Ухвала суду № 30916236, 23.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 17703/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Курніцької Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан-Бріз» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року у справі за його позовом до Ягодинської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вулкан-Бріз» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Ягодинської митниці (далі - Митниця) від 22 вересня 2009 року

№ 54 про визначення податкового зобов'язання з мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 14914,84 грн., з яких 9986,56 грн. за основним платежем і 4928,28 грн. за штрафними санкціями;

№ 55 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 48874,80 грн., з яких 32725,20 грн. за основним платежем і 16149,60 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року у справі № 2а-19464/09/0370 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідачем зайво донараховано платежі мито і ПДВ, оскільки фактично сплачені позивачем платежі є завищеними самим відповідачем навіть з врахуванням донарахованих сум, що має значення для справи.

При цьому звертає увагу апеляційного суду на те, що виходячи з приписів ст.ст. 626,627 ЦК України ціна товару, вказана контрактах № 3 від 07.04.2006р., № 4 від 04.01.2008р., № 5 від 25.07.2008р. є визначеною їх сторонами - ТОВ та фірмою «Belinwest Polska Sp.z.o.o.» (Республіка Польща). Загальна вартість поставленого за умовами вказаних контрактів становить 746299,09 грн., а вартість цього ж товару, визначена відповідачем на момент нарахування митних платежів, зросла до 1 339 289,76 грн. Відтак фактично сплачені митні платежі значно перевищують митні платежі, які повинні бути сплачені з вартості згідно умов контрактів № 3 від 07.04.2006р., № 4 від 04.01.2008р., № 5 від 25.07.2008р.

Окрім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано того, що фірмою «BELINWEST POLSKA Sp.z.o.o» визнано обов'язок оплати транспортних послуг, а висновок суду про те, що ТОВ могло включити ціну транспортних послуг у склад вартості товару не відповідає обставинам справи, оскільки воно не здійснювало оплати за транспортні перевезення на момент сплати платежів при митному оформленні товарів, а тому не мало будь-якої можливості надати об'єктивні дані, тим більше підтверджені документально, про сплату вартості перевезення товару, оскільки така оплата проведена ще не була. Одночасно звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не враховано того, що можливе порушення зобов'язань за зовнішньоекономічним договором (контрактом) зі сторони продавця не є порушенням договору ТОВ виходячи з положень Розділу «СІР Перевезення і страхування оплачені до (...місце призначення зазначене)» та Розділу «DAF Поставка до кордону (...місце зазначене) Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» (редакція 1990 р.). Оскільки ТОВ не було порушено власних зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами і вимог Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс», то відповідно не мало зобов'язань нести інші види винагород, зазначених в п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в тому числі на транспортування, оскільки умовами поставки «СІР Перевезення і страхування оплачені до (...місце призначення зазначене)» та «DAF Поставка до кордону (...місце зазначене)» ці види винагород покладено на продавця.

При цьому апелянт наполягає на тому, що контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами. Митницею такий контроль здійснювався, і правильність нарахування ПДВ з товарів, увезених на територію України та сплату цього податку ТОВ нею підтверджена, що підтверджується відповідними відмітками Митниці на ВМД.

Представник Митниці у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість поданої апеляційної скарги та просила залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник апелянта у судове засідання апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ укладено з фірмою «BELINWEST POLSKA Sp.z.o.o.» (Республіка Польща) контракти міжнародної купівлі-продажу товарів №3 від 7 квітня 2006 року та доповнення до нього №1 від 23 лютого 2007 року (а.с.77-81), №4 від 4 січня 2008 року та №5 від 25 липня 2008 року (а.с.86-89), предметом яких є купівля-продаж товарів побутової хімії, косметики, засобів гігієни в асортименті та по цінах, які вказані в специфікаціях, які є невідємною частиною контрактів, або в інвойсах продавця та в товаросупровідних документах.

Згідно п.3.1 контрактів товари поставляються транспортними партіями на умовах поставки відповідно CIP-Ягодин, DAF-Ягодин, DAF-кордон України (митний пост Ягодин) згідно правил Інкотермс 2000 року.

При митному оформленні товару товариством було подано митному органу декларації митної вартості (ДМВ-2), згідно яких митна вартість визначалась 6 методом, графа 17 «транспортування» не заповнялась. Загальна сума поставлених по контрактах товарів склала 746299,09 грн. ВМД, оформлених належним чином, відповідачем проведено митне оформлення товару, ТОВ сплачено платежу «мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності» у розмірі 87053,83 грн. та платежу «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 285268,72 грн., про що свідчать відмітки митниці на зазначених ВМД (а.с.90 182).

Митницею згідно із планом-графіком комплексних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на ІІІ квартал 2009 року було проведено перевірку стану дотримання ТОВ законодавства України з питань митної справи за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт №0012/9/205000000/33425087 від 07 вересня 2009 року (а.с.34-46)

У ході перевірки було встановлено порушення ТОВ при укладенні та виконанні зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу товарів №3 від 7 квітня 2006 року, №4 від 4 січня 2008 року та №5 від 25 липня 2008 року вимог закону.

У зазначених контрактах сторонами визначено умови поставки CIP-Ягодин, DAF-Ягодин, DAF-кордон України (митний пост Ягодин) згідно правил Інкотермс в редакції 2000 року, тобто за умовами поставки товарів, витрати на транспортування товару до кордону включаються до ціни товару.

Однак, в ході проведення перевірки було виявлено факти розрахунків ТОВ з перевізником підприємцем ОСОБА_2 в частині оплати послуг за транспортування товарів на митну територію України по зазначених контрактах, платіжні доручення в підтвердження таких розрахунків долучено до матеріалів справи (а.с.183-198).

Митним органом встановлено факти невідповідності заявлених до митного оформлення відомостей щодо транспортних витрат фактичним затратам підприємства, відображеним в бухгалтерському обліку та первинних документах (рахунках, актах виконаних робіт/наданих послуг тощо).

Крім того, при оформленні однієї ВМД №205020126/8/390 від 15 лютого 2008 року позивачем зазначено умови поставки DAF Дорохуськ (місце та пункт на кордоні з суміжної сторони, перед митним кордоном України) (а.с.93), що не відповідає умовам поставки, визначеним сторонами в контрактах, у інших 22-х ВМД умовами поставки визначено DAF-Ягодин, хоча у рахунках-фактурах зазначено умови поставки DAF-Dorohusk (а.с.97 182).

Таким чином, товар фактично поставлявся товариству на інших умовах поставки, ніж зазначено сторонами у зовнішньоекономічних контрактах, у зв'язку із чим митним органом вірно зроблений висновок про порушення ТОВ Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та п.1 Указу Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів».

Фактично витрати на транспортування товарів по зазначених контрактах були понесені покупцем, однак не були задекларовані при митному оформленні товарів.

Вартість послуг з транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, сплачена ТОВ перевізнику - підприємцю ОСОБА_2, повинна враховуватись при визначенні митної вартості товарів.

Враховуючи зазначене, митним органом правомірно було проведено донарахування позивачу податкових зобов'язань за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 14914,84 грн., в тому числі: 9986,56 грн. основного платежу і 4928,28 грн. штрафних санкцій, та «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 48874,80 грн., в тому числі: 32725,20 грн. основного платежу і 16149,60 грн. штрафних санкцій, та виставлено податкові повідомлення форми «Р» №54 і № 55 від 22 вересня 2009 року (а.с.51-52).

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Виходячи зі змісту ст. 40 Митного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України), митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення законодавства України з питань митної справи.

Статтею 43 МК України встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних послуг, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Відповідно до ч.3 ст. 260 МК України для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Пунктами 5 і 6 ч.2 ст. 267 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ було укладено з фірмою «BELINWEST POLSKA Sp.z.o.o.» (Республіка Польща) контракти міжнародної купівлі-продажу товарів № 3 від 07 квітня 2006 року та доповнення до нього № 1 від 23 лютого 2007 року, № 4 від 04 січня 2008 року та № 5 від 25 липня 2008 року, предметом яких є купівля-продаж товарів побутової хімії, косметики, засобів гігієни.

Згідно п.3.1 контрактів товари поставляються транспортними партіями на умовах поставки відповідно CIP-Ягодин, DAF-Ягодин, DAF-кордон України (митний пост Ягодин) згідно правил Інкотермс 2000 року.

При митному оформленні товару товариством було подано митному органу декларації митної вартості (ДМВ-2), згідно яких митна вартість визначалась 6 методом, графа 17 «транспортування» не заповнялась. Загальна сума поставлених по контрактах товарів склала 746299,09 грн.

Відповідачем було проведено митне оформлення товару на підставі поданих позивачем вантажних митних декларацій (далі - ВМД), а ТОВ сплачено платежу «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 87053,83 грн. та платежу «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 285268,72 грн.

Митницею було проведено перевірку стану дотримання ТОВ законодавства України з питань митної справи за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт №0012/9/205000000/33425087 від 07 вересня 2009 року. У ході перевірки відповідачем було встановлено порушення ТОВ при укладенні та виконанні зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу товарів №3 від 7 квітня 2006 року, №4 від 4 січня 2008 року та №5 від 25 липня 2008 року вимог закону.

Так, незважаючи на те, що у зазначених контрактах міжнародної купівлі-продажу товарів сторонами було визначено умови поставки CIP-Ягодин, DAF-Ягодин, DAF-кордон України (митний пост Ягодин) згідно правил Інкотермс в редакції 2000 року, тобто за умовами поставки товарів, витрати на транспортування товару до кордону включаються до ціни товару, перевіркою було виявлено факти розрахунків ТОВ з перевізником підприємцем ОСОБА_2 в частині оплати послуг за транспортування товарів на митну територію України по зазначених контрактах, платіжні доручення в підтвердження таких розрахунків долучено до матеріалів справи (а.с.183-198).

Відтак суд апеляційної інстанції погоджується із висновками Митниці про невідповідність заявлених до митного оформлення відомостей щодо транспортних витрат фактичним затратам підприємства, відображеним в бухгалтерському обліку та первинних документах (рахунках, актах виконаних робіт/наданих послуг тощо).

Окрім того, суд апеляційної інстанції додатково враховує те, що при оформленні однієї ВМД №205020126/8/390 від 15 лютого 2008 року позивачем зазначено умови поставки DAF Дорохуськ (місце та пункт на кордоні з суміжної сторони, перед митним кордоном України) (а.с.93), що не відповідає умовам поставки, визначеним сторонами в контрактах, у інших 22-х ВМД умовами поставки визначено DAF-Ягодин, хоча у рахунках-фактурах зазначено умови поставки DAF-Dorohusk (а.с.97, 182).

З огляду на викладене слід вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що товар позивачу фактично поставлявся на інших умовах поставки, ніж зазначено у зовнішньоекономічних контрактах.

Відтак Митницею правомірно було зроблено висновок про те, що витрати на транспортування товарів по зазначених контрактах, які фактично були понесені ТОВ, протиправно у порушення приписів ст. 260, п.5 ч.2 ст. 267 МК України не були задекларовані при митному оформленні товарів і вартість послуг з транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, сплачена ТОВ перевізнику - підприємцю ОСОБА_2, повинна була враховуватись при визначенні митної вартості товарів.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Митницею правомірно було проведено донарахування ТОВ податкових зобов'язань шляхом прийняття оспорюваних податкових повідомлень форми «Р» №54 і № 55 від 22 вересня 2009 року.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апелянта висновків суду першої інстанції не скасовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а відтак у задоволення апеляційної скарги ТОВ слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вулкан-Бріз» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року у справі № 2а-19464/09/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 24 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.В.Клюба

Я.С.Попко