Ухвала суду № 30914392, 17.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 р.Справа № 2а-1870/8302/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженною відповідальністю "Технологічно-конструкторське бюро" "Трайдент" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 2а-1870/8302/12

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Технологічно-конструкторське бюро" "Трайдент"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічно-конструкторське бюро» «Трайдент» до Державної податкової інспекції у м.Сумах Сумської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 203,204,207,215 Цивільного Кодексу України та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт документальної невиїзної перевірки ТОВ ТБК „Трайдент" з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-червень 2011 року від 23.04.2012 року №460/15-319/34452001, в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п.185.1 ст185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2 п.198, п.3 ст.198 Податкового кодексу України, які призвели до заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у березні 2011 року на суму - 3617грн.; у квітні 2011 року на суму - 3750грн.; у травні 2011 року на суму - 7188грн.; у червні 2011 року на суму - 11168грн.

Підставою для донарахування податкових зобов'язань став висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ „СП „Газкомпресормаш" та ТОВ „Торгово-промислова компанія „Техномашпостач", тому в якості доказів реального проведення оподаткованих господарських операцій із вказаними підприємствами представником позивача надані: картка рахунку 63.1, картка рахунку 68.5, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, рахунки-фактури.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом справи не встановлено фактів порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування.

Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, підкриплено відповідними письмовими доказами та фактичними обставинами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Наявність податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для правильного визначення формування податкового кредиту. Тому під час розгляду даної справи судом досліджено докази щодо підстав формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ „СП „Газкомпресормаш" та ТОВ „Торгово-промислова компанія „Техномашпостач".

Аналізуючи наявні в матеріалах справи документи, суд першої інстанції обґрунтовано піддав їх критиці щодо протоколів заліку взаємних зустрічних вимог, наданих в якості доказів підтвердження розрахунку за договорами поставки, договорами на виконання послуг та договорами надання безвідсоткової фінансової позички, в яких позивач є кредитором; оскільки відповідно до п.4.2 договорів поставки №12 від 04.05.2011 року та №8 від 03.03.2011 року передбачено, що покупець оплачує кошти за отриманий товар шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок продавця, який вказується у рахунках-фактурах чи в письмовому повідомленні в останній день кожного місяця. Можлива попередня оплата за товар чи проведення взаємозаліку. У разі проведення взаємозаліку сторони складають додаткову угоду чи протокол.

Таким чином, за змістом договорів поставок взаємозалік може мати місце, коли у підприємств утворилася взаємна дебіторська та кредиторська заборгованість, а розрахунок грошовими засобами з яких-небудь причин неможливий. Однак, у даній ситуації не доведено, що позивач мав заборгованість перед ТОВ „СП „Газкомпресормаш", оскільки саме ТОВ ТБК "Трайдент" надало останньому фінансові позики.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, за змістом даної статті взаємозаліку підлягають саме зустрічні позовні вимоги, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Проте, у даному випадку строк виконання зобов'язань за договорами поставки №12 від 04.05.2011 року та №8 від 03.03.2011 року на момент складання протоколів заліку зустрічних вимог ще не настав, що вбачається з п.3.1 договорів, згідно яких продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у повному обсязі протягом 2011 року.

П.4.2 договору передбачений порядок сплати коштів за отриманий товар та строк такої оплати - в останній день кожного місяця. Таким чином, останнім днем виконання зобов'язання за договорами поставки №12 від 04.05.2011 року та №8 від 03.03.2011 року є останній день грудня 2011 року. Тому вимоги за цими договорами не могли прийматися до взаємозаліку на підставі протоколів від 31.05.2011 року та від 30.04.2011 року, оскільки станом на вказані дати строк виконання як обов'язку продавця передати товар покупцеві, так і обов'язку покупця здійснити оплату за придбані товари, не настав.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, яким чином сторони договору досягли згоди з приводу строку поставки товару, оскільки у рахунках-фактурах зазначені лише найменування, кількість та ціна товару без визначення терміну, в якій відбудеться конкретна поставка товару покупцеві.

