Рішення № 30914101, 26.04.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/436/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Свояка Д.В.,

при секретарі Литвишко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом і просить визнати неправомірним та скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_2 від 19.10.2012 №11-ДС «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

Так, позивач вказує на те, що оскаржуваним наказом на неї було накладено дисциплінарне стягнення - оголошено догану, однак накладення стягнення є необґрунтованим та незаконним.

Зокрема, дисциплінарне стягнення застосовано за порушення вимог п.п. 8, 11, п.1 примітки до п.30, п.п. 155, 171 Інструкції з обліку та зберігання музейних цінностей, що знаходяться в державних музеях СРСР, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 17.07.1985 № 290, а також положень п.п. 1.5, 2.7.3, 4.1, 4.2, 5.1 посадової інструкції наукового співробітника відділу науково фондової роботи. Разом з тим, позивачем вказаних порушень допущено не було. Зокрема, позивач зазначає про те, що перелічені положення вказаних вище Інструкції та посадової інструкції не відповідають обставинам, які відбулись 20.09.2012, про що йде мова в оскаржуваному наказі.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, подала заперечення проти позову.

Так, відповідач зазначає, що ним не порушено будь-яких вимог вищевказаної Інструкції, а також КЗпП України. Зокрема, 11.09.2012 було звільнено головного зберігача фондів ОСОБА_3, а 19.09.2012 обов'язки головного зберігача були покладені на заступника генерального директора з питань обліку те зберігання музейних цінностей за суміщенням ОСОБА_4 У зв'язку з цим, вимоги ОСОБА_4 20.09.2012, у тому числі до позивача, щодо перенесення музейних предметів до кімнати фондосховища були правомірними та відповідали положенням вищевказаної Інструкції. При цьому, відповідач посилається на потребу вчинення таких дій через виниклу крайню необхідність. Відмова у погодженні накладення дисциплінарного стягнення профспілкою, на думку відповідача, є невмотивованою.

Представник відповідача надала пояснення по суті спору аналогічні своїм запереченням.

Від третьої особи повідомлення про згоду на участь у справі не надходило.

Пояснюючи обставини справи позивач та її представник зазначили, що 20.09.2012 близько 17-00 позивач завітала до приміщення робочої кімнати відділу науково-фондової роботи. У цей час там перебували генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2, заступник генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_4, наукові співробітники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Між вказаними особами тривала суперечка щодо питання відкриття фондосховища. Так, ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 запропонували присутнім науковим співробітникам (не особисто, а всім разом) відкрити сейф, де знаходились ключі від фондосховища, та фондосховище. Причиною відкриття було вказано необхідність перенесення шаф з музейними предметами, які перебували у цій робочій кімнаті. Така вимога лунала від ОСОБА_2 й у присутності позивача.

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та позивач відмовились від цього, зазначивши, що вказана вимога є незаконною. Зокрема, вказали, що єдиною особою, яка має право входити до фондосховища, є головний зберігач, а такою є ОСОБА_3 Вказали, що ця вимога буде виконана, якщо їм буде надана ця вказівка у письмовій формі, зокрема, у вигляді наказу про створення відповідної комісії. Також, ці особи вказали, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 можуть це зробити самі, залучивши ОСОБА_5, ОСОБА_6, які згоду на участь у цій комісії надали одразу.

Позивач вказала, що їй на момент інциденту не було відомо про покладення обов'язків головного зберігача на ОСОБА_4, жодних перешкод ні вона, ні співробітники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у доступі до сейфа та фондосховища керівництву НІЕЗ «Переяслав» не чинили, але вважали їх дії незаконними та злочинними, у зв'язку з чим була викликана міліція.

Ніякої крайньої необхідності у відкритті фондосховища на той час не було. Зокрема, відсутність крайньої необхідності підтверджується тим, що у подальшому вищезазначені шафи були перенесені до фондосховища лише 07.12.2012, незважаючи на те, що за цей час фондосховище відкривалось багато разів.

У зв'язку з виниклою ситуацією на вимогу керівництва НІЕЗ «Переяслав» позивачем 28.09.2012 на ім'я генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 подано службову записку про причини відмови виконувати його та ОСОБА_4 усні вказівки.

Свідок ОСОБА_3 надала пояснення зазначивши, що 20.09.2012 вона у НІЕЗ «Переяслав» не була, так як перебувала на стаціонарному лікуванні в Переяслав-Хмельницькій районній лікарні. Однак, повідомила, що між нею та ОСОБА_4 напередодні відбулась зустріч, під час якої між ними було досягнуто згоди про передання останній ключів від фондосховища та підписання відповідного акту. Однак, про те, що обов'язки головного зберігача покладено на ОСОБА_4 ОСОБА_3 не знала. Передача здійснювалась ОСОБА_4 як заступнику генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей. Також, вказала, що її звільнення відбулось у період її перебування на стаціонарному лікуванні.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 показали, що позивач зайшла у приміщення робочої кімнати близько 17-00 вже після початку суперечок. Також, свідки надали показання, аналогічні тим, що дала позивач, за змістом щодо подій, які стали підставою для видання оскаржуваного наказу.

Свідок ОСОБА_6 вказала, що з 07.12.2012 є головним зберігачем НІЕЗ «Переяслав», станом на 20.09.2012 працювала науковим співробітником НІЕЗ «Переяслав». Стосовно обставин подій 20.09.2012 надала пояснення аналогічні тим, що викладені в оскаржуваному наказі. Вказала, що серед осіб, які приймали участь у суперечці 20.09.2012 згоду на проникнення у фондосховище крім неї ще надала ОСОБА_5 Також, на запитання суду зазначила, що з огляду на положення законодавства проникнення у фондосховище могло бути здійснено комісією у складі генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2, ОСОБА_4 із залученням ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_4 зазначила, що станом на 20.09.2012 поряд із основною роботою виконувала обов'язки головного зберігача НІЕЗ «Переяслав» за суміщенням. Про це було доведено ОСОБА_3, а також вранці 20.09.2012 - ОСОБА_12

Завітавши до робочої кімнати разом із ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вона повідомила усіх присутніх там про покладення на неї обов'язків головного зберігача та запросила усіх присутніх взяти участь у відкритті фондосховища (не вказуючи конкретних осіб). У зв'язку з невиконанням її вказівки цю вказівку продублював ОСОБА_2 (не вказуючи конкретних осіб). Однак, з боку усіх присутніх, у тому числі позивача, була висловлена категорична незгода. Потім була висловлена вимога про видання з цього приводу письмового наказу. З боку цих осіб також лунала пропозиція щодо відкриття фондосховища ОСОБА_2, ОСОБА_4 із залученням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 самотужки.

Свідок ОСОБА_4 вказала про існування крайньої необхідності, яка полягала у небезпеці знищення музейних цінностей, що знаходились у шафах цієї робочої кімнати. Про недотримання умов зберігання та негайне усунення цих порушень вказувала прокуратура у відповідному поданні. При цьому, інших можливостей уникнення небезпеки, крім як відкриття фондосховища, у неї не було. Повністю переміщення музейних цінностей з робочої кімнати до фондосховища здійснено 07.12.2013. Також, ОСОБА_4 вказала, що ОСОБА_3 не була матеріально відповідальною особою. На ОСОБА_4 матеріальна відповідальність за збереження музейних цінностей не покладалась, музейні цінності не приймала.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, у тому числі показання свідків, суд встановив наступне.

11.01.2012 видано наказ НІЕЗ «Переяслав» № 4 про дотримання трудової дисципліни працівниками НІЕЗ «Переяслав», відповідно до якого працівникам НІЕЗ «Переяслав» наказано крім іншого безумовно дотримуватись виробничого порядку на території Заповідника, загальних правил поведінки, які забезпечують нормальний трудовий процес, стримуватись від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх обов'язки.

12.01.2012 видано наказ НІЕЗ «Переяслав» № 5 про створення комісії з організації і проведення прийому-передачі справ при вивільненні головного зберігача НІЕЗ «Переяслав», до складу якої входили, крім інших, ОСОБА_2 - голова комісії, ОСОБА_4 - заступник голови комісії, ОСОБА_5 - секретар комісії, ОСОБА_1

02.07.2012 затверджена посадова інструкція наукового співробітника відділу науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав» (код КП 2431.1), з якою 05.07.2012 ознайомилась ОСОБА_1

11.09.2012 видано наказ НІЕЗ «Переяслав» № 146-ос про звільнення ОСОБА_3 з посади старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Дендропарк, головного зберігача фондів (за суміщенням) з 18.09.2012.

19.09.2012 видано наказ НІЕЗ «Переяслав» № 152-ос про доручення ОСОБА_4 виконання поряд з основною роботою додаткової роботи за вакантною посадою головного зберігача фондів у порядку суміщення посад з 19.09.2012.

20.09.2012 між працівниками НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_1 та генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 й начальником юридичного відділу, за суміщенням заступником генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу відмови працівників виконувати усну вказівку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відкриття фондосховища для перенесення музейних цінностей з метою їх збереження.

20.09.2012 ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складено акт про відмову працівників відділу науково-фондової роботи приймати участь в роботі комісії по відкриттю сейфа та фондосховища.

21.09.2012 видано доручення НІЕЗ «Переяслав» № 29 про надання генеральному директорові НІЕЗ «Переяслав» письмових пояснень, у тому числі позивача, щодо підстав перешкоджання 20.09.2012 спільному з дирекцією вирішенню питання перенесення до кімнати фондосховища музейних предметів різних фондових груп зі звичайних шаф робочої кімнати відділу науково-фондової роботи на території Музею ОСОБА_14Шевченка, одна з яких була відкрита і не опломбована до 19.09.2012; а також щодо підстав відмови виконувати усну вказівку генерального директора щодо надання зазначених пояснень та висунення вимоги щодо письмового оформлення будь-яких завдань, доручень та дій за участю працівників.

21.09.2012 на ім'я генерального директора НІЕЗ «Переяслав» подано службову записку, у тому числі за підписом позивача, на вищевказане доручення, у якій зазначено, що усна вказівка генерального директора не відповідала законодавству України та Інструкції з обліку та збереження музейних цінностей.

21.09.2012 за № 329 НІЕЗ «Переяслав» направлено Міністру культури України спецповідомлення про блокування роботи відділу науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав», неправомірне зупинення процесу звірення наявності музейних предметів державного фонду України працівниками цього відділу.

27.09.2012 видано наказ НІЕЗ «Переяслав» № 97-од про сприяння роботі комісії Міністерства культури України та відкриття на її вимогу фондосховища відповідною комісією, до якої входять, крім інших, ОСОБА_4 та позивач.

28.09.2012 видано доручення НІЕЗ «Переяслав» № 24 про надання генеральному директорові НІЕЗ «Переяслав» письмових пояснень, у тому числі позивача, щодо підстав і обставин виклику працівників міліції 20.08.2012.

28.09.2012 на ім'я генерального директора НІЕЗ «Переяслав» подано службову записку, у тому числі за підписом позивача, на вищевказане доручення, у якій зазначено, що причиною таких дій стала усна вказівка генерального директора, яка не відповідала законодавству України та Інструкції з обліку та збереження музейних цінностей.

05.10.2012 за № 351 НІЕЗ «Переяслав» направив до виборного органу ППО ВПС «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» подання про погодження застосування дисциплінарних стягнень до членів виборного органу профспілки, у тому числі позивача.

15.10.2012 ППО ВПС «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» на своєму засіданні за результатами розгляду вищевказаного подання ухвалив, що співробітники НІЕЗ «Переяслав», у тому числі позивач, діяли у відповідності до законодавства та Інструкції з обліку та збереження музейних цінностей і немає підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

18.10.2012 за № 4269 вих 12 на ім'я генерального директора НІЕЗ «Переяслав» направлено подання Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури про усунення порушень вимог законодавства щодо збереження музейних цінностей.

19.10.2012 видано наказ НІЕЗ «Переяслав» № 11-ДС про застосування дисциплінарних стягнень, відповідно до якого ОСОБА_1 - науковому співробітнику відділу науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав» оголошено догану за порушення п.п. 8, 11, п. 1 примітки до п. 30 п.п. 155, 171 Інструкції з обліку та зберігання матеріальних цінностей, затвердженої наказом міністерства культури СРСР від 17.07.85 № 290, шляхом перешкоджання законним діям генерального директора ОСОБА_2 та заступника генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей ОСОБА_4 (як особи, яка заміщає головного зберігача фондів), перенести музейні предмети основного фонду Заповідника в фондосховище з метою покращення безпеки їх зберігання; а також порушення п. п. 1.5, 2.7.3, 4.1., 4.2, 5.1 посадової інструкції старшого наукового співробітника оголошено догану.

22.10.2012 на ім'я генерального директора НІЕЗ «Переяслав», у тому числі позивачем, подано заперечення до наказу НІЕЗ «Переяслав» № 11-ДС від 19.10.2012.

23.10.2012 за № 108 ППО ВПС «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» подано заперечення до наказу НІЕЗ «Переяслав» № 11-ДС від 19.10.2012.

05.12.2012 видано наказ НІЕЗ «Переяслав» № 189/1-ос про скасування суміщення посад ОСОБА_4, у тому числі головного зберігача фондів.

З службових записок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ім'я генерального директора НІЕЗ «Переяслав» від 20.09.2012 вбачається, що вказані особи приймали участь у подіях 20.09.2012 та погодились на пропозицію генерального директора НІЕЗ «Переяслав» взяти участь у комісії з відкриття фондосховища.

З актів від 27.09.2012, 28.09.2012, 19.11.2012, 20.11.2012, 03.12.2012 вбачається, що у ці дні відбувалось відкриття фондосховища. У склад комісії входили крім інших ОСОБА_1. При цьому, до складу комісій кожного разу входила ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (крім 28.09.2012), 28.09.2012 та 03.12.2012 - брав участь ОСОБА_2, 19.11.2012 та 03.12.2012 - ОСОБА_6

Відповідно до положень ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Також, кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Частиною 5 цієї статті закріплено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 60 Конституції України закріплено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 141 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Таким чином, з огляду на пояснення позивача та свідків ОСОБА_11 й ОСОБА_12, вбачається, що позивач на момент надання усної вказівки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відкриття фондосховища, вважала її злочинною. У зв'язку цим, її відмова від виконання цієї вказівки є законною. У той же час, вимогу позивача про видання керівництвом НІЕЗ «Переяслав» письмового розпорядження щодо відкриття фондосховища, суд вважає правомірною, зважаючи на те, що позивач та свідки ОСОБА_11 й ОСОБА_12 зазначили, що таким способом вони мали намір захистити свої права від протиправного посягання, а також забезпечити належну реалізацію права оскарження цього рішення керівництва НІЕЗ «Переяслав», у тому числі у суді.

При цьому, суд вважає, що обов'язок позивача як працівника своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, у даній ситуації не був порушений, оскільки цей обов'язок, з огляду на вищезгадані положення та ст. 8 Конституції України, не є безумовним. Також, судом встановлено, що відмова виконувати усну вказівку керівництва НІЕЗ «Переяслав» була пов'язана із відмовою керівництва НІЕЗ «Переяслав» надати таку вказівку у письмовому вигляді, від виконання якої позивач не відмовлялась.

Суд вважає недоведеним твердження відповідача про ознайомлення позивача на момент інциденту 20.09.2012 з положеннями наказу НІЕЗ «Переяслав» від 19.09.2012 № 152-ос про доручення ОСОБА_4 виконання поряд з основною роботою додаткової роботи за вакантною посадою головного зберігача фондів у порядку суміщення посад з 19.09.2012.

При цьому, слід зазначити, що доведення до відома працівників інформації про призначення (у даному випадку доручення виконання обов'язків) їх керівників є необхідною умовою для дотримання ними трудової дисципліни та належного виконання посадових обов'язків.

Абзацом другим пункту 177 Інструкції з обліку та зберігання музейних цінностей, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 17.07.1985 № 290, передбачено, що зняття печатей й пломб без відповідної матеріально відповідальної особи заборонено, за виключенням особливих випадків, передбачених у п.30 цієї Інструкції.

Пунктом 1 примітки до п. 30 вказаної Інструкції, у випадку крайньої необхідності відкриття сховища або вітрини у відсутність зберігача воно здійснюється комісією у складі трьох співробітників музею з обов'язковою участю в їх числі головного зберігача (зав. фондами) або директора, а у відсутність директора - його заступника. При відкритті сховища обов'язково складається акт, фіксуючий причини й результати відкриття.

Визначення поняття крайня необхідність у вказаній Інструкції відсутнє. Разом з тим, в актах законодавства крайній необхідності надаються такі визначення:

усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (ст. 18 КУпАП);

усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності (ч.1 ст.39 КК України);

усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобам (ч.1 ст.1171 ЦК України).

Таким чином, суд вважає, що у контексті положень пункту 1 примітки до п. 30 вищевказаної Інструкції, відкриття сховища або вітрини у відсутність зберігача допускається для усунення небезпеки, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами.

У зв'язку з цим, суд вважає безпідставними доводи відповідача, що надання усної вказівки щодо відкриття фондосховища, у тому числі позивачу, було викликано крайньою необхідністю.

Зокрема, через те, що вищезгадане подання Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури про усунення порушень вимог законодавства щодо збереження музейних цінностей, на що посилається відповідач, датована пізнішою за 20.09.2012 датою; усунення порушень щодо зберігання музейних цінностей, у частині переміщення їх з робочої кімнати до фондосховища керівництвом НІЕЗ «Переяслав» здійснено лише через 2,5 місяці.

Також, зважаючи на пояснення позивача, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_4 суд вважає, що відповідач міг створити комісію в порядку, визначеному пунктом 1 примітки до п. 30 вищевказаної Інструкції, у складі генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2, ОСОБА_4 із залученням ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Таким чином, суд не вбачає в діях (бездіяльності) позивача, обставини яких відбулись 20.09.2012 та поставлені їй в провину оскаржуваним наказом, перешкоджання законним діям генерального директора ОСОБА_2 та заступника генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей ОСОБА_4 (як особи, яка заміщає головного зберігача фондів), перенести музейні предмети основного фонду в фондосховище з метою покращення безпеки їх зберігання.

Аналіз пунктів 8, 11 Інструкції з обліку та зберігання матеріальних цінностей, які відповідно до оскаржуваного наказу порушено позивачем вказує на те, що ці пункти передбачають права та обов'язки головного зберігача й відповідно не можуть бути порушеними позивачем, так як вона ці обов'язки не виконувала.

Пункт 155 цієї Інструкції передбачає задачі музейного зберігання, що також не стосується позивача у контексті подій 20.09.2012 та її посади.

Пунктом 171 цієї Інструкції визначені окремі норми щодо порядку зберігання та використання ключів від сховищ, шаф, сейфів тощо, режиму охорони, поводження із пломбірами й печатями. Вказана норма не співвідноситься із тими діями по перешкоджанню перенесенню музейних предметів, які ставляться у вину позивачу в оскаржуваному наказі.

З огляду на вищевикладене, дослідивши посадову інструкцію позивача, як наукового співробітника відділу науково-фондової роботи, суд також не встановив порушень позивачем п. 1.5 посадової інструкції, так як встановлено вище, що позивачем не порушено положень Конституції України, іншого законодавства в галузі культури, а генеральний директор й безпосередній керівник відмовились видавати наказ чи інше письмове розпорядження.

Пункт 2.7.3 посадової інструкції позивача не співвідноситься із тими діями по перешкоджанню перенесенню музейних предметів, які ставляться у вину позивачу в оскаржуваному наказі.

Крім того, судом встановлено, що позивачем у контексті подій 20.09.2012 точно дотримано п.п. 4.1, 4.2 посадової інструкції позивача щодо вимог знати та виконувати чинне законодавство в галузі культури, нормативні і керівні матеріали з питань музейної роботи.

Пункт 5.1 посадової інструкції позивача передбачає відповідальність за невиконання, неналежне виконання вимог чинного законодавства України, організаційно-розпорядчих, нормативних документів Заповідника та керівництва. Відповідальність за невиконання усної вказівки керівництва НІЕЗ «Переяслав» у цій нормі не передбачено.

Також, суд вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу безпідставно не враховано вищезгадану позицію ППО ВПС «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» щодо притягнення, у тому числі позивача, до дисциплінарної відповідальності за події 20.09.2012, а також залишено поза увагою заперечення ППО ВПС «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» до наказу НІЕЗ «Переяслав» № 11-ДС від 19.10.2012.

Аналіз пункту 10.2 Статуту НІЕЗ «Переяслав», вказує на відсутність повноважень генерального директора щодо висловлення обов'язкових до виконання усних вказівок. Абзацом 17 вказаного пункту передбачено можливість видання генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» видавати в межах своєї компетенції локальні акти розпорядчого характеру, організацію та контроль їх виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ винесений із порушенням правових приписів, оскільки відповідачем неправильно застосовано норми законодавства при оцінці дій позивача, у тому числі щодо дотримання та забезпечення вищезазначених конституційних прав позивача, а також при визначенні порядку та умов відкриття фондосховищ.

Судові витрати відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на положення ст. 34, 55, 60 Конституції України, ст.ст. 2, 2-1, 139, 140, 247 КЗпП України, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» від 19.10.2012 №11-ДС «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (код ЄДР 02219369) на користь держави судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д. В. Свояк