Рішення № 30910818, 18.04.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2013 р. Справа №917/120/13-г

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м.Київ 35, 04116

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022

про стягнення грошових коштів у сумі 835 665,69 грн.

Головуючий суддя Мацко О.С.

Судді Тимощенко О.М., Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Слюсар М.О.

від відповідача: відсутні

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного рішення (23.04.2013р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 835 665 ,69 грн., з них: 144 902,77 грн. пені за період з 14.07.2012 року по 31.08. 2012 року, 329452,98 грн. інфляційних за січень 2011 року - квітень 2012 року, 361 309,94 грн. - три відсотка річних за період з 21.11.2010 року по 31.08.2012 року, які нараховані позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №3028/06/10-1092 БО - 24 від 11.10.2010 року поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання.

Позивач наполягає на задоволенні позову, вказуючи на неналежне виконання відповідачем зобов"язань по договору.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, у відзиві на позов просить суд припинити провадження у справі, посилаючись на те, що на час розгляду справи у відповідача відсутнє зобов"язання перед позивачем по сплаті санкцій по договору № 3028/06/10-109250-24, оскільки вказане зобов"язання припинилося внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог (заява про зарахування від 25.02.2013р.). У доповненнях до відзиву відповідач вказує на неправомірність нарахування пені у розмірі 144 902,77 грн., річних та інфляційних поза межами строку позовної давності (без визначення суми) та просить суд не враховувати проведене зарахування у цій частині, у зв"язку з чим відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечує проти припинення провадження у справі.

Крім того, від позивача на адресу суду надійши наступні письмові клопотання:

- про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю направити у засідання повноважного представника (вих.№01-11/4559 від 18.04.2013р.). Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечує. Суд зауважує, що дане клопотання жодним чином не обгрунтоване, не надано доказів у підтвердження поважності причин неможливості забезпечити явку представника у засідання. Позовна заява подана до суду 16.01.2013р., і при розгляді справи у попередньому складі суду розгляд справи неодноразово відкладався саме у зв"язку з задоволенням подібних клопотань відповідача. Як роз"яснив пленум Вищого госопдарського суду України у п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Суд також враховує, що відповідачем надано відзив на позов (арк.справи 49-50), доповнення до відзиву, клопотання по зменшення штрафних санкцій та заява про застосування позовної давності (у матер.справи), з яких вбачається позиція відповідача по суті спору, у зв"язку з чим справа може бути розглянута і без участі представника відповідача. На підставі викладеного, суд відмовляє у задовленні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи;

- про зменшення штрафних санкцій (вих.№01-11/4506 від 17.04.2013р.), у якому відповідач просить суд у разі задоволення позовних вимог в частині стягнення пені зменшити її до 1% від заявленого у позові розміру;

- заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення річних та інфляційних (№01-11/4508 від 17.04.2013р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, суд встановив :

11 жовтня 2010 року між позивачем (постачальником) та Відкритим акціонерним товриством "Полтаваобленерго" ( у подальшому на виконання приписів Закону України "Про акціонерні товариства" змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", відповідач) був укладений договір поставки природного газу № 3028/06/10-1092БО-24 для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання (арк.справи 9-13).

Згідно з умовами договору, позивач зобов"язувався передати відповідачу протягом жовтня-грудня 2010 року природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2010р. і діє в частині поставик газу до 31 грудня 2010 року включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.10.1 договору). Крім того, 11.10.2010р. було підписано додаток №1 до вказаного договору (арк.справи 14-16).

Договір підписано повноважними представниками сторін, скріплено печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов"язання згідно даного договору виконав, передавши відповідачу протягом жовтня-грудня 2010 року природний газ на загальну суму 10184146,11 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (арк.справи 17-19) і незаперечується відповідачем.

Порядок здійснення оплати встановлено розд.4 договору: так, згідно п.4.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі природного газу до 20 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Як вказує позивач, відповідач розрахувався за спожитий природний газ в повному обсязі, проте з порушенням строків розрахунків, встановлених договором.

Відповідальність сторін регламентована розд.7 договору, яким, зокрема, передбачено,

що у разі порушення покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п.9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

На підставі викладеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 144902,77 грн. пені за період з 14.07.2012 р. по 31.08.2012 р., а також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України - 329452,98 грн. інфляційних за січень 2011 року - квітень 2012 року, 361 309,94 грн. - три відсотка річних за період з 21.11.2010 року по 31.08.2012 року.

При прийнятті рішення судом враховано наступне:

Згідно ст.526 ЦК України зобов"язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов"язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до порушників господарських санкцій на підставі та у порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Судом здійснено перевірку нарахувань інфляційних за період з січня 2011 р. по квітень 2012 р. і річних за період з 21.11.2010 р. по 31.08.2012 р.з використанням калькулятора "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ". За результатами перерахунку, з урахуванням того, що заявлена до стягнення сума не перевищує розрахункову, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності по позовних вимогах в частині стягнення річних та інфляційних є помилковими, оскільки, як вбачається з наданих розрахунків (арк.справи 4), позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності (позивач звернувся до суду 16.01.2013р., що підтверджується відтиском штемпеля поштової установи на конверті, арк.справи 29).

