Ухвала суду № 30916228, 23.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 4241/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2», товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатлісбуд» про застосування наслідків недійсності договору,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2008 року державна податкова інспекція у Міжгірському районі Закарпатської області (далі - ДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просила застосувати до нікчемного договору від 01.10.2006 року № 38 про поставку лісопродукції, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2» (далі - ТОВ «ОСОБА_2») та товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатлісбуд» (далі - ТОВ «Закарпатлісбуд»), наслідки недійсності договору, що передбачені ст. 208 ГК України, а саме стягнути з ТОВ «ОСОБА_2» та ТОВ «Закарпатлісбуд» в дохід держави по 137358 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2009 року у справі № 2а-2676/08/0770 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Позивач у поданій апеляційній скарзі просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов ДПІ у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Апелянт вважає хибною думку суд першої інстанції про те, що оскільки ТОВ «ОСОБА_2» на день укладення спірної угоди було включено з Державного реєстру підприємств, установ та організацій України, мало статус платника податку на додану вартість (далі - ПДВ), а отже мало право укладати та здійснювати операції з купівлі-продажу товарів, а сам факт неподання ним податкових декларацій по ПДВ та анулювання свідоцтва платника даного податі у подальшому не свідчить про порушення обома відповідачами публічного порядку сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Окрім того, апелянт наполягає на тому, що учасниками обох відповідачів на момент виникнення спірних правовідносин із постачання деревини були одні і ті ж особи: ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2, яка була директором ТОВ «Закарпатлісбуд». Вказана обставина доводить те, що умисел цих фізичних осіб був направлений на неправомірне заволодіння майном держави шляхом несплати до бюджету сум ПДВ, адже у такий спосіб ТОВ «ОСОБА_2» не сплатило до бюджету ПДВ, фактично безпідставно заволодівши ним.

Посилання суду першої інстанції на закінчення строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.ст. 238. 250 ГК України, на думку апелянта є безпідставними, оскільки до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ч. 4 ст. 258 ЦК України, як спеціальну норму.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на день укладання спірної угоди з ТОВ «Закарпатлісбуд» та здійснення операцій з поставки товару ТОВ «ОСОБА_2» не було виключено з Державного реєстру підприємств, установ та організацій України, а отже мало право укладати угоди та здійснювати операції з купівлі-продажу товарів. Сам факт неподання податкових декларацій однією зі сторін договору та анулювання свідоцтва платника ПДВ у подальшому не свідчить про порушення обома відповідачами публічного порядку у сфері сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Крім того, відповідно до довідки № 97/33176293/23 від 13 квітня 2007 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Закарпатлісбуд» з питань взаємовідносин з ТОВ «Стен ЛДТ», копія якої була приєднана до матеріалів справи, одержана від ТОВ «ОСОБА_2» продукція була реалізована ТОВ «Стен ЛТД». За результатами перевірки порушень встановлено не було.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 208 ГК України та ст. 41 Конституції України суд прийшов до висновку, що зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, належать до адміністративно-господарських санкцій, а тому можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України, які на момент звернення ДПІ до суду з цим позовом закінчились.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом, на день укладання спірної угоди від 01.10.2006 року № 38 з ТОВ «Закарпатлісбуд» та здійснення операцій з поставки товару ТОВ «ОСОБА_2» не було виключено з Державного реєстру підприємств, установ та організацій України, а отже мало право укладати угоди та здійснювати операції з купівлі-продажу товарів.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що сам факт неподання податкових декларацій однією зі сторін договору та анулювання свідоцтва платника ПДВ у подальшому не свідчить про порушення обома відповідачами публічного порядку у сфері сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Довідкою № 97/33176293/23 від 13 квітня 2007 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Закарпатлісбуд» з питань взаємовідносин з ТОВ «Стен ЛДТ» підтверджується, що одержана від ТОВ «ОСОБА_2» одукція була реалізована ТОВ «Стен ЛТД».

Даний факт ні у ході розгляду справи судом першої інстанції, ні у ході апеляційного розгляду позивачем спростовано не було.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції є адміністративно-господарськими і можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України, які на момент звернення ДПІ до суду з цим позовом закінчились.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у справі № 2а-2676/08/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба