Постанова № 30913614, 24.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-46137/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Горбач Д.О.,

за участю: представника позивача - Римар С.Ю.,

представника відповідача - Тур Н.І., Омельченко О.М.

представника прокуратури - Конарєвої А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Пирятинський м'ясокомбінат" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство "Пирятинський м'ясокомбінат" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

27 листопада 2009 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду позов Публічного акціонерного товариства "Пирятинський м'ясокомбінат" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

17 червня 2010 року ухвалою Харківського адміністративного суду апеляційні скарги об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, прокурора Полтавської області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2009 року залишено без змін.

31 січня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

28 лютого 2013 року справу прийнято до провадження Полтавським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки висновок відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "Соціум-Торг", спростовується наявністю всіх первинних документів, відображенням операцій по бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності, декларуванням податкових зобов'язань, відсутністю кредиторської та дебіторської заборгованості між сторонами договорів на момент проведення перевірки. Посилався на невиконання відповідачем вимог підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункту 3.2.1 методичних рекомендацій Державної податкової адміністрації України в частині встановлення об'єктивних даних щодо повноти нарахування податку на додану вартість та відхилень як його завищення, так і заниження, що виразилось в упередженій оцінці даних спеціальних та загальних декларацій за березень та травень 2008 року. Мотивуючи неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0000202301/2 від 16.07.2009, позивач вказує на його винесення з порушенням строків, передбачених Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та доповненні до адміністративного позову від 23.03.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник прокуратури в судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника прокуратури вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що у термін з 28.11.2008 по 02.02.2009 на підставі направлень №723 від 26.11.2008, №757 від 25.12.2008, відповідно до плану-графіка проведення планових перевірок суб'єктів господарювання відповідачем проведена планова виїзна перевірка ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008.

За результатами перевірки складений акт №8/23/05421137 від 09.02.2009, в якому відображені, зокрема, наступні порушення:

- пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 1 статті 202, пунктів 2, 3, 5 статті 203, частини 5 статті 203, частини 2 статті 215, статей 228, 655, 656, 658 Цивільного кодексу України щодо укладення нікчемних правочинів, в результаті чого позивачем завищені валові витрати по придбанню шкір від постачальника ТОВ "Соціум-Торг", всього на суму 10746789,00 грн., у тому числі за І квартал 2008 року - 3871062,00 грн., за ІІ квартал 2008 року - 6875727,00 грн. та занижений податок на прибуток на загальну суму 2686697,00 у тому числі за І квартал 2008 року - 967765,00 грн, за ІІ квартал 2008 року - 1718932,00 грн;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вимоги пункту 1 статті 202, пунктів 2, 3, 5 статті 203, частини 5 статті 203, частини 2 статті 215, статей 228, 655, 656, 658 Цивільного кодексу України щодо укладення нікчемних правочинів, що потягло завищення податкового кредиту по загальній декларації з податку на додану вартість по придбанню шкір великої рогатої худоби від постачальника ТОВ "Соціум-Торг" всього на суму 2033340,00 грн., в тому числі, за січень 2008 року - 76761,00 грн., за лютий 2008 року - 196678,00 грн., за березень 2008 року - 500774,00 грн., за квітень 2008 року 255780,00 грн., за травень 2008 року - 526992,00 грн., за червень 2008 року - 476355,00 грн.;

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.1999 № 596 в частині віднесення в декларації переробного підприємства суми податкового зобов'язання за період з 01.03.2008 по 01.06.2008 від реалізації шкур великої рогатої худоби на загальну суму 5811649,50 грн., в тому числі податок на додану вартість - 96142,33 грн., яка повинна бути віднесена до загальної декларації, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 96142,33 грн.; завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається в його розпорядженні для цільового використання, - 96142,33 грн.

