Рішення № 30911379, 18.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.04.2013р. Справа № 905/1503/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Імпекс», м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка, Донецька область

про стягнення 218 880грн. 98коп.

за участю представників:

від позивача: Соболь В.Г. - за довіреністю вих.№27 від02.04.2013р.; Цибенко О.В. - за довіреністю вих. №18 від 18.03.2013р., Демченко І.В. - за довіреністю вих. №28 від 02.04.2013р.

від відповідача: не з`явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.04.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Імпекс», м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м.Горлівка, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором від 11.11.2011р. №ГМС-592-11У у сумі 198 000грн., пені у сумі 16 461рн. 37коп. та 3 % річних у сумі 4 419грн. 61коп., всього 218 880грн. 98коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №50-2/501 від 02.04.2013р. проти позову заперечує, посилаючись на те, що документи, складені за результатом виконання договору №ГМС-592-11У від 11.11.2011р., зокрема, акти приймально-здавальних випробувань обладнання після проведення ремонту та акт прийому-передачі виконаних робіт, були підписані неповноважними особами з боку відповідача, отже, на час звернення позивача до суду у відповідача не виникло зобов'язань щодо оплати робіт за договором в повному обсязі.

У судовому засіданні 18.04.2013р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами. Відповідач, повідомлений про судове засідання належним чином, представника не направив. У клопотанні №50-2/529 від 16.04.2013р. відповідач просив відкласти розгляд справи, посилаючись на перебування представника у відрядженні та неможливістю його явки.

Виходячи з принципів змагальності в судочинстві та розумності процесуальних строків розгляду справи, з огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, а також на те, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами. З вказаних мотивів в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом було відмовлено, що зафіксовано протоколом судового засідання від 18.04.2013р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази за приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Горлівський машинобудівник» (далі - замовник), від імені та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» на підставі договору поруки №152-10у від 21.12.2010р., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Імпекс» (далі - виконавець) був укладений договір №ГМС-592-11У від 11.11.2011р. (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання за завданням замовника виконати капітальний ремонт обладнання, а замовник прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та строки, визначені договором.

За умовами договору перелік обладнання, яке підлягає капітальному ремонту, вартість робіт, строк їх виконання та порядок розрахунків визначаються сторонами в специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами (п.п.1.1, 3.1, 3.3, 4.1 договору).

Як вбачається зі специфікації №1 до договору, обладнанням, яке підлягає капітальному ремонту за договором, є круглошліфувальний верстат моделі ЗМ 174.

Вартість робіт дорівнює 340 000грн., у тому числі ПДВ - 56 666грн. 67коп. (п.1 специфікації №1 до договору), що співпадає з даними калькуляції (додаток №1 до договору).

Порядок оплати наступний: перший платіж в розмірі 30% (102 000грн.) від загальної вартості робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання договору; другий платіж в розмірі 30% (102 000грн.) від загальної вартості робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання акту приймально-здавальних випробувань на території виконавця; третій платіж в розмірі 40% (136 000грн.) від загальної вартості робіт здійснюється з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів після проведення приймально-здавальних випробувань та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт на території замовника. (п.2 специфікації №1 до договору).

Строк виконання робіт - чотири місяці з моменту надходження на рахунок виконавця першого платежу (п.3 специфікації №1 до договору).

Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2011р. у виконання умов договору відповідачем був здійснений перший платіж в розмірі 30% (102 000грн.) від загальної вартості робіт, що підтверджується даними виписки по особовому рахунку позивача. За першою з подій - надходження грошових коштів, позивачем була виписана податкова накладна №3 від 15.12.2011р. на суму 102 000грн., у тому числі ПДВ - 17 000грн.

20.12.2011р. обладнання, яке підлягало ремонту за договором, було передано виконавцю, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі обладнання в ремонт.

Після закінчення виконання ремонтних робіт позивачем сумісно з викликаними працівниками замовника були проведені випробування обладнання на території виконавця, за наслідком чого був складений акт приймально-здавальних випробувань від 27.04.2012р.

04.05.2012р. обладнання було повернуто замовникові, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі обладнання з ремонту, після чого сторонами було проведено повторне випробування обладнання, за наслідком якого складений акт приймально-здавальних випробувань від 23.05.2012р. та акт приймання-передачі виконаних робіт від 23.05.2012р. (з посиланням на відсутність зауважень до якості виконаних позивачем ремонтних робіт). За першою з подій - виконання робіт, позивачем також була виписана податкова накладна №9 від 23.05.2012р. на суму 238 000грн., у тому числі ПДВ 39 666грн. 67коп.

В якості сплати вартості виконаних позивачем робіт платіжними дорученнями №2200 від 18.07.2012р. на суму 20 000грн. та №2812 від 20.09.2012р. на суму 20 000грн. відповідачем були перераховані грошові кошти. Таким чином, розмір сплачених відповідачем за договором коштів з урахуванням авансового платежу у сумі 102 000грн. загалом дорівнює 142 000грн.; решта вартості робіт у сумі 198 000грн. станом на час розгляду справи відповідачем не сплачена.

Розглядаючи даний спір, предметом якого є стягнення заборгованості за договором №ГМС-592-11У від 11.11.2011р., та проаналізувавши умови вказаного договору, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання § 1 Глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній Главі Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, факт належного виконання позивачем ремонтних робіт за вказаним договором відповідачем не заперечується. Разом з тим, відповідачем заперечується факт приймання вказаних робіт в спосіб, встановлений умовами договору, з посиланням на відсутність повноважень в осіб, якими підписані складені у виконання договору документи з боку відповідача.

Зазначені посилання відповідача не приймаються судом до уваги, виходячи з приписів ст. 853 Цивільного кодексу України, за якими замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Отже, прийняття робіт після одержання повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, в спосіб, визначений умовами договору, є обов'язком замовника, тобто, відповідача.

Судом також враховано, що фактичне прийняття робіт замовником вбачається з відомостей, зазначених в актах приймально-здавальних випробувань обладнання та приймання-передачі виконаних робіт, підписаних з боку відповідача його посадовими особами та скріплених печаткою підприємства. При цьому, посилання на наявність службових розслідувань за фактом незаконного використання печатки підприємства його працівниками або на незаконне використання печатки підприємства третіми особами у відповідача відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що роботи з капітального ремонту верстату круглошліфувального моделі ЗМ 174, загальна вартість яких дорівнює 340 000грн., у т.ч. ПДВ - 56 666грн. 67коп., були виконані позивачем належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі.

Як зазначалось, ст. 837 Цивільного кодексу України визначений обов'язок замовника оплатити виконану підрядником роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно повної сплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем, як це визначено п.2 специфікації №1 до договору другого платіжу в розмірі 30% (102 000грн.) від загальної вартості робіт протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання акту приймально-здавальних випробувань на території виконавця, тобто, до 16.05.2012р. включно, та третього платіжу в розмірі 40% (136 000грн.) від загальної вартості робіт протягом 30 (тридцяти) календарних днів після проведення приймально-здавальних випробувань та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт на території замовника, тобто, до 22.06.2012р. включно

Вказане призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором підряду №ГМС-592-11У від 11.11.2011р. у розмірі 198 000грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивачем були заявлені вимоги про стягнення 3% річних період з 17.05.2012р. по 18.02.2013р. у сумі 4 419грн. 61коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що даний розрахунок є невірним, що пов'язано з неврахуванням того, що 2012 рік є високосним та містить не 365, а 366 днів. Фактично розмір 3% річних за вказаний період складає 4 409грн. 71коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 09грн. 90коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 17.05.2012р. по 22.12.2012р. у сумі 16 461грн. 37коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

При цьому, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4 укладеного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє за період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені за період з 17.05.2012р. по 22.12.2012р., судом встановлено, що зазначений розрахунок є невірним, фактично розмір пені за вказаний період, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, складає 16 416грн. 39коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 44грн. 98коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 853 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник» (84603, Донецька область, м. Горлівка, вул. Катеринича, буд. 1, ідентифікаційний код 31534348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Імпекс» (69013, м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, буд. 4, ідентифікаційний код 22152101) заборгованість за договором №ГМС-592-11У від 11.11.2011р. у сумі 198 000грн., пеню у сумі 16 416рн. 39коп., 3 % річних у сумі 4 409грн. 71коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 376грн. 52коп.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Імпекс» до Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник» в частині стягнення 3% річних у сумі 09грн. 90коп. та пені у сумі 44грн. 98коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 18.04.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2013р.

Суддя К.І. Стукаленко