Рішення № 30915035, 26.04.2013, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/833/13-ц

Номер провадження 2/623/388/2013

РІШЕННЯ

іменем України

26 квітня 2013 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Бутенка В.М.

при секретарі судового засідання - Костенко В.В.

за участю: судового розпорядника - Максименка Р.С.

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача за довіреністю - Стерхова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (далі - ВАТ «ІТРЗ»), яку уточнив у квітні 2013 року, про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 45408,04 гривень та стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2012 року до 25 квітня 2013 року в розмірі 31153 грн. 25 коп..

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він працював на різних посадах у відповідача з 25 жовтня 2004 року, остання посада електромонтер з ремонту електрообладнання 6 розряду енергосилового цех. Починаючи з червня 2008 року заробітну плату йому не виплачували і 02.07.2012 року він був звільнений з роботи за власним бажанням. В день звільнення заробітну плату та повний розрахунок йому не видали та видали трудову книжку, а відповідно довідки відповідача заборгованість по заробітній платі на час звільнення складає суму 45408 грн. 04 коп., чим порушили його трудові права. Згідно статті 116 КЗпП України відповідач повинен був розрахуватися з ним в день звільнення і виплатити йому заборгованість заробітку. Згідно статті 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, що на теперішній час складає суму 31153,25 грн..

У зв'язку з наведеним позивач просить позов задовольнити в частині стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2012 року до 25 квітня 2013 року в розмірі 31153 грн. 25 коп., та він відмовляється від позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 45408 грн. 04 коп., просить стягнути з відповідача судові витрати на користь держави.

ВАТ «ІТРЗ» надали суду письмові заперечення на позов, просять суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимогах про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 45408,04 гривень та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19200 гривень (а.с. 11-12).

Представник відповідача Стерхов І.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просить суд у задоволенні позову ОСОБА_2 з уточненнями відмовити повністю.

Відповідач у запереченнях та представник відповідача Стерхов І.В. у судовому засіданні посилаються, що 15 серпня 2012 року ОСОБА_2 уже звертався до підприємства з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 45408,04 грн.. Як підстава для заяви ним була надана довідка підприємства № 534 від 15.08.2012р.. 16 серпня 2012 року був виданий судовий наказ Ізюмського міськрайонного суду на відповідну суму, який набрав чинність. ОСОБА_2 звернувся до державної виконавчої служби про стягнення вказаної суми. 19 вересня 2012 року ДВС була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Як підстава для цього позову повторно надається довідка підприємства №534 від 15.08.2012р.. Повторне звернення ОСОБА_2 призводить до подвійного стягнення заборгованості по вказаній сумі.

Вказують, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 січня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказують, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2010 року введена (запроваджена) процедура санації (відновлення платоспроможності підприємства). Відповідно, заборгованість по заробітній платі на підприємстві буде погашатися згідно з планом санації.

Вказують, що приписами ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту порушення провадження у справі про банкрутство не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Вказують, що як на правову підставу стягнення середнього заробітку позивач посилається на ст. 117 КЗпП України. Вказана норма Закону передбачає вину власника або уповноваженого ним органу. Враховуючи, що заборгованість по заробітній платі буде погашатися через державну виконавчу службу (постанова ДВС від 19.09.2012р.) вина відповідача в розумінні ст.117 КЗпП України відсутня.

Вказують, що пунктом 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004 року (зареєстровано в Мінюсті України № 114/8713 від 27.01.2004р.) установлено, що суми, нараховані працівникам за весь час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці.

Вважають, що виплати за затримку розрахунку звільненим працівникам, які обчислені та нараховані після звільнення працівника, не є заробітною платою, тому що сплачуються не за виконану роботу, а є штрафною санкцією за порушення трудового законодавства, про що свідчить назва ст. 117 КЗпП України: «Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні» та відповідно до ст.45 п.1 п.п.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції з 19.01.2013р.) відносяться до шостої черги вимог кредиторів та ці виплати підпадають під дію мораторію.

Вказують, що середній заробіток повинен обчислюватися бухгалтерією підприємства та видаватися довідка встановленого зразка, а не нараховуватися ОСОБА_2 самостійно, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні нараховується згідно з приписами Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження обчислення середньої заробітної плати», чого ОСОБА_2 не було виконано.

Тому вважають, що вина ВАТ «ІТРЗ» в розумінні ст. 117 КЗпП відсутня.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах з ВАТ «ІТРЗ» із 25.10.2004 року за наказом № 380/к від 25.10.2004р., остання посада електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання (черговим) 6 розряду електросилового цеху, і був звільнений з підприємства із 02.07.2012 року наказом № 43/к-зв від 02.07.2012 року за ст. 38 КЗпП України на підставі заяви за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за віком (а.с. 2).