На підставі акту перевірки винесені:

- податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 20.02.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3209880,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 2130531,33 грн., за штрафними санкціями - 1079348,674 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 20.02.2009, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 3589482,60 грн., в тому числі за основним платежем - 2686697,00 грн., за штрафними санкціями - 902785,60 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідач частково задовольнив скаргу позивача:

- податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 20.02.2009 залишено без змін, винесено рішення № 0000072301/1 від 13.05.2009;

- податкове повідомлення-рішення № 00000820301/0 від 20.09.2009 скасовано у частині 7000,00 грн. визначеного до сплати податку на додану вартість та 3500,00 грн. застосовано штрафної санкції, в іншій частині рішення залишено без змін та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082301/1 від 13.05.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3199380,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2123531,33 грн., за штрафними санкціями - 1075848,67 грн.

14.05.2009 позивачем подано скаргу в порядку адміністративного оскарження до Державної податкової адміністрації України в Полтавській області, за наслідками розгляду якої податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000072301/2, № 0000082301/2 від 16.07.2009 та додатково податкове повідомлення-рішення № 0000202301/2 від 16.07.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств - штрафні санкції на суму 1343348,50 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність прийнятих Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією спірних податкових повідомлень-рішень суд приходить до наступних висновків.

На час виникнення спірних правовідносин платника податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, оподаткування операцій особливого виду, порядок нарахування, обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п.2.1.1. п.2.1 Закону № 334 платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1. Закону № 334). До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. Закону № 334). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9., п.5.3. Закону № 334).

Необхідно зазначити, що Правила ведення податкового обліку та Закон № 334 не передбачає жодних вимог до форми та вигляду документів, які мають відношення до цілей податкового обліку. У відповідності до п.п.11.2.1. п.11.2.ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, за своїм змістом норми Закону № 334 передбачають в якості підстави для не включення у валові витрати тільки випадок відсутності розрахункових, платіжних або інших документів, які підтверджують здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97 ВР від 03.04.1997 (далі по тексту - № 168/97, чинний на момент спірних відносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що протягом січня - травня 2008року між ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат" та TOB "Соціум-Торг" було укладено ряд договорів купівлі - продажу товарів (предмет продажу -шкіри великої рогатої худоби), а саме:

- № 15 від 23.01.2008 та додаткову угоду до нього № 1 від 23.01.2008;

- № 27 від 05.02.2008 і додаткові угоду № 1 від 05.02.2008;

- № 42 від 28.02.2008 та додаткову угоду до нього № 1 від 28.02.2008;

- № 74 від 04.04.2008 і додаткову угоду № 1 від 04.04.2008;

- № 92 від 12.05.2008 та додаткову угоду № 1 від 12.05.2008;

- № 111 від 30.05.2008 і додаткову угоду № 1 до нього від 30.05.2008.

Відповідно до умов даних договорів TOB "Соціум-Торг" зобов'язувався передати у власність ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат", а покупець прийняти та оплатити товар по специфікації. Згідно з додатковими угодами до договорів покупець зобов'язувався сплатити продавцеві загальну ціну товару протягом 60 днів з моменту його прийняття шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця. Продавець здійснює доставку товару в пункт призначення, який вказується покупцем. Ціна товару включає в себе транспортні послуги. Місце доставки вказується покупцем при кожному відвантаженні товару в усній або письмовій формі.

На виконання даних договорів та додаткових угод в період з 29.01.2008 по 25.06.2008 TOB "Соціум - Торг" проведено реалізацію шкір великої рогатої худоби позивачеві на суму 12896146,95 грн. (з податком на додану вартість), що підтверджується видатковими (№ РН-0000036 від 29.01.2008, № РН-00057 від 07.02.2008, № РН-00097 від 25.02.2008. № РН-00116 від 03.03.2008. № РН-00148 від 13.03.2008, № РН-00158 від 19.03.2008, № РН-00182 від 25.03.2008. № РН-00197 від 28.03.2008. № РН-00247 від 14.04.2008, № РН-00283 від 24.04.2003, № РН-00322 від 22.05.2008, № РН-00328 від 23.05.2008, № РН-00343 від 29.05.2008. № РН-00370 від 06.06.2008, № РН-00369 від 06.06.2008, № РН-00416 від 25.06.2008) та податковими (№ 36 від 29.01.2008. № 57 від 07.02.2008, № 97 від 25.02.2008, № 116 від 03.03.2008, № 148 від 13.03.2008. № 158 від 19.03.2008, № 182 від 25.03.2008, № 197 від 28.03.2008. № 247 від 14.04.2008, № 283 від 24.04.2008, № 322 від 22.05.2008, № 328 від 23.05.2008. № 343 від 29.05.2008, № 370 від 06.06.2008, № 369 від 06.06.2008, №416 від 25.06.2008) накладними, копії наявні в матеріалах справи.

Товар від TOB "Соціум - Торг" був придбаний позивачем та одразу проданий на ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок" на виконання раніше укладеного договору поставки шкіряної сировини № ПС-17/08 віл 09.01.2008. укладеного між останнім (покупцем) та ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат" (постачальником).

Виконання договору поставки позивачем підтверджується видатковими (№ ПМ-1100306 від 29.01.2008, № ПМ-1100478 від 07.02.2008, № ПМ-1100479 від 25.02.2008, № ПМ-4563 від 03.03.2008, № ПМ-4562 від 13.03.2008, № ПМ-4561 від 19.03.2008, № ПМ-4560 від 25.03.2008, № ПМ-4559 від 28.03.2008, № ПМ-488169 від 14.04.2008, № ПМ-488170 від 24.04.2008, № ПМ-488471 від 22.05.2008, № ПМ-488472 від 23.05.2008. № ПМ-488469 від 29.05.2008, № ПМ-488840 від 06.06.2008, № ПМ-488839 від 06.06.2008, № ПМ-488838 від 25.06.2008). та податковими (№ 558 від 29.01.2008, № 932 від 07.02.2008, № 933 від 25.02.2008, № 1465 від 03.03.2008, № 1464 від 13.03.2008, 1463 від 19.03.2008, № 1462 від 25.03.2008, № 1461 від 28.03.2008, № 2310 від 14.04.2008, № 2311 від 24.04.2008, № 3314 від 22.05.2008, № 3316 від 23.05.2008, № 3313 від 29.05.2008, 4490 від 06.06.2008. № 4489 від 06.06.2008. № 4488 від 25.06.2008) накладними, оформленими на загальну суму 12912558,80 грн. (копії, яких додаються).

Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення, орган ДПІ дійшов висновку, що операції між позивачем та TOB "Соціум-Торг" не мали реального характеру, оскільки факт поставки товару не підтверджено товарно-транспортними накладними, документами щодо оприбуткування товару на складі позивача, відсутності у TOB "Соціум-Торг" трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з поставкою шкур ВРХ (відсутність власних або орендованих приміщень, транспортних засобів для здійснення перевезення товару тощо).

Суд вважає безпідставним висновок відповідача про те, що позивач не набув права власності на товар, придбаний ним за договорами у ТОВ "Соціум-Торг", а тому і не набув прав продавця.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу товарів № 15 від 23.01.2008, № 27 від 05.02.2008, № 42 від 28.02.2008, № 74 від 04.04.2008, № 92 від 12.05.2008, № 111 від 30.05.2008, що передання товару здійснюється протягом 1 місяця з моменту підписання договору. Відповідно до додаткових угод до договорів купівлі-продажу сторонами договорів передбачено, що документом, який свідчить про перехід права власності є видаткова накладна.

Продавець здійснює доставку товарів в пункт призначення, який вказується покупцем. На підтвердження факту виконання умов договорів купівлі-продажу позивачем надано копії видаткових накладних, відповідно до яких ТОВ "Соціум-Торг" реалізовано позивачу шкіри великої рогатої худоби. Розрахунки здійснювались в безготівковій формі, що відповідачем також не оспорюється.

Як встановлено в ході перевірки самим відповідачем та описано в акті ТОВ "Пирятинський м'ясокомбінат" партії шкір, придбаних у ТОВ "Соціум Торг" в день їх придбання продає ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок". Вказані операції відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідачем до суду надано витяг з акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1555/351/23-118/00307891 про результати планової виїзної перевірки ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, з якого вбачається, що ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок" мав взаємовідносини з ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат". Оскільки відповідачем не надано повного акту перевірки суд може встановити, чи були встановлені порушення податкового законодавства ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок" щодо взаємовідносин з позивачем.

Також відповідачем подано копію інформаційної довідки щодо ТОВ "Соціум Торг" з якої вбачається, що на момент проведення звірки товариство визнано банкрутом. Остання податкова декларація з податку на прибуток подана за 6 місяців 2008 року. На переконання суду, визнання банкрутом контрагента позивача після здійснення операцій, які розглядаються та неможливість в зв'язку з цим проведення перевірки податковим органом не спростовує права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту по таких операціях.

Відповідно до п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно відомостей, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців протягом періоду що перевірявся та на даний час позивач здійснював: виробництво м'яса (основний вид діяльності); виробництво м'ясних продуктів; перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна наступні види діяльності.

Таким чином торгівля (придбання та (або) продаж) шкурами ВРХ безпосередньо пов'язана з діяльністю ПАТ "Пирятинський м'ясокомбінат" як м'ясопереробного підприємства.

Крім того, позивачем отримано дохід від господарських операцій з купівлі шкур ВРХ в TOB "Соціум-Торг" на загальну суму 12896146,95 грн. та подальшу реалізацію цього ж товару на ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок" на загальну суму 12912558,80 грн. Різниця становить 16 411, 85 грн. Зазначене підтверджується видатковими та податковими накладними. Сума отриманого доходу була задекларована позивачем у податковій звітності.

Більше того у зазначений період (2008р.), ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат" було укладено договори на шкір ВРХ ще з низкою підприємств, зокрема: договір №16с/08 від 03.01.2008р. згідно якого ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат" мав поставити ТзОВ "ЮрОк плюс" шкіри ВРХ ; договір №4 від 03.10.2008р. згідно якого TOB "Укрзалізничсервіс" мав поставити ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат" шкіри ВРХ; договір №8 від 03.10.2008р. згідно якого ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат" придбавав шкіри ВРХ у TOB "Константа-С"; договір №10 від 04.07.2008; №32 від 29.08.2008р.. згідно якого ВАТ "Пирятинський м'ясокомбінат" придбавав шкіри ВРХ у TOB "ПроТк-Торг".

Таким чином здійснення операцій з торгівлі шкірами ВРХ були регулярними, а відтак така діяльність була постійною та суттєвою для позивача що відповідає необхідним ознакам господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Крім того, як вбачається з умов договорів, зокрема між позивачем та TOB "Соціум-Торг", а також позивачем та ТзОВ "ЮрОк плюс", поставка або придбання шкір ВРХ здійснювалася позивачем виключно відповідно до умов укладених договорів. Зокрема, у випадку з TOB "Соціум-Торг" доставку товару здійснювалася продавцем в пункт призначення, який вказується покупцем та включення до ціни товару транспортних послуг. Натомість у випадку з ТзОВ "ЮрОк", (договір №16с/08 від 03.01.2008р.), із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01.07.2008) доставка товару здійснюється Покупцем (ТзОВ "ЮрОк плюс") шляхом вивозу товару зі складу Продавця. Ціна товару не включає в себе транспортні затрати на доставку товару.

Зазначені договори перевірялися податківцями, однак чомусь реальність зазначених господарських операцій у них сумнів не викликала.

Придбаний позивачем товар у TOB "Соціум-Торг" був придбаний з метою подальшого продажу, оскільки на момент укладення та виконання умов зазначених договорів, між позивачем та ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок" 09.01.2008р. був укладений договір на поставку продукції, а також договір доручення. На момент здійснення господарських операцій TOB "Соціум-Торг" володіло необхідною цивільною право та дієздатністю, було зареєстровано як платник ПДВ. Товар був оплачений по безготівковому рахунку, оплата здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими квитанціями, що знаходяться в матеріалах справи. Придбаний у TOB "Соціум-Торг" товар був реалізований та фактично поставлений на ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок".

Валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем у відповідності до вимог Законів "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону "Про податок на додану вартість" на підставі первинних фінансових документів (договорів) та податкових та видаткових накладних.

Стосовно відсутності у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 909 ІІК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно наказу Мінтрансу України від 14.10.1997, № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктами 11.5. 11.7 зазначених правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, оскільки позивач не був учасником договору перевезення, законодавство не покладає на нього обов'язку мати та зберігати товарно-транспортну накладну.

Крім того, виходячи з висновків ВАСУ у зазначеній справі, а також зважаючи на положення інформаційного листа ВАСУ від 02.06.2011р. суди мають перевіряти доводи податкового органу та надавати їм оцінку в сукупності. Водночас податковим органом не перевірено та в матеріалах справи відсутні відомості чи дійсно поставлявся товар від TOB "Соціум-Торг" на ВАТ "Шкіряне підприємство "Світанок", при цьому поставка мала здійснюватися згідно договору укладеного між TOB "Соціум-Торг" та позивачем, про що мало бути зазначено у вищезазначеній товарно-транспортній накладній.

Також податківцями не перевірялися можливості, які фактично були у TOB "Соціум-Торг" для виконання вищезазначених договорів поставки шкур ВРХ, оскільки орган ДПІ посилається лише на дані, які повідомив йому зазначений платник податків. Перевірка фактичних можливостей, в т.ч. використання приміщень, кількість працівників, в т.ч. осіб, які можливо працювали за цивільно-правовими договорами з TOB "Соціум-Торг" органом ДПІ не проводилася. Також не досліджувалося питання можливого використання TOB "Соціум-Торг" можливостей транспортних організацій.

Суд вважає хибним висновок відповідача про необхідність обов'язкового переміщення придбаних шкір з м. Київ до м. Пирятин та оформлення при цьому товарно-транспортних накладних для переходу права власності на це майно до позивача, оскільки Цивільний кодекс України таких вимог не містить. Визначення ж економічної доцільності переміщення придбаного майна до м. Пирятин та подальшого його перевезення у зворотному напрямку до м. Львів належить до компетенції позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, а не податкового органу.

Суд вважає, що відповідачем не доведено неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту по вказаній операції.

Більше того, неотримання TOB "Соціум-Торг" ветеринарних свідоцтв для реалізації шкур ВРХ не може свідчити про те що зазначені господарські операції не проводились, оскільки законодавство України, чинне на момент виконання договорів між TOB "Соціум-Торг" та позивачем, не містило положень, які б вказували що не отримання зазначених документів та або реалізація товару не підтвердженого зазначеними дозвільними документами є обов'язковою підставою для визнання таких правочинів недійсними (нікчемними). Так як зазначено в листі ВАСУ від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. В будь-якому випадку відсутність зазначених ветеринарних свідоцтв вказує на порушення вимог законодавства TOB "Соціум-Торг" та не може бути підставою для відповідальності ПАТ "Пирятинський м'ясокомбінат".

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 3,40грн., що підтверджується платіжним дорученням № 869 від 20.07.2009 року, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Пирятинський м'ясокомбінат" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції, за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000082301/0, № 0000072301/0 від 20 лютого 2009 року, № 0000082301/1, № 0000072301/1 від 13 травня 2009 року, № 0000082301/2, № 0000072301/2, № 0000202301/2 від 16 липня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Пирятинський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 05421137) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 гривень 40 копійок. (сплачений згідно платіжного доручення № 869 від 20.08.2009 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2013 року.

Суддя Г.В.Костенко