Постанова № 30920187, 18.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. Справа№ 53/415

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зубець Л.П.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельніченко О.Д. - дов.№46/1 від 13.08.2012р.

від відповідача: Борзенкова Ю.М. - дов. №01/230-412 від 14.11.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення господарського суду м. Києва від 28.11.2011р.

у справі № 53/415 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська

охоронно-страхова компанія" (позивач)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова

компанія "Альфа - Гарант" (відповідач)

про стягнення частки страхового відшкодування 74 629,89 грн.

В судовому засіданні 18.04.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.11.2011р. у справі № 53/415 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" 67 848,73 грн. - основного боргу, 2 794,81 грн. - пені, 540,93 грн. - 3% річних, 711,84 грн. державного мита, 206,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку відповідача, позивач за договором добровільного страхування від 09.12.2010р. (п.16.5.6) мав право відмовити у виплаті страхового відшкодування, виплата компромісного збитку раніше не була погоджена з перестраховиком у письмовому вигляді, як це передбачено договором перестрахування, а тому підстав для задоволення позову у місцевого господарського суду не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012р. у справі призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено до повернення на адресу суду матеріалів справи з висновком експертизи.

29.01.2013р. (вх. №09-23/38) до Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №53/415 з висновком судової автотехнічної експертизи №1824 від 21.01.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013р. апеляційне провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 21.02.2013р.

19.02.2013р. та 19.03.2013р. представником позивача подано суду додаткові письмові пояснення, в яких останній просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

27.03.2013р. представником відповідача подано додаткові письмові пояснення у справі, в яких останній просив з урахуванням даних висновку судової автотехнічної експертизи №1824 від 21.01.2013р. апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, а в позові відмовити.

В судових засіданнях 21.04.2013р. та 28.03.2013р. у відповідності до ст.77 ГПК України по справі оголошувалась перерва, останній раз на 18.04.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а рішення залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.02.2005р. між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-гарант" (відповідач) та Акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія"(позивач) було укладено Договір про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № 91/01-017/022, відповідно до п. 1.1 якого його предметом є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії ризиків, що взаємно передаються та приймаються сторонами на факультативній (необов'язковій) основі, а також основні взаємні права та обов'язки сторін, пов'язані з передачею та прийняттям ризиків в перестрахування або ретроцесію.

Під ризиком, що передається в перестрахування в рамках цього Договору, розуміється подія, визначена первинним Договором страхування або перестрахування, укладеного однією зі сторін, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки вірогідності та випадковості настання (п. 1.3 Договору перестрахування).

Під передачею ризику в перестрахування в рамках цього Договору розуміється страхування однією стороною у другої сторони на умовах законодавства України, цього Договору та Договору перестрахування ризику виконання стороною, яка передає ризик частини своїх зобов'язань за Договором первинного страхування, співстрахування або вхідного перестрахування (п. 1.4 Договору перестрахування).

Об'єктом перестрахування за цим Договором є ризик виконання частини своїх зобов'язань перестраховиком по укладеному перестрахувальником як страховиком (перестрахувальником) основному договору страхування, співстрахування або перестрахування (п. 1.5 Договору перестрахування).

Відповідно до п.1.7 Договору перестрахування на підставі та на умовах цього Договору сторони укладають договори перестрахування. Договори перестрахування укладаються у формі Ковер-нот, окремо по кожному ризику. Кожний договір перестрахування укладається на умовах цього Договору, якщо інше прямо не зазначено в ньому. Кожний Договір перестрахування, укладений сторонами в рамках цього договору, не залежить від умов будь - якого іншого договору перестрахування, укладеного сторонами в рамках цього договору.

Ризики, передані та прийняті в перестрахування за цим Договором, вважаються перестрахованими у повній відповідності до умов первинного договору страхування та Правил страхування страховика, що уклав первинний договір страхування, незалежно від того, чи є страховик по первинному договору страхування стороною цього договору, чи ні, якщо інше прямо не обумовлено договором перестрахування, укладеним між сторонами відповідно до цього Договору (п.1.8 Договору перестрахування).

Відповідно до п.10.1 Договору перестрахування, цей договір вступає в силу із дня підписання його сторонами та діє по 14.02.2006р. В разі, якщо одна із сторін за 30 робочих днів до закінчення дії цього договору не направила другій стороні письмове повідомлення про припинення дії цього договору, то він автоматично пролонгується на той самий період та на тих самих умовах, що були передбачені цим договором. Сторони погоджуються з тим, що кількість таких пролонгацій не обмежена.

09.12.2010р. між позивачем та Джанагаєвим І. Д. було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № ОБ.ДМт06-01.042, відповідно до п.4 якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням та (або) розпорядженням, та(або) користуванням транспортним засобом - автомобілем "Рендж Ровер", д.н.ВН 0003 ВС, на випадок настання страхових ризиків, зокрема дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.п. 5.15, 5.17 Договору добровільного страхування, вартість автомобіля "Рендж Ровер", д.н ВН 0003 ВС, та його страхова сума становила 690 780,00 грн.

15.12.2010р. між сторонами було укладено Ковер-нот № ТР.10.127-3 до Договору про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № 91/01-017/022 від 15.02.2005р. з приводу Договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № ОБ.ДМт06-01.042., яким було застраховано автомобіль "Рендж Ровер", д.н ВН 0003 ВС, загальною страховою сумою 690 780, 00 грн.

За умовами перестрахування метод та форма перестрахування встановлені як факультативне пропорційне, період перестрахування з 15.12.2010р. по 13.12.2011р., відповідальність перестрахувальника 190 780, 00 грн., відповідальність перестраховика (відповідача) 100 000, 00 грн., що становить 14,48% від страхової суми, перестраховий тариф 4,14%, премія перестраховика 4 140, 00 грн., порядок перерахування перестрахової премії одноразово в термін по 06.01.2011р., касовий збиток 70 000, 00 грн.

Даним Ковер-нотом було також передбачено, що відповідальність перестраховика починається з моменту підписання цього Ковер-ноту, діє та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника, але не раніше ніж перестраховик виконає всі свої зобов'язання по цьому Ковер-ноту. Перестраховик в межах своєї відповідальності зобов'язаний відшкодувати страховику витрати на розслідування та врегулювання страхового випадку, включаючи витрати страховика, пов'язані з визначенням причин та розміру збитку, витрат на зменшення розміру збитку в такій частці, в якій він ніс відповідальність за договором перестрахування.

Перестраховик сплачує частку страхового відшкодування та витрат на врегулювання збитків за страховим випадком на розрахунковий страховика, страхувальника або вигодонабувача (згідно з листом страховика) протягом 15 робочих днів з дати одержання від страховика копії страхового акту, документів, що посвідчують настання страхового випадку, та розрахунку суми збитку. Перелік документів, що посвідчують настання страхового випадку, не може бути більшим, ніж передбачено оригінальним договором страхування.

У разі якщо протягом 15 робочих днів з дня надання перестрахувальником копії страхового акту, документів, що посвідчують настання страхового випадку, та розрахунку суми збитку перестраховик не направить перестрахувальнику письмову вимогу про надання додаткових документів, вважається, що надані перестрахувальником документи є достатніми для прийняття рішення перестраховиком про виплату своєї частки страхового відшкодування та здійснення виплати, а перестаховик не має права у подальшому посилатись на недостатність наданих документів та /або вимагати додаткові документи.

Позивач на виконання умов Договору перестрахування по ковер-ноту № ТР.10.127-3 перерахував відповідачу премію в розмірі 4140,00 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 21 від 06.01.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2011р. о 19 год. 00 хв. Джанагаєв І. Д., керуючи автомобілем "Рендж Ровер", д.н ВН 0003 ВС, на 258 км. автодороги Київ-Одеса не дотримався безпечної дистанції і безпечного інтервалу руху, що призвело до зіткнення з автомобілем, який рухався в попутному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2011р. у справі №3/1522/4849/11 Джанагаєва І. Д. визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Листом вих. №1225 від 16.05.2011р. позивач просив відповідача направити 18.05.2011р. представника для проведення незалежної експертизи автомобіля "Рендж Ровер", д.н ВН 0003 ВС, з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, що сталася 14.05.2011р.

Відповідно до звіту № 26/05/11 від 19.05.2011р. про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, складеного ФОП Семенченко П.О., вартість матеріального збитку, нанесеного власнику внаслідок пошкодження автомобіля "Рендж Ровер", д.н ВН 0003 ВС, з ПДВ без урахування ВТВ складає 696 374,15 грн.

Відповідно до Звіту № 26/05/11 від 23.05.2011р. про оцінку вартості аварійного пошкодженого транспортного засобу, вартість аварійно пошкодженого автомобіля "Рендж Ровер", д.н ВН 0003 ВС, з ПДВ на дату оцінки складає 154 803, 97 грн.

Пунктом 15.8 Договору добровільного страхування передбачено, що при повній фактичній або конструктивній загибелі ТЗ, а також у випадку, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищує 80% його дійсної (оціночної) вартості на момент укладання Договору страхування, виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах "повна загибель ТЗ".

Відповідно до п. 15.9 Договору добровільного страхування при врегулюванні збитку на умовах "повна загибель ТЗ" за вибором страховика можлива виплата відшкодування за одним із 2-х варіантів:

Варіант 1. У розмірі страхової суми з урахуванням умов Договору за умови передачі пошкодженого застрахованого ТЗ Страховику. У цьому випадку ТЗ повинен бути знятий страхувальником з обліку в органах реєстрації. При цьому витрати страхувальника на зняття ТЗ з обліку страхуванням не покриваються. При передачі ТЗ страховику повинен складатися акт огляду ТЗ із зазначенням комплектації.

Варіант 2. У розмірі страхової суми з урахуванням умов договору за вирахуванням вартості придатних залишків застрахованого ТЗ за умови, що такі залишки ТЗ передаються Страхувальнику. При цьому вартість таких придатних залишків ТЗ за рішенням страховика визначається або шляхом експертної оцінки, або визначенням ціни реалізації цих залишків. Вартість придатних залишків ТЗ може бути визначена за узгодженням між страховиком та страхувальником.

27.05.2011р. (вх. 2144) страхувальник Джанагаєв І.Д. звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Страховим актом від 16.06.2011р. №КА89-11/№7693 позивачем було визнано зазначену вище подію страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 466 898,03 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 466 898,03 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень: № 1580 від 20.06.2011р. на суму 126 898, 03 грн., № 1601 від 22.06.2011р. на суму 2059, 21 грн., № 341 від 06.07.2011р. на суму 47 940, 79 грн., № 342 від 07.07.2011р. на суму 50 000, 00 грн., № 344 від 11.07.2011р. на суму 50 000, 00 грн., № 343 від 08.07.2011р. на суму 50 000, 00 грн., № 1191 від 18.07.2011р. на суму 10 000, 00 грн., № 1251 від 27.07.2011р. на суму 10 000,00 грн., № 1772 від 20.07.2011р. на суму 10 000, 00 грн., № 1799 від 25.07.2011р. на суму 10 000, 00 грн., № 1814 від 25.07.2011р. на суму 10 000, 00 грн., № 1849 від 28.07.2011р. на суму 7 000, 00 грн., № 1869 від 01.08.2011р. на суму 3 000, 00 грн., № 1967 від 11.08.2011р. на суму 5 000, 00 грн., № 2690 від 08.08.2011р. на суму 60 000, 00 грн., № 2700 від 09.08.2011р. на суму 5 00, 00 грн., № 2020 від 16.08.2011р. на суму 5 000, 00 грн., № 2717 від 15.08.2011р. на суму 5000, 00 грн.

Також позивач сплатив вартість досліджень в розмірі 1800,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2333 від 31.05.2011р.

Відповідно до п. 3.3.1. Договору перестрахування Перестраховик зобов'язується перерахувати перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього Договору і Договору перестрахування, у термін та на умовах, обумовлених в розділі 7 цього Договору, якщо інше не передбачено в Договорі перестрахування.

Згідно п. 7.2. договору перестрахування, при настанні страхового випадку, передбаченого первинним Договором страхування і Договором перестрахування, Перестраховик виплачує Перестрахувальнику (або за дорученням Перестрахувальника Страхувальнику або вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за Договором перестрахування, протягом 12 (дванадцяти) робочих днів після одержання від Перестрахувальника наступного комплекту копій документів:

- повідомлення Страхувальника про настання страхового випадку та Заява про виплату страхового відшкодування;

- договір страхування;

- офіційний висновок з описанням всіх обставин випадку, який видається установою, до компетенції якої належить розгляд даного випадку (наприклад, довідки з ДАІ про ДТП із зазначенням винної особи, довідки правоохоронних органів про протиправні дії, акту пожежно-технічної експертизи про причини пожежі, довідки з метеорологічної або сейсмологічної служби про стихійне лихо і т.п.);

- розрахунок суми страхового відшкодування;

- страховий акт; експертний висновок щодо розміру збитку, якого було завдано внаслідок настання страхового випадку;

- рахунок (кошторис) на відновлювальні роботи в тому випадку, якщо за умовами первинного договору Страхування розмір збитку визначається на підставі такого рахунку;

- документи, які підтверджують витрати Перестрахувальника, пов'язані з врегулюванням збитку;

- платіжне доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видатковий ордер про оплату перестрахувальником страхового відшкодування (якщо в Договорі перестрахування не передбачено застереження про "касовий збиток").

Крім того, пунктом 7.2. Договору перестрахування було визначено поняття "касовий збиток", відповідно до якого, касовий збиток - це умова договору перестрахування, відповідно до якої збитки, що перевищують визначену в договорі перестрахування величину, підлягають сплаті Перестраховиком відповідно до його відповідальності за Договором перестрахування після отримання від Перестрахувальника заяви та всіх документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитку. В разі "касового збитку" перестраховик сплачує свою частку у сумі страхового відшкодування раніш, ніж Перестрахувальник здійснить виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Як зазначено в умовах Ковер-ноту № ТР.10.127-3. від 15.12.2010р. касовий збиток встановлено в розмірі 70 000,00 грн.

В разі, коли Договором перестрахування передбачено застереження про "касовий збиток", то перестраховик сплачує частину страхового відшкодування відповідно до своєї долі відповідальності та умов Договору перестрахуванням протягом 7 (семи) робочих днів після надання перестрахувальником всіх документів, що підтверджують настання страхового випадку (п. 7.6 Договору перестрахування).

Листом - вимогою від 23.06.2011р. вих. №1550 позивач звернувся до відповідача про сплату 67 848, 73 грн. (466 898,03 грн. розмір страхового відшкодування для розрахунку частки перестраховика + 1800,00 грн. вартість звітів / відповідальність перестраховика 14,476% = 67 848,73 грн.)

У відповідь на заяву позивача відповідач листом № 12/1347 від 25.06.2011р. повідомив про проведення у відповідності до умов договору незалежного власного розслідування причин та обставин страхового випадку та попросив надати додаткові документи.

Листом вих. № 1648 від 06.07.2011р. позивач надав лише фото до звіту №26\05\11, копію звіту аварійного комісара Гасіци Б.П. з місця пригоди та кольорові фото пошкоджених транспортних засобів та повторно вимагав здійснення відповідачем оплати частки страхового відшкодування.

У відповідь на претензію позивача від 02.08.2011р.(вих. №1910), відповідач повторно повідомив позивача про проведення у відповідності до п.3.4.5 Договору перестрахування незалежного власного розслідування причин та обставин страхового випадку та направлення запитів до компетентних органів щодо обставин страхового випадку, та про те, що рішення щодо виплати частки страхового відшкодування буде прийняте після надходження відповідей на запити від компетентних органів та їх аналізу.

Звертаючись до суду із позовом в частині стягнення частки страхового відшкодування в сумі 74 629,89 грн. (81 552,31 грн. - з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), позивач посилався на те, що відповідач вчасно не сплатив частки страхового відшкодування відповідно до умов Договору про співпрацю в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № 91/01-017/022 за страховим випадком, що стався 14.05.2011р. на автодорозі Київ-Одеса за участю автомобілів "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС, "Toyota Sienna", д.н. А 767 ВС та "Bentley Continental", д.н. А 967 СВ.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що у висновку Київського НДІ судових експертиз № 7209/11-18 від 26.08.2011р. на відміну від висновку спеціаліста Жупаненко О. В. досліджено та складено масштабну схему ДТП, в якій зазначена слідова інформація; надано більш повну характеристику знаходження автомобілів на автодорозі. Висновком № 7209/11-18 від 26.08.2011р. надано характеристику слідів автомобілів на автодорозі, що не було предметом дослідження висновку № 534/2011 від 26.10.2011. Також висновок № 7209/11-18 від 26.08.2011 містить більш повну характеристику пошкоджень автомобілів, отриманих в ДТП, надана характеристика руху автомобілів в момент перед ДТП. Також у висновку № 7209/11-18 від 26.08.2011 враховано кінетичну енергію автомобілів. У висновку № 534/2011 від 26.10.2011р. було застосовано методику, яка не враховує кінетичної енергії "Рендж Ровера", яка була затрачена на деформацію автомобіля "Бентлі" та "Тойота".

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що дослідження по висновку Київського НДІ судових експертиз № 7209/11-18 від 26.08.2011р., в якому зазначено, що швидкість руху автомобіля "Рендж Ровер" становить близько 109 км/год., є більш повним, складеним з урахуванням більшої кількості чинників на відміну від висновку № 534/2011 від 26.10.2011р., а тому судом не приймається до уваги висновок № 534/2011 від 26.10.2011р., наданий відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати частки перестрахового відшкодування за договором перестрахування в розмірі 67848,73 грн. та стягнув пеню і 3% річних.

Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Так, відповідно до п.3.4.5 Договору перестрахування, Перестраховик (відповідач) має право приймати участь у розслідуванні причин і обставин страхового випадку за первинним договором страхування.

У відповідь на заяву позивача від 23.06.2011р. вих. №1550 про сплату 67 848, 73 грн., відповідач листом № 12/1347 від 25.06.2011р. повідомив останнього про проведення у відповідності до умов договору незалежного власного розслідування причин та обставин страхового випадку та попросив надати додаткові документи.

У відповідь на претензію позивача від 02.08.2011р.(вих. №1910), відповідач повторно повідомив позивача про проведення у відповідності до п.3.4.5 Договору перестрахування незалежного власного розслідування причин та обставин страхового випадку та направлення запитів до компетентних органів щодо обставин страхового випадку, та про те, що рішення щодо виплати частки страхового відшкодування буде прийняте після надходження відповідей на запити від компетентних органів та їх аналізу.

25.06.2011р. відповідачем було направлено запит начальнику Департаменту ДАІ МВС України в м. Києві щодо встановлених дорожніх знаків на автомобільній дорозі М-05 Київ/Одеса км 258+960 м, та який швидкісний режим руху ТЗ передбачений на зазначеній ділянці дороги, якими дорожніми знаками регулюється.

18.08.2011р. відповідачем отримано відповідь Державної служби автомобільних доріг, відповідно до якої на зазначеній ділянці дороги 1-ї категорії з окремими проїзними частинами, що відокремлена одна від одної розподілювальною смугою, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2009р. №395 "Про внесення змін до Правил дорожнього руху" (пункт 3 змін) дозволений рух зі швидкістю не більше 110 км/год. (відповідь міститься в матеріалах справи).

24.10.2011р. лише після двох запитів (від 12.07.2011р. та від 18.10.2011р.) на адресу Приморського районного суду м.Одеси відповідачем було отримано копію матеріалів адміністративної справи відносно Джанагаєва І.Д. за ст.124 КУпАП.

Отримавши всі запитувані документи, відповідач 26.10.2011р. звернувся до ТОВ "EXPERTUM-AVE" з заявою на проведення трасологічного дослідження обставин даної ДТП.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що відповідно до п. 16.5.6 Договору серії ОБ ДМт06-01 № 042 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 09.12.2010р. страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування якщо, причиною ДТП стали такі порушення водієм правил дорожнього руху, зокрема, перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 км/год.

На підтвердження своєї позиції представником відповідача в суді першої інстанції подавався висновок спеціаліста № 534/2011 від 26.10.2010р. з додатками, в якому зазначено, що швидкість руху автомобіля "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС, яка відповідає боковому заносу на відстані 120,8 м складає 131,7-140,6 км/год.

Фактично швидкість руху зазначеного автомобіля була значно більшою, оскільки наведена методика не враховує кінетичної енергії автомобіля "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС, яка була затрачена на деформацію даного автомобіля, автомобіля "Bentley Continental", д.н. А 967 СВ та автомобіля "Toyota Sienna", д.н. А 767 ВС.

Пунктом 3.1.1 Договору перестрахування передбачено, що на запит перестраховика (відповідача) престрахувальник (позивач) зобов'язаний надати всю необхідну інформацію та на вимогу перестраховика, інші документи, що свідчать про ступінь ризику по первинному договору страхування.

Пунктом 3.1.8 договору перестрахування чітко зазначено, що перестрахувальник зобов'язаний за вимогою перестраховика надати копії всіх документів, що мають відношення до договору перестрахування.

Представником позивача лише під час розгляду справи в судлі першої інстанції було надано висновок № 7209/11-18 експертного автотехнічного дослідження механізму ДТП, складеного ще 26.08.2011р., про існування якого відповідачу не було відомо.

Отже, не зважаючи на те, що відповідач повідомив позивача про використання свого права щодо участі у розслідуванні причин та обставин страхового випадку за первинним договором страхування, позивач не надав відповідачу копії даного автотехнічного дослідження в порушення умов договору перестрахування.

У висновку № 7209/11-18 експертного автотехнічного дослідження механізму ДТП, складеного 26.08.2011р., зазначено, що швидкість руху автомобіля "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС, яка відповідає довжині ділянки переміщення його в стані ковзання на боку та даху довжиною 116 м становить близько 109 км/год.

Дійсна швидкість руху автомобіля "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС була дещо більшою за 109 км/год, але встановити її експертним шляхом неможливо, так як для даного виду зіткнення відсутня методика вирішення питання за характером деформації (частина кінетичної енергії автомобіля витрачена на утворення деформацій).

В матеріалах справи міститься відповідь № 4/73-6-1095/10 від 02.08.2011р. Державної служби автомобільних доріг України (а.с. 30, т. 1) на запит відповідача про те, що на ділянці автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 258-960, де сталася вищезазначена ДТП - дозволений рух зі швидкістю не більше 110 км/год.

Оскільки визначення швидкості руху автомобіля "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС, є вирішальним фактором при прийнятті рішення у даній справі, а судом першої інстанції надано перевагу звіту позивача та без достатніх підстав не прийнято до уваги доводи, викладені у звіті, проведеному за замовленням відповідача, колегією суддів за клопотанням представника відповідача для з'ясування швидкості руху автомобіля "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС, перед дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 14.05.2011р. на автодорозі Київ-Одеса (з урахуванням пошкоджень отриманих у ДТП), було призначено судову автотехнічну експертизу.

Відповідно до п. 16.5.6 Договору добровільного страхування від 09.12.2010р., укладеного між позивачем та Джанагаєвим І.Д., страховик (позивач) має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо причиною ДТП стали порушення водієм правил дорожнього руху, зокрема перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 км/год.

Відповідно до висновку №1824 судової автотехнічної експертизи з дослідження обставин ДТП від 21.01.2013р., в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, мінімальна швидкість руху автомобіля "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС, після зіткнення з моменту початку заносу (з врахуванням однократного перекидання автомобіля на лівий бік та на панель даху, мінімального кута розвороту автомобіля під час переміщення до зупинки 123,5", тощо) могла становити величину, порядку 133 км/год.

До того ж, згідно висновку спеціаліста №534/2011, складеного 26.10.2011р., швидкість руху автомобіля "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС, яка відповідає боковому заносу на відстані 120,8 м складає 131,7-140,6 км/год. Фактично швидкість руху автомобіля "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС, була значно більшою 131,7-140,6 км/год, оскільки наведена методика не враховує кінетичної енергії автомобіля "Range Rover", д.н. ВН 0003 ВС, яка була затрачена на деформацію даного автомобіля та автомобіля "Bentley Continental", д.н. А 967 СВ та автомобіля "Toyota Sienna", д.н. А 767 ВС.

На зазначеній ділянці дороги 1-ї категорії з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розподілювальною смугою, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2009р №395 "Про внесення змін до Правил дорожнього руху (пункт 3 змін) дозволений рух зі швидкістю не більше 110 км/год.

Відповідно до п. 7.5 Договору перестрахування при сплаті перестрахувальником "компромісного збитку" перестраховик вправі відмовитись від відшкодування своєї частки в цій частині збитку за виключенням випадків, коли сплата "компромісного збитку" раніше була погоджена з перестраховиком у письмовому вигляді.

Цим же пунктом дано визначення терміну "компромісний збиток".

Так, "Компромісний збиток" - це виплата перестрахувальником страхового відшкодування в наступних випадках:

- унаслідок події, що відповідно до умов укладеного Договору страхування, Правил страхування перестрахувальника і законодавства України, може бути не визнана страховою; - якщо перестрахувальник відповідно до умов укладеного договору страхування, Правил страхування перестрахувальника і законодавства України, мав підстави від відмовлення у виплаті або зменшенні розміру страхового відшкодування, але не скористався такими підставами.

Отже, виходячи зі змісту положень п.7.5 договору перестрахування, дані обставини справи підпадають під визначення "Компромісний збиток".

Зміст договору становлять, по-перше, ті умови (пункти), які визначені на розсуд сторін і погоджені сторонами (ст.628 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для сплати перестраховиком (відповідачем) перестрахувальнику (позивачу) частини страхового відшкодування на підставі п.7.5 Договору перестрахування, оскільки сплата "компромісного збитку" раніше не була погоджена перестраховиком у письмовому вигляді, як це прямо передбачено вищезазначеним пунктом договору перестрахування.

Отже, колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача частки страхового відшкодування в сумі 67 848, 73 грн., відповідно і вимоги в частині стягнення пені в розмірі 13 162, 65 грн. та 540, 93 грн. 3% річних не підлягають задоволенню.

Крім того, доводи представника позивача про те, що згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2011р. в діях Джанагаєва І.Д. встановлено лише порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки під час адміністративного провадження не проводилась автотехнічна експертиза, в протоколі про адміністративне правопорушення, яке полягло в основу даної постанови, взагалі не зазначено, що Джанагаєв І.Д. перевищив дозволену швидкість руху, ТДВ СК «Альфа-Гарант» не приймало участі у розгляді адміністративної справи, до того ж відповідач використав своє право участі у розслідуванні страхового випадку, проте позивач не надав можливості проаналізувати матеріали справи та провести повноцінне розслідування обставин ДТП, до прийняття рішення про визнання даного випадку страховим, та формування пакету документів для виплати частки страхового відшкодування, в якому приймає участь ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником було доведено в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант", з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 28.11.2011р. у справі №53/415, прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, підлягає скасуванню у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до ст.49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3 537, 60 грн., сплачених відповідачем за проведення експертизи №1824 від 21.01.2013р., покладеної в основу даної постанови, та 804, 75 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення господарського суду м. Києва від 28.11.2011р. у справі №53/415 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 28.11.2011р. у справі №53/415 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"(03056, м.Київ, вул.Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" (01133, м.Київ, бул. Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 3 537, 60 грн. за проведення експертизи №1824 від 21.01.2013р. та 804, 75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду м.Києва видати накази.

6.Матеріали справи № 53/415 повернути до господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 23.04.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Зубець Л.П.

Остапенко О.М.