Постанова № 30921167, 17.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2013 року № 826/1028/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча"

до

Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення №0000882260 від 07.11.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000882260 від 07.11.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року. ІІ-ІІІ квартали 2011 були предметом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, про що складено акт № 3284/15-111 від 09.11.2011 згідно висновків якого сума збитків позивача попередніх років становить 67 554 315 грн., також правомірність визначення та перенесення даної суми збитків підтверджена постановою Київського апеляційного адміністративного від 04.09.2012 у справі № 2а-3831/12/2670. Також позивач посилався на те, що при проведенні перевірки відповідачем було залишено поза увагою рядок 05.2 декларації за півріччя 2010 року (12 263 124 грн.) та 20% від зазначеної суми, які увійшли до декларації за І квартал 2013 року.

Водночас позивач посилався на те, що кошти отримані за кредитними договорами були використані позивачем в межах господарської діяльності для придбання цінних паперів, а зазначені відповідачем в акті перевірки суми збитків є виключно витратами позивача на придбання цінних паперів, а не збитками від операцій з цінними паперами.

У судовому засіданні 05.03.2013 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 13.02.2013 надав письмові заперечення проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача наведені його представником підчас судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 820/22-6-34613144 від 19.10.2010.

Також відповідач зазначив про те, що перевірка за результатами якої було складено акт № 3284/15-111 від 09.11.2011 проводилась камерально та правильність перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року не перевірялась. Водночас відповідач зазначив про те, що перевіркою значення відображеного у рядку 05.2 встановлено, що за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 позивач даний рядок декларації за результатами фінансово - господарської діяльності підприємства самостійно зменшив на 9 810 499 грн. в ІІ півріччі 2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.03.2013 заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі

У судовому засіданні 05.03.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України та наказу ДПС України № 575 від 05.07.2012 "Узагальнююча податкова консультація щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток", підпунктів 14.1.24, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.81, 14.1.84 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 153.4.1 та 153.4.2 статті 153 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14 423 163 грн., а саме за 2010 рік на 2 306 139 грн. та за І півріччя 2012 на суму 14 423 163 грн. (з урахуванням висновків акта камеральної перевірки № 555/15-107 від 23.08.2012 за результатами якого нараховано податок на прибуток в сумі 5 652 190 грн., які враховано в загальній сумі 14 423 63 грн. ) та завищення від'ємного значення на загальну суму 24315089 грн., в тому числі: за 2010 рік на 13251970 грн., за І квартал 2011 року - 68014926 грн., за ІІ - ІІІ квартали 2011 року - 76989178 грн. та за півріччя 2012 року 24315089 грн. (за результатами акта камеральної перевірки № 555/15-107 від 23.08.2012 суму від'ємного значення оподаткування зменшено на 24315089 грн.)

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

За І квартал 2011 року (рядок 04.9 декларації) ТОВ "ЦУП-БУЧА" визначено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 67 554 315 грн.

В рядку 08 Декларації № 143 за 2009 рік ТОВ "ЦУП-БУЧА" задекларовано 61816578 грн., а в рядку 04.9 Декларації № 143 за І квартал 2011 року - 10 860 469 грн. (12363315 грн. (20% від рядка 08 Декларації за 2009 рік) - 1502846 грн. (результати попередньої планової перевірки).

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що рядок 04.9 Декларації № 143 за І квартал 2011 року повинен складати 62 705 232 грн., а саме: 61816578 грн. (08 Декларації № 143 за 2009 рік) * 80% = 49 453 262 грн. - залишок від'ємного значення що склався станом на 01.01.2010 + 13251970 грн. (від'ємне значення за рік 2010 без врахування 80% 2010 року).

ТОВ "ЦУП-БУЧА" в ході проведення перевірки не доведено (не надано) будь - яких документів, які б свідчили про фактичне отримання витрат в розмірі 4 849 083 грн., а отже підприємством не доведено зв'язок отриманих витрат з господарською діяльністю.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ "ЦУП-БУЧА" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду за І квартал 2011 року на 4 849 083 грн., що відповідно впливає на результати фінансово - господарської діяльності підприємства, задекларовані в декларації з податку на прибуток за 2011 рік на та І півріччя 2012 року.

В ході перевірки ТОВ "ЦУП-БУЧА" встановлено віднесення до складу валових витрат сум відсотків нарахованих по отриманим кредитам від Компанії "Shelterock investment Limited" (Реєстраційний номер HF 191417, Республіка Кіпр):

- договір позики № 02-1/11 від 10.11.2008 з компанією "Shelterock investment Limited" на загальну суму 10 000 000,00 дол. США, на позику нараховується процентна ставка - 24,0% річних, починаючи з моменту отримання коштів на рахунок позичальника до моменту певної сплати позики позичальником, дата повернення позики 10.11.2015.

