Ухвала суду № 30916366, 16.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 36583/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Кан-Транс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Кан-Транс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, яким просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки ПП «Кан-Транс» та визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25 червня 2010 року № 0001532321/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16251,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № 000154232/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22364,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що операції з придбання ПП «Кан-Транс» у ПП ОСОБА_1 товарів (будівельних матеріалів) і транспортно-експедиційних послуг мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами їх отримання та подальшої реалізації будівельних матеріалів іншим контрагентам. На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідає чинному на момент їх виписки законодавству. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності, позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей. За таких обставин, на думку суду, у податкового органу відсутні підстави вважати договір купівлі-продажу та надання транспортних послуг, укладений між ПП «Кан-Транс» і ПП ОСОБА_1, нікчемними. Також суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав призначати та проводити позапланову перевірку відносно позивача на підставі ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки не було порушено кримінальної справи проти посадових осіб позивача. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Крім того, позивач оспорює правомірність дій при призначенні та проведенні позапланової перевірки, а не акт перевірки чи її результати.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати, отримані ним від проведення господарських операцій з ПП ОСОБА_1, оскільки, як зазначено в акті перевірки його діяльності, в даного підприємця відсутні виробничі потужності, трудові ресурси і транспортні засоби, не видавалась ліцензія на перевезення вантажів та пасажирів. що свідчить про фактичну неможливість цього підприємця здійснювати господарські операції з продажу та поставки товарів і надання транспортних послуг, а отже, про безтоварність операцій. Тому неправомірним є відображення ПП «Кан-Транс» доходу від продажу по безтоварних операціях іншим суб'єктам господарювання, отриманих від ПП ОСОБА_1, завищення валових витрат з їх придбання та завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість від продажу будівельних матеріалів та надання послуг. Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності не може бути підставою для включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Крім того, на думку апелянта, вимога позивача про визнання неправомірними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова щодо проведення позапланової перевірки ПП «Кан-Транс» не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки такі дії не мають самостійного значення, так як їх наслідком є прийняття певних рішень податковим органом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 19.05.2010 року до 28.05.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Кан-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків з ТзОВ «Метапрок», ПП «Акуніт», СПД-ФО ОСОБА_1, СПД-ФО ОСОБА_3, СП ТзОВ «Лембридж», Джанкойський завод «Водоприлад», ТзОВ ВКФ «Бізнесінвестстрой» за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 02.06.2010 року № 1559/23-209/33981575.

В акті зазначено про порушення ПП «Кан-Транс» вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено скориговані валові витрати по безтоварних операціях з ПП ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року на суму 5431779 грн.; п. 4.11 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення скоригованого валового доходу за рахунок відображення доходу від продажу по безтоварних операціях на суму 5957064 грн.; п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість від продажу будівельних матеріалів та надання послуг по безтоварних операціях на суму 1191412 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податковий кредит на суму 1086356 грн.

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі того, що, як вбачається з акту перевірки від 29.09.2009 року діяльності ПП ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, проведеної Стаханівською ОДПІ Луганської області, довідки зустрічних перевірок Стаханівської ОДПІ Луганської області від 10.12.2008 року з питань взаємовідносин ПП «Кан-Транс» з ПП ОСОБА_1, довідки Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 01.06.2010 року, у ПП ОСОБА_1 відсутні майно, виробничі потужності, транспортні засоби, ліцензія на перевезення пасажирів та вантажів, наймані працівники. Також відповідач врахував факт порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та інших осіб за фактом умисного ухилення від сплати податків, службового підроблення, за попередньою змовою групою осіб між собою та невстановленими особами, а також співучасті у фіктивному підприємництві.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2010 року № 0001532321/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16251,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № 000154232/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22364,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення зазначених вище господарських операцій між ПП «Кан-Транс» і ПП ОСОБА_1 підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, зокрема, наступними.

15.01.2007 року між ПП ОСОБА_1 (Продавець) та ПП «Кан-Транс» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є будівельні матеріали (товар), які Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, асортимент, номенклатура, комплектність і кількість яких зазначаються в розхідних накладних на кожну партію Товару. Умови поставки були визначені п. 3 Договору, згідно з якими поставка проводиться за рахунок і силами продавця-постачальника. Згідно з п. 5 Договір діє до 31.12.2007 року, але в будь-якому випадку до повного його виконання Сторонами. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не виразить бажання його розірвати, договір може бути продовжений на наступний рік.

Також між ПП ОСОБА_1 (Постачальник) та ПП «Кан-Транс» (Замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг.

На виконання зазначених договорів було відвантажено товар на загальну суму 2496386,72 грн. (ПДВ 416064,45 грн.) і надано послуг на загальну суму 4021747,69 (ПДВ 670291,28 грн.), всього на 6518134,41 грн. (в тому числі ПДВ 1086355,73 грн.).

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими і податковими накладними, виписаними ПП ОСОБА_1 та підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

ПП «Кан-Транс» частково оплатило вартість отриманих товарів та послуг на суму 5999141,64 грн., заборгованість становить 481765,18 грн.

Вартість придбаного товару та послуг в сумі 5431779,00 грн. без ПДВ ПП «Кан-Транс» включило до складу скоригованих валових витрат відповідних періодів, а суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Податкові накладні, видані ПП ОСОБА_1, позивач відобразив і в реєстрі отриманих податкових накладних.

Крім того, факт отримання ПП «Кан-Транс» придбаних ним у ПП ОСОБА_1 товарів (будівельних матеріалів) підтверджується їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими позивачем доказами, з яких вбачається, що ПП «Кан-Транс» реалізовувало товар та надавало послуги наступним контрагентам: ТзОВ «ТД «ББМ Київ», ТзОВ «Галицька основа», ТзОВ «ТД «Маква-Л», ПП «Князєв і компанія», ТзОВ «Одиниця України», ТзОВ «Спецбудмоноліт», ТзОВ «Екскомбуд», ЗАТ ПБО «Львівміськбуд», ТзОВ «Квадрос», ТзОВ «Шанс Кий буд».

ПП «Кан-Транс» відобразило в податкових деклараціях з податку на прибуток у складі валового доходу вартість операцій з продажу товарів та наданих послуг всього на суму 5957064,00 грн. у відповідних податкових періодах, а виписані податкові накладні відображено в реєстрі виданих податкових накладних.

Також факт реалізації позивачем будівельних матеріалів підтверджується листами ТзОВ «Галицька основа» від 04.08.2010 року, ТзОВ «Квадрос» від 30.09.2010 року, ЗАТ «ПБО Львівміськбуд», актом звірки, наданим ТзОВ «ТД Маква-Л».

Основними видами діяльності ПП «Кан-Транс» є пасажирські й автомобільні перевезення, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП ОСОБА_1

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП ОСОБА_1 був зареєстрований у встановленому порядку, не був виключений з ЄДРПОУ, перебував на обліку в органах державної податкової служби та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ПП «Кан-Транс» у ПП ОСОБА_1 зазначених вище товарів і послуг, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

Відсутність у ПП ОСОБА_1, що надає послуги з перевезення вантажів, ліцензії на автоперевезення, не може вплинути на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість підприємства, яке отримує дані транспортні послуги, а здійснення діяльності без відповідної ліцензії може мати наслідком передбачену законодавством відповідальність саме для цього суб'єкта господарювання, а не його контрагентів.

Відсутність у позивача товарно-транспортних документів також не є спростуванням реального характеру спірних операцій, оскільки в даному випадку ДП «Термопластсервіс» здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, тоді як товарно-транспортна документація призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини між перевізником та замовником послуг з перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У даній же справі не оцінюється правомірність формування позивачем даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Щодо посилання відповідача на порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_1 та інших осіб за фактом умисного ухилення від сплати податків, службового підроблення, за попередньою змовою групою осіб між собою та невстановленими особами, а також співучасті у фіктивному підприємництві за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає, що доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова проводила планову перевірку ПП «Кан-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.12.2005 року по 30.06.2008 року, за результатами якої був складений акт від 04.12.2008 року № 932/23-209/33981575. При проведенні даної перевірки вставлено, що ПП «Кан-Транс» перебував у правовідносинах з ПП ОСОБА_1, а в акті перевірки податковий орган дійшов, зокрема таких висновків: перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань ПП «Кан-Транс» за період з 28.12.2005 року по 30.06.2008 року порушень не встановлено; перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 28.12.2005 року по 30.06.2008 року не встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість; перевіркою встановлено, що фактично у періоді з 28.12.2005 року по 30.06.2008 року підприємство здійснювало торгівлю будівельними матеріалами та вантажні перевезення.

Тобто відповідачем вже було перевірено період, в якому виникли правовідносини між позивачем та ПП ОСОБА_1 та не встановлено факту безтоварності операцій, що призвело до порушення відповідних податкових зобов'язань позивача (заниження валового доходу, так і завищення валових витрат).

Також податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу з приводу проведення позапланової перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом начальника Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 17.05.2010 року № 252 було призначено позапланову виїзну перевірку ПП «Кан-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків з ТзОВ «Метапрок», ПП «Акуніт», СПД ФО ОСОБА_1, СПД ФО ОСОБА_3, СП ТзОВ «Лембридж», Джанкойський завод «Водоприлад», ТзОВ ВКФ «Бізнесінвестстрой» за період з 2008-2010 років.

Даний наказ був виданий відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Львівській області про призначення позапланової перевірки від 14.04.2010 року.

Із змісту даної постанови вбачається, що розслідується кримінальна справа № 139-2548, порушена відносно ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за фактом умисного ухилення від сплати податків, службового підроблення, за попередньою змовою групою осіб між собою та невстановленими особами, а також співучасті у фіктивному підприємництві за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з передбачених частиною 6 цієї статті обставин на підставі наказу керівника органу ДПС. За інших обставин позапланова перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 11-1 цього Закону передбачено, що позапланова виїзна перевірка проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Однак відповідач не надав жодних доказів надіслання (вручення) позивачу письмового запиту щодо правовідносин з ТзОВ «Метапрок», ПП «Акуніт», СПД ФО ОСОБА_1, СПД ФО ОСОБА_3, СП ТзОВ «Лембридж», Джанкойський завод «Водоприлад» та ТзОВ ВКФ «Бізнесінвестстрой» за період з 2008-2010 років.

Згідно з ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на момент призначення зазначеної перевірки відносно посадових осіб ПП «Кан-Транс» кримінальної справи не було порушено, а особи, перелічені в постанові слідчого від 14.04.2010 року не належать до числа посадових осіб позивача та також не входять до складу його засновників.

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, у відповідача не було законних підстав призначати та проводити позапланову перевірку ПП «Кан-Транс» на підставі ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається, а право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій суб'єкта владних повноважень.

При цьому слід зазначити, що позивач оскаржує правомірність дій відповідача при призначенні та проведенні позапланової перевірки, а не акт перевірки, висновки осіб, які проводили перевірку, чи її результат.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-6614/10/1370 за позовом Приватного підприємства «Кан-Транс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 19.04.2013 року