Рішення № 30911529, 03.04.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. Справа № 5027/71/2012.

За позовом прокурора Сторожинецького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Сторожинецької районної державної адміністрації, м. Сторожинець Чернівецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Буковина", м. Чернівці

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Старобросковецька сільська рада Сторожинецького району Чернівецької області, с. Старі Бросківці Сторожинецького району

про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 3862,28 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача -не з'явився

Відповідача -Петренко В.О., дор. від 01.09.2009 р.

Третьої особи -не з'явився

У засіданні приймав участь -прокурор Маріуца Р.А.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Сторожинецького району Чернівецької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 12.12.2007 р. у сумі 2512,66 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою від 31.01.2012 р., якою розгляд справи в судовому засіданні призначено на 15.02.2012 р., відповідача зобов'язано надати відзив на позовну заяву та докази на його обґрунтування (суддя Проскурняк О.Г.).

В зв'язку з перебуванням судді Проскурняк О.Г у відрядженні дану справу в автоматизованому порядку передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 15.02.2012 р. до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Старобросковецьку сільську раду Сторожинецького району Чернівецької області, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 01.03.2012 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача і неподанням відзиву на позов.

Ухвалою від 01.03.2012 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 20.03.2012 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням відзиву на позов та за клопотанням представників позивача і третьої особи.

До початку розгляду справи в судовому засіданні 20.03.2012 р. від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с. 44-46), в якій прокурор уточнив і збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за землю в сумі 3862,28 грн. за жовтень-грудень 2011 року та січень 2012 р. з розрахунку 965,57 грн. за кожний місяць оренди. Згідно з ухвалою від 20.03.2012 р. зазначена заява прокурора прийнята до розгляду, в зв'язку зі збільшенням позовних вимог та неявкою представника відповідача в судове засідання 20.03.2012 р. розгляд справи відкладено на 03.04.2012 р.

Позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи в судовому засіданні 03.04.2012 р. без участі його представника та зазначив, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі, в зв'язку з чим неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Представник третьої особи в судове засідання 03.04.2012 р. також не з'явився, однак його належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання 03.04.2012 р., а участь його представника в цьому засіданні не є обов'язковою.

У зв'язку з прийняттям до розгляду заяви прокурора про уточнення і збільшення позовних вимог справа розглядається в межах збільшених позовних вимог.

Письмового відзиву на позов відповідач не надав.

Прокурор у судовому засіданні 03.04.2012 р. позов підтримав.

Представники позивача і третьої особи в судових засіданнях 01.03.2012 р. та 20.03.2012 р. також просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2012 р. позов не визнав, заявив клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що спір не підвідомчий господарському суду, оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень, а дана справа -справою адміністративної юрисдикції. На обгрунтування свого клопотання послався на те, що в Чернівецькому адміністративному окружному суді розглядається низка справ за позовом ДПІ у Сторожинецькому районі до відповідача про стягнення податкового боргу з плати за землю саме за тим договором, на якому засновано позовні вимоги прокурора в даній справі.

Прокурор проти припинення провадження у справі заперечував з посиланням на те, що спірні відносини між сторонами є господарськими.

Розглянувши клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі, суд не знайшов підстав для його задоволення.

Так, підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір -господарським, господарські суди виходять з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Так, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6

"Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 14, роз'яснено, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Пленум ВГС України зазначив, що у вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

У пункті 1.3 постанови пленуму ВГС України від 17 травня 2011 року № 6 вказано, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають відповідні категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III -V ЗК України, в тому числі ті, що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою.

У даній справі спір виник між Сторожинецькою районною державної адміністрацією як орендодавцем земельної ділянки і суб'єктом підприємницької діяльності товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Буковина" як орендарем земельної ділянки з приводу несплати орендної плати за землю, спірні правовідносини урегульовано цивільним, господарським та земельним законодавством, тобто за своїм характером спір між сторонами є господарським, позивач у даному випадку реалізує свої права як власника (розпорядника) землі, а не здійснює функції суб'єкта владних повноважень у сфері публічних правовідносин.

З огляду на викладене спір у даній справі підвідомчий господарським судам.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача послався також на те, що зі справи не вбачається підстав, з яких прокурор звернувся з позовом до господарського суду, а саме відсутні матеріали прокурорської перевірки та/або звернення позивача до прокуратури з проханням пред'явити позов, закон же не надає прокурору право самостійно без звернення зацікавленого органу звертатися до господарського суду, наявними у справі доказами не доводиться заборгованість відповідача перед позивачем, більше того, ці докази є недопустимими і неналежними, оскільки відсутня інформація про джерело їх походження та порядок отримання їх прокурором і позивачем, заява про збільшення позовних вимог неправомірно прийнята судом, оскільки в ній фактично заявлено додаткову позовну вимогу про стягнення боргу за новий період, а не збільшення розміру уже заявлених вимог.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення прокурора, представників сторін і третьої особи, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Так, судовим розглядом справи встановлено, що на підставі розпорядження Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області від 24.10.2007 р. № 939 "Про затвердження технічну документацію по інвентаризації землі для обслуговування АЗС, що знаходиться в адмінмежах Старобросковецької сільської ради та передачі в оренду ТОВ "Нафта-Буковина" між орендодавцем -Сторожинецькою районною державною адміністрацією та орендарем -товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Буковина" було укладено договір оренди землі від 12.12.2007 р., зареєстрований у Сторожинецькому реєстраційному секторі Чернівецької регіональної філії ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2007 р. за № 040781900003 (а.с. 9,10-14-а).

За умовами даного договору відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 12.12.2007 р. позивач передав відповідачеві в строкове платне користування для обслуговування автозаправної станції земельну ділянку площею 0,3075 га, яка знаходиться в адміністративних межах Старобросковецької сільської ради за адресою м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 82, Сторожинецького району Чернівецької області.

Згідно з пунктами 7-9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що складає 9238,97 грн. в рік (виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на день укладення договору оренди землі), обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а вноситься орендна плата на розрахунковий рахунок Старобросковецької сільської ради щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати не пізніше 30 числа наступного місяця.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні 20.03.2012 р., орендна плата за землю на 2011-2012 роки визначена відовідачеві з урахуванням коефіцієнтів індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. № 1185 " Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" і становить 11586,84 грн. на рік (по 965,57 грн. на місяць), що підтверджується податковими деклараціями ТОВ "Нафта-Буковина" з плати за землю за 2011 рік (а.с. 28-33) та за 2012 рік (а.с. 49-54).

Довідкою третьої особи Старобросковецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 19.03.2012 р. № 83 засвідчується, що заборгованість відповідача по орендній платі за земельну ділянку площею 0,3075 га за жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень 2012 р. становить в цілому 3862,28 грн. (тобто з розрахунку 965,57 грн. х 4 міс, а.с. 48).

За статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини -це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею; об'єктами земельних відносин є: землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї); суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Правове регулювання земельних відносин здійснюється Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. У випадках, коли земельні відносини виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, вони регулюються також відповідними нормативно-правовими актами про надра, ліси, води тощо.

Набуття і реалізація права на землю здійснюється відповідно до розділу ІV Земельного кодексу України, набуття права користування земельною ділянкою реалізується шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Спеціальним законом, що регулює оренду землі, є Закон України "Про оренду землі"; за частиною 1 статті 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Главою 9 Цивільного кодексу України передбачено участь у цивільних відносинах держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад; ці органи виступають у цивільних правовідносинах саме як суб'єкти права власності на об'єкти цивільних прав.

За пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади; особи, яким надано повноваження щодо розпорядження землями, виступають орендодавцями у договорах оренди земельних ділянок відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" (стаття 21) визначено, що орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін в договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються Законом України "Про плату за землю").

За статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Статтею 15 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки, розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) (ст.ст. 13,19 Закону "Про плату за землю").

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Пунктом договору оренди землі від 12.12.2007 р. передбачено, що орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок Старобросковецької сільської ради.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України). У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані цим збитки.

За результатами судового розгляду справи доведено невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати за землю на умовах, визначених договором оренди землі від 12.12.2007 р., його заборгованість за жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень 2012 року складає 3862,28 грн.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неправомірного звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі позивача до господарського суду.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами в тому числі прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, при цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, самостійно визначає в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Аналогічна позиція викладена в ст. 35 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

При цьому, можливість реалізації зазначених повноважень прокурором ані Закон "Про прокуратуру" ані Господарський процесуальний кодекс України не ставлять в залежність від того, чи проводилася прокурорська перевірка певних фактів, чи мало звернення до прокуратури з боку зацікавлених осіб. Відтак, для правильного вирішення справи по суті не має значення з'ясування відповідних обставин. Достатньо того, що прокурором дотримано вимог процесуального закону щодо надіслання сторонам позовної заяви з доданими до неї документами, а позивач підтримує позов прокурора в повному обсязі.

Неспроможними є доводи представника відповідача з приводу недопустимості наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Розподіл тягара доказування визначає ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом спору в даній справі предметом доказування з боку прокурора і позивача є доведення існування обов'язку відповідача сплатити належним чином визначену договором оренди землі орендну плату за землю та його невиконання, доказування розміру заборгованості.

Належні і допустимі письмові докази зазначеного вище подані прокурором і позивачем, так, договором оренди землі від 12.12.2007 р. засвідчується існування обов'язку відповідача сплачувати у визначеному порядку на рахунок Старобросковецької сільської ради щомісячно 1/12 суми річної орендної плати, податковими деклараціями відповідача, які узгоджуються з вимогами постанови КМ України від 31.10.2011 р. № 1185, доведено щомісячний розмір належної до сплати відповідачем орендної плати за землю на 2011 та 2012 роки, довідкою третьої особи підтверджується наявність заборгованості з орендної плати у відповідача в розмірі 3862,28 грн. за жовтень-грудень 2011 р., січень 2012 р. Така заборгованість підтверджується також наявними у справі довідками податкового органу -ДПІ у Сторожинецькому районі (а.с. 15, 47).

Зазначені докази є належними і допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України, досліджені в судовому засіданні та оцінені господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України.

У свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач в силу вимог ст. 33 ГПК України повинен був би надати докази відсутності заборгованості перед позивачем, наприклад, подати документи, які засвідчують сплату боргу, або спростовують існування договірних зобов'язань між ним і позивачем, в силу чого відпадає обов'язок сплачувати орендну плату за землю. Проте жодних доказів в обгрунтування своїх заперечень представник відповідача не надав, його твердження і доводи є голослівними і спекулятивними.

Безпідставними є також посилання представника відповідача на те, що судом неправомірно прийнято заяву прокурора про уточнення позовних вимог, оскільки в ній заявлено додаткові позовні вимоги, а не збільшено розмір уже заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

За приписами ч. 4 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди, тобто має право подавати заяву про збільшення позовних вимог.

Як зазначено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

У даній справі позовна вимога заявлена про стягнення боргу з орендної плати за договором оренди землі від 12.12.2007 р., прокурором збільшено кількісні показники саме цієї вимоги з урахуванням нового періоду, протягом якого борг відповідача збільшився, що, на думку суду, цілком підпадає під правове регулювання ч. 4 ст. 22 ГПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 29, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Буковина" (м. Чернівці, вул. М.Тореза,76, р/р 2600701300684 ТОВ "Укрпромбанк", код ЄДРПОУ 31229594):

- 3862,28 грн. боргу з орендної плати за землю на користь Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області (м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 6-а, ) для зарахування на рахунок Старобросковецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 33211812700249 МФО 856135, ід. код одержувача 04416743, УДКСУ у Сторожинецькому районі,

- 1609, 50 грн. судового збору до Державного бюджету України (стягувач -державна податкова інспекція у м. Чернівці (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 200-А).

З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

У судовому засіданні 03.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 04.04.2012 р.

Суддя Т.І.Ковальчук