Рішення № 30913477, 06.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа№ 5015/2673/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-мова" в особі філіалу товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-мова" в селі Малехів, с. Малехів, до відповідача:фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв,про: стягнення 20 096,86 грн.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Гай О.О. -довіреність №04/2011-Ф від 17.03.2011 р.,відповідача:ОСОБА_1На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю " Савсервіс-мова" в особі філіалу товариства з обмеженою відповідальністю " Савсервіс-мова" в селі Малехів до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20 096,86 грн. Ухвалою від 19.05.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 31.05.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №3741 від 03.03.2010 р., не здійснив оплату за переданий товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 14 631,93 грн. Крім того, відповідачу нараховано 900,97 грн. пені, 4 389,58 грн. -штрафу, 174,38 грн. -3% річних. В судове засідання 06.07.2011 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача лише 900,97 грн. пені, 4 389,58 грн. -штрафу, 174,38 грн. -3% річних, оскільки основний борг у сумі 14 631,93 грн. було відповідачем погашено після порушення провадження у справі.

Відповідач з'явився в судове засідання 31.05.2011 року та повідомив, що погасив основний борг у повному обсязі. В судове засідання 06.07.2011 року відповідачем подано заяву, якою просить залишити позов без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Вважає застосування штрафних санкцій несправедливим, оскільки між сторонами склалися відносини, коли оплата за товар здійснювалася через торгових агентів. Відсутність оплати за товар відповідач мотивує неприбуттям торгового агента за оплатою та неотримання ним неякісного товару.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №3741 від 03.03.2010 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) передає у власність, а покупець (відповідач у справі) приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару. Доставка товару здійснюється окремими партіями протягом строку дії договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товару на суму 17 131,93 грн., що підтверджується видатковою накладною №468270005 від 02.12.2010 р.

Відповідач повністю погасив зазначену заборгованість, про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення: №06 від 04.04.2011 року на суму 1 400,00 грн., №07 від 15.04.2011 року на суму 500,00 грн., №07/1 від 22.04.2011 року на суму 600,00 грн., №09 від 25.05.2011 року на суму 10 000,00 грн., №11 від 26.05.2011 року на суму 4 631,93 грн. Таким чином, основний борг в сумі 14 631,93 грн. відповідачем було погашено після подання позову до суду.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, оскільки відповідачем погашено заборгованість у повному обсязі, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 14 631,93 грн. потрібно припинити.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 7.1 Договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У випадку порушення покупцем строку оплати вартості отриманого товару (пункт 5.1 Договору) понад 60 календарних днів, вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати поставленого товару та зобов'язаний додатково сплатити на користь продавця суму штрафу у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.

За таких обставин, оскільки сторони погодили такий обсяг відповідальності, вимоги позивача про стягнення з відповідача 900,97 грн. пені та 4 389,58 грн. штрафу є обгрунтованими.

Водночас, при прийнятті рішення стосовно стягнення пені та штрафу суд врахував таке. Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зважаючи на те, що відповідач на момент прийняття рішення у справі повністю погасив основний борг перед позивачем, а також беручи до уваги співвідношення заявлених до стягнення штрафних санкцій до суми основного боргу, оскільки не було подано доказів завдання кредитору збитків неналежним невиконанням боржником зобов'язання, суд дійшов висновку про необхідність зменшення належних до сплати штрафних санкцій до 10% кожна. За таких обставин до задоволення підлягають вимоги позивача про стягнення 90,10 грн. пені та 438,96 грн. штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 174,38 грн. -3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду інших доказів про наявність обставин, що свідчать про належне виконання своїх обов'язків. Посилання відповідача на відсутність торгового агента позивача не береться судом до уваги як таке, що не підтверджено жодними доказами та не стосується предмета спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, спір виник через неправомірні дії відповідача, основний борг погашено після подання позову до суду, судові витрати потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-мова" в особі філіалу товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-мова" в селі Малехів (адреса: вулиця Нова, 20А, село Малехів, Жовківський район, Львівська область, 80383; ідентифікаційний код 36899012) 90,10 грн. пені, 438,96 грн. штрафу, 174,38 грн. -3% річних, 201 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 14 631,93 грн. основного боргу припинити.

5. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.