Ухвала суду № 30915834, 18.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 33491/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СВІТ НВ» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СВІТ НВ» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП СВІТ НВ», в липні 2010 року звернулося в суд з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції від 05.07.2010 року за №0000682301/01636 та №0000672301/01637.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що висновки Нововолинської ОДПІ з приводу того, що в червні 2009 року позивач перевів будівлю їдальні з основних фондів першої групи в стан товару є невірним, оскільки будівля була придбана позивачем у ТзОВ "Волинська Інвестиційна Група" 20 березня 2008 року, введена в експлуатацію 25 червня 2009 року, тобто використовувалась в господарській діяльності менше 365 календарних днів, з приводу того, що позивачем допущене порушення підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як визначення звичайної ціни товарів між пов'язаними особами провадиться на підставі методу співставних цін, з приводу того, що час продажу будівлі їдальні її балансова вартість становила 6 200 439 грн., тому позивачем протиправно не було включено до валового доходу за другий квартал 2009 року доходи в сумі 6 200 439 грн. є необґрунтованими, оскільки відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Тобто для визначення активу як об'єкта основних фондів має значення не фактичний строк його експлуатації, а передбачуваний. Згідно із статтею 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: зокрема, переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку. Тому позивачем відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні", підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" була проведена експертна оцінка будівлі їдальні для визначення її справедливої ринкової ціни. Крім того, згідно із підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. В порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем зроблений висновок про невключення позивачем до складу валових доходів 435 144 грн. 45 коп. суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду. Умовні відсотки позивачем були нараховані і відображені в деклараціях про прибуток правильно. Також неправомірно податковою інспекцією встановлено порушення позивачем вимог підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення амортизаційних відрахувань на суму 192 625 грн. Оскільки реалізована позивачем будівля їдальні є основним засобом, а не товаром, продаж таких основних фондів відображається в обліку за правилами, встановленими зазначеним Законом для продажу основних фондів, а не товарів, і у зв'язку з цим не потребує коригувань амортизаційних відрахувань в податковому обліку. Крім того, податковим органом неправомірно встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 950 253 грн. Так, відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Податковим органом на свій розсуд встановлено звичайну ціну на рівні балансової вартості об'єкта будівлі. Однак, оскільки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні", підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" була проведена експертна оцінка будівлі їдальні для визначення її справедливої ринкової ціни, вартість будівлі, що зазначена в договорі купівлі-продажу, відповідає рівню справедливої ціни.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року в справі №2а-2090/10/0370 в задоволенні позовних відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП СВІТ НВ» подано апеляційну скаргу в якій, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року в справі №2а-2090/10/0370 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт по-перше зазначає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що відповідно до п. 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звіт про експертну оцінку будинку їдальні, проведену ТзОВ «Проектний інститут «Укрмашпроект» від 05 березня 2009 року може слугувати доказом визначення справедливої ціни між непов'язаними особами та посилається на пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». По-друге апелянт зазначає, що суд прийшов до неправильного висновку про те, що в червні 2009 року ТзОВ «ТОП СВІТ НВ» перевів будівлю їдальні з основних фондів групи І в стан товару, що відображено в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків Д-т. 28-К-т.103 і фактично відбулась реалізація звичайного товару та посилається на положення пп. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». По-третє апелянт вважає, що оскільки ціна будівлі визначалась згідно положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін» від 18.06.2001 року за методом «Витрати плюс», а не за договірною ціною, тобто було нараховано зобов'язання за непрямим методом. По - четверте апелянт зазначає, що в обґрунтування того, що розрахунки умовних відсотків були правильними суду було надано первинні документи і договори поворотної фінансової допомоги, фактичні дані бухгалтерського обліку та розрахунки умовних відсотків за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, однак доводи позивача взяті до уваги не були і винесено рішення на основі неправильного розрахунку відповідача.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СВІТ НВ» слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Нововолинською ОДПІ з 31 травня по 11 червня 2010 року проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06 березня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 746/49/2301/35671888 від 18 червня 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом виявлено порушення позивачем підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20, підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.26 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 8.1.3 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

05 липня 2010 року Нововолинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000682301/10/636 про визначення позивачеві податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 1425379 грн. 50 коп., з них 950253 грн. за основним платежем і 475126 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000672301/10/637 про визначення позивачеві податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 292254 грн. 80 коп., з них 222 630 грн. - за основним платежем і 69624 грн. 80 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, позивачем 20 березня 2008 року за договором купівлі-продажу було придбано у ТзОВ «Волинська Інвестиційна Група» будинок їдальні за адресою: м. Нововолинськ, вул. Луцька, 27А за 2912166 грн. 67 коп. Згідно із актом вводу в експлуатацію (приймання-передачі, внутрішнього переміщення) від 25 червня 2008 року будівля їдальні набула статусу основного фонду. Протягом часу з березня 2008 року по червень 2009 року вартість будівлі збільшено за рахунок здійснення поліпшення на 3288272 грн. 82 коп., що відображено в бухгалтерському обліку, і станом на 01 червня 2009 року вартість будівлі становила 6200439 грн. 49 коп.

За договором купівлі-продажу від 09 червня 2009 року ТзОВ «ТОП СВІТ НВ» продало будівлю їдальні ТзОВ «ОПТІМА-ГРУП» як основний фонд 1 групи за 1449175 грн. (ПДВ 289835 грн.). Дана ціна визначена ТзОВ «Проектний інститут «Укрмашпроект», Звіт про оцінку будинку їдальні від 05 березня 2009 року (а.с.54-84).

Сторони договору є пов'язаними особами, що не заперечується позивачем. Згідно із пунктом 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язана особа це фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини).

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Вказане вище нормативне положення слід розуміти так, що платник податків передбачає, що певні матеріальні цінності будуть використовуватись більше року в силу своїх властивостей та він фактично їх використовує більше 365 днів. Тобто в даній статті певні матеріальні цінності віднесені до основних фондів за умови їх передбачення, як таких що будуть використовуватися в господарській діяльності більше 365 днів та стають сталими за умови фактичного використання їх більше 365 днів.

Отже, будівля їдальні використовувалася позивачем менше ніж 365 календарних днів і вартість її не зменшувалася, а, навпаки, збільшувалася.

Крім того, перед продажем будівлі їдальні в червні 2009 року позивач перевів її з основних фондів 1 групи у стан товару, що відображено в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків Дт.28 Кт.103. Операція з продажу в бухгалтерському обліку була відображена проводками Дт.94 Кт.28, тобто, фактично відбулася реалізація звичайного товару.

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Пунктами 6-10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 року № 303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23 червня 2001 року за № 539/5730, визначено, що оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється, зокрема, такими методами: порівнюваної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; «витрати плюс»; балансової вартості. За методом порівнюваної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну готову продукцію (товари, роботи, послуги), що реалізується не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності. За методом ціни перепродажу застосовується ціна готової продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням відповідної націнки. За методом «витрати плюс» застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки. За методом балансової вартості оцінка активів або зобов'язань здійснюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Отже, податковим органом зроблений обґрунтований висновок про невключення позивачем до валового доходу за другий квартал 2009 року доходів в сумі 6200439 грн. 49 коп. (відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Також колегія суддів апеляційної погоджується з судом першої інстанції та вважає доведеним порушення позивачем вимог підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно до якого у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Так, ТзОВ «ТОП СВІТ НВ» у жовтні 2009 року був проданий дизельний автонавантажувач САТ на підставі договору купівлі-продажу з ТзОВ «ІСКРА-ПРЕС» від 07 жовтня 2009 року. У договорі купівлі-продажу та в податковій накладній № 0000010 від 08 жовтня 2009 року продажна вартість об'єкта визначена 150000 грн. (в тому числі 25000 грн. ПДВ), тобто вартість об'єкта реалізації становить 125000 грн. Згідно з даними бухгалтерського обліку залишкова вартість автонавантажувача на момент реалізації становить 116045 грн. 33 коп. Різниця між залишковою та реалізаційною вартістю складає 8954 грн. 67 коп. Однак, дана різниця не була включена позивачем до складу валового доходу за четвертий квартал 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, позивачем укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги: № 19-03/08 від 19 березня 2008 року з ТзОВ «ТОП СВІТ КОВЕЛЬ» на суму 2500000 грн., строк повернення 31 грудня 2015 року; № 25-06/08 від 25 червня 2008 року з ТзОВ «ТОП СВІТ» на суму 3000000 грн., строк повернення 31 грудня 2010 року; № 72 від 27 червня 2008 року з ТзОВ «Торговий дім «Аміко-Кераміка» на суму 500000 грн., строк повернення 31 грудня 2010 року.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, відноситься до безповоротної фінансової допомоги та включається до складу валового доходу. Сума умовно нарахованих відсотків визначається як (відношення загальної суми неповерненої поворотної фінансової допомоги на кінець звітного періоду помноженої на кількість днів користування і помноженої на облікову ставку НБУ) до (кількості днів у році помноженої на 100).

Із наданих сторонами і перевірених судом розрахунків умовних відсотків вбачається, що відповідачем правильно проведений розрахунок умовних відсотків, всього за другий квартал 2008 року - перший квартал 2010 року включно за договорами про надання поворотної фінансової допомоги позивач повинен був нарахувати суму умовних відсотків 779407 грн. 67 коп.; із акту перевірки вбачається, що в рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» позивачем відображені показники за вказаний період у загальній сумі 397064 грн.; перевіркою встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» всього на суму 435144 грн. 45 коп. і завищення цих показників за четвертий квартал 2008 року в сумі 52691 грн. 77 коп.

Таким чином, позивачем в порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валових доходів суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду - 435144 грн. 45 коп.

Відповідно до підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Однак, в порушення зазначеної вимоги Закону позивач нараховував амортизаційні відрахування на будівлю їдальні, придбану за договором купівлі-продажу від 20 березня 2008 року. Перевівши будівлю їдальні з основних фондів 1 групи в стан товару і продавши її на підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2009 року, позивач не скоригував амортизаційних відрахувань, нарахованих по 1 групі основних фондів (будівля їдальні), на суму 192625 грн.

Крім того, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Отже, з врахуванням вимог підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону, оскільки будівля їдальні була позивачем продана як товар, витрати в сумі 6200439 грн. 49 коп., які були пов'язані з її придбанням 2912166 грн. 67 коп. та поліпшенням 3288272 грн. 82 коп., повинні бути віднесені до складу валових витрат ТзОВ «ТОП СВІТ НВ». Тобто, висновки податкового органу про заниження позивачем у другому кварталі 2009 року валових витрат в сумі 6200439 грн. 49 коп. ґрунтуються на вимогах Закону.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СВІТ НВ» є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СВІТ НВ» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2010 року в справі №2а-2090/10/0370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор