Постанова № 30918309, 18.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5320/12

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

відповідача - Шадюк О.А., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Піщанської виправної колонії управління Державої пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№59) до Крижопільська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року Піщанська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№59) звернулась до суду з позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020421730 від 09.11.2012 р. на суму 384989,73 грн. та прийняти в цій частині нову про відмову в задоволенні позову, в іншій частині задоволення адміністративного позову на суму 2041 грн., постанову залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено завчасно та належним чином.

Враховуючи те, що явка позивача не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовою особою податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку Піщанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України № 59 з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 1655/1730/08562571 від 26.10.2012 року.

В акті перевірки встановлено порушення: п.п. 120.1.1. п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI - подання податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року з включенням до неї недостовірних даних. Відповідальність передбачено п.п. 120.1.1. п. 120. ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 84122,22 грн.; п.п. 119, ст. 119, п.п. 176.2б, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI; п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, Інструкції про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум отриманого з них податку, затверджених наказом ДПА України від 29.09.2003 року за №451 та зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8281; та Інструкції про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, на рахованого на користь платників податку, затвердженої наказом ДПА України від 24.12.2010 року за №1020 та зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784 - подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих на користь платника податків, суми утриманого з них податку за ІV-й квартал 2009 року, I-й квартал 2010 року, IІ-й квартал 2010 року, ІІІ-й квартал 2010 року, IV-й квартал 2010 року, I-й квартал 2011 року, II-й квартал 2011 року, III-й квартал 2011 року, IV-й квартал 2011 року, I-й квартал 2012 року, II-й квартал 2012 року. Відповідальність передбачено п. 119. 2 ст. 119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI; п.п 19.2а, п. 19.2, ст.19, п.п. 8.1.2, п.8.1 ст.8; Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV, п.п. 176.2 ст.176; п.п. 168.1.2, п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України - перерахування податку з доходів фізичних осіб не у повному обсязі, з порушенням термінів сплати. Заборгованість по податку з доходів фізичних осіб на 01.10.2012 року складає 307583,75 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання в сумі 307583, 75 грн. Відповідальність передбачено п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Також, відповідно до ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III та п.п. 129.1.3, п.п. 129.1.4, п. 129.1, ст. 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI за несвоєчасну сплату, податку з доходів фізичних осіб донараховано пеню в сумі 13893, 35 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0020421730 від 09.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб: за основним платежем на 307583,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 79446,98 грн. (2551 грн. штрафу за подання протягом п'яти місяців недостовірних відомостей у податковій звітності + 76895,98 грн. штраф у розмірі 25% відсотків податку).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції вказав, що не наділений повноваженнями визначати розмір фінансових санкцій, зобов'язань тощо, а відтак, не має повноваження скасовувати податкове повідомлення-рішення в частині, тому суд скасував податкове повідомлення-рішення №0020421730 від 09.11.2012 року повністю як протиправне.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Податковим повідомленням-рішенням №0020421730 від 09.11.2012 року позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб: за основним платежем на 307583,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 79446,98 грн. (2550 +1 грн. штрафу за подання протягом п'яти місяців недостовірних відомостей у податковій звітності + 76895,98 грн. штраф у розмірі 25% відсотків податку).

Відповідно до п.п 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У статті 18 ПК України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

Відповідно до абз. 2 п. 57.1 ст. 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

У ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Згідно зі ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування. Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів.

Крім того, обов'язок позивача здійснювати утримання та перерахування із отриманих доходів засуджених податку з доходів фізичних осіб також закріплений п. 4.1 Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 191 від 04.10.2004 року.

Враховуючи вище викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом правильно встановлено порушення податкового законодавства щодо несвоєчасного перерахування до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з засуджених за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами суду першої інстанції, що суд не наділений повноваженнями визначати розмір фінансових санкцій, зобов'язань тощо, а відтак, не має повноваження скасовувати податкове повідомлення-рішення в частині враховуючи наступне.

Так, при розгляді справ, що випливають із податкових правовідносин, судам необхідно витребовувати у податкових органів детальні розрахунки визначених платникові податків грошових зобов'язань, зокрема, у разі винесення одного спірного податкового повідомлення-рішення за декількома податковими правопорушеннями.

Подібні розрахунки дозволяють у відповідних випадках належним чином оцінити правомірність спірних рішень контролюючих органів і прийняти обґрунтоване судове рішення, зокрема, у разі часткової протиправності правових актів контролюючого органу.

Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до позивача на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України застосовано 76895,98 грн. (25% податку) штрафних санкцій та штрафні санкції на підставі п. 119.2 ст. 119 ПК України 2550 грн. + 1 грн. (за подання з недостовірними даними податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків).

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, до позивача правомірно застосовано штрафні санкції у сумі 76895,98 грн.

Однак, штрафна санкція у сумі 2551 грн. була застосована до позивача, на підставі п. 119.2 ст. 119 ПК України, за подання протягом п'яти місяців з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - розрахунку за формою 1-ДФ є протиправною у розмірі 2550 грн.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Проте, до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", ПК України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Пунктом 7 підрозділ 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" ПК України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що законодавством України не визначено право податкових органів, визначаючи розмір штрафних санкцій, здійснювати множення на кількість періодів, в яких допущено порушення.

Отже, за дане порушення підлягає застосуванню одноразова штрафна санкція у розмірі однієї гривні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0020421730 від 09.11.2012 року в частині застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 2550 грн. є протиправним, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 25,50 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Піщанської виправної колонії управління Державої пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№59) до Крижопільська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020421730 від 09.11.2012 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2550,0 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Піщанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№59) судові витрати у сумі 25,50 грн., шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "25" квітня 2013 р. .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.