Постанова № 30909809, 23.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року № 826/1510/13-а

О 12 годині 05 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року № 0004914120.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України "Про податок на додану вартість", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 985, та зазначає, що Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко", оскільки господарські взаємовідносини за участю Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та його контрагента підтверджуються необхідними первинними документами, а висновки Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби щодо нікчемності правочинів вчинених за участю Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" суперечать нормам чинного законодавства. Також позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 28 грудня 2012 року № 0004914120 є протиправним, оскільки воно складено відносно Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", яка припинила свою діяльність.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та зазначила, що Окружною державною податковою службою-Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби правомірно збільшено суму податку на додану вартість Дочірній компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", оскільки під час проведення перевірки Окружною державною податковою службою-Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби встановлено, що фінансово-господарські відносини між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" носили безтоварний характер, а відповідні правочини не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 360-р "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012 № 529 "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" внаслідок реорганізації шляхом перетворення у публічне акціонерне товариство Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка була створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998 № 1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу".

Згідно пункту 1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", затвердженого установчими зборами Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (рішення від 25 грудня 2012 року), товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов'язків Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

В період з 27 листопада 2012 року по 17 грудня 2012 року Окружною державною податковою службою-Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на підставі направлень від 27 листопада 2012 року № 603 та № 604, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1.2 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 23 листопада 2012 року № 773 Окружною державною податковою службою-Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю ВПЕЦ "Донбас-Еко" за період листопад, грудень 2009 року та березень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки Окружною державною податковою службою-Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби складено акт від 17 грудня 1012 року № 1428/41-20/30019775, яким встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму податку на додану вартість в розмірі 240 449,65 грн., у тому числі по періодам: листопад 2009 року - 57 559,53 грн., грудень 2009 року - 160 680,12 грн., березень 2010 року - 22 210 грн.

Крім того, відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ВПЕЦ "Донбас-Еко" відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України.

На підставі складеного акту перевірки 28 грудня 2012 року Окружною державною податковою службою-Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення № 0004914120, яким збільшено Дочірній компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суму грошового зобов'язання в розмірі 360 674 грн., з якої за основним платежем - 240 450 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 120 225 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, при проведенні перевірки Окружною державною податковою службою-Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби зроблений висновок про заниження Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" податку на додану вартість, оскільки взаємовідносини між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-проектним екологічним центром "Донбас-Еко" не спричинили реального настання правових наслідків, а здійснені з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

До вказаного висновку Окружна державна податкова служба-Центральний офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби прийшла на підставі акту Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 14 серпня 2012 року № 306/22-5/20326815, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Еко" з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Альянс 3" за період: червень, жовтень-грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року, яким встановлено відсутність доказів фактичного отримання ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" товару (турбулізатори та яс механічний) від ТОВ "ТД Альянс 3", згідно укладеного договору від 22 жовтня 2009 року № 22/09-1, які в подальшому було реалізовано ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" позивачу.

Також в акті Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 14 серпня 2012 року № 306/22-5/20326815 зазначено, що Державною податковою інспекцією у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби отримано акт Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Державної податкової служби від 6 квітня 2012 року № 41/23/36365974 про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Альянс 3" за період з 1 лютого 2009 року по 12 березня 2011 року, яким встановлено, що ТОВ "ТД Альянс 3" за юридичною адресою не знаходиться, у юридичної особи відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В акті також зазначено, що вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року № 0417/1-298/2011 встановлено, що групою осіб в період з вересня 2008 року по березень 2010 року з метою прикриття незаконної діяльності по безтоварним операціям щодо конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та отримання від такої діяльності незаконного прибутку було створено (придбано) ряд фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ "ТД Альянс 3".

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

30 червня 2009 року між ТОВ "Донбас-Еко", як продавцем, та ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", як покупцем, укладено договір поставки № УГВ 10867/11-09, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, відповідно до специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно специфікації № 1 до договору № УГВ 10867/11-09 від 30 червня 2009 року, ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" замовила у ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" яс механічний (ЯМБ-146 ТУ 41 Україна 5904046 в кількості 2 штуки на загальну суму 115 400 грн., ЯМБ-172 ТУ 41 Україна 5904047 в кількості 6 штук на загальну суму 365 400 грн., ЯМБ-240 ТУ 41 Україна 5904048 в кількості 6 штук на загальну суму 399 780 грн.), виробник ПП "Велл", граничний термін поставки - грудень 2009 року.

18 грудня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 про пролонгацію договору № УГВ 10867/11-09 від 30 червня 2009 року, яким продовжено строк дії договору до 31 березня 2010 року.

На виконання умов договору ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" виписало на користь ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" податкові накладні:

- № 54 від 17 листопада 2009 року на загальну суму 115 400 грн., в тому числі ПДВ - 19 233,33 грн.,

- № 62 від 15 грудня 2009 року на загальну суму 365 400 грн., в тому числі ПДВ - 60 900 грн.,

- № 8 від 30 березня 2010 року на загальну суму 133 260 грн., в тому числі ПДВ - 22 210 грн.

Між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" підписані акт приймання-передачі № 1/159 від 17 листопада 2009 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв яс механічний ЯМБ-146 ТУ 41 Україна 5904046 в кількості 2 штуки на загальну суму 115 400 грн., акт приймання-передачі № 2/131 від 15 грудня 2009 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв яс механічний ЯМБ-172 ТУ 41 Україна 5904047 в кількості 6 штук на загальну суму 365 400 грн., акт приймання-передачі № 3/341 від 30 березня 2010 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв яс механічний ЯМБ-240 ТУ 41 Україна 5904048 в кількості 2 штуки на загальну суму 133 260 грн.

22 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ВПЕЦ "Донбас-Еко", як продавцем, та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", як покупцем, укладено договір поставки № УГВ10916/11-09, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, відповідно до специфікації, що додається до договору і є невід'ємною частиною.

Згідно специфікації № 1 до договору № УГВ 10916/11-09 від 22 липня 2009 року, ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" замовила у ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" турбулізатори до обсадних колон (ЦТ-140/191-216-1 в кількості 1 180 штук на загальну суму 291 455,28 грн. та ЦТ-168/212-217 в кількості 1 660 штук на загальну суму 537 182,64 грн.), виробник НТЦ "Буріння", граничний термін поставки - грудень 2009 року.

На виконання умов договору ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" виписало на користь ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" податкові накладні:

- № 55 від 17 листопада 2009 року на загальну суму 229 957,20 грн., в тому числі ПДВ - 38 326,20 грн.,

- № 63 від 15 грудня 2009 року на загальну суму 323 604 грн., в тому числі ПДВ - 53 934 грн.,

- № 70 від 29 грудня 2009 року на загальну суму 49 399,20 грн., в тому числі ПДВ - 8 233,20 грн.,

- № 71 від 29 грудня 3009 року на загальну суму 225 677,52 грн., в тому числі ПДВ - 37 612,92 грн.

Між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" підписані акт приймання-передачі № 1/105 від 17 листопада 2009 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв турбулізатор ЦТ-140/191-216-1 в кількості 800 штук та турбулізатор ЦТ-168/212-217 в кількості 100 штук на загальну суму 229 957,20 грн., акт приймання-передачі № 2/123 від 15 грудня 2009 року, згідно якого покупець передав, а покупець прийняв турбулізатор ЦТ-168/212-217 в кількості 1 000 штук на загальну суму 323 604 грн., акт приймання-передачі № 3/364 від 29 грудня 2009 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв турбулізатор ЦТ-140/1891-216-1 в кількості 200 штук на загальну суму 49 399,20 грн. та акт приймання-передачі № 4/365 від 29 грудня 2009 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв турбулізатор ЦТ-140/191-216-1 в кількості 180 штук та турбулізатор ЦТ-168/212-217 в кількості 560 штук на загальну суму 225 677,52 грн.

На підтвердження перерахування коштів на користь ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" позивачем надані виписки по рахункам в ПАТ "Промінвестбанк" та в АТ "Банк "Фінанси та кредит".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладених договорів від 22 липня 2009 року № УГВ10916/11-09 та від 30 червня 2009 року № УГВ 10867/11-09 виконані ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

При цьому, як встановлено під час розгляду справи, ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" придбавало турболізатори та яс механічний для будівництва свердловин, будівництво яких здійснювала філія Бурове управління "Укрбургаз" ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України".

На підтвердження передачі товару (турболізатори та яс механічний) від ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" до філії Бурове управління "Укрбургаз" ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" представником позивача надані акти на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей (акти № 159 від 17 листопада 2009 року, № 123 від 15 грудня 2009 року, № 131 від 15 грудня 2009 року, № 364 від 29 грудня 2009 року, № 365 від 29 грудня 2009 року, № 341 від 30 березня 2010 року).

Крім того, листом від 2 квітня 2013 року № 026-03-2512 філія Бурове управління "Укрбургаз" ПАТ "Укргазвидобування" повідомила суду, що під час будівництва свердловин виникають ситуації, коли характеристики деякої частини розкритого геологічного розрізу не відповідають фактичним технологічним регламентам проекту, що призводить до порушення нормального процесу поглиблення свердловин. Таку технологічну ситуацію називають ускладненням. Найбільш поширеними і важкими ускладненнями в бурінні є прихвати колон труб.

Аналіз видів прихватів і методів їх ліквідації показує, що більшість цих аварій можуть успішно ліквідовуватися при використанні ударних механізмів як самостійно, так і в комбінації з іншими способами дії на прихований бурильний інструмент.

До ліквідації прихватів бурильного інструменту БУ "Укргазбуд" згідно договору № УГВ10867/11-09 від 30 червня 2009 року отримав яси механічні типу ЯМБ.

Турболізатори призначені для турбулізації потоку тампонажного розчину в затрубному просторі при спуску й цементуванні обсадних колон. Особливість турболізаторів типу ЦТ полягає в тому, що їх лопати, закручуючи вихідний потік рідини навколо обсадної колони, відхиляють його по гвинтовій лінії навколо колони і тим самим забезпечують підвищення ступеня витиснення бурового розчину тампонажним. Для цієї мети і були отримані, згідно договору № УГВ10916/11-09 від 22 липня 2009 року турболізатори типу ЦТ.