Відповідно вимогам ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.3 ст. 10, ст. 31 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У відповідності ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

При звільнені з підприємства за ст. 38 КЗпП України позивачу була видана належним чином оформлена трудова книжка, але не було проведено повного розрахунку.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільнення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Довідкою ВАТ «ІТРЗ» від 15,08.2012 року № 534 підтверджується, що заборгованість ВАТ «ІТРЗ» по заробітній платі перед ОСОБА_2 станом на 09.08.2012 року складає 45408 грн. 04 коп. (а.с. 3).

Сторони не оспорювали факт не виплати підприємством ТОВ «ІТРЗ» у період червня 2008 року по день звільнення включно суму заборгованої заробітної плати позивачу - 45408,04 грн..

15 серпня 2012 року ОСОБА_2 звертався до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 45408,04 грн. (а.с. 13). Як підстава до заяви була надана довідка підприємства № 534 від 15.08.2012р..

Судовим наказом Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16.08.2012 року №2016/3306/2012 стягнуто з ВАТ «ІТРЗ» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 45408,04 грн. (а.с. 14).

Вказаний судовий наказ 04.09.2012 року був виданий ОСОБА_2, який звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення вказаної суми. 19 вересня 2012 року ст. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №24348480 (а.с. 15).

Але, як підстава для цього позову повторно позивачем надається довідка підприємства №534 від 15.08.2012р.. Повторне звернення ОСОБА_2 призводить до подвійного стягнення заборгованості по вказаній сумі.

Згідно із ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки судовому захисту підлягають тільки ті права, що є вже порушені на час звернення до суду, то наразі відсутні підстави для задоволення позовних вимог, адже відсутній факт порушення прав позивача у справі, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Позивач ОСОБА_2 також підтвердив вказані обставини і відмовився від позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 45408,04 гривень, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні установлено і не оспорюється сторонами обставини, що позивач не отримав належних звільненому працівникові суми 45408,04 грн. у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

ВАТ «ІТРЗ» не довели суду, що позивачу при звільненні 02.07.2012 року не виплатили належних сум не з вини ВАТ «ІТРЗ». Посилання ВАТ «ІТРЗ», що ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «ІТРЗ», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, також посилання відповідача, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2010 року введена (запроваджена) процедура санації (відновлення платоспроможності підприємства), тому заборгованість по заробітній платі на підприємстві буде погашатися згідно з планом санації, суд вважає необґрунтованими і безпідставними.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

У трудових правовідносинах такі поняття як зобов'язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання не застосовуються. Такі терміни використовуються у низці статей Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ураховуючи викладене, суд не погоджується з відповідачем ВАТ «ІТРЗ» про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 3 жовтня 2012 року розглянув справу № 6-109 цс 12, предметом якої був спір про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що за положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

У трудових правовідносинах такі поняття як зобов'язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання не застосовуються. Такі терміни використовуються у низці статей Цивільного та Господарського кодексів.

Статті 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» вказаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Ураховуючи викладене, касаційний суд помилково погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про дію мораторію на задоволення вимог колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Наведене свідчить, що позивачем доведені заявлені вимоги про порушення відповідачем його трудових прав щодо невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Суд приймає розрахунок позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2012 року до 25 квітня 2013 року в розмірі 31153 грн. 25 коп. (а.с. 27-32).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2012 року до 25 квітня 2013 року в розмірі 31153 грн. 25 коп., суд виходить із того, що з вини ВАТ «ІТРЗ» ОСОБА_2 при звільненні не були виплачені всі належні суми, а тому на підставі ст. 117 КЗпП України з підприємства підлягають стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з часу звільнення до дня ухвалення судового рішення.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача в частині відповідальності підприємства за затримку розрахунку при звільненні та не задовольняє позовні вимоги позивача по стягненню заборгованості по заробітній плати.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати: судовий збір в сумі 311 грн. 53 коп..

Керуючись статтями 10, 11 ,60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК| України, статтями 47, 116, 117, 231 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, буд. № 1, код ЄДРПОУ 01055356, р/р №26003684 в ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2012 року до 25 квітня 2013 року в розмірі 31153 грн. 25 коп..

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, буд. № 1, код ЄДРПОУ 01055356, р/р №26003684 в ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629) на користь держави судові витрати на судовий збір в сумі 311 грн. 53 коп..

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може| бути| оскаржене| в апеляційному| порядку|ладу| шляхом| подачі в строк 10 днів| з дня проголошення| рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції.

Головуючий: суддя -