Що стосується позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, п.9.3 договору сторонами погоджено, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України

Стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України. Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, частиною 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управненна сторона може нарахувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч.2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 04.12.2012р. (справа № 17/034-11 за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КП "Фастівтепломережа" про стягнення коштів), а також у постановах Верховного Суду України від 11.12.2012 № 10/065-11, від 11.12.2012 №15/046-11, прийнятих на підставі п.1 ч.1 ст. 11116 ГПК України за результатом перегляду судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Зазначена правова позиція також доведена до господарських судів Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 22.01.2013р. № 01-06/85/2013.

Відповідно до ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України, встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Здійснивши правовий аналіз п.9.3 договору, суд дійшов висновку про його невідповідність вимогам статей 260, 261 ЦК України та положенням частини шостої статті 232 ГК України щодо строків нарахування неустойки, що відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання зазначеного пункту договору (його частини) недійсним.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, ним проведено нарахування пені за 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом. З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, нарахованої за період з 14.07.2012р. по 31.08.2012р., що не позбавляє позивача у подальшому звернутися з окремим позовом до відповідача про стягнення пені за інший період (ч.6 ст. 232 ГК України). У зв"язку з наведеним, клопотання відповідача про зменшення розміру пені судом не задовольняється.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмету спору внаслідок зарахування однорідних зустрічних вимог судом не задовольняється, виходячи з наступного:

У обгрунтування клопотання відповідач зазначає, що позивачем неналежним чином виконувалися умови укладеного між сторонами договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010 р., у зв"язку з чим відповідачем нараховано штрафні санкції: 164379,94 грн. неустойки за період з 14.11.2011 р. по 17.11.2011 р. і 3 % річних у розмірі 671285,75 грн. за період з 12.12.2011 р. по 06.12.2012 р.

Відповідачем було направлено позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01-11/2448 від 25.02.2013 р. (копія - арк.справи 70). Згідно з цією заявою, на думку відповідача, припинити наступні зобов"язання сторін:

зобов"язання ПАТ "Полтаваобленерго" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" щодо сплати штрафних санкцій по договору № 3028/06/10-1092БО-24 від11.10.2010 р.: пені - 144902,77 грн., нарахування на індекс інфляції - 329452,98 грн., 3 % річних - 361309,94 грн., всього 835665,69 грн.;

зобов"язання ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Полтаваобленерго" щодо сплати неустойки в розмірі 164379,94 грн. нарахованої за період з 14.11.2011 р. по 17.11.2011 р. та 3 % річних в розмірі 671285,75 грн. нарахованих з 12.12.2011 р. по 06.12.2012 р. грн. по договору № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010 р., всього 835665,69 грн. Залишок неустойки в розмірі 4272,26 грн. за 17.11.2011 р. не зараховується.

Проте у доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що нарахування пені у розмірі 144 902,77 грн. (яка заявлена до стягнення у межах даної справи), частини річних і інфляційних, які, на думку відповідача, знаходяться поза межами позовної давності, є неправомірним та просить не враховувати ці суми при проведенні зарахування, а відморвити у їх задоволенні, а в іншій частині позову - припинити провадження у справі.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог; строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимога. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно частини третьої статті 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язаних припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром; зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правил, про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Оскільки залік взаємних однорідних вимог проводиться за заявою однієї сторони, то він є одностороннім правочином.

В листі Вищого господарського суду від 12.03.2009р., № 01-08/163 "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. Зарахуванням може бути погашене дійсне зобов'язання, яке забезпечене судовим захистом.

В даному випадку позивач заперечує проведення взаємозаліку та наполягає на задоволенні позовних вимог, заперечуючи існування заборгованості перед відповідачем; доказів наявності судового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості, яка зараховується згідно заяви про зарахування від 25.02.2013р.

Крім того, судом враховано, що матеріали справи не містять документальних підтверджень наявності зустрічного боргу з посиланням на первинну документацію, відсутні первинні документи на підтвердження взаємозаліку. З доводів відповідача, наведених у доповненні до відзиву, взагалі не зрозуміло, в якій частині останній вважає зобов"язання припиненними внаслідок зарахування (контррозрахунок річних та інфляційних відповідачем не надано).

За таких обставин у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі.

Дана правова позиція також підтверджується і судовою практикою Вищого госопдарського суду України, зокрема, викладена у постанові від 26.03.2013 року у справі №18/1427/12 та ін.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Визнати недійсним положення п. 9.3 Договору № 3028/06/10-1092 БО-24 від 11.10.2010 р., укладеного між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Полтаваобленерго", а саме: "Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом".

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м.Полтава, вул.Старий Поділ,5, р/р 26009173285071 банк ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка,1, р/р 26002007367001 в ФПАТКБ "Південкомбанк", м.Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 329 452,98 грн. інфляційних, 361309,94 грн. річних, 13 815,26 грн. витрат по сплаті судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 23.04.2013 року

Головуючий суддя О.С.Мацко

Суддя О.М.Тимощенко

Суддя Д.М.Сірош