Постанова № 30917735, 27.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 р.Справа № 2а-2677/12/2170

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

25.06.2012р. ОСОБА_1 звернулася до відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування постанови від 18.01.2012р. ВП №24199745 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; від 18.01.2012р. ВП №32865460 про відкриття виконавчого провадження; від 27.06.2012р. ВП №32865460 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; від 10.07.2012р. ВП №32865460 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. /а.с.44-45,70/

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року позов задоволений.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 31.03.2006р. зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати частину паркана та облаштувати за свій рахунок в'їзд та ворота з АДРЕСА_1 на ділянку ОСОБА_2

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 07.04.2008р. надано роз'яснення рішення суду від 31.03.2006р., відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язано демонтувати частину паркану та облаштувати за свій рахунок в межах земельної ділянки ОСОБА_2 з АДРЕСА_1 в'їзд та ворота, аналогічні по якості та розміру воротам, які залишились у користуванні ОСОБА_3; замінено сторону виконавчого провадження з ОСОБА_3 на ОСОБА_1.

Державним виконавцем відповідно до статті 75, статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанови від 19.04.2011р. та від 13.05.2011р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення без поважних причин у розмірі, відповідно 170грн. та 340грн.

Постановою від 04.08.2011 року виконавчою службою до виконавчого провадження залучений спеціаліст ТОВ БПП «Україна» для визначення вартості робіт з приводу виконання судового рішення.

Згідно із звітом ТОВ БПП «Україна» вартість робіт по виконанню судового рішення складає 18304грн.

Листом від 09.08.2011р. за вих. №34372 старший державний виконавець ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона згідно зі ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" запропонував стягувачу ОСОБА_2 відшкодувати витрати, пов'язані зі складанням кошторису та проведенням робіт щодо демонтування частини паркану та облаштування в'їзду та воріт з АДРЕСА_1 у сумі 18304грн. та перерахувати дані кошти на рахунок ВДВС.

Відповідно до платіжного доручення від 10.08.2011р. №11669821 ОСОБА_2 перерахував грошові кошти у сумі 18304грн. на рахунок ВДВС з призначенням платежу: плата кошторису на проведення робіт по АДРЕСА_2, згідно ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження".

Як слідує зі змісту акту державного виконавця від 07.12.2011р., виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 працівники ТОВ БПП "Україна" виконали роботи щодо демонтування частини паркану та облаштування воріт з ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1.

Постановою від 18.01.2012р. ВП №24199745 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3176 виданого 03.07.2006р. Суворовським районним судом м. Херсона про зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати частину паркану та облаштувати за свій рахунок в'їзд та ворота з АДРЕСА_1 на ділянку ОСОБА_2 закінчено у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу.

18 січня 2012 р. старшим державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона винесено постанови ВП №24199745 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та ВП №32865460 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №24199745 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 18304грн.

У подальшому, в ході примусового виконання постанови ВП №24199745 від 18.01.2012р. відповідачем винесено постанови від 27.06.2012р. ВП №32865460 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; від 10.07.2012р. ВП № 32865460 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Судова колегія вважає оскаржені постанови відповідача правомірними з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.24 зазначеного Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі ст.42 Закону з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Відповідно до ст.5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно із ч.3 ст.11 зазначеного закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

Частина 2 ст.31 Закону передбачає, що за умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

Отже, судовим розглядом суду апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у справі ОСОБА_1 в порушення норм законодавства України з 2008 року не виконувалося судове рішення винесене на користь ОСОБА_2, яке набрало законної сили, оскільки всі заходи відповідача спрямовані на його виконання було вичерпано.

Більш того, після виконання судового рішення наприкінці 2011 року, завдяки авансуванню витрат на проведення виконавчих дій ОСОБА_2, позивач у справі з формальних, надуманих підстав чинить перешкоди у стягненні з нього витрат понесених на виконання судового рішення.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги доводи позивача з приводу не виконання судового рішення по причинам не допущення боржника стягувачем до вчинення виконавчих дій, оскільки фактично позивачем у справі пропонувалося виконати рішення суду без врахування належної якості виконаних робіт та інтересів стягувача, про що свідчить акт державного виконавця від 11.06.2010р. з зазначенням пояснень стягувача. /а.с.55, 60,61/

Разом з тим, позивачем у справі не надано будь-яких доказів з приводу намагань виконати судове рішення за свій рахунок, що з врахуванням обсягу робіт передбачає залучення до виконавчих дій будівельної організації та наявності необхідних будівельних матеріалів та воріт.

Доводи позивача з приводу несвоєчасного проведення відповідачем експертної оцінки, визначення вартості робіт та матеріалів при виконанні рішення не заслуговують на увагу, оскільки законом не передбачена обов'язкова послідовність цих дій, так як завчасно досконало передбачити всі витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій не можливо, що також підтверджується нормами закону про право позивача внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини.

Отже, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами завершеного виконавчого провадження, розрахунок та обґрунтування яких визначається після виконання рішення.

Посилання суду першої інстанції на висновок експертизи №43 від 23.03.2006р. (з часу складання якого минуло сім років) з приводу визначення вартості витрат з виконавчих дій є безпідставними, оскільки в висновку не зазначена вартість влаштування в'їзду та всіх необхідних супутніх робіт.

Таким чином, судова колегія вважає, що відповідачем у справі з законних підстав винесені оскаржені постанови з приводу стягнення з боржника понесених витрат на проведення виконавчих дій.

За таких обставин, судова колегія вважає, що при вирішенні справи судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України скасуванню, з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця з приводу стягнення понесених витрат на проведення виконавчих дій.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: