Постанова № 30917246, 24.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року № 813/1065/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.,

за участю:

представника позивача Грудлевського В.М.

представника відповідача Пельо О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року №0000012320/356.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кохавинська паперова фабрика» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року №0000012320/356.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань та про нікчемність, фіктивність господарських операцій з ФО-П ОСОБА_3 не відповідають дійсності, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання свого контрагента позивач не може відповідати. Вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених даних щодо контрагента позивача, наведених в акті перевірки, і ДПІ не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення, яке збігається із доводами, зазначеними у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і надав суду письмове заперечення на позов, в якому вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах норм податкового законодавства, оскільки за наслідками проведеної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин між ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» та контрагентом ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 р по 30.10.2012 року встановлено, що згідно матеріалів перевірки іншого податкового органу за місцезнаходженням вказаного контрагента не підтверджено реальність здійснених господарських операцій у періоді, за який здійснювалась перевірка, що позбавляє права платника податку на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, отриманого від такого постачальника. Вважає первинні документи, оформлені внаслідок здійснення таких господарських операцій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не відображають сутність господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах підприємства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ВАТ «Кохавинська паперова фабрика» зареєстровано в Жидачівській районній державній адміністрації розпорядженням №264 від 10.02.1997 року, в ЄДР внесено зміни повної і скороченої назви юридичної особи №13971050010000200 від 21.03.2011 р. з ВАТ «Кохавинська паперова фабрика» на ПАТ «Кохавинська паперова фабрика».

Позивача взято на податковий облік у ДПІ у Жидачівському районі Львівської області ДПС з 04.03.1997 року за №29.

У періоді, за який здійснювалася перевірка, суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість.

Також встановлено, що на підставі наказу від 03.01.2013 року №2, виданого Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС та повідомлення про проведення перевірки від 03.01.2013 року №1 у період з 04.01.2013 року по 11.01.2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Миколаївської МДПІ Львівської області ДПС Майковичем В.М., радником податкової служби ІІІ рангу було проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин між ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» та контрагентом ФО-П ОСОБА_3, за період з 01.01.2011 по 30.10.2012 року.

За результатами перевірки 11.01.2013 року Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС складено акт №13/22-00/22351935 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» (код ЄДРПОУ 22351935) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин між ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» та контрагентом ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 по 30.10.2012 року.

У вказаному акті Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС зроблено висновок про порушення ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» вимог ст.ст.3, 207, 208 Господарського кодексу України, ст.203, п.1 ст.215, ст.ст.216, 228, 626. 629, 664 Цивільного кодексу України та п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, у результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 177041,00 грн., в тому числі: за квітень 2012 року на суму 41220,00 грн.; травень 2012 року на суму 44825,00 грн.; червень 2012 року на суму 48817,00 грн.; за липень 2012 року на суму 37230,00 грн.; за серпень 2012 року на суму 4949,00 грн.

На підставі акту перевірки №13/22-00/22351935 від 11.01.2013 року Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС 25.01.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012320/356, яким ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 265562,00 грн., в тому числі за основним платежем - 177041 грн., штрафні (фінансові) санкції - 88521 грн.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що позивач, спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» оскаржило його до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з таких обставин.

Згідно договору №63 від 20.02.2012 року ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» здійснювало фінансово-господарські взаєморозрахунки з ФОП ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1, за придбання макулатури.

На виконання умов договору ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» в періоді з квітня 2012 року по серпень 2012 року було поставлено макулатури в кількості 919,37 тонн на суму 1062247,8 грн., в тому числі ПДВ на суму 147041,30 грн., а саме: у квітні 2012року-в кількості 206,0 тонн, в тому числі ПДВ на суму 41219,60., у травні 2012 р- в кількості 233,49 тонн на суму 268948,5 грн., в тому числі ПДВ на суму 44824,75 грн., у червні 2012 р-в кількості 257,39 тонн на суму 292901,1 грн., в тому числі ПДВ на суму 48816,85., у липні 2012 р-в кількості 196,38 тонн на суму 223383,6 грн., в тому числі ПДВ на суму 37230,60 грн., у серпні 2012 р- в кількості 26,05 тонн на суму 29697,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 4949,50 грн., що підтверджуєтьс податковими та видатковими накладними та товаро-транспортними накладними.

Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними включено до податкового кредиту за квітень, травень, червень, липень, серпень 2012 року, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за вказані періоди.

Судом встановлено також, що розрахунки між вищевказаним суб'єктом господарювання за придбані ТМЦ проводились у безготівковій формі, відтак у рахунок оплати за придбаний товар постачальником отримано відповідні платіжні доручення. Транспортування товару проводилося за рахунок покупця, а вартість постачання товару включено у вартість товару.

Факт наявності відповідних видаткових накладних та податкових накладних відповідачем не заперечується. Тому суперечливі твердження та висновки відповідача щодо не встановлення під час перевірки факту передачі товарів від ФО-П ОСОБА_3 до покупця ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» суд вважає безпідставними.

Також, суд звертає увагу на те, що всі ці документи, були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, що відображено в акті перевірки №13/22-00/22351935 від 11.01.2013 року.

Придбана макулатура оприходувана на склад згідно внутрішніх прихідних ордерів та використовувалась для виробництва туалетного паперу.

Згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» по податковому кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом-постачальником ФО-П ОСОБА_3 в наступних звітних періодах : за квітень 2012 року-на суму ПДВ 41219,60 грн.; за травень 2012 року-на суму ПДВ 44824,75 грн.; за червень 2012 року-на суму ПДВ 48816.85 грн.; за липень 2012 року- на суму ПДВ 37230,60 грн.; за серпень 2012 року-на суму ПДВ 4949,50 грн.

Жидачівським відділенням Миколаївської МДПІ на підставі даних 2.19 «Відпрацювання сумнівних операцій з ПДВ» АІС «Аудит» отримано акт перевірки Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС від 08.11.2012 року №27/1701/НОМЕР_1 «Про результати позапланової невиїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 30.10.2012 року», за результатами якого встановлено відсутність об»єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) та по операціях з продажу цих товарів. За результатами перевірки по взаємовідносинах між постачальником ФО-П ОСОБА_3 та покупцем ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» встановлено відсутність об»єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємству-покупцю у квітні-серпні 2012 року.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача (ФО-П ОСОБА_3 був платником податків, в тому числі, податку на додану вартість. Також, в акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, Свідоцтво про державну реєстрацію, Свідоцтво платника податку на додану вартість ФО-П ОСОБА_3 були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Тобто, позивачем надано для перевірки первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткові накладні та податкові накладні, які відображають здійснення господарських операцій з приводу купівлі товару у ФО-П ОСОБА_3 та підтверджують факт приймання-передачі товару, документи на його оплату -платіжні доручення та документи на його поставку товаро-транспортні накладні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази у повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ФО-П ОСОБА_3

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності у відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, згідно пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з пунктів 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч.2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагент позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди стороною в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ФО-П ОСОБА_3 відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ФО-П ОСОБА_3 не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на ту обставину, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року №0000012320/356.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» (81740, Львівська область, Жидачівський район, смт.Гніздичів, вул.Коновальця,6, код ЄДРПОУ 22351935) 2294,00 (дві тисячі двісті дев»яносто чотири гривні.)

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 26 квітня 2013 року.

Суддя Гулкевич І.З.