Постанова № 30909824, 23.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" квітня 2013 р. Справа № 5004/979/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Шимко О.В. (довіреність №180-19 від 23.01.2013р.);

від органу ДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на ухвалу господарського суду Волинської області від 19.03. 2013р. у справі №5004/979/11

за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку

України у Волинській області

до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»

про стягнення 14 115 364 грн. 49 коп. боргу,-

Представнику Відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Ук-раїни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.03.2013р. у справі №5004/979/11 (суддя Бондарєв С.В.) відмовлено в задоволенні скарги ПАТ «Західінкомбанк» на дії відділу при-мусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юс-тиції у Волинській області щодо винесення постанови від 21.12.2012 року про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» 395 050 грн. 67 коп. виконавчого збору.

Відхиляючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що в строк, добровільно установ-лений постановою від 16.12.2011р. про відкриття виконавчого провадження - рішення суду Від-повідачем виконано не було; із заявою про відкладення виконавчих дій в зв'язку з несвоєчасним одержанням постанови про відкриття виконавчого провадження боржник до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Волинській області (надалі в тексті - Відділ ДВС) не звертався; із заявою про повернення виконавчого документа кредитор звернувся після відкриття виконавчого провадження, а відповідну постанову про повернення виконавчого документа Від-ділом ДВС винесено вже після початку його примусового виконання, тому, на переконання суду першої інстанції - доводи скаржника є неправомірними, а підстави для задоволення скарги від-сутні.(т.2, арк.справи 103-110).

Не погоджуючись із даною ухвалою, ПАТ «Західінкомбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 19.03.2013р. у справі №5004/979/11.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу безпідставною та незаконною, винесену з порушен-ням норм процесуального права. Зазначає, що в порушення п.3.7.1 Інструкції з організації приму-сового виконання рішень суд першої інстанції не врахував, що оскаржувана постанова державно-го виконавця була винесена не 26.12.2011р., як того вимагає вищезгадана Інструкція, а 21.12.2012 року - тобто через рік після того як постановою про відкриття виконавчого провадження надано строк на добровільне виконання рішення суду, що на переконання Скаржника, свідчить про невід-повідність обставинам справи висновків суду. Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що Відділом ДВС не вчинялося дій примусового характеру, які відповідно до ЗУ «Про виконавче про-вадження» спрямовані саме на примусове виконання рішення суду; не було здійснено фактичного стягнення заборгованості. Враховуючи це, Відділ ДВС не набув права на стягнення з боржника-ПАТ «Західінкомбанк» виконавчого збору, оскільки виконавчий збір стягується від фактично стяг-неної суми або вартості майна боржника. Скаржник вказує, що місцевим господарським судом в порушення ст.82 ГПК України не взято до уваги та не надано належної правової оцінки тому, що на виконання кредитного договору №11 від 20.11.2008р. до набрання законної сили рішення гос-подарського суду Волинської області від 06.07.2011р. у справі №5004/979/11 та до винесення пос-танови про відкриття виконавчого провадження, а саме 05.09.2011р. ПАТ «Західінкомбанк» доб-ровільно погасив заборгованість в повному обсязі. Тому станом на 21.12.2012р., на момент вине-сення оскаржуваної постанови Відповідач в добровільному порядку погасив суму заборгованості перед НБУ без будь-якого примусового стягнення.(т.2, арк.справи 118-121).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. апеляційну скар-гу Відповідача прийнято до провадження.(т.2, арк.справи 115).

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду 17.04.2013р. надійшов відзив Уп-равління Національного банку України у Волинській області, в якому останнє зазначає, що забор-гованість за відсотками по кредитному договору в повному обсязі погашена Відповідачем 05.09. 2011р.(т.2, арк.справи 130-131).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.04.2013р. представник Відповідача підтри-мав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, просив апеляці-йний суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати проти-правним та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 21.12.2012р.

Позивач та Відділ ДВС не забезпечили явку своїх представників в призначене на 23.04. 2013р. судове засідання, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скар-ги були повідомлені у встановленому порядку.(т.2, арк.справи 127-129).

Проте, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 04.04.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за мо-жливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2011р. до господарського суду Волинської області звернувся Національний банк України в особі Управління НБУ у Волинській області з по-зовом про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» 14 006 546 грн. 32 коп. несплачених відсотків та пе-ні за несвоєчасне повернення кредиту та прострочені відсотки на підставі кредитного договору №11, укладеного 20.11.2008р. Національним банком України в особі Управління НБУ у Волинсь-кій області та ПАТ «Західінкомбанк» та додаткових договорів до даного договору.(т.1, арк.справи 3-8, 13-26).

