Постанова № 30913671, 10.04.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року м. Миколаїв Справа № 814/530/13-а

09:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", вул. Айвазовського, 23, а/с 1003, м. Миколаїв, 54052

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017

проскасування податкових повідомлень - рішень

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС від 24.01.13 №0000040260, №0000050260, №0000060260, №0000070260, №0000080260, №0000090260.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно прийняв вказані рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до валових витрат та податкового кредиту суми ПДВ від здійснення угод з контрагентами.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач не обґрунтовано завищив від'ємне значення та відповідно занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Представники сторін надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "МСП Ніка-Тера" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

19.11-28.12.12 відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 по 30.09.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11 по 30.09.12.

08.01.13 за результатами перевірки відповідачем було складено акт №2/26/22439446, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено:

1. пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України, з урахуванням вимог п.3 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України" №392 від 31.10.95, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 3 квартал 2011 року у сумі 2 680 081грн.

2. пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України з урахуванням вимог п.3 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України" №392 від 31.10.95, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 1 761 034грн., в тому числі:

ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 302 409грн.(ІІІ квартал 2011 року - 302 409грн.),

ІІ-IV квартали 2011 року у сумі 1 103 232грн. (IV квартал 2011 року - 800 823 грн.),

І квартал 2012 року у сумі 145 835грн.,

півріччя 2012 року у сумі 425 103грн. (ІІ квартал 2012 року - 279 268грн.),

3 квартали 2012 року у сумі 657 802 грн.(ІІІ квартал 2012 року - 232 699грн.).

3. п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188., пп.192.1.1, п.192.1, ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.199.4, ст.199, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України:

- заниження суми податку на додану вартість всього у сумі 1 775 247грн., в тому числі:

за липень 2011 року на суму ПДВ - 216 426грн.,

за серпень 2011 року на суму ПДВ - 337 305грн.,

за вересень 2011 року на суму ПДВ - 131 648грн.,

за жовтень 2011 року на суму ПДВ - 45 649грн.,

за листопад 2011 року на суму ПДВ - 70 217грн.,

за лютий 2012 року на суму ПДВ - 226 07грн.,

за березень 2012 року на суму ПДВ - 503 466грн.,

за травень 2012 року на суму ПДВ - 282 696грн.,

за червень 2012 року на суму ПДВ - «-» 38 233грн.

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.07.11 по 30.09.12 всього у сумі 260 309грн., в тому числі:

за січень 2012 року завищення на суму ПДВ - 260 309 грн.,

- заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.07.11 по 30.09.12 всього у сумі 240 945грн., в тому числі:

за грудень 2011 року заниження на суму ПДВ - 134 695грн.,

за квітень 2012 року заниження на суму ПДВ - 28 297грн.,

за липень 2012 року заниження на суму ПДВ - 37 531грн.,

за серпень 2012 року заниження на суму ПДВ - 40 422грн.

що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів всього у сумі 130 123грн., в тому числі:

за січень 2012 року на суму ПДВ - 92 592грн.,

за серпень 2012 року на суму ПДВ - 37 531грн.

4. пп. "г " п.160.1, п. 160.5 ст. 160 ПК України у частині утримання податку з доходу отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності з джерелом його походження з України при виплаті доходу (фрахту) нерезидентам:

- SIA "RISON INTER", Латвія згідно контракту № 02/2012 від 20.02.12,

- ООО "ВЕЙКСМЕ", Російська Федерація згідно контракту № 5-э від 12.12.11,

- "INDEXATOR AB", Швеція згідно контракту № 1 від 15.11.11,

- Компанія "Cimbria Unigrain A/S", Данія згідно контракту №12-324713-124 від 31.08.12

в результаті чого занижено суму податку на прибуток іноземних осіб у загальній сумі 6877,06грн., у тому числі за IV кв. 2011 у сумі 703,94 грн., І кв. 2012 у сумі 5 384,58грн. та ІІІ кв. 2012 у сумі 788,54 грн.

24.01.13 на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення:

№0000040260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 761 034,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 164 450,50грн.;

№0000050260 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за П-Ш квартал 2011 року у розмірі 2 680 081,00грн.;

№0000060260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 6 877,06грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 543,28грн.;

№0000070260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 775 247,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 887 623,50грн.;

№0000080260 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 260 309,00грн.;

№0000090260 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень та серпень 2012 року у розмірі 130 123,00грн.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що висновки акту щодо заниження (завищення) податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість по різним оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ґрунтуються на описі та аналізі відповідачем окремих епізодів господарської діяльності позивача, кожен з яких вплинув на прийняття відповідачем оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, тому суд розглядає доводи та заперечення сторін в межах даних окремих епізодів.

1. По епізоду щодо не застосування позивачем в господарській діяльності тарифів, встановлених відповідно до Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України" №392 від 31.10.95 (далі Збірник тарифів):

На стр.9-10, 12 акту зазначено, що відповідно до Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, позивач зобов'язаний використовувати тарифи, які передбачені для Портів 7 тарифної групи - усі річкові порти і пристані річок басейнів Дніпра та Південного Бугу. Перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював навантажувально-розвантажувальні роботи продукції хімічної промисловості (навалом). Так, відповідно до Збірника тарифів, позивач повинен застосовувати ставку у розмірі 4,6 доларів США за тону (без урахування ПДВ) для зовнішньоторгівельних вантажів та 4,4 доларів США за тону (без урахування ПДВ) для транзитних вантажів. Також, відповідно до п.3 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України" №392 від 31.10.95, тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, що визначені Збірником тарифів, з 01.09.08 застосовуються з коефіцієнтом 1,18.

Таким чином, на думку відповідача, позивач, повинен застосовувати тариф у розмірі 5,428 доларів США за тону (без урахування ПДВ) для зовнішньоторгівельних вантажів та 5,192 доларів США за тону (без урахування ПДВ) для транзитних вантажів.

Відповідно до пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідач вважає, що не застосування позивачам Збірника тарифів, призвело до заниження доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)), та порушення пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 ПК України з урахуванням вимог п.3 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України" №392 від 31.10.95 по операціям з компанією SPODOLA VENTURES LIMITED та компанією «Yavosan Trading Ltd» всього у сумі 7880467 грн., у тому числі:

- 2-3 квартали 2011 року - 3 994 988грн. (у тому числі 3 квартал 2011 року - 3 994 988грн.);

- 2-4 квартали 2011 року - 4 780 860грн. (у тому числі 4 квартал 2011 року - 785 872грн.);

- 1 квартал 2012 року - 682 297грн.;

- півріччя 2012 року - 2 002 827грн. (у тому числі 2 квартал 2012 року - 1 320 530 грн.);

- 3 квартали 2012 року - 3 099 607грн. (у тому числі 3 квартал 2012 року - 1 096 780 грн.).

На стр.27 акту зазначено, що порушення позивачем вказаних норм призвело до:

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 2 680 081грн. у ІІ-ІІІ кварталах 2011 року (в т.ч. ІІІ квартал 2011 року в сумі 2 680 081 грн.);

- заниження податку на прибуток в загальній сумі 17 761 034грн., в т.ч. по періодам:

ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 302 409грн.(ІІІ квартал 2011 року - 302 409грн.),

ІІ-IV квартали 2011 року у сумі 1 103 232грн. (IV квартал 2011 року - 800 823грн.),

І квартал 2012 року у сумі 145 835грн.,

півріччя 2012 року у сумі 425 103грн. (ІІ квартал 2012 року - 279 268грн.),

3 квартали 2012 року у сумі 657 802грн.(ІІІ квартал 2012 року - 232 699грн.).

На стр.35 акту зазначено, що на порушення п.188.1 ст.188 ПК України позивачем не віднесено до складу податкового зобов'язання суму ПДВ у розмірі 788 877грн., у т.ч.:

- липень 2011 року - 214 599грн.;

- серпень 2011 року - 335 962грн.;

- вересень 2011 року - 130 574,грн.;

- жовтень 2011 року - 43 211,грн.;

- листопад 2011 року - 64 531,0грн.

сформовану за рахунок не застосування тарифів, передбачених Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, по операціям з компаніями SPODOLA VENTURES LIMITED та «Yavosan Trading Ltd».

Проведеною перевіркою встановлено заниження показників задекларованих даних у рядку 15.1 (Б) декларацій з податку на додану вартість у сумі 336 924грн., та встановлено заниження податкового кредиту на 183 516,00 грн. при перевірці правильності визначення частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених протягом 2011 року

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, відносно не застосування позивачем Збірника тарифів, з огляду на наступне:

Питання щодо застосування позивачем в своїй діяльності акордних ставок, визначених в Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, неодноразово перевірялося Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області та неодноразово було предметом розгляду у відповідних органах виконавчої влади та предметом судового розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.09 у справі №22а-7352/2008 за позовом ТОВ "МСП Ніка-Тера" до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про скасування рішення, залишено в силі постанову Господарського суду Миколаївської області від 06.02.08 у справі №6/900/07, якою встановлено правомірність незастосування позивачем в своїй господарській діяльності тарифів на вантажно-розвантажувальні роботи за ставками, визначеними Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України.

Відповідно до ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, доводи позивача щодо правомірності незастосування ним в своїй господарській діяльності тарифів на вантажно-розвантажувальні роботи за ставками, визначеними Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України відповідно до ст.72 КАС України не підлягають доведенню.

Таким чином суд вважає, що позивач у своїй діяльності не зобов'язаний застосовувати Збірник тарифів, тому здійснені відповідачем збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також пов'язане з цим збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, є неправомірними.

2. По епізоду щодо не віднесення до складу податкового зобов'язання суму ПДВ у розмірі 340 491грн., сформовану за рахунок не відображення списання дебіторської заборгованості по підприємству ТОВ "Ресойл Шиппінг":

На стр.36-37 акту зазначено, що на порушення п.198.5 ст.198 ПК України, позивачем не віднесено до складу податкового зобов'язання в травні 2012 року суму ПДВ у розмірі 340 491грн., сформовану за рахунок не відображення списання дебіторської заборгованості по підприємству ТОВ "Ресойл Шиппінг".

Доводи відповідача ґрунтуються на тому, що відповідно до пп.«а» п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу).

В порушення п.198.5 ст.198 ПК України позивачем не віднесено до складу податкового зобов'язання травня 2012 року суму ПДВ у розмірі 340 491грн. по операції списання дебіторської заборгованості по підприємству ТОВ "Ресойл Шиппінг", в зв'язку з тим, що дебіторська заборгованість по підприємству ТОВ "Ресойл Шиппінг" є безповоротною фінансовою допомогою.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, відносно не донарахування позивачем податкових зобов'язань по операціям з вказаним контрагентом, з огляду на наступне:

Пунктом 198.5 ст.198 ПК України визначені випадки в яких платник податків зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п.197.1.28 п.197.1 ст.197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України - безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Як вбачається з наданих позивачем документів, заборгованості по підприємству ТОВ "Ресойл Шиппінг" була списана у зв'язку з тим, що остання була визнана безнадійною заборгованістю за ознаками, наведеними у пп. п.14.1.11. ст.14 ПК України.

Підпунктом "в" п.14.1.11 ст.14 ПК України встановлено, що, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Позивачем було вжито заходи щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ "Ресойл Шиппінг" в сумі 2 042 946,09грн., які не призвели до погашення зазначеної суми дебіторської заборгованості, та в травні 2012 року на підставі інформації з ЄДР стосовно припинення 10.04.12 держаної реєстрації ТОВ "Ресойл Шиппінг" в результаті його ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією. До складу витрат зазначена сума не була віднесена ні при перерахуванні авансового платежу, ні при формуванні резерву сумнівних боргів (стр.36 акту).

Порядок корегування податкового кредиту з ПДВ визначений ст.192 ПК України.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перерахував ТОВ "Ресойл Шиппінг" авансові платежі за послуги, які мають бути надані позивачу контрагентом в майбутньому, але у зв'язку з тим, що ТОВ "Ресойл Шиппінг" ліквідовано, ці послуги надати неможливо.

В зв'язку з тим, що ст.192 ПК України передбачає тільки випадок зміни суми компенсації вартості послуг після їх надання, суд вважає, що вказану статтю на можливо застосувати у випадку, коли послуги не надавались.

Тому суд вважає, що позивач не зобов'язаний був проводити коригування податкового кредиту при списанні безнадійної заборгованості.

3. По епізоду щодо віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ сформованої згідно розподілу податкового кредиту за рахунок отриманих товарів та послуг від постачальників на підставі нікчемних правочинів в результаті чого завищено суму податкового кредиту за період з липня 2011 року по вересень 2012 року в сумі 82 910грн.

На стр.121 акту встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.4 ст.201 ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту всього у сумі 82 910грн., в тому числі:

за липень 2011р. в сумі 1 827грн.;

за серпень 2011р. в сумі 1 343грн.;

за вересень 2011р. в сумі 1 074грн.;

за жовтень 2011 року в сумі 2 438грн..;

за листопад 2011р. в сумі 5 686грн.;

грудень 2011 р. в сумі 48 821грн.;

за січень 2012р. в сумі 1 647грн.;

за лютий 2012 року в сумі 1 665грн.;

за березень 2012р. в сумі 4 649грн.;

за квітень 2012 року в сумі 7 542грн.;

за травень в сумі 1 564грн.;

за червень 2012 року у сумі 1 427грн.;

за липень 2012 року в сумі 1 705грн.;

за серпень 2012 року в сумі 1 338грн.;

за вересень 2012 року в сумі 184грн.

в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформовану згідно розподілу податкового кредиту за рахунок отриманих товарів та послуг від постачальників: ТОВ "ХАРКІВ-ЕНЕРГОПРОМ", ТОВ "СПЕЦМОНТАЖ-СВ", ПП "ПРОМПОСТАЧ", ТОВ "ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ДФМ", ТОВ "ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ", ПП "ДАНА-ДАБЛЪЮ", ТОВ "АВТОМАГ ПЛЮС", ТОВ "ЮГАС", МП ТОВ "ГАМАЛС", ТОВ "АЛТАМІРА", ТОВ "МЕТАЛУРГПРОМ ЗАПЧАСТИНА", ТОВ "НВП ТЕХНОПРОГРЕС", ТОВ НВО "АВІА", які проведені на підставі нікчемного правочину.

Що стосується нікчемності договорі укладених позивачем з вказаними контрагентами, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09 було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма, недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними, а було надане право звертатися до суду з позовом про визнання угод недійсними.

Аналогічна позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України №К/9991/50772/12 від 14.11.12.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-Х11 (далі Закон №996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вказаних норм суд зазначає, що для підтвердження факту здійснення господарських операцій законодавство передбачає не тільки наявність самих первинних документів, а й наявність самого факту здійснення господарської операції.

Суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентами, туму суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що угоди позивача з ТОВ "ХАРКІВ-ЕНЕРГОПРОМ", ТОВ "СПЕЦМОНТАЖ-СВ", ПП "ПРОМПОСТАЧ", ТОВ "ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ДФМ", ТОВ "ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ", ПП "ДАНА-ДАБЛЪЮ", ТОВ "АВТОМАГ ПЛЮС", ТОВ "ЮГАС", МП ТОВ "ГАМАЛС", ТОВ "АЛТАМІРА", ТОВ "МЕТАЛУРГПРОМ ЗАПЧАСТИНА", ТОВ "НВП ТЕХНОПРОГРЕС", ТОВ НВО "АВІА", ТОВ НВО "АВІА" фактично не відбувалися, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував факт здійснення цієї угоди. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях та думці. Також суд вважає хибними посилання відповідача на данні перевірок, проведених органами ДПС України, оскільки незалежно від того, як підприємства в ланцюгу постачальників позивача формували свій податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ, це не впливає на формування позивачем податкового кредиту від угод з зазначеними контрагентами, оскільки відповідач не надав суду доказів, та не пояснив, що ці угоди пов'язані між собою.

Що стосується правомірності віднесення позивачем суми ПДВ отриманого від контрагентів, та віднесення їх до податкового кредиту суд зазначає наступне:

Відповідно до п.198.1 ПК України що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товару від контрагентів на користь позивача, суд вважає що позивач, в порядку визначеному казаними нормами, правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий ПДВ при придбані товару у контрагентів.

4. По епізоду щодо коригування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по господарським операціям з Компанією SPODOLA VENTURES LIMITED на підставі пп.192.1.1, п.192.1, ст. 192 Податкового Кодексу України в січні 2012 року в сумі 313 682,33грн. та в березні 2012 року в сумі 537 390,84грн.

На стр.37-38 Акту перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 8(Б) в сумі «-» 6 612 181грн. на підставі таких документів: реєстру отриманих та виданих податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, відомостей по рахункам: 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», інших документів, встановлено заниження задекларованих позивачем показників в рядку 8 Б на загальну суму 537 390,84грн., в т.ч. за березень 2012 року у сумі - 537 390,84грн. Заниження задекларованих позивачем показників в рядку 8 Б на загальну суму 313 682,33грн. за січень 2012 року було встановлено відповідачем в ході розгляду заперечень позивача на Акт перевірки, подані в порядку п.86.7 ст.86 ПК України, про що повідомлено листом від 21.01.2013 року №103/10/26-039.

Як вбачається з матеріалів справи між Компанією SPODOLA VENTURES LIMITED та позивачем укладено договір №НКТ-23/09-2011 від 23.09.11, згідно з яким позивач надає послуги з перевантаження як експортних так і транзитних вантажів, операції щодо яких не обкладаються ПДВ згідно з п.197.8 ст.197 Податкового кодексу України. На виконання зазначеного договору компанія SPODOLA VENTURES LIMITED перераховувала попередню оплату за договором без визначення податкового статусу (митного режиму) майбутнього вантажу, тому Позивач застосував до отриманих передплат ставку ПДВ - 20%. Після надання послуг та оформлення актів виконаних робіт та визначення податкового статусу вантажів, що перевантажувались (транзит або експорт), позивач здійснив відповідне коригування податкових зобов'язань з ПДВ, в зв'язку із зміною суми компенсації за надані позивачем послуги.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Позивачем до суду були надані копії листів Компанії SPODOLA VENTURES LIMITED на врахування попередньої оплати, яка раніше була перерахована Компанією SPODOLA VENTURES LIMITED на розрахунковий рахунок ТОВ «МСП Ніка-Тера» на виконання договору №НКТ-23/09-2011 від 23.09.11 року без чіткого визначення направлення попередньої оплати, в рахунок оплати наданих Позивачем послуг з перевантаження транзитних вантажів, що є доказом змін компенсації ціни наданих послуг.

З врахуванням вказаних обставин суд вважає, що позивач правомірно, при отримані від контрагента авансових платежів застосував ставку ПДВ - 20%, а після надання послуг та оформлення актів виконаних робіт та визначення податкового статусу вантажів, що перевантажувались (транзит або експорт), позивач правомірно, в порядку визначеному ст.192 ПК України, здійснив відповідне коригування податкових зобов'язань з ПДВ, в зв'язку із зміною суми компенсації за надані ним послуги.

5. По епізоду щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб:

В пункті 4 розділу 4 "Висновок" Акту перевірки (порушення описані на стр.144-152 акту), з урахуванням висновків прийнятих за результатами розгляду заперечень до Акту перевірки, зазначено про те, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем пп. "г" п.160.1, п.160.5 ст.160 ПК України у частині утримання податку з доходу отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності з джерелом його походження з України при виплаті доходу (фрахту) нерезидентам:

- SIA "RISON INTER", Латвія згідно контракту № 02/2012 від 20.02.12,

- ООО "ВЕЙКСМЕ", Російська Федерація згідно контракту № 5-э від 12.12.11,

- "INDEXATOR AB", Швеція згідно контракту № 1 від 15.11.11,

- Компанія "Cimbria Unigrain A/S", Данія згідно контракту №12-324713-124 від 31.08.12

в результаті чого занижено суму податку на прибуток іноземних осіб у загальній сумі 6 877,06грн. у тому числі за 4 кв. 2011 у сумі 703,94грн., 1кв. 2012 у сумі 5 384,58грн. та 3 кв. 2012 у сумі 788,54 грн.

Відповідач вважає, що між позивачем та SIA "RISON INTER", Латвія; ООО "ВЕЙКСМЕ", Російська Федерація; фірмою "INDEXATOR AB", Швеція; та компанією "Cimbria Unigrain A/S" укладено змішані контракти - постачання та фрахту, в зв'язку з чим позивач повинен був відповідно до пп. "г" п.160.1 ст. 160 ПК України при виплаті зазначеним нерезидентам доходу - фрахту утримати податок за ставкою 6 %.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи позивачем з нерезидентами були укладені зовнішньоекономічні контракти на поставку товарів:

Так відповідно до контракту № 02/2012 від 20.02.12 року, укладеному з фірмою "RISON INTER", Латвія, осатаній зобов'язувався виготовити та поставити позивачу на умовах СРТ Миколаїв, Україна профілі із склокомпозитного профілю, вартість якого складає 116 529,36 Євро (п.2.3 Контракту № 02/2012 від 20.02.12 року). Згідно з Додатком №1 та Додатком №2 до зазначеного контракту, в ціну контракту було включено окремою строчкою і вартість доставки, яка склала 4 972,94 Євро.

