Ухвала суду № 30914552, 23.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

У Х В А Л А

"23" квітня 2013 р. Справа № 149/13-126

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду заяву державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення про видачу дублікату наказу у справі

за позовом: Державного підприємства "Українська інноваційна фінансова-лізингова компанія" (код ЄДРПОУ 21317793, 29000, м. Хмельницький, вул. Театральна, 12)

до: Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків Української Академії аграрних наук (код ЄДРПОУ 00497638, 22422, вул. Радянська, 14, с. Уладівка, Калинівський район, Вінницька область)

позов на суму 55504,86 грн.

представників сторін :

від стягувача : Рудик О. М. - за довіреністю

від боржника : Левицька-Корчун В. І. - за довіреністю

від відділу ДВС Калинівського РУЮ : Штельмах Д. В. (посвідчення ВІ № 1351 дійсне до 20.09.2014 р.) заступник начальника

В С Т А Н О В И В :

Арбітражним судом Вінницької області 17.04.2000 року прийнято рішення у справі 149/13-126, яким задоволено позов ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук, звернувши стягнення у сумі 55 504,86 грн. на майно належне відповідачу на користь позивача.

На виконання вказаного рішення суду, 17.04.2000 року арбітражним судом Вінницької області видано наказ № 149/13-126.

01.04.2013 року від стягувача - державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення до суду надійшла заява № 05-51 від 29.03.2013 року про видачу дублікату наказу від 17.04.2000 року у даній справі.

Вказана заява мотивована наступним.

Стягувачем було пред'явлено до виконання наказ, який виданий на підставі рішення суду від 17.04.2000 року у справі 149/13-126 до відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції та відкрито виконавче провадження.

У зв'язку з втратою оригіналу наказу під час поштового обігу, ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.07.2007 року було задоволено заяву відділення про видачу дублікату наказу.

Дублікат був надісланий до виконання у Відділ державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2007 року № 06-151 та дублікатом наказу № 79/13-49.

У зв'язку з перейменуванням стягувача, 15.04.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Калинівського районного управління юстиції було винесено постанови про заміну сторони виконавчого провадження на Державну фінансово-кредитну установу. Так як даної постанови не було винесено щодо наказу від 17.04.2000 р. у справі № 149/13-126, відділення звернулося 16.05.2012 року до Калинівського РВ ДВС з відповідним запитом, у відповіді на який від 18.06.2012 р. № 2.1-26/10403 повідомлено про те, що даний наказ не перебуває на виконанні у РВ ДВС, а у видачі довідки про втрату наказу відмовлено.

В той же час, на адресу відділення вищевказаний наказ та постанова про повернення виконавчого документу не надходили.

На підставі викладених обставин, заявник просить суд видати дублікат зазначеного вище наказу.

Ухвалою суду від 02.04.2013 року дану заяву призначено до розгляду на 10.04.2013 року, однак з огляду на неявку представників стягувача, відділу ДВС та неподання сторонами витребуваних доказів, ухвалою суду від 10.04.2013 року відкладено розгляд заяви на 23.04.2013 року.

19.04.2013 року від заступника начальника відділу ДВС Калинівського районного управління юстиції до суду надійшло письмове пояснення такого змісту.

На виконання було передано виконавчі провадження про стягнення коштів з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук, а саме : наказ арбітражного суду Вінницької області від 17.04.2000 року по справі № 79/13-49; наказ Вищого арбітражного суду України від 08.05.2001 року по справі № 3/6-582; наказ Вищого арбітражного суду України від 11.01.2001 року по справі № 3/6-582.

Наказ по справі № 149/13-126, виданий 17.04.2000 року арбітражним судом Вінницької області на виконання не передавався та станом на 18.04.2013 року на виконанні у відділі не перебуває.

23.04.2013 року від боржника до суду надійшло заперечення, в якому вказується, що згідно вимог ст.120 ГПК України дублікат наказу від 09.07.2007 року у справі № 149/13-126 міг бути пред'явлений на протязі 3 місяців, тобто до 09.10.2007 року.

При цьому, матеріали справи не місять доказів того, що дублікат даного наказу було пред'явлено до органів ВДВС у встановлені строки та не містять доказів того, що вказаний наказ було повернуто стягувачу без виконання.

З огляду на викладене, на думку боржника, заява Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення про видачу дублікату наказу через 12 років після його видачі не підлягає задоволенню.

На визначену дату 23.04.2013 року в судове засідання з'явилися представники стягувача, боржника та відділу ДВС Калинівського РУЮ.

Перед початком розгляду заяви по суті, від стягувача надійшло клопотання про долучення документів до справи та про відкладення розгляду заяви.

Суд розглянувши дане клопотання вирішив задоволити його в частині долучення документів та відмовити в частині відкладення розгляду заяви з огляду на явку усіх представників сторін та подання ними витребуваних документів.