Мета використання коштів: позика надається для поповнення обігових коштів.

В перевіряємому періоді ТОВ "ЦУП-БУЧА" по договору позики № 02-1/11 від 10.11.2008 фактично отримало у вигляді позики валютні кошти на загальну суму 5 281 100,00 дол. США (в т.ч. 18.10.2010 - 290 000,00 дол. США, 18.03.2011 - 3 500 000,00 дол. США, 21.04.2011 - 300 100,00 дол. США, 27.01.2012 - 200 000,00 дол. США, 02.03.2012 - 686 000,00 дол. СШАЮ 25.04.2012 - 305 000,00 дол. США), при цьому основну суму кредиту було повернено кредитору - резиденту на загальну суму 4 395 100 дол. США (26.11.2010 - 590 000,00 дол. США, 07.07.2011 - 1 400 000,00 дол. США, 09.09.2011 - 1 000 000,00 дол. США, 13.09.2011 - 1405100,00 дол. США).

ТОВ "ЦУП-БУЧА" в перевіряємому періоді були нараховані та сплачені відсотки за кредитом на користь нерезидента "Shelterock investment Limited": 25.10.2011 - 1 531 523,34 грн. (192 230,69 дол. США).

Станом на 30.06.2012 кредиторська заборгованість ТОВ "ЦУП-БУЧА" складає 901 000 дол. США.;

- згідно договору № 57-ВД від 01.11.2007 про надання мультивалютної відкличної кредитної лінії, ВАТ "ВТБ Банк" було надано грошові кошти у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії ТОВ "ЦУП-БУЧА". Сума кредитної лінії склала - 40 000 000, 00 дол. США, строк користування до 30.03.2015, плата за користування складала 12,25 % річних, плата за управління зобов'язаннями по кредиту з моменту надання кредиту - 0,5 % річних.

Мета використання коштів: позика надається для поповнення обігових коштів.

Протягом перевіряємого періоду ТОВ "ЦУП-БУЧА" нараховувало і виплачувало відсотки по кредиту ІІІ квартал 2010 року - 15 486 095,60 грн., ІV квартал 2010 року - 6 990 429,710 грн., квартал 2011 року - 6 916 151,83 грн.

Перевіркою встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "ЦУП-БУЧА" є діяльність у сфері інжинірингу, а фактичним видом діяльності - діяльність пов'язана з торгівлею цінними паперами через торгівців цінними паперами.

В ході перевірки встановлено, що кредитні кошти були направлені підприємством на купівлю (продаж) цінних паперів (акції, векселя, облігації) в результаті чого за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 отриманий збиток від операцій з цінними паперами, деривативами та іншими ніж цінні папери корпоративними правами.

Відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а за здійснення діяльності без отримання відповідної ліцензії передбачена відповідальність.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що кредитні грошові кошт були використані не в господарській діяльності, до якої відноситься будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

За результатами перевірки складено акт № 820/22-6-34613144 від 19.10.2010.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт перевірки № 820/22-6-34613144 від 19.10.2010, за результатами розгляду яких листом № 18877/10/22-605 від 02.11.2012 повідомлено про те, що висновки акту перевірки № 820/22-6-34613144 від 19.10.2010 залишено без змін.

07.11.2012 на підставі акту № 820/22-6-34613144 від 19.10.2010 прийнято податкове повідомлення - рішення №0000882260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16 615 668 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5538556,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча" до Державної податкової служби в місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №0000882260 від 07.11.2012, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 346/10/12-1-03 від 11.01.2013, яким податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0000882260 від 07.11.2012 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткувань прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Пунктом 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271/7592 встановлено, що якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Згідно з пунктом 2.3 розділу 2 зазначеного Порядку платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Таким чином, до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді, які відображаються в рядку 05.2 декларації з податку на прибуток підприємств того звітного періоду, за який подається звітна декларація.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній до 20.05.2010) встановлено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до підпункту пункту 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" пункт 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доповнено абзацом другим такого змісту: "У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону"

Згідно з підпунктом 5 пункту 9 зазначеного Закону в статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доповнено пунктом 22.4 наступного змісту: "22.4. У 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом"

Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, зокрема, крім пунктів 8 і 9, які набирають чинності з початку наступного звітного (податкового) періоду, за періодом, на який припадає набрання чинності цим Законом.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином до складу валових витрат першого кварталу та півріччя 2010 року підлягало включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у повному обсязі, а до складу валових витрат за наслідками трьох кварталів та року 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010, при цьому до складу валових витрат І кварталу 2011 року підлягала включенню вся сума від'ємного значення об'єкта оподаткування, яка утворилась за підсумками попереднього податкового року.

