Постанова № 30926962, 25.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 803/771/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Горохівському районі Волинської області, Управління Державної казначейської служби України у Горохівському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Горохівському районі Волинської області (УПФУ у Горохівському районі, відповідач 1), Управління Державної казначейської служби України у Горохівському районі Волинської області (УДКСУ у Горохівському районі, відповідач 2) про визнання неправомірними дій щодо відмови відповідача 1 у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкових автомобілів та стягнення з Державного бюджету України через відповідача 2 помилково сплачених платежів на загальну суму 14 504,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06 жовтня 2011 року та 16 листопада 2011 року на підставі договорів купівлі-продажу № 11306 та № 11393 ним було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Алекс Со» два легкових автомобіля Volksvagen Passat Limousine B7 2011 року випуску. Під час їх реєстрації в органах державної автомобільної інспекції позивач помилково сплатив збір до Пенсійного фонду України у розмірі 3 % від вартості автомобілів (7 029,20 грн. та 7 475,00 грн.). Він вважає, що такий збір повинен сплачуватися не покупцем транспортного засобу, а продавцем, оскільки пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла на час придбання та реєстрації ним автомобілів, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Позивач звернувся до відповідача 1 з проханням повернути йому безпідставно сплачені кошти, проте 22 березня 2013 року йому у такому поверненні було відмовлено з посиланням на Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740. Відмова відповідача 1 повернути безпідставно сплачені кошти, на думку позивача, є протиправною, оскільки вказаний вище Порядок сплати збору не може мати верховенства над Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». З наведених підстав вважає, що сплачений до Пенсійного фонду України збір підлягає поверненню йому з Державного бюджету України.

У письмовому запереченні проти позову відповідач 1 позовні вимоги не визнав. В обгрунтування заперечення пояснив, що Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює правочини відчуження та обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з них, а Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, конкретизує та уточнює механізм та порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а саме - вказує особу, яка повинна сплатити цей збір, перелік операцій з відчуження легкових автомобілів з набуття права власності (купівля легкових автомобілів, у тому числі у виробних або торговельних організацій), тобто вказує, що платниками є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України. З цих підстав позивачу відмовлено в поверненні коштів з Державного бюджету, сплачених 13 жовтня та 03 грудня 2011 pоку як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобілів. З наведених підстав відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.34-35).

Відповідач 2 у письмовому запереченні проти позову позовні вимоги також не визнав (а.с.30-32). Вважає, що позивачу підставно відмовлено в поверненні коштів з Державного бюджету, сплачених 13 жовтня та 03 грудня 2011 року як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкових автомобілів, оскільки сплата коштів здійснювалася позивачем згідно з чинним законодавством. В задоволенні позову відповідач 2 просив відмовити.

У судове засідання сторони не прибули, разом з тим вони письмово клопотали про розгляд справи за їх відсутності (а.с.4, 32, 35).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністартивного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З врахуванням клопотань сторін та зазначених норм КАС України судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 жовтня та 16 листопада 2011 року між позивачем як покупцем та ТзОВ «Алекс Со» як продавцем було укладено договори купівлі-продажу № 11306 (а.с.9-11) та № 11393 легкових автомобілів марки Volksvagen Passat Limousine B7 2011 року випуску (а.с.9-14).

З довідки відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Горохів, Горохівського та Локачинського району від 24 квітня 2013 року № 569 слідує, що за ОСОБА_1 13 жовтня 2011 року зареєстровано автомобіль марки Volksvagen Passat 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, а 03 грудня 2011 року - автомобіль марки Volksvagen Passat 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 (а.с.38). При проведенні реєстрації вказаних транспортних засобів ОСОБА_1 сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля: 13 жовтня 2011 року у сумі 7 029,20 грн., а 03 грудня 2011 року у сумі 7 475,00 грн., всього 14 504,20 грн., що підтверджується виписками територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10002/028 філії Волинського обласного управління № 10002 Акціонерного товариства «Ощадбанк» (а.с.15-16).

20 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Горохівському районі з заявою про повернення коштів як помилково ним сплачених. Листом від 22 березня 2013 року № 61/П-01 УПФУ в Горохівському районі відмовило позивачу у поверненні коштів, сплачених ним як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобілів. При цьому УПФУ в Горохівському районі повідомило, що дана сплата здійснювалася згідно з чинним законодавством, яке діяло на момент сплати коштів; порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування конкретизований та уточнений в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (а.с.17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що на час сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобілів (жовтень-грудень 2011 року) порядок справляння та використання такого збору був визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 13 січня 2011 року № 2921-VI (далі - в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 цього Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» такий збір платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

В той же час, пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1740) визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом.

Отже, норми Порядку № 1740 суперечили вимогам Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» у частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів. Фактично, норма пункту 12 Порядку № 1740 є відмінною за своїм змістом від пункту 7 частини першої статті 1 Закону, доповнює його положенням, за яким платниками збору є фізичні особи, які набувають права власності на легковий автомобіль.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» має вищу юридичну силу, а Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, є підзаконним нормативно-правовим актом, який у пункті 12 не відповідає положенням статті 1 Закону, суд при вирішенні даної справи застосовує правовий акт вищої юридичної сили. Враховуючи наведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору пріоритетними є норми Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 26 лютого 2013 року № 21-29а13 (а.с.39-40).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, оскільки норма пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яка має пріоритетне значення для застосування, аніж норми Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та не відносить до платників збору фізичних осіб, які набувають права власності на легковий автомобіль, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при купівлі та реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції автомобілів Volksvagen Passat 2011 року випуску не був зобов'язаний сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому слід вважати, що він сплатив його помилково. При цьому норма пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», на яку вказує відповідач 2, діє з 04 грудня 2012 року у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення оподаткування при відчуженні транспортних засобів» від 02 жовтня 2012 року № 5413-VI, і до даних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд також зазначає, що позивач був позбавлений можливості добровільно відмовитися від сплати вищезазначеного збору, оскільки відповідно до пункту 14 Порядку № 1740 органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати такого збору, що підтверджується документом про його перерахування.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 при купівлі легкових автомобілів помилково сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у загальній сумі 14 504,20 грн. (7 475,00 грн. згідно з квитанцією від 03 грудня 2011 року та 7 029,20 грн. згідно з квитанцією від 13 жовтня 2012 року), суд дійшов висновку, що зазначена сума коштів підлягає поверненню позивачу у повному обсязі як помилково сплачена.

Щодо відмови УПФУ в Горохівському районі, яка викладена в листі від 22 березня 2013 року № 61/П-01, суд зазначає, що відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За правилами частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Досліджені судом обставини та норми законодавства, що регулюють спірні відносини на час їх виникнення, дають підстави для висновку про невідповідність дій відповідача 1 щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобілів зазначеним вище вимогам законодавства.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

УПФУ в Горохівському районі не довело правомірність дій щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні коштів.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1740 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Як встановлено пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Таким чином, сплачені ОСОБА_1 кошти у сумі 14 504,20 грн. підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Отже, позов слід задовольнити у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє повністю, то на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір у сумі 179,45 грн., що відповідає розміру, визначеному статтею 4 Закону України «Про судовий збір», і підтверджується квитанцією від 10 квітня 2013 року № 8/14 (а.с.22).

Керуючись статтями 2, 9, 71, 94, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкових автомобілів у сумі 14 504,20 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 всього 14 504,20 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот чотири грн. 20 коп.) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкових автомобілів Volksvagen Passat, державні номери НОМЕР_2 та НОМЕР_5 - 7 475,00 грн. та 7 029,20 грн. відповідно.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 179,45 грн. (сто сімдесят дев'ять грн. 45 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк