Ухвала суду № 30908437, 23.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2013 р. м. Київ К-5301/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,за участю: секретаря - Малюги Ю.В.

представника позивача - Вакулич Т.В., Майорової Н.М.

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2008 р.

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 р.

у справі № 2-16/3762-2008А

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства»

до Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання

вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - позивач, КРП «ВПВКГ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим (далі - відповідач, ДПІ в м. Феодосії) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2008 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Феодосії № 000216/55/26-02/01/0 від 04.11.2004р. на суму 58950,0 грн.; №000260/651/26-2/3/0 від 11.02.2005 р. на суму 25100,0 грн.; №000261/651/26-2/2/0 від 11.02.2005 р. на суму 31168,73 грн.; №000262/651/26-2/01/0 від 11.02.2005р. на суму 21899,0 грн.; № 001835/2869/15-2/1/0 від 05.06.2006 р. на суму 138 588,50 грн. № 000610/13686/15-3/1/0 від 09.09.2006 р. на суму 303618,77 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 р. постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2008 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Феодосії № 000216/55/26-02/01/0 від 04 листопада 2004 року, № 000260/651/26-2/3/0 від 11 лютого 2005 року, № 000261/651/26-2/2/0 від 11 лютого 2005 року, № 000262/651/26-2/01/0 від 11 лютого 2005 року, № 001835/2869/15-2/1/0 від 05 червня 2006 року, № 000610/13686/15-3/1/0 від 09 вересня 2006 року. Зобов'язано ДПІ в м. Феодосії списати безнадійний податковий борг КРП «ВПВКГ» за податком на прибуток у сумі 119629,25 грн., в тому числі недоїмка - 102520,88 грн., пеня - 17108,37 грн.; за податком на додану вартість у сумі 740562,17 грн., у томі числі недоїмка - 686590,08 грн., пеня - 53972,09 грн., за збором за спеціальне водокористування у сумі 234462,83 грн., у тому числі недоїмка - 227188,99 грн., пеня - 7273,84 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Феодосії , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу КРП «ВПВКГ», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками позапланової документальної перевірки позивача з питання дотримання вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» по податку на прибуток за період з 20.05.2004 року по 19.08.2004 року на підставі акта № 26-02/133/72 від 03.11.2004 року, позивачу було нараховано штраф за затримку на 91 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 117900 грн. та прийнято податкове повідомлення - рішення № 000216/55/26-02/01/0 від 04.11.2004 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 58 950,0 грн.

Також за наслідками позапланової документальної перевірки позивача з питання дотримання вимог п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» по податку на прибуток за період з 30.12.2003 року по 19.02.2004 року та з 30.12.2003 року по 13.10.2004 року, та з 25.06.2004 року по 27.07.2004 року на підставі акта № 299/26-2/03348086, позивачу був нарахований штраф за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань та прийняті наступні податкові повідомлення - рішення з платежем: податок на прибуток, а саме: № 000260/651/26-2/3/0 від 11.02.2005 року за затримку на 51 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 125500 грн. та зобов'язання позивачу сплатити штраф в розмірі 25100,0 грн.; № 000261/651/26-2/2/0 від 11.02.2005 року за затримку на 309 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 62337,46 грн. та зобов'язання позивачу сплатити штраф в розмірі 31 168,73 грн.; № 000262/657/26-2/01/0 від 11.02.2005 року за затримку на 948 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 43798,58 грн. та зобов'язання позивачу сплатити штраф в розмірі 21899,29 грн.

За наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності позивача на підставі акта № 2139/15-2/03348086 від 23.05.2006 р. було нараховано штраф за порушення граничного строку виплати узгодженої суми податкових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» на 91 день у розмірі 138 588,50 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №001835/2869/15-2/1/0 від 05.06.2006 р.

За наслідками перевірки фінансово-господарської діяльності позивача на підставі акта № 751/15-3/03348086 від 31.08.2006 р. було нараховано штраф за порушення граничного строку виплати узгодженої суми податкових зобов'язань за платежем «збір за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту» на 91 день у розмірі 303618,77 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №000610/13686/15-3/1/0 від 09.09.2006 р.

Суди першої та апеляційної інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, зробили висновок про те, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 15.2.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Проте, а ні суд першої інстанції, а ні суд апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що приписи ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регулюють саме строки давності по донарахуванню податкових зобов'язань та граничні строки стягнення податкового боргу. При цьому з вищевказаної статті не вбачається підстави для застосування строків давності для оскарження податкових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях - рішеннях.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що адміністративний позов про скасування податкових повідомлень-рішень може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов