Постанова № 30915715, 17.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року 810/1191/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Кіріліча М.І.;

представника відповідача: Сапсай М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Електромашкомплект» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Електромашкомплект» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000302200/0 від 07.08.2012.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Асгільдія», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 та з 01.12.2011 по 31.01.2012.

Зазначає, що на підставі даного акту перевірки відповідачем було сформовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000302200/0 від 07.08.2012, яким йому було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49 062,50 грн.

На думку позивача оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконними та такими, що суперечать нормам чинного податкового законодавства України. Вважає, що ним було правомірно віднесено суми податку до податкового кредиту, оскільки операції за поставки товарів, а саме договір від 06.09.2011 № 06/09, що був укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «Асгільдія» є чинним правочином, який укладений з метою настання реальних наслідків.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Асгільдія», їх реальності та повноти відображення в обліку було встановлено порушення ним податкового законодавства, а саме: встановлено порушення п.п. 198.1, 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39 205,00 грн., в тому числі у вересні 2011 року на суму 13 333,00 грн., у жовтні 2011 року - на суму 6 417,00 грн., у грудні 2011 року у сумі 12 333,00 грн., у січні 2012 року у сумі 7 167,00 грн., п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «Асгільдія» при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим підлягають зменшенню податкового кредиту, який задекларований контрагентом - покупцем, до 0 за період з 01.09.2011 по 29.02.2012.

Вважає, що перевірка була проведена з підстав, визначених чинним законодавством України та оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене правомірно, про що свідчить акт перевірки, яким встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, також вважає, що відповідачем було дотримано усі вимоги закону при винесені даних податкових повідомлень - рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі службового посвідчення від 13.03.2012, згідно п.п. 78.1.4, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Асгільдія», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 та з 01.12.2011 по 31.01.2012.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Також п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Як встановлено судом зазначена перевірка проводилась на підставі п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

В результаті проведеної перевірки ДПІ у Бородянському районі встановлено порушення п.п. 198.1, 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39 205,00 грн., в тому числі у вересні 2011 року на суму 13 333,00 грн., у жовтні 2011 року - на суму 6 417,00 грн., у грудні 2011 року у сумі 12 333,00 грн., у січні 2012 року у сумі 7 167,00 грн., п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по право чинах, здійснених контрагентами ТОВ «Асгільдія» при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим було завищено податковий кредит, який задекларований контрагентом - покупцем в період з 01.09.2011 по 29.02.2012 та складено акт № 317/22-36315813 від 20.07.2012, на основі якого сформовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000302200/0 від 07.08.2012, яким йому було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49 062,50 грн.

Судом встановлено, що між ПП «Електромашкомплект» та його контрагентом ТОВ «Асгільдія» укладено договір № 06/09 від 06.09.2011 поставки, предметом якого є придбання покупцем в особі позивача у постачальника ТОВ «Асгільдія» в порядку та на умовах, визначених таким договором товару (гранула поліетиленова вторинна).

На підставі отриманих від контрагентів виписаних податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит у вересні, жовтні, грудні 2011 року та січні 2012 року.

Однак, під час перевірки позивача щодо повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну суму податку на додану вартість за зазначені періоди.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що реальність угод вказують усі надані ним первинні документи, оформлені відповідно до норм чинного законодавства та надані в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Підтвердження реальності укладених договір позивач надав суду копії вищевказаного договору, податкових, видаткових накладених, рахунки - фактури та банківські виписки.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи операції з поставки товарів, а саме гранула поліетилену вторинної не мали реального характеру, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів щодо яких проводилось дослідження, а також з наданих первинних документів не вбачається реальної зміни майнового стану платника податків. Тобто, такі обов'язкові причини мають бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічні ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключено чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, позивачем не підтверджено наявність отримання послуг від ТОВ «Селанія», що свідчить про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім того позивачем не надано належних документів на підтвердження транспортування товару від контрагента.

Пунктом 3.6 Наказу від 10.01.2007 № 2 Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» передбачено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування та прибутковим ордером.

Відповідно до вимогами наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом підтверджуючим перевезення є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, у якій передбачено відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Таким чином наявність товарно - транспортної накладної є обов'язковим первинним документом при транспортуванні вантажу вантажним транспортом, транспортування товарно матеріальних цінностей на території України без наявності товарно - транспортних накладних є неможливим.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На думку суду позивач не надав докази щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що копії договорів, податкових, видаткових накладних, поданих до суду позивачем не є достатніми доказами отримання послуг за договором поставки товарів № 06/09 від 06.09.2011 та відповідні ціни не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з наданням послуг.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства в рішенні ДПІ у Бородянському районі Київської області № 0000302200/0 від 07.08.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 квітня 2013 р.