Рішення № 30927236, 25.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.13 Справа№ 5015/4481/12

За позовом: ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база», м. Львів

про: визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТзОВ «Львівська гарнізонна база» від 09.04.2011 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 20.06.2012 року)

від відповідача: Биць І.А. (довіреність б/н від 17.04.2013 року)

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 25.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом ОСОБА_1, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база», м. Львів про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТзОВ «Львівська гарнізонна база» від 09.04.2011 року.

Ухвалою суду від 29.10.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.11.2012 року. Судові засідання 13.11.2012 року та 20.11.2012 року переносились до 20.11.2012 року та до 20.12.2012 року відповідно. Ухвалою суду від 20.12.2012 року строк розгляду спору продовжено, розгляд справи відкладено на 08.01.2013 року. Ухвалою суду від 08.01.2013 року провадження у справі зупинено до вирішення Львівським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи № 2/1328/11/12. Ухвалою суду від 23.04.2013 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 25.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09 квітня 2011 року прийнято рішення загальних зборів засновників Товариства (Протокол № 5 загальних зборів учасників Товариства), яким вирішено питання проведення розрахунку з ОСОБА_4 у зв'язку з її виходом з числа учасників Товариства. На думку позивача, оскаржуване рішення безпосередньо порушує права та законні інтереси ОСОБА_1, адже Товариством прийняте рішення провести розрахунок з ОСОБА_4 без проведення розрахунку з ОСОБА_1, який вийшов зі складу учасників Товариства раніше (ще 05.07.2005 року) і з яким станом на 09 квітня 2010 року (момент прийняття оскаржуваного рішення) ще не було проведено розрахунку, пов'язаного з його виходом зі складу учасників Товариства.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та поданому 25.04.2013 року перед початком судового засідання через канцелярію суду поясненні за вх.№14411/13. Зокрема, зазначив, що як на підставу своїх заперечень щодо задоволення позову відповідач вказує, що право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується. Проте, на думку позивача, така позиція не ґрунтується на законі та не знаходить підтвердження у судовій практиці. Відповідно до п. 2.11 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів недійсними суду слід з'ясовувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів. Зокрема, відповідно до п. а) підставою недійсності рішень загальних зборів є те, що рішення загальних зборів не відповідає нормам чинного законодавства. Тобто, з підстави «а) рішення загальних зборів не відповідає нормам чинного законодавства» можуть звертатися інші особи.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у поданому 13.11.2012 року відзиві за вх.№25645/13. Зокрема, пояснив, що частка позивача на момент його участі в товаристві становила 25 % статутного капіталу товариства. 05.07.2005 року він вийшов зі складу учасників даного товариства. ТзОВ «Львівська гарнізонна база» після виходу позивача з числа його учасників повідомило останнього про прийняття рішення про виплату належної йому частки вартості майна товариства, в зв'язку з його виходом та клопотанням повідомити товариству банківські реквізити для перерахування ОСОБА_5 грошової компенсації, належної йому частки. Вказані обставини встановлені постановою ВГС України від 03.10.2012 року у справі № 5015/2276/11. Крім того, відповідач зазначив, що право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. (пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»). Станом на момент прийняття оскаржуваного позивачем рішення загальних зборів, останній не був учасником даного товариства, а тому його суб'єктивні права є непорушеними. Що стосується покликань позивача про те, що розрахунок ще не проведений з ним, то, на думку відповідача, позивач невірно обрав спосіб захисту свого права, оскільки визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства не призводить до автоматичного розрахунку товариства з позивачем в обсязі та на умовах, про які зазначає останній.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» було створене та зареєстроване відповідно до чинного законодавства України у 2002 році. ОСОБА_1 був учасником Товариства у період з 2003 по 2005 роки. Частка ОСОБА_1 у статутному фонді (капіталі) Товариства становила 25 %.

30 березня 2010 року було прийнято рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська гарнізонна база» (надалі Товариство), оформлене протоколом загальних зборів Товариства від 30.03.2010 року, згідно з яким ОСОБА_4 виключено зі складу Товариства та передано її частку у статутному капіталі Товариства ОСОБА_6

09 квітня 2011 року прийнято рішення загальних зборів засновників Товариства, оформлене протоколом № 5 загальних зборів учасників Товариства (оспорюване рішення), яким вирішено питання проведення розрахунку з ОСОБА_4 у зв'язку з її виходом з числа учасників Товариства. Зокрема, цим рішенням, у зв'язку з виходом ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства, останнім вирішено провести остаточний розрахунок з ОСОБА_4 після визначення розміру частки ОСОБА_4 в статутному капіталі та майні Товариства.

На думку позивача, саме визнання недійсним оскаржуваного рішення дозволить ОСОБА_1 захистити свої права та законні інтереси, так як це дозволить припинити протиправні дії Товариства, які порушують право ОСОБА_1 на отримання від Товариства грошової виплати вартості частини майна, та відновить становище ОСОБА_1, яке існувало до порушення його прав та законних інтресів (до моменту прийняття оскаржуваного рішення).

Рішенням загальних зборів Товариства (протокол загальних зборів учасників Товариства від 05.07.2005 р.) було задоволено заяву ОСОБА_1 про добровільний вихід з числа засновників Товариства та прийняте рішення про виплату належної йому вартості частки майна Товариства відповідно до його частки у статутному фонді (капіталі) Товариства.

Рішення загальних зборів Товариства від 05.07.2005 р. у передбачений законом та статутом Товариства річний термін (станом на 05.07.2006 року) не було виконане.

01 листопада 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до Товариства та ОСОБА_4 про зобов'язання визначення розміру частини вартості майна та частини прибутку та про зобов'язання виплати частини вартості майна та прибутку при виході учасника з товариства у грошовій формі.

28 листопада 2006 року Шевченківським районним судом м. Львова (суддя Кавацюк В.І.) за позовом ОСОБА_1 було відкрите провадження по справі, а також задоволено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства, що станом на листопад 2006 року ще перебувало у власності Товариства.

Позивач зазначає, що станом на 31.03.2010 року у власності Товариства залишилося тільки те нерухоме майно, на яке було накладено арешт в якості забезпечення позову ОСОБА_1 Вартість такого нерухомого майна фактично і становила усі матеріальні активи Товариства. Фактично єдиним активом, за рахунок якого можна було задовольнити вимоги ОСОБА_1 до Товариства, залишалось нерухоме майно, на яке було накладено арешт в якості забезпечення позову ОСОБА_1 Виконання ж перед ОСОБА_1 своїх зобов'язань Товариством обґрунтовано та беззаперечно зменшувало розмір належних ОСОБА_4 виплат, що пов'язані з її виходом зі складу засновників Товариства.

06 червня 2012 року було винесено рішення Шевченківським районним судом м. Львова по справі №2/1328/11/12 за позовом ОСОБА_1 Згідно з цим рішенням, позов ОСОБА_1 було задоволено. Судом ухвалено стягнути з Товариства на користь ОСОБА_1 5 830 615,80 грн. (п'ять мільйонів вісімсот тридцять тисяч шістсот п'ятнадцять гривень вісімдесят копійок) вартості частини майна товариства, належної йому до виплати при виході зі складу учасників товариства 05 липня 2005 року відповідно до частки в статутному фонді (капіталі) в 25%.

Позивач зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення зборів засновників ОСОБА_4 дійсно мала право на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі. Але необхідною для цього умовою є встановлення вартості чистих активів за виключенням зобов'язань Товариства станом на дату виходу ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства. Таким чином, вартість частини майна Товариства (його чистих активів), належна до сплати ОСОБА_4 мала бути скоригована (зменшена) на вартість частини майна Товариства, що підлягає виплаті ОСОБА_1, який вийшов зі складу учасників товариства значно раніше - 05.07.2005 року.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Відповідно до положень статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Частиною 1 ст. 145 ГК України визначено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Відповідно до п.п. 17, 18 Постанови Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (далі - Постанова) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення з відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст.ст. 41, 42, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства»);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону України «Про господарські товариства»);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (ст.ст. 40, 45 Закону України «Про господарські товариства»).

Позивач у позові не вказує жодної передумови для визнання оспорюваного рішення загальних зборів недійсним.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Суд погоджується з позицією відповідача про те, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого права, оскільки визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства не призводить до автоматичного розрахунку товариства з позивачем в обсязі та на умовах, про які зазначає останній.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що питання щодо виплати належної ОСОБА_1 при виході зі складу учасників товариства частки розглянуто в межах іншого провадження, а саме: Шевченківським районним судом м. Львова 06 червня 2012 року винесено рішення по справі №2/1328/11/12 за позовом ОСОБА_1, яке на момент винесення рішення по справі № 5015/4481/12 переглядається в апеляційному порядку Львівським апеляційним господарським судом. Згідно з вказаним рішенням, позов ОСОБА_1 задоволено, суд вирішив стягнути з ТзОВ «Львівська гарнізонна база» на користь ОСОБА_1 5 830 615,80 грн. (п'ять мільйонів вісімсот тридцять тисяч шістсот п'ятнадцять гривень вісімдесят копійок) вартості частини майна товариства, належної йому до виплати при виході зі складу учасників товариства 05 липня 2005 року відповідно до частки в статутному фонді (капіталі) в 25%. Відтак, своє порушене право та інтереси позивач захищає в межах провадження по іншій справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про господарські товариства», ст. 148 ЦК України, ст. 145 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТзОВ «Львівська гарнізонна база», оформлене протоколом від 09.04.2011 року відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.04.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А