На сторінці 20 акту № 3284/15-111 від 09.11.2011 зазначено наступне: "Перевіркою відображених у рядку 05.2 "Самостійно виявлені помилки за результатами минулих звітних періодів", встановлено, що за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. ТОВ "Центр управління проектами - Буча" даний рядок декларації за результатами фінансово - господарської діяльності підприємства самостійно зменшило на 9 810 499 грн. в ІІ півріччі 2010 року (півріччя 2010 року відображено показник в сумі 12 263 124 грн., а за рік 2010 (наростаючим підсумком ) 2 425 625 грн. Порушень не встановлено".

Позивачем факт відображення в графі 05.2 декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року показника в розмірі 12 263 124 грн. не заперечується, а факт відображення в графі 05.2 декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік показника у розмірі 2 425 625 грн., підтверджується також копією відповідної декларації.

Таким чином сторонам не заперечується той факт, що в графі 05.2 декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2010 року позивачем було задекларовано суму 12 263 124 грн. та в графі 05.2 декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік суму у розмірі 2 425 625 грн.

Отже, в податковому періоді який передую періоду, за який проводилась перевірка за результатами якої складено акт № 3284/15-111 від 09.11.2011, позивачем було відображено в графі 05.2 декларації з податку на прибуток суму витрат, які не були враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді у розмірі 12 263 124 грн., та 20% від зазначеної суми відповідно до положень пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були відображені в декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, при цьому відповідачем в акті перевірки № 3284/15-111 від 09.11.2011 не заперечується правомірність відображення зазначених сум позивачем.

З аналіз змісту акта № 3284/15-111 від 09.11.2011 та пояснень представника відповідача наданих у судовому засіданні вбачається, що факт завищення позивачем валових витрат за 2010 рік на 2 306 139 грн. та за І квартал 2011 року на 4 849 083 грн. ґрунтуються виключно на підставі аналізу рядків 08 та 04.9 декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, за 2010 рік та за І квартал 2011 року, при цьому показники рядка 05.2 декларації з податку на прибуток за 2010 рік відповідачем не враховуються.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідно до положень підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання відображаються в графі 05.2 декларації за відповідний звітний період та підлягають включення до складу валових витрат, а також те, що, як не заперечується сторонами, відповідні коригування позивачем було здійснено в першому півріччі 2010 року, тобто в період, який не охоплювався перевіркою, суд дійшов висновку про те, що відповідачем під час проведення перевірки було необґрунтовано не враховано показники рядка 05.2 декларації з податку на прибуток за 2010 рік.

Таким чином, враховуючи те, що сума у розмірі 2 425 625 грн. відображена позивачем в рядку 05.2 декларації з податку на прибуток за 2010 рік повністю покриває встановлене відповідачем заниження валових витрат за 2010 рік, а також те, що зазначена сума з огляду на положення пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" складає лише 20 % від відповідної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке підлягало включення до складу валових витрат в І кварталі 2011 року та яке повністю покриває суму задекларованих позивачем за І квартал 2011 року валових витрат, які, за твердження відповідача, документально не підтверджуються, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було необґрунтовано встановлено завищення позивачем валових витрат за 2010 рік на 2 306 139 грн. та за І квартал 2011 року на 4 849 083 грн.

Підпунктом 54.3.2 пункту 5.3 статті 54 Податкового кодексу України, встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Отже, у випадку виявлення за результатами проведеної перевірки фактів заниження або завищення суми податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на податковий орган покладено обов'язок щодо визначення платнику податків відповідного грошового зобов'язання, водночас не передбачено можливості включення відповідних сум до складу сум завищення або заниження яких, встановлено у висновках акту складеного за результатами іншої перевірки.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для врахування у складі суми заниження податку на додану вартість за І півріччя 2012 року та суми завищення від'ємного значення за вказаний період сум зазначених в висновку акту камеральної перевірки № 555/15-107 від 23.08.2012.

Водночас суд звертає увагу на те, що на підставі зазначеного акту камеральної перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення, які на момент складання акта №820/22-6-34613144 від 19.10.2012 були чинними, а отже відповідач викладаючи висновки акт №820/22-6-34613144 від 19.10.2012 з урахуванням висновків акту камеральної перевірки № 555/15-107 від 23.08.2012 фактично повторно нарахував позивачу податок на прибуток та зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за фактом встановлення правопорушення за яким зазначені суми вже було нараховано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні право підстави для викладення висновків акту перевірки №820/22-6-34613144 від 19.10.2012 з урахуванням висновків камеральної перевірки № 555/15-107 від 23.08.2012.

Щодо висновку відповідача про те, що позивачем завищено валові витрати на суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, які за твердженням відповідача використані не в господарській діяльності, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Таким чином, основною з ознак господарської діяльності визначено те, що вона має бути спрямовано на отримання доходу, при цьому не передбачено, що факт отримання доходу за результатами такої діяльності є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого

Підпунктом 7.6.3 та 7.6.4 пункту 7.6 зазначеної статті встановлено, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Згідно з підпунктом 153.8.1 пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат. Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду. Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів. Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери. Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Відповідно до підпункту 153.8.3 пункту 153.8 статті Податкового кодексу України якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, перевищує загальну суму прибутків від таких операцій, то сума від'ємного значення фінансового результату за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, переноситься у зменшення загального фінансового результату за такими операціями в наступних звітних періодах до повного погашення.

Таким чином, як законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" так і Податковим кодексом України передбачено окремий порядок обліку операцій з цінними паперами, особливістю якого є те, що фінансовий результат за операціями з цінними паперами визначається шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами, які визначаються як різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів.

Отже, декларування платником податків від'ємного значення фінансового результату за операціями з цінними паперами свідчить не про факт збитковості таких операцій, а проте, що витрати на придбання цінних паперів відповідного звітного періоду були більшими ніж доходи від відчуження придбаних цінних паперів, що у звою чергу може бути зумовлено тим, що платник податків не здійснював відчуження цінних паперів.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, з огляду на положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу від'ємне значення фінансового результату за операціями з цінними паперами може засвідчувати лише факт того, що витрати на придбання цінних паперів відповідного звітного періоду були більшими ніж доходи від відчуження придбаних цінних паперів, а також те, що ознакою господарської діяльності є спрямованість її на отримання прибутку, а не безпосередньо факт отримання такого прибутку, суд дійшов висновку про те, що посилання відповідача на те, що оскільки фінансовий результату за операціями з цінними паперами має від'ємне значення то, операції з цінними паперами не є господарською діяльністю є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" учасники фондового ринку - емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку. Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

Частиною третьою статті 16 зазначеного Закону встановлено, що професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Пунктом 8 статті 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, зокрема, провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами.

Таким чином, учасниками фондового ринку є інвестори в цінні папери, до яких відносяться, зокрема, юридичні особи які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства, при цьому діяльність зазначених осіб не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами. та не потребує отримання ліцензії.

Таким чином, оскільки позивач купуючи цінні папери виступав у якості інвестора, а отже набував права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, то зазначена діяльність позивача була спрямована на отримання прибутку, а отже є господарською діяльністю позивача. Водночас оскільки позивач не займався професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, то він не повинен був отримувати для її здійснення ліцензії.

Відповідачем доказів та обґрунтувань, крім посилань на від'ємне значення фінансових результатів за операціями з цінними паперами та відсутність у позивача ліцензії, суду надано не було, на підтвердження того, що що діяльність позивача з придбання цінних паперів не відноситься до його господарської діяльності суду надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що діяльність позивача з придбання цінних паперів не відноситься до його господарської діяльності.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, як Податковим кодексом України, так і Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат належать витрати на нарахування процентів, зокрема, за користування кредитами, якщо такі виплати здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності.

Відповідно до умов договорів позики № 02-1/11 від 10.11.2008 з компанією "Shelterock investment Limited" та № 57-ВД від 01.11.2007 про надання мультивалютної відкличної кредитної лінії з ВАТ "ВТБ Банк" метою використання коштів є поповнення обігових коштів.

Кошти отримані за зазначеними договорами були використані позивачем, як не заперечується сторонами, для купівлі цінних паперів, діяльність щодо купівлі яких, вважати такою що не відносить до господарської діяльності позивача у суду відсутні.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що витрати на нарахування процентів, за користування кредитами відповідно до положень Податкового кодексу України та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відносяться до складу валових, а також те, що підстави вважати що кошти отримані за договорами № 02-1/11 від 10.11.2008 та № 57-ВД від 01.11.2007 у суду відсутні, суд дійшов висновку про наявність у позивача правових підстав для включення до складу валових витрат відсотків за зазначеними договорами.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 2294,00 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000882260 від 07.11.2012 - задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби №0000882260 від 07.11.2012.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири вісім грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов