Ухвала суду № 30925914, 23.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 р.Справа № 2-а-3681/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представників ТОВ "Зоотехнологія" - Яковенко Ольги Вікторівни та Салтан Руслана Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Зоотехнологія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 17.06.2011 року за № 0002052301.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки Податкового органу зроблені за наслідками проведеної перевірки стосовно фіктивності угод укладених позивачем з контрагентами та відносно неправомірності формування позивачем податкового кредиту є припущеннями відповідача, які не підтверджені жодними відповідними доказами та не відповідають обставинам справи. Натомість, ТОВ "Зоотехнологія" на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій та законності формування податкового кредиту надало оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства первинні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та іншу документацію.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні від 17 червня 2011 року за № 0002052301.

Не погоджуючись з постановою суду, головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Херсоні подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Зоотехнологія" знаходиться на податковому обліку ДПІ у м. Херсоні, а з 17 квітня 2010 року перебуває на спеціальному режимі оподаткування з ПДВ.

В травні 2011 року на підставі направлення на перевірку від 18 квітня 2011 року за №747/23-/32853429 фахівцями відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Зоотехнологія" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 31 травня 2011 року за № 1812/23-5/32853429, яким встановлено порушення підприємством вимог статей 203, 215, 228, 662, 655 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів з ПП "Стилет-Юг", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Також, позивачем в порушення підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено ПДВ за жовтень 2010 року в розмірі 15900, 00 грн. та листопад 2010 року у розмірі 24320, 33 грн..

На підставі вказаного акту проведеної перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 червня 2011 року за № 0002052301, яким позивачу визначено зобов'язання з ПДВ за штрафними санкціями у розмірі 40220, 33 грн..

Винесення зазначеного повідомлення - рішення і стало підставою звернення до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визнаючи правочини з придбання та продажу товарів платників податків нікчемними, та досліджуючи подальше проходження цих товарів, відповідач не зміг належним чином обґрунтувати висновок щодо безпідставного формування податкового кредиту позивачем відповідними положеннями Закону України "Про податок на додану вартість". Підприємством складено та належним чином оформлено первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні, а придбаний товар, в свою чергу, був використаний у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 за №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.1 статті 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі усного договору з ПП "Стилет-Юг", у жовтні - листопаді 2010 року придбано сільськогосподарську продукцію (кукурудзу та пшеницю) на загальну суму 201101, 65 грн., в тому числі ПДВ 40220, 33грн. Оплата за товар здійснена безготівковим шляхом, що підтверджується банківськими виписками АТ Херсонського відділення "Брокбізнесбанк". Також, встановлено, що доставка продукції позивачу здійснювалась за рахунок ПП "Стилет- Юг" за допомогою суб'єкта підприємницької діяльності, що займається вантажоперевезеннями - ОСОБА_4

На вимогу позивача та для формування податкового кредиту ПП "Стилет-Юг" було надано податкові накладні за наслідками надання товарів позивачу по договору на поставку продукції. Вказані накладні видані у відповідності з нормами податкового законодавства, з зазначенням всіх необхідних реквізитів і даних та в установленому законом порядку не дійсними не визнавались, а тому враховуючи, що податкові накладні були надані особі, зареєстрованій як платник ПДВ в порядку, передбаченому чинним законодавством, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум сплачених за сільськогосподарську продукцію до податкового кредиту.

Стосовно визнання правочину здійсненого між ТОВ "Зоотехнологія" та ПП "Стилет-Юг" таким, що не спричиняє реального настання правових наслідків (фіктивним) колегія суддів вважає необхідним зазначити.

Відповідно до ч. 7 ст. 179. Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно до п. 1 та 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно Акту проведеної перевірки основними видами діяльності позивача є, зокрема, оптова торгівля живими тваринами, вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами. Також, встановлено, що постачальником ПП "Стилет-Юг" сільськогосподарською продукцією у жовтні - листопаді 2010 року було ТОВ "Славута-Юг", яке є сільськогосподарським товаровиробником і основним видом діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур. Факт наведених поставок, а також проведення ПП "Стилет-Юг" повного розрахунку за відвантажений товар підтверджено поясненнями головного бухгалтера ТОВ "Славута-Юг" Роганової В.Й., товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та іншими документами.

Окрім іншого, на підтвердження реальності здійснення поставок товарів за договором, позивачем надано товарно-транспортні накладні, зокрема, від 31 жовтня 2010 року за №501 та від 30 жовтня 2010 року за №500, видаткові накладні від 30 жовтня 2010 року за №РН-0000207 та від 01 листопада 2010 року за №РН-0000222.

А тому, оскільки договір на поставку сільськогосподарської продукції в судовому порядку недійсними не визнавався та підстав для визнання його нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а також контрагентами було фактично виконано умови договорів, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи Податкового органу щодо фіктивності правочину є необґрунтованими.

Висновки податкового органу, викладені в акті проведеної перевірки стосовно того, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, а також щодо відсутності самих товарів, колегія суддів також вважає необґрунтованими, поза як здійснення вищевказаних операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими документами.

Крім того, доводи апеляційної скарги стосовно незаконного формування постачальником позивача - ПП "Стилет-Юг" податкового кредиту по взаємовідносинам зі своїми контрагентами, зокрема, ТОВ "АВ Груп", ТОВ "ФМП Лак" та іншими, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на підтвердження наведених висновків відповідачем не було надано жодних доказів в порядку встановленому ст. 71 КАС України, на підставі яких, суд міг би встановити наявність обставин, що обґрунтовують заперечення ДПІ у м. Херсоні.

Тому, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: