Постанова № 30928858, 30.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/10761/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Сімонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства „Зевс Кераміка"

до Східної митниці

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників позивача Ішмурат О.М., Чемьоркіної Ю.Л.

представників відповідача Головіна О.М., Хоботова С.В., Біленко Ю.П.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Зевс Кераміка" звернулося до суду з позовом до Східної митниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №139 від 03.08.2012р. про збільшення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 38 632,83 грн., в тому числі: за основним платежем - 32 835,41 грн., за штрафними санкціями - 5797,42 грн. та №140 з податку на додану вартість у розмірі 237 706,08 грн., в тому числі: за основним платежем - 202 294,69 грн., штрафними санкціями - 35 411,39 грн. Заявою від 28.11.2012 позивач змінив позовні вимоги та просив скасувати податкові повідомлення-рішення №139 від 03.08.2012 у частині визначення податкових зобов'язань у сумі 37 572,81 грн. у тому числі 31 987,39 грн. за основним платежем та 5 585,42 грн. штрафних санкцій; №140 від 03.08.2012 у сумі у частині визначення податкових зобов'язань у сумі 235 463,31 грн. у тому числі 200 500,47 грн. за основним платежем та 34 962,84 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Східною митницею була проведена планова перевірка стану дотримання АТ „Зевс Кераміка" вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період 29.05.09 - 29.05.12, результати якої викладені у акті № 41/2/700000000/0032359747 від 26.07.2012р. Зокрема у ньому зазначено, що до митної вартості товару, задекларованого згідно з ВМД, перелік яких наведений к додатку 4 до Акту перевірки, підлягають включенню кошти у сумі 979 456,64 грн. На підставі цього акту відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, з якими частково не погоджується позивач.

Зазначає, що під час здійснення митного оформлення ним було надане документальне підтвердження транспортних витрат до митного кордону - довідки експедиторів-перевізників, що передбачені п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766. Вважає, що цей документ разом з міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) є належним та достатнім документом для підтвердження такої складової митної вартості як вартість транспортування товару до митного кордону України.

Також вказує на те, що вимога відповідача щодо підтвердження цієї частини митної вартості після закінчення митного оформлення саме первинними документами, оформленими з розбивкою вартості транспортування до та після ввезення товару на митну територію України, не ґрунтується на вимогах законодавства.

Крім того, з посиланням на перелік типових форм, які можуть бути підставою для самостійного виготовлення та розроблення бланків первинних документів, який наведений у Державному класифікаторі управлінської документації ДК010-98, затвердженому наказом Держстандарту України від 13.12.98р. №1024, позивач стверджує, що довідка про виконані роботи (вартість виконаних робіт) може належати до первинних документів бухгалтерського обліку. Саме на підставі цих довідок позивач здійснює бухгалтерський облік у зведеній відомості оприбуткування транспортних витрат при імпорті по рахунку 201.

Додатково позивач зауважує, що за деякими з оформлень митна вартість визначалася контролюючим органом самостійно відповідно до ст.268 МК України (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Не зважаючи на це відповідач дійшов висновків про її документальну недоведеність та фактично вдруге самостійно визначив митну вартість, застосувавши при цьому до позивача штрафні (фінансові) санкції.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, які наведені у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які наведені у запереченнях №11-23/12215 від 05.09.2012. Посилаючись на ст. ст. 41, 69, 265 Митного кодексу України, відповідач зазначає про наявність у нього повноважень з проведення перевірок навіть після закінчення митного оформлення.

Відповідач зазначає, що до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не були включені раніше, згідно статті 267 МКУ входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрати на обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до митного кордону України. При цьому відповідач зауважує, що відповідно до частини третьої статті 267 МКУ, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

При здійсненні митного оформлення вантажу, позивачем в складі митної вартості декларувались транспортні витрати, понесені поза межами митної території України, на підставі довідок (калькуляцій), виданих експедиторськими компаніями, які забезпечували організацію перевезення вантажів позивача. При чому, у довідках зазначалась сума транспортних витрат лише до митного кордону України, загальна сума витрат на транспортування (включаючи витрати на транспортування по митній території України) не вказувалась.

Зазначені довідки не є документами, що підтверджують фактичний розмір таких витрат та фактичну сплату позивачем вартості цих витрат, адже не є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". За результатами планової документальної перевірки позивача було встановлено, що в жодному первинному документі бухгалтерського обліку витрати на транспортування після ввезення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, в усіх випадках окремо не виділено.

Тому відповідач дійшов висновку про те, що позивачем документально не підтверджено розмір витрат на транспортування товарів після ввезення на митну територію України, з огляду на що вартість транспортування, наведена у первинних документах (рахунках, актах виконаних робіт, платіжних документах), повинна розглядатись як вартість витрат на транспортування оцінюваних товарів до митного кордону України та згідно з нормою п.5 статті 267 МКУ включатись до митної вартості оцінюваних товарів.

За таких підстав просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, приватне акціонерне товариство „ЗЕВС КЕРАМІКА" зареєстрований виконавчим комітетом Слов'янської міської ради 06.03.2003р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №726578, код ЄДРПОУ 32359747.

Як зазначено у відповідному акті, на підставі ст. ст. 41, 60, 69 Митного кодексу України (у редакції, що на момент складання акту перевірки втратила чинність), у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.04р. №1730 "Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України", та згідно наказу Східної митниці від 09.07.12 №410 відповідачем була проведена планова перевірка стану дотримання АТ „Зевс Кераміка" вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період 29.05.09 - 29.05.12 відповідно до затвердженої програми перевірки.

Результати перевірки викладені у акті № 41/2/700000000/0032359747 від 26.07.2012р. (надалі - Акт перевірки). Зокрема у ньому зазначено, що до митної вартості товару, задекларованого згідно з ВМД, перелік яких наведений к додатку 4 до Акту перевірки, підлягають включенню кошти у сумі 979 456,64 грн. (т.1 а.с. 64, 93).

Так, з посиланням на ст.ст. 259, 260, 264 МКУ відповідач зазначає, що митна вартість має базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. Згідно із статтею 260 Митного кодексу України (надалі - МКУ) для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Також відповідач посилається на ст. 267 МКУ, відповідно до якої до митної вартості товарів включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Під час митного оформлення товарів позивача вартість транспортних витрат до пункту перетину митного кордону України визначалась відповідно до довідок (калькуляцій), що були надані ним до митного оформлення. Таке передбачене п.8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766.

Однак ці довідки відповідач не вважає первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88. Відповідними первинними документами, що фіксують факт надання послуг з перевезення товарів у спірних відносинах за твердженням відповідача можуть бути акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи.

З урахуванням того, що надані позивачем довідки не є первинними документами бухгалтерського обліку, відповідач дійшов висновку про те, що вони не можуть підтверджувати фактичну вартість транспортування товару після його ввезення на митну територію України.

А тому використовувати довідки при перевірці достовірності декларування митної вартості товарів, імпортованих позивачем на умовах поставки FCA, неможливо. При такій перевірці відповідачем виключно на підставі документів бухгалтерського обліку позивача зроблено висновок про неможливість виділення із повної ціни транспортування імпортованих товарів витрати на транспортування товарів після їх ввезення.

Як приклад наведене оформлення за ВМД від 29.12.2011 №700050000/2011/004961. Разом з нею для підтвердження транспортних витрат АТ «Зевс Кераміка» подавалась виписана ПрАТ ТЕК „Західукртранс" довідка, згідно з якою транспортні витрати з перевезення вантажу маршрутом Італія - п/п Чоп склали 27 013,00 грн.

В той же час в ході перевірки було встановлено, що первинні документи бухгалтерського обліку - рахунок-фактура від 21.12.2011 № СФА-0007388, акт від 21.12.2011 № б/н, що виставлялися ПрАТ ТЕК "Західукртранс" за дане перевезення передбачають вартість транспортних послуг Італія - Слов'янськ (без розподілу до п/п Чоп та після), що складає 45 022,00 грн. Таким чином, оскільки відсутнє документальне підтвердження саме у первинних бухгалтерських документах розбивки транспортних витрат до та після перетину митного кордону України, транспортні витрати у розмірі 18 009,00 грн. за висновком відповідача повинні бути включені до митної вартості.

За висновками Акту перевірки порушення вимог п. 5 ст. 267 МКУ в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів призвело до недоборів митних платежів у сумі 234 478,40 грн. (з них: мито - 32 292,32грн., ПДВ - 202 186,08грн.), які підлягають перерахуванню до Державного бюджету. Також у Акті відображений висновок щодо порушення Закону України «Про Митний тариф України» в частині невірної класифікації товарів згідно УКТЗЕД, що призвело до недоборів митних платежів у сумі 651,70 грн. (з них мито - 543,09 грн., ПДВ - 108,61 грн.), які підлягають перерахуванню до Держбюджету.

На підставі Акту перевірки, відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та п.5 ст. 267 МКУ (у редакції, що на той момент втратила чинність) відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №139 від 03.08.2012р. про збільшення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності (т.1 а.с. 53) у розмірі 38 632,83 грн., в тому числі: за основним платежем -32 835,41 грн., за штрафними санкціями - 5797,42 грн. та №140 з податку на додану вартість у розмірі 237 706,08 грн., в тому числі: за основним платежем - 202 294,69 грн., штрафними санкціями - 35 411,39 грн. (т.1 а.с. 54).

На підставі додаткових пояснень відповідача від 10.10.2012 (т.10 а.с. 212-216) позивачем здійснений розрахунок основного платежу та фінансових санкцій відповідно до кожного з встановлених під час перевірки порушень (т.10 а.с. 41-49). Позивач оспорює наведені повідомлення-рішення у частині збільшення податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі

37 572,81 грн. у тому числі 31 987,39 грн. за основним платежем та 5 585,42 грн. штрафних санкцій та у частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 235 463,31 грн. у тому числі 200 500,47 грн. за основним платежем та 34 962,84 грн. штрафних санкцій. Дані суми відповідають порушенню п. 5 ч.2 ст. 267 МКУ в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів.

З пояснень представників позивача та відповідача, позовної заяви та заперечень на неї вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо математичного обрахування митної вартості, змісту документів, на підставі яких кожна з сторін визначала митну вартість товарів, що імпортувалися позивачем у періоді, який перевірявся.

Тобто спір стосується виключно правової оцінки документів, на підставі яких повинна визначатися така складова митної вартості товарів, як витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України.

Суд вважає, що викладені у Акті перевірки висновки відповідача є неправомірними, виходячи з наступного.

Правила визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) містяться у ст. 267 МКУ (у редакції, що була чинною у періоді, який перевірявся).

Відповідно до частини 2 цієї статті при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема (п.5 ч.2) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. "б" ч. 3 ст. 267 МК України до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

З аналізу наведених норм вбачається, що вони по-різному встановлюють порядок визначення митної вартості товару - шляхом додавання подальших витрат до ціни товару, а у другому випадку - шляхом не включення частини ціни товару до митної вартості.

З цього слідує, що ч.3 ст. 267 МКУ встановлює правила визначення митної вартості товару у разі включення до ціни товару витрат на його транспортування. За умови документального підтвердження вартості витрат на транспортування після ввезення товару вони, в цілях визначення митної вартості, підлягають виключенню з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Як вбачається з Акту перевірки, додатку 4 до нього та копій наявних у матеріалах справи контрактів, за якими здійснювалося ввезення товарів позивачем, останні передбачають постачання на умовах FCA Інконтермс 2000. Згідно з ними покупець за власний рахунок укладає договір перевезення, тобто вартість перевезення товару не включається до ціни товару.

Зважаючи на те, що до ціни товару не входить вартість його перевезення, таку вартість неможливо виділити з ціни товару. Отже, ч.3 ст. 267 МКУ не може бути застосована до спірних правовідносин.

Документальне підтвердження вартості транспортування спірних товарів після їх ввезення не має значення для визначення митної вартості спірних товарів, оскільки вона визначається не у відповідності до ч.3 ст. 267 МКУ.

Відтак посилання відповідача на неможливість визначення на підставі первинних документів бухгалтерського обліку фактичної вартості транспортних послуг після ввезення товару є неправомірними.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. "б" ч. 3 ст. 267 МК України документальному підтвердженню підлягає виділення витрат на транспортування після кордону саме з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а не із загальної вартості перевезення.

Що стосується загальних вимог ст. 264 МКУ щодо обов'язковості базування заявленої декларантом митної вартості товарів і поданих ним відомостей про її визначення на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (надалі - Порядок). Пунктом 8 цього Порядку визначено, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином визначено, якими документами повинні підтверджуватися транспортні витрати, що враховуються при визначенні митної вартості товарів.

Позивачем при митному оформленні надавалися довідки, які містили відомості про витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Ця обставина не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями цих довідок разом з деклараціями митної вартості.

Наявна у цих довідках інформація підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, визначеними у ст. 4 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність). У іншому випадку митне оформлення товарів з використанням цих довідок не було б закінчене. Отже вимоги ст. 260 МКУ у спірних оформленнях були додержані.

За змістом Акту перевірки відповідач не зазначає про невідповідність наявних у позивача довідок приписам митного законодавства. Він вказує на недостатність наявних у позивача документів для підтвердження митної вартості товарів - у позивача відсутні первинні документи бухгалтерського обліку, у яких окремо була б зазначена вартість перевезення до та після митного кордону.

Суд вважає, що твердження про необхідність підтвердження вартості перевезення товару до митного кордону при постачанні на умовах FCA саме документами первинного бухгалтерського обліку не ґрунтується на нормах законодавства.

Статтею 3 МКУ визначено, що умови митного обкладення визначаються виключно

законами України та цим Кодексом. Кодекс не містить положень, які б безпосередньо встановлювали обов'язковість підтвердження транспортної складової митної вартості саме первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських

операцій. Цим законом не передбачено, що первинні документи є підставою для визначення митної вартості. Він взагалі не вказує на можливість безпосереднього застосування цих документів у митній справі.

У той самий час ст. 3 МКУ визначено, що Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку.

Затверджуючи Порядок, Кабінет Міністрів України діяв у межах наданої йому компетенції. У зазначеному порядку визначено, якими документами може підтверджуватися митна вартість. Серед цих документів є довідки, що надавалися позивачем при митному оформленні.

Відповідачем не наведено, чому ці довідки не вважаються документами, та не можуть підтверджувати фактичну вартість перевезення до митного кордону України. Одночасна можливість підтвердження цієї вартості первинними документами бухгалтерського обліку не може бути підставою для висновку про неприйнятність довідок, передбачених спеціальним нормативно-правовим актом - Порядком.

Крім того, на підставі наявних у розпорядженні відповідача документів: довідок про вартість перевезення до митного кордону України та первинних документів бухгалтерського обліку - актів виконаних робіт без розбивки вартості перевезення до та після митного кордону України, рахунків, можливо визначити вартість транспортування товару після митного кордону України. Для цього достатньо від загальної вартості перевезення відняти вартість перевезення до митного кордону України. Обидві з них ґрунтуються на документах, а тому результат такого обрахунку не можна вважати документально не підтвердженим.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відповіді на запити до перевізників, які здійснювали безпосереднє перевезення вантажу. Ці відповіді не стосуються предмету спору, оскільки не покладені у підставу висновків Акту перевірки. Суд не вправі підміняти собою контролюючий орган та на підставі не зазначених у Акті перевірки фактів самостійно визначати додаткові порушення в обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень.

Судом враховано, що наявні у позивача довідки не суперечать первинним документам бухгалтерського обліку, оскільки останні містять загальну вартість перевезення, що не є більшою, ніж зазначена у довідках її частина.

Зважаючи на наведене, суд вважає неправомірними викладені у Акті перевірки висновки відповідача щодо порушення позивачем п.5 ст. 267 МКУ, що обумовлює задоволення позовних вимог про визнання частково недійсними та скасування прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

Судові витрати з судового збору відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Зевс Кераміка" до Східної митниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №139 від 03.08.2012 у частині визначення податкових зобов'язань у сумі 37 572,81 грн. у тому числі 31 987,39 грн. за основним платежем та 5 585,42 грн. штрафних санкцій; №140 від 03.08.2012 у сумі у частині визначення податкових зобов'язань у сумі 235 463,31 грн. у тому числі 200 500,47 грн. за основним платежем та 34 962,84 грн. штрафних санкцій задовольнити повністю.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східної митниці №139 від 03.08.2012 у частині визначення податкових зобов'язань у сумі 37 572,81 грн. у тому числі 31 987,39 грн. за основним платежем та 5 585,42 грн. штрафних санкцій; №140 від 03.08.2012 у сумі у частині визначення податкових зобов'язань у сумі 235 463,31 грн. у тому числі 200 500,47 грн. за основним платежем та 34 962,84 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства „Зевс Кераміка" (84100, Донецька область, с. Слов'янськ, вул.. Гончарна, буд.. 7, ЄДРПОУ 32359747) судові витрати з судового збору у сумі 2 146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 30 листопада 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 03 грудня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.