Матеріалами справи стверджується, що на виконання постанови Вищого господарського суду від 09.11.2011р., постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. і рішення господарського суду Волинської області від 06.07.2011р. у справі №5004/979/11, господар-ським судом Волинської області 25.11.2011р. видано наказ №5004/979/11-1 про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» на користь Національного банку України в особі Управління Національного бан-ку України у Волинській області 3 950 506 грн. 74 коп., в тому числі 3 920 932 грн. 03 коп. відсотків та 29 574 грн. 71 коп. пені.(т.2, арк.справи 1).

Наявними в справі банківськими виписками стверджується повна сплата ПАТ «Західінком-банк» 05.09.2011р. в добровільному порядку на користь Національного банку України заборгова-ності за відсотками згідно кредитного договору №11 від 20.11.2008р.

Факт повного погашення Відповідачем заборгованості за відсотками згідно вказаного дого-вору до набрання законної сили рішенням у справі №5004/979/11 вбачається також з письмових по-яснень Позивача від 05.02.2013р. №13/088/387, додаткових поясненнь від 19.03.2013р. №13/008/785. (т.2, арк.справи 24, 38, 42-46, 95-96).

Таким чином, до видання місцевим господарським судом вищезазначеного наказу - до стяг-нення підлягала лише пеня в сумі 29 574 грн. 71 коп.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі заяви Позивача від 13.12.2011р. про від-криття виконавчого провадження згідно наказу №5004/979/11-1 державним виконавцем Відділу ДВС Харченком С.В. 16.12.2011р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№30411536. Копію постанови було надіслано ПАТ «Західінкомбанк» для виконання за вих. № 4-37/9666 від 16.12.2011р., яка отримана ним 21.12.2011р., що стверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Постановою про відкриття виконавчого провадження (п.2) встановлено строк для самостій-ного виконання до 23.12.2011р., а п.3 постанови містить застереження, що у разі ненадання борж-ником документального, підтвердження виконання рішення у самостійний строк - відбудеться ви-конання рішення у примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.(т.2, арк.справи 51, 98).

З матеріалів справи вбачається, що про часткове виконання рішення боржник у встановле-ний постановою строк до 23.12.2011р. державного виконавця не повідомив.

Матеріалами справи стверджується, що 28.02.2012р. та 01.03.2012р. державним виконавцем надіслано запити про надання інформації щодо наявних транспортних засобів, наявного нерухомо-го майна, що зареєстровані за ПАТ «Західінкомбанк» та про наявні поточні рахунки, що зареєстро-вані за ПАТ «Західінкомбанк».(т.2, арк.справи 75-84).

Наявними в справі банківськими виписками стверджується сплата ПАТ «Західінкомбанк» 12.04.2012. в добровільному порядку на користь Національного банку України 66 956 грн. 82 коп. пені згідно кредитного договору №11 від 20.11.2008р.(29 574,71грн. за рішенням Господарського суду Волинської області від 06.07.2011 та 37 382,11грн. донарахована ОПЕРУ Національного бан-ку України за період червень - вересень 2011р.).

Факт повної сплати Відповідачем пені, нарахованої згідно вказаного кредитного договору до набрання законної сили рішенням у справі №5004/979/11 вбачається також з письмових пояс-нень Позивача від 05.02.2013р. №13/088/387, додаткових поясненнь від 19.03.2013р. №13/008/785. (т.2, арк.справи 38, 46, 95-96).

З урахуванням зазначених обставин Управління Національного банку України у Волинсь-кій області 13.06.2012р. звернулось до Відділу ДВС з листом №13-008/1619, в якому просило по-вернути без виконання наказ господарського суду Волинської області про стягнення з ПАТ «За-хідінкомбанк» заборгованості за кредитами рефінансування, а саме від 25.11.2011р. №5004/979/ 11 (виконавче провадження №30411536).(т.2, арк.справи 40-41).

Матеріалами справи стверджується, що 21.12.2012р. державний виконавець Відділу ДВС Приходько А.П. на підставі ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» та п.3.7.1 Інструкції з організа-ції примусового виконання рішень виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 395 050 грн. 67 коп., оскільки виконавчий лист боржником в наданий строк не виконаний. Ко-пія постанови надіслана ПАТ «Західінкомбанк» 21.12.2012р. і отримана 27.12.2012р. Надалі поста-новою від 05.02.2013р. виправлено допущені державним виконавцем граматичні помилки.(т.2,арк. справи 54, 56).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при винесенні ос-каржуваної ухвали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає за-доволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню, з огляду на таке:

Згідно ст.45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обо- в'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, ус-тановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної вико-навчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова Відділу ДВС винесена у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (надалі в тексті - Закон).

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки відповідно до п.п.3.7, 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень (надалі в тексті - Інструкція), стяг-нення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст.28 Закону. Постанова про стяг-нення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа держав-ному виконавцю на наступний день після строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Місцевим господарським судом в порушення вищезазначених вимог Закону та Інструкції не враховано, що оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем не 26.12.2011р., а лише 21.12.2012р., тобто через рік після відкриття виконавчого провадження та встановлення строку на добровільне виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення май-нового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійно-го його виконання - постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає пере-дачі стягувачу за виконавчим документом. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стя-гнутої суми.(частина 5).

Згідно ст.32 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

- звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

- звернення стягнення на заробітку плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

- вилучення у боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні;

- інші заходи, передбаченні рішенням.

Відповідно до п.2.1 Інструкції, державний виконавець при здійсненні виконавчого провад-ження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забез-печення своєчасного виконання рішення.

В свою чергу, ст.52 Закону визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше май-но боржника, а саме звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кош-ти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкла-дах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозита-ріях цінних паперів, готівкові кошти виявленні у боржника, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, нак-ладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після вине-сення постанови про накладення арешту.

Витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою держав-ного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово. Така практика вбачається з п.20 Постанови Плену-му Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг та рішення, дії або бездільність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провад-ження».

Віднесення судом першої інстанції надсилання державним виконавцем до державних та ін-ших органів запитів про наявність нерухомого майна, поточних та кореспонденських рахунків бор-жника до вчинення ним дій примусового харктеру - колегія суддів вважає помилковим, оскільки такі дії не свідчать про примусове стягнення коштів з боржника. Здійснення запитів не віднесено ні Законом, ні Інструкцією до дій примусового характеру державного виконавця щодо виконання судового рішення.

Колегія суддів вважає, що в порушення зазначених вище норм, місцевим господарським судом не враховано, що Відділом ДВС фактично не вчинялося дій примусового характеру, спря-мованих на виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до Закону. Місцевий суд надав перевагу факту неповідомлення боржником державного виконавця про самостійне вико-нання рішення, залишивши поза увагою, що фактичного стягнення грошових коштів Відділ ДВС не проводив, а тому не набув права на стягнення виконавчого збору, передбаченого оспорюваною постановою від 21.12.2012р., позаяк виконавчий збір стягується пропорційно від фактично стягну-тої органом Державної виконавчої служби грошової суми або вартості майна боржника.

Так, в силу ст.ст. 44, 45 Закону, грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються держав-ним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. Стя-гувачам - юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встанов-леному порядку на вказані стягувачами належні рахунки.

З грошової суми, яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу поверта-ється авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу ком-пенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті ава-нсовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягу-ється виконавчий збір.(ст.43 Закону).

Системний аналіз змісту зазначених норм дає підстави для висновку, що у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюється через депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2012р. у справі №14/54.

Однак, як зазначалось вище, борг по відсотках в сумі 3 920 932 грн. 03 коп. сплачений Від-повідачем добровільно ще до видачі судом виконавчого документу, а 29 574 грн. 71 коп. пені спла-чено також самостійно вже під час виконавчого провадження. Вказані сплати здійснені шляхом безготівкового переводу через кореспондентський рахунок боржника коштів на рахунок Націо-нального банку України, що стверджується матеріалами справи і письмовими поясненнями остан-нього.

Матеріали справи не містять доказів того, що в період з 16.12.2011р. по 21.12.2012р. держав-ний виконавець скористався наданим ч.3 ст.11 Закону правом проводити перевірку стану вико-нання боржником судового рішення, яке перебувало на виконанні.

Тобто, доводи Відповідача щодо оскарження дій органу виконання судових рішень визна-ються правомірними, оскільки під час виконавчого провадження Відділ ДВС не вчиняв стосовно ВАТ «Західінкомбанк» дій примусового характеру, примусового стягнення коштів в порядку виз-наченому Законом - не здійснював, а тому підстави для стягнення виконавчого збору із суми, заз-наченої у наказі №5004/979/11-1 від 25.11.2011р. відсутні.

Матеріалами справи стверджується обґрунтованість доводів Скаржника, наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, що зумовлює скасування ухвали господарського суду Воли-нської області від 19.03.2013р. у данній справі з підстав п.п. 3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України через не-відповідність обставинам справи висновків, викладених в ухвалі та неправильне застосування норм матеріального права.

Скасування ухвали зумовлює, згідно ст.49 ГПК України, перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 33, 42, 46, 49, 99, 101, 103, 104-106 ГПК України, Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на ухвалу гос-подарського суду Волинської області від 19.03.2013р. у справі №5004/979/11 - задоволити, а ухва-лу суду першої інстанції - скасувати.

2. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусо-вого виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 21.12.2012р. ВП №30411536 про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» вико-навчого збору.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №5004/979/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.