Рішення № 30911462, 22.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6509/13 22.04.13

За позовомДзюби Юрія ІвановичадоЗакритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»провизнання недійсним рішення Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Дячок І.І.від відповідача:Сиротенко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дзюба Юрій Іванович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (надалі - «Товариство») про визнання недійсним рішення Спостережної ради товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Спостережної ради Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», оформлене протоколом від 30.11.2006 р., прийняте з порушенням пункту 9.3.6 Статуту товариства, а тому наявні підстави для визнання такого рішення недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2013 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 22.04.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці справу №910/6509/13 передано на розгляд судді Босому В.П.

В судове засідання 22.04.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства, затвердженим протоколом №8 від 25.03.2004 р., вирішено переобрати Спостережну раду Товариства у складі: Гевелюк М.М. (Голова), Алейнік Л.О., Кравченко А.В., Майборода І.Ф. та Папіженко П.К.

30.11.2006 р. відбулося засідання Спостережної ради Товариства, на якому були присутні Голова Спостережної ради Гевелюк М.М., а також члени Спостережної ради: Алейнік Л.О., Кравченко А.В. та Папіженко П.К.

На вказаному засіданні було прийнято рішення, затверджене протоколом від 30.11.2006 р., про надання дозволу на реалізацію частини приміщення площею 310,6 кв.м., що дорівнює 11/100 частин від загальної площі будівлі 2 870,0 кв.м., яка знаходиться по вул. Драйзера, 4, та надання доручення на підпис з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Розрахунковий центр ПриватБанку» договору купівлі-продажу приміщення та всіх інших документів, пов'язаних з договором, заступнику голови Правління Товариства Журбі С.В.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для визнання такого рішення недійсним.

Як на підставу для визнання недійсним оскаржуваного рішення Спостережної ради Товариства позивач вказує на те, що засідання Спостережної ради, яке відбулося 30.11.2006 р., було неправомочним з огляду на відсутність визначеного Статутом кворуму, необхідного для прийняття рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно з положеннями статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 160 Цивільного кодексу України визначено, що в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

Згідно з п. 9.3.1 Статуту Товариства спостережна рада представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної чинним законодавством та даним Статутом, контролює і регулює діяльність Правління.

Пунктом 9.3.2 Статуту товариства визначено, що спостережна рада обирається загальними зборами строком на 5 років з числа акціонерів.

Рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства, затвердженим протоколом №8 від 25.03.2004 р., вирішено переобрати Спостережну раду Товариства у складі: Гевелюк М.М. (Голова), Алейнік Л.О., Кравченко А.В., Майборода І.Ф. та Папіженко П.К.

Згідно з положеннями частини 2 статті 154 Цивільного кодексу України статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Відповідно до п. 9.3.6 Статуту Товариства засідання спостережної ради проводиться не рідше одного разу на квартал і вважаються правомочними, якщо на них присутні 2/3 її членів. Рішення Спостережної ради приймаються більшістю голосів. У разі розподілу голосів порівну голос Голови Спостережної ради є вирішальним.

Отже, положеннями Статуту Товариства було встановлено кворум для прийняття рішень Спостережною радою Товариства, а саме присутність 2/3 її членів.

Відтак, з урахуванням складу Спостережної ради Товариства, визначеного рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства (протокол №8 від 25.03.2004 р.), та положень п. п. 9.3.6 Статуту Товариства, для наявності кворуму на засіданні Спостережної ради необхідна присутність більше ніж 3 її членів.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2010 р. у справі №9/129-09.

На засіданні Спостережної ради Товариства, яке відбулося 30.11.2006 р. за участі його членів Гевелюк М.М., Алейнік Л.О., Кравченко А.В. та Папіженко П.К., було прийнято рішення про надання дозволу на реалізацію частини приміщення площею 310,6 кв.м., що дорівнює 11/100 частин від загальної площі будівлі 2 870,0 кв.м., яка знаходиться по вул. Драйзера, 4, та надання доручення на підпис з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Розрахунковий центр ПриватБанку» договору купівлі-продажу приміщення та всіх інших документів, пов'язаних з договором, заступнику голови Правління Товариства Журбі С.В. Вказане рішення затверджене протоколом Спостережної ради Товариства від 30.11.2006 р.

Суд відзначає, що участь Алейнік Л.О. в засіданні Спостережної ради Товариства 30.11.2006 р. є такою, що порушує норми чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 Господарського кодексу України посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Згідно з ч. 3 ст. 89 Господарського кодексу України посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) посадовими особами органів управління товариства не можуть бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та інших органів виконавчої влади, військовослужбовці, депутати місцевих рад, які працюють у цих радах на постійній основі, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, крім випадків, коли державні службовці здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії товариства. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами тих товариств, які здійснюють цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть займати у товариствах керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Таким чином, законодавство України встановлює обмеження кола осіб, які можуть бути посадовими особами товариства.

Із листа Головного управління юстиції у м. Києві №08-60/125 від 12.03.2013 р. вбачається, що Алейнік Любов Олексіївна у період з 05.09.2005 р. по 14.12.2011 р. працювала на посаді державного нотаріуса П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори.

Отже, у період з 05.09.2005 р. по 14.12.2011 р. Алейнік Любов Олексіївна згідно вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» не могла бути посадовою особою Товариства, оскільки працювала на посаді державного нотаріуса.

Таким чином, Алейнік Л.О. приймала участь в засіданні Спостережної ради Товариства, яке відбулося 30.11.2006 р., всупереч вимогам Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства», а тому включення її до складу членів Спостережної ради на засіданні 30.11.2006 р. є неправомірним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність кворуму при прийнятті рішення Спостережною радою Товариства 30.11.2006 р., оскільки у спірному засіданні Спостережної ради правомірно брали участь лише 3 її члени, в той час як для наявності кворуму згідно з положеннями Статуту Товариства була необхідна присутність більше ніж 3 її членів.

Відповідно до абз. 2 п. 2.19 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України №04-5/15 від 28.12.2007 р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» підставами визнання недійсними рішень наглядової ради можуть бути такі порушення порядку скликання та проведення засідання ради, які мали наслідком неправомочність засідання наглядової ради.

За таких обставин, рішення Спостережної ради Товариства, оформлене протоколом від 30.11.2006 р., про надання дозволу на реалізацію частини приміщення площею 310,6 кв.м., що дорівнює 11/100 частин від загальної площі будівлі 2 870,0 кв.м., яка знаходиться по вул. Драйзера, 4, та надання доручення на підпис з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Розрахунковий центр ПриватБанку» договору купівлі-продажу приміщення та всіх інших документів, пов'язаних з договором, заступнику голови Правління Товариства Журбі С.В, є недійсним.

Стосовно правомірності звернення позивача до суду з даним позовом суд відзначає наступне.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

За приписами п. 38 постанови №13 від 24.10.2008 р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.

Крім того, пунктом 39 вказаної постанови визначено, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство.

Суд приймає до уваги те, що оскаржуване рішення про надання дозволу на реалізацію частини нерухомого майна Товариства, яке належало йому на праві приватної власності, було прийнято всупереч приписів чинного законодавства України, відтак призвело до зменшення активів такого товариства, а отже порушує право Дзюби Юрія Івановича як акціонера Товариства, передбачене п. б) ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

Крім того, частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем ні в усній, ні в письмовій формі не було заявлено про застосування судом строку позовної давності, а отже підстави для застосування позовної давності у суду відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги Дзюби Юрія Івановича про визнання недійсним рішення Спостережної ради Товариства, затвердженого протоколом від 30.11.2006 р., про надання дозволу на реалізацію частини приміщення площею 310,6 кв.м., що дорівнює 11/100 частин від загальної площі будівлі 2 870,0 кв.м., яка знаходиться по вул. Драйзера, 4, та надання доручення на підпис з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Розрахунковий центр ПриватБанку» договору купівлі-продажу приміщення та всіх інших документів, пов'язаних з договором, заступнику голови Правління Товариства Журбі С.В., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дзюби Юрія Івановича задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту його прийняття рішення Спостережної ради Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь», затвердженого протоколом від 30.11.2006 р., про надання дозволу на реалізацію частини приміщення площею 310,6 кв.м., що дорівнює 11/100 частин від загальної площі будівлі 2 870,0 кв.м., яка знаходиться по вул. Драйзера, 4, та надання доручення на підпис з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Розрахунковий центр ПриватБанку» договору купівлі-продажу приміщення та всіх інших документів, пов'язаних з договором, заступнику голови Правління Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» Журбі С.В.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (02217, м. Київ, просп. Маяковського, 6; ідентифікаційний номер 21538933) на користь Дзюби Юрія Івановича (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 310-А, кв. 74; ідентифікаційний номер 2450416453) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2013 р.

Суддя В.П. Босий