Ухвала суду № 30913715, 25.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року справа №812/2637/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_6 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 р. у справі № 812/2637/13-а за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_5, Фізичної особа-підприємець ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, про визнання незаконними рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулись до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області в якому просять:

- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень, Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, орган державної влади України відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування» та повноважень наданих підпункту 1 пункту 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730 (далі Положення № 442) щодо обліку платників збору на обов'язкове державне страхування, вчинити певні дії, видати документ про реєстрацію Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_6, як платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування» та повноважень наданих підпунктом 1 пункту 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730;

- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, як виконавця функцій виконавчої дирекції Пенсійного Фонду відповідно до абзацу 1 пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV утриматися від вчинення певних дій, по взяттю Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_6 як платника внесків на пенсійне страхування відповідно до пункту 3 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на облік у Пенсійному фонді (без слова України), який немає статуту та юридичної особи у відповідності до підпункту 1 пункту 1 та пункту 2 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати незаконними рішення від 16 травня 2012 року № 110, № 118, від 17 травня 2012 року № 128, № 135, № 136, № 137 про застосування фінансових санкцій відповідача - суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, як органу, уповноваженого вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, як таке, що винесено в порушення статті 2 та пункту 3 Розділу VIII прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_6, як не платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який може вважатися платником єдиного внеску.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 р. у справі № 812/2637/13-а адміністративний позов залишено без руху.

Зобов'язано позивачів протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання зазначеної ухвали кожному із позивачів надати суду документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру та немайнового характеру в доход Державного бюджету України та надати Луганському окружному адміністративному суду докази отримання рішення про результати розгляду скарг.

З ухвалою суду першої інстанції позивачі не погодились, подали апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказують, що вони подали заяву про поновлення строку для подачі адміністративного позову, позовна заява носить характер не майнового характеру, а тому повинна бути встановлена одна ставка судового збору. Апелянти просять скасувати ухвалу суду першої інстанції, розглядати справу за їх відсутності.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно частини 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду.

15 березня 2013 року позивачі звернулися до суду з даним позовом (про що свідчить штамп вхідної кореспонденції).

Відповідно до ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Згідно з ч. 4 ст. 99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Частиною 5 статті 107 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом.

Матеріали справи містять у собі заяву про поновлення строку на подання позовної заяви /а.с. 57-58/, доказ отримання ухвали Новоайдарського районного суду Луганської області від 09 листопада 2012 року по справі № 1218/1480/2012 /а.с. 59, 61/.

Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ухвали від 18.03.2013 року про залишення адміністративного позову без руху в частині надання доказів отримання ухвали Новоайдарського районного суду Луганської області від 09 листопада 2012 року по справі № 1218/1480/2012 безпідставні оскільки вони додані до матеріалів позовної заяви, а тому ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху підлягає зміні в частині виконаних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно частини 1 статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати мають бути встановлені законом про судовий збір.

Судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір» (набрав чинності з 1 листопада 2011 року) може сплачуватися як у безготівковій, так і в готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку та справляється за місцем розгляду справи.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Судовий збір обраховується у гривнях та копійках.

Документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Згідно із частиною 3 статті 6 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору у розмірі 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання адміністративного позову немайнового характеру - у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 гривень.

З огляду на розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2013 року, встановленої статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік», за подання до адміністративного суду у 2013 році позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 114,70 грн. та не більше 2294,00 грн., немайнового характеру 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, а саме 34,41 грн.

При визначенні характеру адміністративного позову як майнового судом враховується таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що звернені до суду з вимогою про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими, рішення Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області від 16 травня 2012 року № 110, № 118, від 17 травня 2012 року № 128, № 135, № 136, № 137 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», впливає на склад майна позивачів, тому позовні вимоги про визнання незаконними зазначених рішень є майновими. Позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних - є позовними вимогами немайнового характеру.

Колегія суддів вважає, що позивачами в порушення вимог частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру не сплачено судовий збір у законодавчо визначеному розмірі судового збору 114,70 грн. та немайнового характеру у розмірі 34,41 грн. в доход Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 р. у справі № 812/2637/13-а - змінити.

Виключити з абзаців 3, 4, 5, 6, 7, 8 слова «та ухвали Новоайдарського районного суду Луганської області від 09 листопада 2012 року по справі № 1218/1480/2012».

В інший частині ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 р. у справі № 812/2637/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов