Рішення № 30918787, 17.04.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

17.04.2013 Єдиний унікальний номер 422/12034/12

Провадження № 2/205/85/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 рокум. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1, представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний комерційний банк «Трансбанк» (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 13.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір № 11/08 (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого боржник отримав кредитні кошти у розмірі 205 312,00 доларів США, із розрахунку 15 % річних на строк з 13.02.2008 року по 12.02.2013 року. Згідно Додаткової угоди за № 1 від 01.11.2008 року до Кредитного договору проценти за користування кредитом встановлено з 01.11.2008 року у розмірі 18,5 % річних.

В забезпечення виконання умов кредитного договору, у цей же день 13.02.2008 року був укладений договір поруки між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та ОСОБА_3. Відповідно до якого ОСОБА_3 зобовязується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником (ОСОБА_5) його боргових зобовязань перед Банком за вищевказаним кредитним договором, в повному обсязі таких зобовязань.

Судом встановлено, що також у цей же день, 13.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та ОСОБА_5 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки (майнова порука) № 11/08-П, відповідно до якого для забезпечення повного та своєчасного виконання боржником його боргових зобовязань, за вказаним спірним кредитним договором, іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, яке складається із житлового приміщеня буд. № 103Г, по вул. Висоцького на ж/м Фрунзенський в м. Дніпропетровську будівельного номеру 4-А, секції 2, 15-й та 16-й поверх, проектною площею 114,96 кв.м., заставною вартістю 696 657 грн. 60 коп. та будівельний номер 3-Г, секція 2, 15-й та 16-й поверх, проектною площею 129,46 кв.м., заставною вартістю 784 527 грн. 60 коп., що стане власністю боржника в майбутньому.

Позивач свої зобовязання по кредитному договору виконав в повному обсязі, кредит надав, що підтверджують наступні документи: меморіальний валютний ордер № TR.396.1.4 від 13.02.2008 року, меморіальний валютний ордер № 42_32 від 13.02.2008 року, платіжне доручення № 42-35 від 13.02.2008 року, платіжне доручення № 42-36 від 13.02.2008 року, однак ОСОБА_5 свої зобовязання не виконав, допустив прострочення виконання кредитних зобовязань, внаслідок чого за ним, станом на 24.12.2012 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 173 585,74 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 64 897,62 доларів США.

У звязку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених кредитним договором платежів позивач 16.12.2009 року за № 053/92-92 боржнику направив лист вимогу про погашення заборгованості в добровільному порядку. Боржником 19.12.2009 року була отримана зазначена вимога, що підтверджується підписом на повідомлені про вручення поштового відправлення, однак заборгованість погашена не була.

Далі, позивач зазначає, що відповідно до п.2.1.1 договору поруки від 13.02.2008 року за № 11/06-П, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та ОСОБА_3 (далі Відповідач), позивач у випадку невиконання боржником обовязків по кредитному договору має право предявити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Таким чином, 14.11.2011 року за № б/н поручителю було направлено лист вимогу про погашення заборгованості боржника в добровільному порядку. Поручителем 17.11.2012 року була отримана зазначена вимога, що підтверджується підписом на повідомлені про вручення поштового відправлення, однак також заборгованість погашена не була.

У звязку з тим, що боржник добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажає, позивач змушений був звернутись до суду та просити суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь суми заборгованості у розмірі 2 065 879 грн. 12 коп., що складається із суми простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 1 379 607 грн. 38 коп., суми заборгованості за сплатою відсотків по кредиту за період з 13.04.2009 року по 22.03.2011 року, у розмірі - 515 786 грн. 82 коп., суми пені за порушення строків повернення кредиту у розмірі -85 185 грн. 12 коп., суми пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 13.04.2009 року по 22.03.2011 року у розмірі - 85 299 грн. 80 коп. та судовий збір у сумі 3 219 грн.

ОСОБА_3 (далі позивач за зустрічним позовом) звернулася до суду з зустрічним позовом до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначила, що 13.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» (далі Відповідач за зустрічним позовом) та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 11/08, згідно умов якого позичальник отримав грошові кошти (кредит) у розмірі 205 312,00 доларів США, з процентною ставкою за користування кредитним коштами у розмірі 15,0% річних зі строком повернення кредитних коштів 12.02.2013 року. Цього ж дня, 13.02.2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» було укладено Договір поруки № 11/08-П, згідно умов якого позивач виступила поручителем за третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 за кредитним договором. Укладаючи з відповідачем за зустрічним позовом договір поруки (п.1.1), ОСОБА_3 поручилася за належне виконання ОСОБА_5 своїх зобовязань за кредитним договором в обсязі кредитного залишку у розмірі 205 312, 00 доларів США, з процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 15 % річних зі строком повернення кредитних коштів 12.02.2013 року. Проте, позивачу за зустрічним позовом стало відомо, що між відповідачем за зустрічним позовом та третьої особою за зустрічним позовом 01.11.2008 року, без попередження поручителя ОСОБА_3, була укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору, згідно умов якої сторони дійшли згоди збільшити з 01.11.2008 року розмір відсотків за користування кредитними коштами з 15,0% до 18,5% річних. У звязку з чим, ОСОБА_3, вважає, що зміни в кредитний договір, що збільшили обсяг відповідальності, здійснені без погодження з нею, відповідних змін до договору поруки внесено не було, а тому договір поруки підлягає припиненню.

В судовому засіданні 18 березня 2013 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим, було обєднано в одне провадження з первісним позовом Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні представник Позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити, в обґрунтування позовних вимог посилалася на обставини, викладені у позовній заяві. Зустрічні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволені зустрічного позову, надавши заперечення на зустрічний позов.

У судовому засіданні представник Відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 такий позов не визнав та просив відмовити у його задоволені. Зустрічні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. В зустрічних позовних вимогах посилався на мотиви та обставини, що викладені в зустрічній позовній заяві (а.с.60-61).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 за первісним позовом у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що первісний позов необхідно задовольнити, а в задоволені зустрічного позову необхідно відмовити за наступних підстав.

Так, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 13.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір № 11/08, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 205 312,00 доларів США, із розрахунку 15 % річних на строк з 13.02.2008 року по 12.02.2013 року (а.с.7-9). У відповідності до Графіку платежів (а.с.10-11) боржник зобовязувався на визначену Графіком дату, здійснювати повернення кредиту та процентів за користування кредитом, платежами щомісячно.

В забезпечення виконання зобовязань Позичальника за Кредитним договором № 11/08 від 13.02.2008 року було укладено Договір поруки № 11/08-П від 13.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та ОСОБА_3 (а.с.12).

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору, ОСОБА_4 своє зобовязання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати відсотків, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у загальному розмірі 2 065 879 грн. 12 коп., що складається із суми розстроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 379 607 грн. 38 коп., суми заборгованості за сплатою відсотків по кредиту за період з 13.04.2009 року по 22.03.2011 року, у розмірі 515 786 грн. 82 коп., суми пені за порушення строків повернення кредиту у розмірі 85 185грн. 12 коп., суми пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 13.04.2009 року по 22.03.2011 року у розмірі 85 299 грн. 80 коп.

Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, та одночасно відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором. В свою чергу згідно кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобовязаний: сплачувати заборгованість перед банком; сплачувати банку проценти за користування кредитом.

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника, боржник і поручитель відповідають перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі. Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором, і матеріальним законом передбачено право кредитора пред'явити позов за своїм вибором лише до боржника або лише до поручителя або одночасно до них обох.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто за змістом цієї норми, зміна основного зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності є правовою підставою для припинення поруки, а не для розірвання договору поруки, оскільки в такому випадку не має місце істотне порушення стороною умов цього договору.

Суд зауважує, що згідно ч. 2 ст. 554 ЦК поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. А у випадку збільшення відсоткової ставки, розмір основного зобовязання за тілом кредиту не змінювався, і тому відсутні підстави стверджувати про збільшення розміру відповідальності поручителя у цій частині кредитного зобовязання.

Стягуючи відсотки за вказаним кредитним договором № 11/08 від 13.02.2008 року із поручителя (відповідача за первісним позовом), суд виходив з наступного.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, розяснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Положення п.1.1. договору поруки № 11/08-П від 13.02.2008 року свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 підписанням такого договору засвідчує, що вона ознайомлена із усіма умовами кредитного договору та зобовязується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за належне виконання Боржником усіх своїх зобовязань за основним договором та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладання договору, так і тими, що можуть бути укладеними в майбутньому.

Відповідно до п. 3.5. Кредитного договору № 11/08 від 13.02.2008 року відсоткова ставка за кредитом може змінюватись залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.

Таким чином, поручитель ОСОБА_3, що є позивачем за зустрічним позовом, підписанням договору поруки надала свою попередню згоду на ймовірну зміну умов зобовязання за кредитним договором у майбутньому, тобто умови щодо можливого збільшення відсоткової ставки були узгоджені сторонами, у звязку з чим суд доходить висновку про інформованість поручителя та його наявної згоди на збільшення розміру його відповідальності у вигляді збільшення відсоткової ставки за кредитним договором.

Судом також встановлено, що між основним боржником ОСОБА_4 та позивачем була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 11/08 від 13.02.2008 якою вони погодили збільшення процентної ставки з 01 листопада 2008 року до розміру 18,5% річних (а.с. 62). Отже підвищення відсоткової ставки по кредитному договору здійснено згідно договірних відносин та існуючої заборгованості, у спосіб, який було погоджено між сторонами, та про який було відомо поручителю.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за первісним позовом за своєю правовою природою законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, та з ОСОБА_3 слід стягнути за Кредитним договором № 11/08 від 13.02.2008 року заборгованість у загальному розмірі 2 065 879 грн. 12 коп., що складається із суми розстроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 379 607 грн. 38 коп., суми заборгованості за сплатою відсотків по кредиту за період з 13.04.2009 року по 22.03.2011 року, у розмірі 515 786 грн. 82 коп., суми пені за порушення строків повернення кредиту у розмірі 85 185грн. 12 коп., суми пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 13.04.2009 року по 22.03.2011 року у розмірі 85 299 грн. 80 коп., а в задоволені зустрічного позову слід відмовити, оскільки його вимоги є необґрунтованими, та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Також на підставі ст.88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_3 на користь Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» понесені ними та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 219 (три тисячі двісті девятнадцять) грн. 00 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 553, 554, 559, 615, 625, 651, 652, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) на користь Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» (код ЄДРПОУ 16293211) суму заборгованості за кредитним договором № 11/08 від 13.02.2008 року у загальному розмірі 1 895 394 (один мільйон вісімсот девяносто пять тисяч триста девяносто чотири) грн. 20 коп., що складається із суми простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 379 607 грн. 38 коп., суми заборгованості за сплатою відсотків по кредиту за період з 13.04.2009 року по 22.03.2011 року, у розмірі 515 786 грн. 82 коп., суми пені за порушення строків повернення кредиту у розмірі 85 185 грн. 12 коп., суми пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 13.04.2009 року по 22.03.2011 року у розмірі 85 299 грн. 80 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) на користь Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» (код за ЄДРПОУ 16293211) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 219 (три тисячі двісті девятнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Мовчан