Матеріалами справи не підтверджений факт наявності боргів, як у позивача, так і у його контрагента ТОВ „СП „Газкомпресормаш", які б утворилися на підставі укладених між ними однорідних договорів з відображенням їх у документах бухгалтерського обліку та звітності, з визначенням звітного періоду проведення взаємозаліку та обґрунтуванням визначеної суми залікових вимог - 31 933грн.68коп. та в 22 497грн.60коп.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що ніяких дій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власного капіталу підприємства, не здійснено позивачем, тому відсутні і реальні зміни майнового стану контрагента, і ,як наслідок, відсутні факти реальності господарських операцій.

Щодо транспортування придбаного товару та результатів наданих послуг за укладеними договорами з ТОВ „СП „Газкомпресормаш" та ТОВ„Торгово-промислова компанія„ Техномашпостач", слід зазначити наступне.

В якості доказів транспортування заготовок кілець ущільнюючих та пил стрічкових, кілець ущільнюючих, комплекту плит, чохлів та зарядних пристроїв до мобільних телефонів, тощо, представником позивача надані свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та довіреність від 01.11.2010 року на ім'я ОСОБА_1, працюючого директором ТОВ ТБК "Трайдент", щодо розпорядження автомобілем марки GEELY, моделі JL 7162.

Проте, перелічені документи не є належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки вони свідчать про наявність певних цивільно-правових відносин між власником транспортного засобу - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як фізичною особою, а не між власником транспортного засобу - ОСОБА_2 та позивачем як юридичною особою.

За таких обставин реального переміщення придбаних товарів та результатів наданих послуг не відбувалося, внаслідок чого господарські операції за договорами фактично не здійснювалися.

Крім того, згідно договору на виконання робіт №1101/12 від 11.01.2013 року ТОВ ТБК „Трайдент" (виконавець) прийняло на себе зобов'язання виконати роботи по заточці пил стрічкових, а ТОВ "Сервіс-Індустрія" (замовник) зобов'язалося прийняти та оплатити виконані роботи. В якості доказів виконання умов договору надані акти виконаних робіт.

В матеріалах справи містяться копії актів про виконані роботи по заточці пил стрічкових з ДП "Завод обважених бурильних та ведучих труб".

Водночас згідно п.1.1 договору на виконання послуг №89 від 04.05.2011 року позивач - ТОВ ТБК „Трайдент" (замовник) доручив, а ТОВ „СП „Газкомпресормаш" прийняло на себе зобов'язання здійснити заточку пил.

Проаналізувавши асортимент зазначених пил, встановлено, що асортимент пил, вказаний у договорі на виконання послуг №89 від 04.05.2011 року з ТОВ „СП „Газкомпресормаш", збігається з асортиментом пил стрічкових, перелічених в актах виконаних робіт згідно договорів позивача з ТОВ "Сервіс-Індустрія" та ДП "Завод обважених бурильних та ведучих труб".

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанці від 20.02.2012 року, позивач був генеральним підрядником за договорами на виконання робіт, укладеними з ТОВ "Сервіс-Індустрія" та ДП "Завод обважених бурильних та ведучих труб", а ТОВ „СП „Газкомпресормаш" виступало субпідрядником по виконанню робіт щодо заточки пил стрічкових, внаслідок чого ТОВ ТБК "Трайдент" отримало економічну вигоду, оскільки ціна заточки пил стрічкових за договорами, укладеними між ним та ТОВ "Сервіс-Індустрія" та ДП "Завод обважених бурильних та ведучих труб" є вищою, ніж у договорах, укладених з ТОВ „СП „Газкомпресормаш".

Проте, як вбачається зі змісту вказаних договорів, підрядники зобов'язувалися виконати роботи власними силами і засобами і залучення субпідрядників до виконання робіт не передбачалося, що свідчить про штучне створення умов для набуття права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинні довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 року №0013091503/36653 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 724грн., в тому числі - 25 723 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є правомірним.

Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень ст.ст. 203,204,207,215 Цивільного Кодексу України та норм ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженною відповідальністю "Технологічно-конструкторське бюро" "Трайдент" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 2а-1870/8302/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2013 р.