В ході розгляду заяви, представник стягувача, підтримала вимоги заяви в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в заяві. Представник боржника, заперечила щодо заяви з підстав вказаних у запереченні. Представник відділу ДВС, пояснив, що наказ по даній справі у відділі ДВС на виконанні не перебуває.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

За змістом ч. 1, ч.2 ст. 120 ГПК України, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на виконання рішення арбітражного суду Вінницької області від 17.04.2000 року у справі № 149/13-126 було видано наказ від 17.04.2000 року про звернення стягнення суми 55 504,86 грн. на майно, належне Уладово-Люлинецькій дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків Української Академії аграрних наук на користь державного підприємства "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія".

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2007 року стягувач звернувся до суду із заявою від 10.04.2007 року про видачу дублікату вказаного вище наказу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.07.2007 року задоволено заяву позивача від 10.04.2007 року та видано дублікат наказу від 17.04.2000 року по справі № 149/13-126 згідно рішення суду від 17.04.2000 року.

Даний дублікат наказу отримано представником позивача - Мартинюк В. 10.07.2007 року, що підтверджується розпискою на цьому наказі.

16.07.2007 року стягувач звернувся до начальника відділу ДВС Калинівського управління юстиції із заявою № 06-151 прийняти до виконання дублікати наказів господарського суду Вінницької області № 79/13-49 на суму 188 687,66 грн. та № 149/13-126 на суму 55 504,86 грн..

При цьому, у даній заяві вказано в якості додатків зазначені вище дублікати наказів.

15.04.2012 року заступником начальника відділу ДВС Калинівського районного управління юстиції прийнято постанови про заміну сторони виконавчого провадження із стягувача - "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" (в особі Вінницького регіонального відділення) на Державну інноваційну фінансово-кредитну установу при примусовому виконанні наказів № 79/13-49 від 17.04.2000 року; № 3/6-582 від 08.05.2001 року; № 3/6-582 від 11.01.2001 року.

В подальшому, стягувач звернувся до відділу ДВС Калинівського районного управління юстиції із листом № 05-66 від 16.05.2012 року в якому повідомляється, що державним виконавцем винесено постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 15.04.2012 року щодо трьох наказів господарського суду, тоді як до відділу ДВС із заявою № 06-151 від 16.07.2007 року направлялися накази 79/13-49 та № 149/13-126. В зв'язку з цим стягувач просить надіслати на його адресу постанову про заміну сторони виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу № 149/13-126 від 17.04.2000 року на суму 55 504,86 грн. або довідку про його втрату.

В свою чергу, на лист № 05-66 від 16.05.2012 року, відділом ДВС Калинівського районного управління юстиції надано письмову відповідь № 2.1-26/10403 від 18.06.2012 року, в якій вказується, що станом на 18.06.2012 року у відділі на виконанні наказ по справі № 149/13-126, виданий 17.04.2000 року господарським судом Вінницької області не перебуває.

Згідно ч. 1 ст. 118 ГПК України в редакції, чинній на момент видачі наказу суду від 07.04.2000 року, виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого при відстрочці виконання рішення, або після винесення ухвали про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання рішення було зупинено.

Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Відповідно до ч.3 ст. 120 ГПК України, до заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Слід зазначити, що підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу.

29.03.2013 року стягувачем видано довідку № 05-52 від 29.03.2013 року про те, що Хмельницьке регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи не отримувало дублікат наказу арбітражного суду від 17.04.2000 року у справі № 149/13-126.

Дана довідка підписана директором відділення, головним бухгалтером, юристом та долучена до заяви № 05-51 від 29.03.2013 року.

Водночас, у заяві стягувач вказав, що дублікат наказу було надіслано до відділу ДВС та до нього не повертався.

В підтвердження направлення дублікату наказу у даній справі, стягувачем надано суду заяву № 06-151 від 16.07.2007 року.

Водночас, відділом ДВС Калинівського районного управління юстиції повідомлено, що наказ по справі № 149/13-126 від 17.04.2000 року на виконанні не перебуває.

Разом з тим, стягувачем не надано довідки органу зв'язку про втрату наказу.

Крім того, однією із умов видачі дубліката наказу є умова щодо видачі дубліката наказу до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Суд звертає увагу на ту обставину, що дублікат наказу у даній справі було видано стягувачу за ухвалою суду від 09.07.2007 року та отримано представником позивача 10.07.2007 року.

Разом з тим, стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату наказу 01.04.2013 року, тобто після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для видачі його дублікату, в зв'язку з чим вказана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 115, 120 Господарського процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити повністю у задоволенні заяви державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення № 05-51 від 29.03.2013 року про видачу дублікату наказу від 17.04.2000 року у справі № 149/13-126.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи