень підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

2. Відповідно Акту перевірки, позивачем в декларації з ПДВ за липень 2008 року, в податковому та бухгалтерському обліку розрахунків з бюджетом по ПДВ не проведено коригування податкового кредиту з ПДВ у бік його зменшення на суму 102 934 грн. від вартості деталей незавершеного виробництва, які не призначаються для використання в господарській діяльності, чим порушено приписи підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97 (т.1 а.с. 93).

Порушень інших вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при виявлені вказаного порушення в акті не вказано.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовлює) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання і господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу даної норми вбачається, що для перевірки її дотримання необхідно встановити склад податкового кредиту та призначення матеріальних та нематеріальних активів, у зв'язку з придбанням яких відповідні суми податку включені до нього.

Акт перевірки не містить вказівки на податкові періоди, у яких відбулося включення до податкового кредиту спірних сум ПДВ.

З нього вбачається, що завищення податкового кредиту позивача внаслідок порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 вказаного Закону мало місце у липні 2008 року, коли деталі незавершеного виробництва були визнані підприємством непридатними для використання у виробничій діяльності.

Судом встановлено, що утвореною позивачем комісією була визначена непридатність деталей незавершеного виробництва для подальшого використання у виробництві по ВАТ «Дружківський машинобудівний завод», про що складений акт № 1 від 3 липня 2008 року (том 4, а.с.109-128). Непридатними для виробництва визнані деталі по 566 позиціям масою 163 503,69 кг. на загальну суму 933 371,67 грн.

Позивачем укладено з ТОВ «Рона» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №5760/07 від 21.05.2007р.) договір № 01/1007/08 від 10 липня 2008 року щодо визначення ринкової вартості залишків продукції незавершеного виробництва станом на 1 липня 2008 року, що знаходяться на балансі позивача (том 4, а.с.105). Згідно з висновками ТОВ «Рона», вартість залишків продукції незавершеного виробництва складає 311 036,71 грн. (том 4, а.с.106). Сума витрат 622 334,96 грн. від знецінення запасів у липні 2008 року списана на рахунок 9460 та віднесена на фінансові результати від основної діяльності.

Саме з цими подіями відповідач пов'язує обов'язок позивача здійснити коригування податкового кредиту.

Суд не погоджується з правомірністю таких висновків з наступних підстав.

По-перше, позивачем не встановлено, чи були фактично включені до складу податкового кредиту суми податку, які на його думку підлягають коригуванню.

У зв'язку з необхідністю дослідження обставин справи у цій частині спору при призначенні судової експертизи на її вирішення було поставлене питання: «Чи підтверджуються документально висновки акту №60/2300/00165669 від 25.02.2010р., складеного ДПІ у м. Дружківка щодо завищення ВАТ "Дружківський машинобудівний завод" податкового кредиту по операції списання деталей незавершеного виробництва непридатних для подальшого використання у виробництві і донарахування податку на додану вартість?».

З цього питання експерт надав висновок №21/1 від 05.09.2012 про не підтвердження документально вказаних висновків.

При цьому експертом було встановлене, що відповідно до наказів по підприємству при виготовленні деталей за певними замовленнями (які у подальшому були списані згідно з актом №1 від 03.07.2008р) були використані придбані до 01.07.1997 року матеріали. У цей день набрав чинності Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим до цієї дати податковий кредит не формувався (т.5 а.с. 84).

Крім того, з цього приводу слід зазначити, що п.п 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (єдиний, на порушення якого вказує відповідач у цій частині спору) безпосередньо не встановлює обов'язок з коригування раніш включених до податкового кредиту сум, не визначає підстав та податковий період, у якому слід здійснювати таке коригування. У вказаному підпункті міститься заборона включення до складу кредиту певних сум ПДВ, а не обов'язок з їх виключення (як наприклад у п. 4.5 ст. 4 того ж Закону).

Таким чином відповідачем залишилася не з'ясованою одна з обов'язкових обставин, що підлягає встановленою при визначенні порушення п.п 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таке має суттєве значення також через строки давнини, визначені чинною на той час статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

По-друге, як вже зазначалося, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачена заборона включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання і господарській діяльності такого платника.

Визначення поняття «господарська діяльність» на той час містилося у п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з ним це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з висновку експерта №21/1 від 05.09.2012, всі непридатні для виробництва деталі загальною вартістю 163 503,69 кг. оприбутковані в серпні 2008 року до складу № 3 в якості стального важковагового лома та лома чавуна. У подальшому згідно лімітно-заборних карток та карток складського обліку лом стальний важковаговий та лом чавуна в повному обсязі було забрано зі складу в цех №1 для виробництва продукції. Експертом була встановлена продукція, що виготовлена з його використанням та наведений перелік підприємств, яким вона була реалізована (т.5 а.с. 84).

Детальна інформація щодо використання позивачем непридатних для виробництва деталей наведена у додатку № 12 до висновку експертизи (том 5, а.с.111).

Таким чином, як встановлено судовим експертом, виготовлена з загальної кількості лома від списаних непридатних для виробництва деталей, продукція використана в господарський діяльності підприємства.

Тому порушення, відображене відповідачем у акті перевірки, в частині завищення податкового кредиту на суму 102 934 грн. по операції списання деталей незавершеного виробництва непридатних для подальшого використання у виробництві документально не підтверджено.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо ненадання позивачем під час перевірки на письмовий запит від 16 лютого 2010 року № 2242/10/23-013 пояснень щодо напрямків використання знецінених і списаних деталей незавершеного виробництва та їх документального підтвердження, оскільки суд не обмежений при вирішенні спору заздалегідь визначеним колом доказів.

Доводи відповідача щодо відсутності відповідних документів у матеріалах справи суд не приймає до уваги з підстав, що були наведені при розгляді аналогічних заперечень відповідача.

Також судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо не дослідження експертом загального руху металобрухту, що обліковується підприємством та складу металобрухту, який у спірному періоді був проданий позивачем за 0% ставкою ПДВ.

Заборона включення складу податкового кредиту суми податку, сплаченої при придбанні (виготовленні) товарів (послуг), які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України „Про податок на додану вартість" або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, встановлена п.п. 7.4.2. п. 7.4 ст.7 того ж Закону.

Зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення та Акту перевірки не вбачається, що серед порушених норм Закону України „Про податок на додану вартість" зазначений цей підпункт. Відтак дослідження наведених відповідачем у запереченнях на висновок експерта питань не належить до предмету спору.

Таким чином, висновки податкового органу, на підставі яких було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000151520/0 від 12 березня 2010 року, необґрунтовані, протиправні, а тому вимоги про визнання його недійсним підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000101720/0 від 12 березня 2010 року судом встановлене наступне.

В акті перевірки вказано, що на порушення підпункту «г» підпункту 4.2.9, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» підпункту 9.10.1 пункту 9.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абзаців 1, 3 розділу Загальних положень і підпункту 1.1 пункту 1 розділу 2 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордоном» до складу місячного оподаткованого доходу не включені суми доходів, отриманих робітниками позивача від працедавця як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування витрат на відрядження.

Як вже зазначалося, відповідач у Акті перевірки дійшов висновків про те, що робітники підприємства, які перебували у відрядженні за кордоном, не підтвердили документально зв'язок такого відрядження з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження.

Правова оцінка цим висновкам податкового органу є похідною від тієї, що викладена судом відносно порушень підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Суд вважає доведеним зв'язок спірних відряджень з господарською діяльністю позивача, матеріали справи містять копії посвідчень про відрядження, авансових звітів та доданих до них розрахункових документів, що підтверджують витати відряджених осіб. З урахуванням цих фактичних обставин та наданої раніш правової оцінки висновкам відповідача суд вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000101720/0 від 12 березня 2010 року підлягають задоволенню.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства. З огляду на зазначене, підстави для визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб у податкового органу відсутні. Безпідставність збільшення грошових зобов'язань доводить безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій. Тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись, ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000201510/0 від 12 березня 2010 року, № 0000151520/0 від 12 березня 2010 року та №0000101720/0 від 12 березня 2010 року задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка № 0000201510/0 від 12 березня 2010 року, № 0000151520/0 від 12 березня 2010 року та № 0000101720/0 від 12 березня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» (84205, м. Дружківка, вул.. Леніна, 7, ЄДРПОУ 00165669) судові витрати з судового збору у сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 29 листопада 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 04 грудня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.