За договором №5-э від 12.12.11 року, укладеному позивачем з ООО "ВЕЙКСМЕ", Російська Федерація, згідно з умовами якого останній повинен був продати позивачу на умовах СРТ Миколаїв, Україна б/у частини крану ГАНЦ 16/27,5т, вартістю 1 370 000,00руб., яка включає в себе вартість частин крану - 1 220 000,00руб. (пп.4.1.2 п.4.1 договору №5-э від 12.12.11) та вартість відправлення та перевезення до м. Миколаєва, Україна, включаючи оплату мита РФ - 150 000,00руб. (пп.4.1.3 п.4. договору №5-э від 12.12.11 року).

Згідно з контрактом №1 від 15.11.11 року, укладеному позивачем з фірмою "INDEXATOR AB", Швеція, осатаній зобов'язувався продати позивачу Ротатор ІR 20 М20 автотранспортом на умовах DAP Миколаїв, Україна. Відповідно до п.2.1 контракту №1 від 15.11.11 року вартість товару складає 8220,00 Євро, включаючи транспортування та транспортне страхування. Продавець укладає з експедиторською фірмою договір на перевезення та страхування вантажу (п.3.1 контракту №1 від 15.11.11 року).

Згідно з контрактом №12-324713-124 від 31.08.12 року, укладеному позивчем з компанією "Cimbria Unigrain A/S", Данія, осатаній зобов'язувався продати позивачу запасні частини на загальну 2 820,00 Євро на умовах DAP Миколаїв, вул.. Айвазовського, 23, Україна.

Згідно з Правилами Інкотермс - 2010 розділ "C" це терміни, згідно яких на продавця покладається обов'язок укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково повинен бути зазначений після відповідного "C" - терміна. Термін CРТ - "перевезення оплачено до" означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення; в обов'язки продавця входить здійснення необхідного для вивозу митного очищення товару.

Тобто обов'язки по укладанню договору перевезення з перевізником (фрахтування) покладаються на продавця, а в зазначених вище контрактах позивач виступав в якості покупця.

Згідно з Правилами Інкотермс - 2010 термін DAP (поставка в місці призначення) є загальним становищем, при якому важливо точно вказати місце призначення. Термін DAP передбачає, що товар надається покупцеві вже готовим для розвантаження (для перевантаження під митним контролем або ж для розмитнення).

Відповідно до п.160.5 ст.160 ПК України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. Їх оподаткування здійснюється в такому порядку:

1) базою для оподаткування є базова ставка фрахту;

2) особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником податку на прибуток чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Підпунктом 14.1.260 п.14.1 ст.260 ПК України встановлено, що фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

- перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

- перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до ст.912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Отже, договір фрахтування це окремий договір перевезення і він не має ніякого відношення до договорів поставки.

Тому, неможливо вважати, що при поставці товару на умовах CРТ і DAP, покупець товару окремо оплачує фрахт та тим самим здійснює виплати на користь нерезидента, та повинен до таких виплат застосовувати норми ст.160 ПК України.

В зазначених вище контрактах чітко видно, що постачальники товарів не є їх перевізниками, а, навпаки, такі постачальники товарів самі укладають договори на перевезення товарів до вказаних портів на території України.

Зазначене в контрактах виділення вартості перевезення товарів, здійснюється з метою виконання в подальшому вимог Митного кодексу України.

З врахуванням вказаних обставин суд вважає, що позивач не зобов'язаний був застосовувати ст.160 ПК України при купівлі (отриманні) товарів від нерезидентів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС від 24.01.13 №0000040260, №0000050260, №0000060260, №0000070260, №0000080260, №0000090260 підлягають скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби №0000040260, №0000050260, №0000060260, №0000070260, №0000080260, №0000090260.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" судові витрати у розмірі 2 294грн. з Державного бюджету України. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар