Ухвала суду № 30925574, 23.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"23" квітня 2013 р.Справа № 5023/3711/11 вх. № 3711/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Лук'янчук О.І.

за участю сторін:

ліквідатора: арбітражного керуючого Оніщенко К.С.

кредитора: ПАТ «Кредитпромбанк» Криженко О.М.,дор. за № 378 від 09.10.12р.

пр-к ТОВ «Лівеа» Мілованов С.Б., дор. б/н від 31.08.2012р.

розглянувши заяву ліквідатора Онищенко К.С. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.06.2012р.

По справі за заявою ФОП ОСОБА_5, с. Залізничний порт

до ФОП ОСОБА_7, с. Тавільжанка

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області вх. №14547 від 24.09.2012р. надійшла заява від ліквідатора ФОП ОСОБА_7 арбітражного керуючого Онищенко К.С. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.06.2012р. нежитлових приміщень в літ «А» , загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що був укладений між колишнім ліквідатором Ткаченко О.А. та ТОВ «Лівея» на загальну суму 1 550 000 грн., посилаючись на ст.,ст. 1,17,25, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.12 Закону України «Про іпотеку», ст.,ст. 203,216 Цивільного кодексу України обґрунтовуючи це тим, що укладення цього договору створює обставини, які перешкоджають відновленню платоспроможності банкрута, договір є збитковим, відчуженням цієї нерухомості було завдано збитки заставному кредитору ФОП ОСОБА_7 ПАТ «Кредитпромбанк».

Присутній у судовому засіданні представник ПАТ «Кредитпромбанк» підтримує заяву ліквідатора про визнання договору купівлі - продажу вищевказаних нежитлових приміщень від 21.06.2012р. недійсним.

В судове засідання колишній ліквідатор ФОП ОСОБА_7 арбітражний керуючий Ткаченко О.А. не з'явився, поважні причини неявки суду не надав.

Представник ТОВ «Лівеа» Мілованов С.Б. надав суду письмове клопотання, в якому просить суд залишити заяву ліквідатора без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки в Київському апеляційному господарському суді розглядається справа № 5011-9/11223-2012 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У письмовому відзиві від 14.09.2013р. на заяву ліквідатора Онищенко К.С. колишній ліквідатор Ткаченко О.А. просить суд відмовити у задоволенні заяви про визнання договору недійсним, обґрунтовуючи, це тим, що колишнім ліквідатором Ткаченко О.А. було у повному обсязі дотримано вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як в частині проведення оцінки майна банкрута так і в частині продажу майна банкрута з прилюдних торгів (аукціону).

Розглянувши матеріали справи, заяву ліквідатора та додані до заяви ліквідатора документи, вислухавши пояснення ліквідатора, кредитора представника ТОВ «Лівеа», суд вважає, що заява ліквідатора підлягає задоволенню на підставі наступного.

Згідно до ч.1 ст.25 Закону про банкрутство передбачено, що в повноваження ліквідатора входить подавати до господарського суду заяви про визнання недійсним угод боржника з підстав, передбачених ст.17 Закону про банкрутство.

У відповідності до ч. 4 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011р. визначено, що господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження у такій справи, в тому числі про: визнання недійсним правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором)…

За приписами ч.1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання недійсним правочину є невідповідність змісту правочину нормам вказаного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства , його моральним засадам.

Як встановлено судом, Постановою господарського суду Харківської області від 18 липня 2011 року визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 січня 2012 року призначено ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 арбітражного керуючого Ткаченко Олександра Анатолійовича (ліцензія серія НОМЕР_2 від 17.11.2009р.), якого зобов`язано щомісячно звітувати про хід ліквідаційної процедури перед кредиторами та судом шляхом подання звітів про хід ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2012р. було задоволено скарги кредиторів ПАТ «Кредитпромбанк» та ФОП ОСОБА_5 на дії ліквідатора, звільнено з обов'язків ліквідатора арбітражного керуючого Ткаченко О. А. При цьому слід зазначити, що підстави звільнення колишнього арбітражного керуючого Ткаченко О. А. від обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_7 було те, що ліквідатор Ткаченко О. А. при укладенні договору купівлі-продажу від 21.06.2012р. нежитлових приміщень літ. «А» , загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, діяв не в інтересах банкрута та заставного кредитора ПАТ «Кредитпромбанк» Так, ліквідатором не було повідомлено заставного кредитора про час місце, умові продажу нерухомого майна банкрута з прилюдних торгів (аукціону), що порушує приписи ч.5 ст. 3 -1 Закону України «Про відновлення платоспроможному боржника або визнання його банкрутом», при укладенні договору купівлі-продажу ліквідатор не повідомляє ПАТ «Кредитпромбанк», звіт про оцінку від 08.05.2012р. зазначеної вище нерухомості, який виконаний оцінювачем Вовк І.М. не відповідає у повної мірі вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна, має значні недоліки, що суттєво вплинуло на достовірність оцінки, а саме: фотоматеріали до звіту про оцінку майна містять такий зовнішній від будівлі (нерухомості), з якої неможливо встановити, чи є нерухомість, що відображена на фотографії, будинком АДРЕСА_1. Крім того, фотоматеріали відображають лише внутрішній вигляд (коридор) нерухомості, будь-які нежитлові приміщення фотоматеріали звіту не містять, хоча генеральний план (схема), що додана до звіту про оцінку, свідчить про наявність в нерухомості банкрута декілька нежитлових приміщень різною площею, оцінщиком у звіті не було визначено, на якому поверсі знаходиться нерухомість, що належить банкруту, на що не було звернуто уваги ліквідатором Ткаченко О.А. Фактично вартість об'єкту нерухомості банкрута, яка знаходився в іпотеці банку, була визначена у сумі 1 550 000 грн. при наявності заборгованості у ОСОБА_7 перед кредитором ПАТ «Кредит промбанк» у розмірі 15 708 876,09 грн.

Згідно з ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть ті самі сторони. Преюдиціальність - це обов'язкових фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню оскільки їх істина вже встановлена рішеннями (постановами) першої інстанції, апеляційної та касаційною інстанцією суду).

Всі вищезазначені факти підтверджені ухвалою суду Харківської області від 17.09.2012р., постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2012р. та Постановою ВГСУ від 04.12.2012р. по справі № 5023/3711/11.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 12 Цивільного кодексу України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Гарантією здійснення права на свій розсуд є презумпція добросовісності та розумності його здійснення, котра діє аж до того часу, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Тобто, щодо кожної особи, яка володіє цивільним правом, припускається, що вона сама здатна визначити сутність права, доцільність та характер його здійснення. При цьому "добросовісність" має трактуватися як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників цивільних відносин, публічного інтересу тощо, а "розумність"- як категорія інтелектуальна, що припускає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права.

Статтею 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені засади діяльності ліквідатора, однією із яких є - сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів виконувати свої права та обов'язки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до статті 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.

Відповідно до статті 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Статтею 30 Закону про банкрутство передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщання про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)".

Відповідно до приписів статті 15 Закону України "Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)" в редакції на момент здійснення купівлі-продажу спірного об'єкту, інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості, зокрема: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; відомості про будівлю; початкову ціну, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу.

Зазначена інформація публікується не пізніше як за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Проте, слід зазначити, що матеріали справи не свідчать про дотримання ліквідатором Ткаченко О.А. приписів статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки відсутнє повідомлення ліквідатора про проведення аукціону щодо продажу спірної нерухомості; відсутні докази надходження до ліквідатора пропозицій від учасників аукціону, оскільки наявність двох і більше учасників передбачає дотримання порядку проведення аукціону встановленого Законом України "Про приватизацію невеликих підприємств ( малу приватизацію)".

Ліквідатор Ткаченко О.А. не забезпечив через засоби масової інформації оповіщання про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Так, оголошення в газеті «Товарообіг та аукціон» Товарної біржі «Всеукраїнський торгівельний центр» №10(13) від 14.05.2012 року не може бути прийнято до уваги як належний доказ забезпечення ліквідатором через засоби масової інформації оповіщання про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна, оскільки його здійснено не ліквідатором, як цього вимагають приписи частини другої статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а біржею. А крім того газета друкованого органу біржі містить оголошення про проведення аукціону у місті Харкові по продажу нерухомого майна банкрута ФОП ОСОБА_7, що знаходиться у місті Києві. Зазначене свідчить, що реалізацію майна банкрута було здійснено не прозоро. Умови проведення аукціону не надали можливості надходження двох і більше пропозицій щодо придбання спірного майна банкрута і здійснення продажу майна на конкурентних засадах.

Слід зазначити, що стаття 30 Закону про банкрутство встановлює відкриті торги як форму конкурентного продажу майна. Така форма більш ефективна, тому що дає можливість ліквідатору продати майна боржника за більш вигідною ціною, ніж за адресної реалізації майна.

Стаття 13 Закону про малу приватизацію визначає продаж об'єктів на аукціоні, як передачу права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Таке визначення законодавця дає підстави вважати, що поняття продажу об'єктів на аукціоні відчуження (продаж) майна є рівнозначними.

Наведене свідчить, що продаж нерухомого майна - нежитлових приміщень в літ «А» , загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що були в іпотеці, було здійснено за спірним договором в порушення норм ст. 12 Закону України «Про іпотеку» - без погодження іпотекодержателя - Банку. Так, норми ч. 3 вказаної статті містять пряму вказівку на правовий наслідок укладення угоди з відчуження переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Арбітражний керуючий Ткаченко О.А. в силу того, що на момент укладення спірної угоди був призначений ліквідатором ФОП ОСОБА_7 відповідно до норм ст.ст. 25, 30, 47, 48 Закону про банкрутство при укладенні спірної угоди ( договору) діяв від імені банкрута, як іпотекодавця. Отже, відчуження майна за спірною угодою відбулось саме іпотекодавцем без згоди банку, як іпотекодержателя Ткаченко О.А.

Фактично дії колишнього ліквідатора Ткаченко О.А. щодо відчуження нерухомого майна банкрута без згоди заставодержателя та за заниженою ціною свідчить про намагання ліквідатора здійснити за спрощеною процедурою банкрутства (ст.47-49 Закону про банкрутство) ліквідацію ФОП не прозоро з метою уникнення від сплати боргів заставному кредитору у обсязі, який є достатнім та зрозумілим та направленим на найбільш повне задоволення вимог кредитору при виконанні ліквідаційної процедурі.

Такої правової позиції також дотримується ВГСУ у справах № 5023/9719/11 та № Б-24/163-09.

Отже, спірний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що укладання цього договору на зазначених вище умовах створює певні обставини, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника і є збитковим у вигляді упущеної вигоди - недоотримання кредитором ПАТ «Кредитпромбанк» від банкрута грошових коштів за кредитним договором № 49.35/307/07 від 26.04.2007р., що був укладений між гр. ОСОБА_7 та ПАТ «Кредитпромбанк» про надання споживчого кредиту на суму 1 250 000 доларів США.

Згідно з ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тобто, ТОВ «Лівеа» зобов'язано повернути нерухоме майно - нежитлові приміщення літ «А», загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до ліквідаційної маси банкрута, а ліквідатору арбітражному керуючому Онищенко К.А. необхідно повернути грошові кошти ТОВ «Лівеа», що були сплачені за придбання цього товариством цього нерухомого майна у розмірі 1 550 000 грн.

Щодо клопотання ТОВ «Лівея», в якому товариство просить суд залишити заяву ліквідатора без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки в Київському апеляційному господарському суді розглядається справа № 5011-9/11223-2012 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, то останнє не підлягає задоволенню з огляду на наступне. По - перше, згідно з ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». По - друге, рішення господарського суду м. Києва від 13.02.3013р. не набрало законної сили у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України. По - третє, суб'єктивний склад сторін по справі № 5023/3711/11 та справі № 5011-9\11223-2012 є різним, що виключає можливість використання фактів, визначених у рішенні господарського суду м. Києва, що не набрало законної сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 25, ст.17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 12 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Лівея» про залишення заяви ліквідатора про визнання недійсним договору без розгляду .

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21.06.2012р. нежитлових приміщень в літ «А», загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим Ткаченко О.А., що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівея», код ЄДРПОУ 37700590, місцезнаходження: м. Київ, вул. Чорногірська, буд. № 17/14.

3. Зобов'язати ТОВ «Лівея» повернути нежитлові приміщення в літ «А», загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до ліквідаційної маси банкрута, а ліквідатору ФОП ОСОБА_7 арбітражному керуючому Онищенко К.А. повернути грошові кошти ТОВ «Лівея» у розмірі 1 550 000 грн., що були сплачені товариством за придбання нерухомого майна.

4. Ухвалу направити ліквідатору, ТОВ «Лівея», кредитору, арбітражному керуючому Ткаченко О.А.

Ухвала підписана 24.04.2013 р.

Суддя Міньковський С.В.