Додатково у вказаному листі також зазначено про те, що яси механічні типу ЯМБ і турбулізатори типу ЦТ, які були отримані в 2009 році, використані при будівництві свердловин та списані, в зв'язку з чим сертифікати якості відсутні. Дані про виробника були зазначені у сертифікатах якості.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманого товару від ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" (турболізатори та яси механічні) та його подальшого списання позивачем надано акти направлення продукції на бурову (акти від 31 грудня 2009 року, 24 червня 2010 року, 30 жовтня 2010 року, 31 січня 2011 року, 28 лютого 2011 року, 31 березня 2011 року, 30 червня 2011 року, 29 липня 2011 року, 31 серпня 2011 року, 30 вересня 2011 року, 31 жовтня 2011 року, 30 листопада 2011 року, 30 грудня 2011 року, 31 січня 2012 року, 30 березня 2012 року, 31 травня 2012 року, 29 червня 2012 року, 31 липня 2012 року, 31 серпня 2012 року, 29 вересня 2012 року), акт про використані матеріали від 31 жовтня 2012 року, акти про непридатність подальшого використання механізму (акти від 27 лютого 2010 року та від 30 травня 2010 року), лімітно-збірні карти (№ 124, № 126, № 127 на грудень 2009 року, № 16 на лютий 2009 року, № 22, № 26, № 27 на березень 2010 року, № 30, № 36, № 40 на квітень 2010 року, № 43, № 49 на травень 2010 року, № 58, № 60 на липень 2010 року) та акти про введення в експлуатацію (акти від 20 січня 2010 року, 29 січня 2010 року, від 26 лютого 2010 року).

Відносно доводів представника відповідача щодо нереальності правочинів вчинених за участю ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" з тих підстав, що ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" реалізовано товар ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", який отриманий від ТОВ "ТД Альянс 3", відносно якого вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі № 0417/1-298/2011 встановлено безтоварність господарських операцій за його участю, суд зазначає про наступне.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року у справі № 0417/1-298/2011 по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 встановлено, що групою осіб в період з вересня 2008 року по березень 2010 року з метою прикриття незаконної діяльності по безтоварним операціям щодо конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та отримання від такої діяльності незаконного прибутку було створено (придбано) ряд фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ "ТД Альянс 3".

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим, розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Крім того, суд зазначає, що норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2012 року № 2379/12/13-12.

За таких обставин, суд приймає вирок суду як доказ протиправності дій ОСОБА_4, які виразилися у придбанні фіктивного підприємства ТОВ "ТД Альянс 3", тобто суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. При цьому, характеристика та оцінка правовідносин ТОВ "ТД Альянс 3" із контрагентом позивача - ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" у вироку суду не надана.

Як вбачається з матеріалів справи, актом Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 14 серпня 2012 року № 306/22-5/20326815 встановлено, що згідно специфікацій № 1, № 2 та № 3 до договору купівлі продажу № 22/09-1 від 22 жовтня 2009 року, ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" замовило у ТОВ "ТД Альянс 3" товар: яси механічні ЯМБ-146 ТУ 41 Україна, ЯМБ-172 ТУ 41 Україна 5904047, ЯМБ-240 ТУ 41 Україна 5904048 та турбулізатори ЦТ ЦТ-140/191-216-1, ЦТ-168/212-217.

Проте, суд звертає увагу, що акт Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 14 серпня 2012 року № 306/22-5/20326815 не містить інформації про індивідуальні ознаки товару (яс механічний та турбулізатори).

При цьому, характеристика виду товару не відноситься до індивідуальних ознак такого товару.

За таких обставин, суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи суду не пред'явлено доказів того, що ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" реалізувало ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" саме той товар, який був придбаний у ТОВ "ТД Альянс 3", згідно договору № 22/09-1 від 22 жовтня 2009 року.

Разом з тим, представником позивача надано докази на підтвердження руху придбаного від ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко" товару по складу, його використання у власній господарській діяльності, списання вказаного товару після його використання, а тому суд вбачає мету господарської діяльності ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" з придбання такого товару та послідовність дій ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" при його використанні.

При цьому, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентом правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-проектного екологічного центру "Донбас-Еко" є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний), виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н. в. і. у., установлення та монтаж машин і устатковання, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Основним видом діяльності Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є добування природного газу.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України".

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки товару, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ ВПЕЦ "Донбас-Еко", тому податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0004914120 від 28 грудня 2012 року визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи представника позивача відносно того, що податкове повідомлення-рішення № 0004914120 від 28 грудня 2012 року винесене Окружною державною податковою службою-Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби відносно ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", яка припинила свою діяльність з 27 грудня 2012 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0004914120 від 28 грудня 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" судові витрати у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева

Повний текст постанови складений 25 квітня 2013 року.