Рішення № 30913533, 13.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.11 Справа№ 5015/3234/11

За позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дрогобич,до відповідача:приватного підприємства "НОВ Будсервіс", м. Львів,про: стягнення 24 272,96 грн.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:ОСОБА_2 -довіреність від 12.06.2011 року,відповідача:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємства "НОВ Будсервіс" про стягнення 24 272,96 грн. Ухвалою від 15.06.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.06.2011 р. Розгляд справи відкладено на 13.07.2011 року за клопотанням відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №1001/10 від 02.01.2010 р., не здійснив оплату за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 17 410,75 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1 495,17 грн. пені, 875,54 грн. -штрафу, 1 636,61 грн. інфляційних втрат, 2 854,89 грн. -15% річних.

Відповідач в судове засідання 29.06.2011 рок не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неотримання матеріалів позову. Суд в ухвалі від 29.06.2011 року повідомив відповідача, що це твердження не береться до уваги, оскільки позивачем представлено належні докази надіслання відповідачу матеріалів позову (опис вкладення у цінний лист). Крім того, суд роз'яснив відповідачу його право ознайомитися з матеріалами справи.

В судове засідання 13.07.2011 року відповідач повторно не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомив, проти позову не заперечив.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №1001/10 від 02.01.2010 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні -покупцеві (відповідач у справі) товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього згідно з умовами цього договору. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках покупця.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товару на суму 17 410,75 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000132 від 30.04.2010 р.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №01/01 від 30.12.2010 року про оплату 17 410,75 грн. заборгованості за отриманим товаром. Зазначене підтверджується доказами надіслання претензії, долученими до справи (опис вкладення у цінний лист, поштова квитанція). Надіслана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Доказів погашення заборгованості в сумі 17 410,75 грн. відповідачем не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з пунктом 2.4 Договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в такому порядку: 100% від суми попередньо виставленого рахунку авансом протягом 3-х днів від дати отримання рахунку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обов'язку підтверджено, строк виконання зобов'язання між сторонами встановлено, у відповідача виник обов'язок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 17 410,75 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, то суд при прийнятті рішення виходив з такого.

Як убачається з положень частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України неустойка є одним із способів забезпечення виконання зобов'язань. При цьому правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, необхідною умовою для застосування такої форми відповідальності, як стягнення неустойки, є погодження сторонами у письмовому вигляді розміру такого стягнення.

Враховуючи ту обставину, що сторонами у Договорі не погоджено розміру пені, яка підлягає стягненню у випадку порушення зобов'язання, безпідставною є вимога позивача про стягнення пені в сумі 1 495,17 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення штрафу, то суд при прийнятті рішення виходив з такого.

Відповідно до пункту 5.2 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом строку дії цього договору, винна сторона сплачує іншій стороні на її вимогу штраф у розмірі 5% від ціни товару.

Однак, при аналізі зазначеного положення суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту відмови відповідача від виконання власного грошового зобов'язання, оскільки не можна ототожнювати поняття "прострочення виконання зобов'язання" від "відмови від виконання зобов'язання".

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 636,61 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими коштами у розмірі 15% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику. Таким чином, оскільки сторонами в Договорі погоджено розмір відсотків за користування чужими коштами, суд задоволює вимоги позивача про стягнення відсотків у розмірі 15% річних в сумі 2 854,89 грн.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду інших доказів про наявність обставин, що свідчать про належне виконання своїх обов'язків, чи які спростовують вимоги позивача та мають суттєве значення для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "НОВ Будсервіс" (адреса: АДРЕСА_1, 79049; ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2, 82200; фактична адреса: АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 17 410,75 грн. боргу, 1 636,61 грн. інфляційних втрат, 2 854,89 грн. -15% річних, 219,02 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 212,94 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.