Постанова № 30909803, 19.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2013 року № 826/5290/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностідо третя особа про Державної виконавчої служби України Публічне акціонерне товариство «Криворізький турбінний завод «Констар» визнання дій незаконними, зобов'язання знати арешт з рахунків

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, третя особа Публічне акціонерне товариство «Криворізький турбінний завод «Констар» про визнання дій відділу примусового виконання рішень ДВС України незаконними, зобов'язання відділу примусового виконання рішень ДВС України зняти арешт з окремого поточного рахунку №26043010046836, що відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023; №26047151817080, відкритий в Криворізькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» МФО305750 та №2604333704182, що відкритий в ПАТ «Діамантбанк» МФО320854 для зарахування страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відкритий ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар» (код ЄДРПОУ 13461621).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про арешт коштів боржника в частині арешту коштів боржника на рахунках №26043010046836, №2604333704182, №26047151817080 є незаконною та винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 12.04.2013 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в попередньому судовому засіданні на 16.04.2013.

Судом протокольно замінено неналежного відповідача на Державну виконавчу службу України у зв'язку із тим що Відділ примусового виконання рішень ДВС України не є юридичною особою та, в розумінні КАС України, не може бути стороною по справі.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, при цьому подавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судові засідання 16.04.2013 та 17.04.2013 не прибув, при цьому будучи повідомленим про дату час та місце проведення судових засідань належним чином засобами факсимільного зв'язку, з урахуванням скорочених строків розгляду справи, докази чого наявні в матеріалах справи.

Станом на 19.04.2013 відповідачем не виконано вимог ухвали суду про відкриття провадження - до матеріалів справи не надано належним чином завіреної копії матеріалів виконавчого провадження №35093573.

Враховуючи зазначене, справа розглянута в порядку ч.6 ст.128 КАС України за наявними у справі матеріалами та за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2012 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Бойко О.М., на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №25/5005/17063/2011 від 26.09.2012 постановлено накласти арешт на кошти ПАТ «Криворізький турбінний завод «Констар», в тому числі на рахунках №26043010046836, що відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023; №26047151817080, відкритому в Криворізькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» МФО305750 та №2604333704182, що відкритий в ПАТ «Діамантбанк» МФО320854.

Правова позиція позивача полягає в тому, що державним виконавцем безпідставно накладений арешт на вказані рахунки, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III, визначено, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на стягнення на підставі виконавчих документів, а тому, просять суд зобов'язати Державну виконавчу служби України зняти арешт з зазначених рахунків.

При цьому, позивач підтверджує, що станом на дату звернення до суду з даним позовом, відповідачем арешт зі спеціалізованих рахунків №26043010046836 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023; №26047151817080 в Криворізькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» МФО305750 та №2604333704182 в ПАТ «Діамантбанк» МФО320854 не знятий.

Колегія суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, розглянувши подані документи, проаналізувавши правову позицію позивача, вважає за необхідне відзначити наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (надалі - Закон №606-XIV), Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 №2240-III (надалі - Закон №2240-ІІІ).

Так, відповідно до вимог ч.2 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р. N2240-III, страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України.

Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

У разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Фінансування такого страхувальника виконавчою дирекцією відділення Фонду припиняється.

В той же час, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Відповідно до частин першої та другої ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок накладення арешту та вилучення майна боржника. Зокрема, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Системний аналіз статей 52, 57 цього Закону дає підстави стверджувати, що накладення арешту на банківський рахунок є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами державної виконавчої служби України для збереження та звернення стягнення на грошові кошти боржника за рішенням суду.

Разом з тим, накладаючи арешт на кошти боржника, в тому числі на ті, що знаходяться на окремих рахунках №26043010046836 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023; №26047151817080 в Криворізькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» МФО305750 та №2604333704182 в ПАТ «Діамантбанк» МФО320854, відповідачем помилково не прийнято до уваги положень ст.21 Закону України №2240-ІІІ.

Так, згідно статті 21 Закону України №2240-III страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (ч. 2 ст. 60 Закону № 606-XIV).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні в справі докази, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що окремі рахунки №26043010046836 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023; №26047151817080 в Криворізькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» МФО305750 та №2604333704182 в ПАТ «Діамантбанк» МФО320854 дійсно є рахунками для зарахування страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а позивач, з метою захисту порушеного права, правомірно звернувся до суду з позовом про зняття арешту з вказаних рахунків.

Більш того, згідно Листа Національного Банку України від 14.12.2010 №25-111/2972-22535 НБУ доводить до відома ТУ НБУ, Банків України та банківських установ, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

При цьому, Банк відкриває окремий рахунок юридичній особі, в тому числі небанківській фінансовій установі за балансовим рахунком 2604 «цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання», а особливості правового режиму використання рахунку, на чому наголошує НБУ, встановлюються Законом («Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001), згідно якого, як вже зазначалось, страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону, чого відповідачем при прийнятті спірної постанови помилкового до уваги взято не було.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в даному випадку, підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1) Позовні вимоги задовольнити повністю.

2) Визнати дії Державної виконавчої служби України по накладенню арешту на окремі рахунки №26043010046836 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023; №26047151817080 в Криворізькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» МФО305750 та №2604333704182 в ПАТ «Діамантбанк» МФО320854 протиправними.

3) Зобов'язати Державну виконавчу службу України знати арешт з окремих рахунків №26043010046836 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023; №26047151817080 в Криворізькій філії ПАТ КБ «Приватбанк» МФО305750 та №2604333704182 в ПАТ «Діамантбанк» МФО320854 для зарахування страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що відкриті Публічним акціонерним товариством «Криворізький турбінний завод «Констар» (адреса: 50045, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, Центрально-Міський район, ВУЛИЦЯ ОКРУЖНА, будинок 127, ідентифікаційний код 13461621).

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді С.К. Каракашьян

І.В. Смолій

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.