Ухвала суду № 30908256, 23.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року м. Київ К/9991/49559/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року

у справі № 0670/6520/11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Факториал»доКоростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової службипровизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факториал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Факториал») звернулося до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Коростенська ОДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі Коростенська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Коростенською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Факториал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2011 року № 396/23-01/32680198.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки Коростенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.04.2011 року №0000902301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 81289 грн. 00 коп. (за основним платежем - 65031 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16258 грн. 00 коп.).

За результатами адміністративних оскаржень, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011 року за №0001402301, яким ТОВ «Факториал» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 97546 грн. 00 коп. (за основним платежем - 78037 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями -19509 грн.00 коп.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) об'єкт оподаткування як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальний формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат виробництва включаються у відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до п. 1.22.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.02.2010 року між ТОВ «Факториал» (Покупець) та ТОВ «Лугини-опт» (Постачальник) було укладено договір № 02/10 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати власність Покупцю гофроящики (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно пп. 4.2 п. 4 Договору розрахунок за партію товару здійснюється на умовах відстрочення платежу до 01.10.2010 року.

Підпунктом 7.1 п. 7 Договору встановлено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На виконання умов Договору ТОВ «Лугини-опт» було поставлено ТОВ «Факториал» товар (гофроящики) та виписано податкову накладну від 28.02.2010 року за № 4 на загальну суму з ПДВ 260123 грн. 33 коп. та видаткову накладну від 26.02.2010 року за № 166 на суму 260123 грн. 33 коп.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що договір № 02/10 від 10.02.2010 року укладений між ТОВ «Факториал» та ТОВ «Лугини-опт» не є договором дарування чи будь-яким договором, який не передбачає грошової компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 23.01.2012 року ТОВ «Лугини-опт» є діючим. Також, згідно довідки ПАТ «Кредитпромбанк», ТОВ «Лугини-опт» мають поточні рахунки, які станом на 23.01.2012 року також є діючими.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов